Ухвала суду № 131044393, 15.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Провадження №ЗД/380/38/25

У Х В А Л А

про забезпечення позову

15 жовтня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді О.Желік, розглянувши без повідомлення учасників справи заяву адвоката Катрич Зоряни-Марії Ігорівни про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Генерального штабу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними і скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Катрич Зоряни-Марії Ігорівни, подана в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення адміністративного позову до його пред`явлення до суду, у якій вона просить суд заборонити військовій частині НОМЕР_2 (в особі її посадових/службових осіб), а також Державній прикордонній службі України, в особі всіх її структурних функціональних/територіальних підрозділів/відділах/загонах вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії.

Адвокат зазначає, що ОСОБА_1 має намір звернутися до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Генерального штабу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не зарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахувати ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік як особу, яка є заброньованою;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 19.07.2025 року № 1151 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» - в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину ІНФОРМАЦІЯ_5 (військову частину НОМЕР_1 ) вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що 19.07.2025 ОСОБА_1 під час робочої поїздки зупинили представники ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою перевірки документів. Так, ОСОБА_1 надано для ознайомлення посвідчення № 490/2024 від 19.11.2024 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час. Попри це, представники ІНФОРМАЦІЯ_2 доставили його до приміщення районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де направили для проходження військово-лікарської комісії. За результатами проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 19.07.2025 року № 1151 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 протиправно було призвано з 19.07.2025 на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), командир якої включив його до особового складу частини.

Адвокат наголошує, що згідно посвідчення № НОМЕР_3 від 19.11.2024, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 був заброньований, так як працював на посаді екіпірувальником 2 розряду цеху забезпечення поїздів бази обслуговування пасажирів виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Львів» Філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» терміном до 19.11.2024 року, однак без внесення (через бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до Реєстру військовозобов`язаних, тому автоматичне переведення позивача на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки не здійснено, незважаючи на той факт, що з 19.11.2024 року ОСОБА_1 вважається заброньованим.

15.10.2025 до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшло заперечення на заяву про забезпечення позову.

У вказаних запереченнях представник зазначив, що у тексті пред`явленої заяви до суду не наведено ґрунтовних доказів щодо прийняття рішень як військовою частиною НОМЕР_1 так і Адміністрацією Державної прикордонної служби України, які б вказували на їх протиправність, які б вказували на порушення прав та свобод особи. Також не наведено будь-яких рішень органів Держприкордонслужби, у яких йдеться мова про переміщення ОСОБА_1 до іншого органу охорони державного кордону.

ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) вважає, що такий спосіб захисту (забезпечення позову) суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки юридичні факти (надходження розпорядження, наказів вищестоящого органу Державної прикордонної служби), з настанням яких (іх невиконання) суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями пункту 2,4 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

У постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/10756/22 Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як на підставу для забезпечення адміністративного позову адвокат посилається на очевидну протиправність дій відповідачів, вчинених з метою мобілізації позивача як особи, заброньованої у встановленому законодавством порядку.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан був продовжений відповідними указами Президента України, який діє по теперішній час.

Також, Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та праведно загальну мобілізацію, яку продовжено відповідними указами Президента України і по теперішній час.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) призов військовозобов`язаних на військову службу у зв`язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом №3543-XII.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі Закон №3543-XII) не підлягають призову на військову службу час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

За змістом статті 24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 25 Закону №3543-XII бронюванню підлягають, зокрема, військовозобов`язані, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (ч. 2 ст. 25 Закону №3543-XII).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 №650 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Порядок № 650), який визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, зокрема тих, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі установи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 650 для цілей бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов`язаних (далі Єдиний перелік), до якого включаються державні органи, підприємства, установи.

Пунктами 12-19 Порядку № 650 передбачено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками засобами Порталу Дія.

Списки подаються державними органами, підприємствами, установами, які включені до Єдиного переліку.

Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, формує списки після проходження ідентифікації та автентифікації.

Під час формування списку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр військовозобов`язаних) шляхом електронної інформаційної взаємодії отримуються відомості щодо:

загальної кількості військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, які формуються на підставі даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

загальної кількості військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік.

Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа може подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія та отримати інформацію про військовозобов`язаних в державному органі, на підприємстві, в установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік, що міститься в Реєстрі військовозобов`язаних, а саме: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дата народження; ознака військового обліку за призначенням (загальний або спеціальний); дата закінчення строку дії відстрочки та перебування на спеціальному військовому обліку.

У списку зазначаються такі відомості щодо: 1) державного органу, підприємства, установи: повне найменування та місцезнаходження; код згідно з ЄДРПОУ; 2) військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); строк дії відстрочки.

Формування списку засобами Порталу Дія завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, підприємства, установи або уповноваженої ним особи.

Сформований список перевіряється засобами Реєстру військовозобов`язаних з метою перевірки наявності особи в зазначеному Реєстрі.

У разі позитивного результату перевірки, проведеної відповідно до пункту 18 цього Порядку, засобами Реєстру військовозобов`язаних автоматично здійснюється переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.

З моменту переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік він вважається заброньованим та йому надається відстрочка на період, визначений пунктом 2 Порядку бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650.

Як встановлено судом з військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , останнього взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 07.05.2024.

У відповідності до посвідчення №490/2024 від 19.11.2024 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , що працює в «Пасажирське вагонне депо Львів» філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» на посаді екіпірувальника « 2» розряду, надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на дванадцять місяців з дня оформлення відстрочки від призову.

Вказане посвідчення підписано начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 19.11.2024 з проставленням відповідної печатки.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що у ОСОБА_1 наявна відстрочка від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, яка діє в період з 19.11.2024 по 19.11.2025.

Заразом у відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2025 №1151 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Обставин анулювання ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час судом не встановлено.

Таким чином суд доходить висновку, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було призвано на військову службу під час мобілізації особу, у якої наявна дійсна відстрочка від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.

На цьому етапі судового процесу суд вважає переконливими твердження адвоката щодо очевидної протиправності дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення пред`явленого ним позову, зумовить необхідність докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах або навіть може призвести до незворотніх наслідків.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваного рішення буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що існує очевидна небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При вирішенні даної заяви про забезпечення адміністративного позову, суд також дійшов висновку, що застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету майбутнього позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявником були надані належні та переконливі докази того, що невжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову у визначений судом спосіб може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову до його подання, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів позовним вимогам, що будуть заявлені і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає необхідним вжити заходи забезпечення адміністративного позову.

Одночасно суд зауважує, що не висловлює думку щодо законності чи правомірності спірних рішень, а рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв`язку з оскарженням зазначених рішень.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

заяву адвоката Катрич Зоряни-Марії Ігорівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до його подання задовольнити.

Заборонити військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) (в особі її посадових/службових осіб), а також Державній прикордонній службі України (м.Київ, вул. Володимирська, 26; ЄДРПОУ: 00034039), в особі всіх її структурних функціональних/територіальних підрозділів/відділах/загонах вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії.

Примірник ухвали про забезпечення позову відповідно до ч. 2 ст. 156 КАС України негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направити для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 149 КАС України може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову.

СуддяЖелік О.М.