Рішення № 131041832, 15.10.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9734/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (далі ТзОВ «ПТФ «Центр», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0208290705 від 07.07.2025 на суму 28 975,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області було винесене податкове повідомлення-рішення (далі- ППР) за результатами фактичної перевірки АЗС з магазином, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Созонівка, вул. Центральна, 6, на підставі акту перевірки №6751/11/28/РРО/44613659 від 30.05.2025.

ППР №0208290705 від 07.07.2025 застосовано до підприємства штрафні санкції за порушення п. 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі ЗУ №265/95-ВР) на суму 28 975,65 грн, вказане ППР було надіслане платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано ТзОВ «ПТФ «Центр» 09.07.2025.

ТзОВ «ПТФ «Центр» з висновками, зазначеними в акті перевірки, не погоджується та в обґрунтування заявлених позовних вимог вказує наступне.

Так, як вбачається з акту перевірки податковим органом не зафіксовано, що первинні документи, товарно-транспортні накладні і змінні звіти чи інші бухгалтерські регістри містять невідповідності реалізованих нафтопродуктів і облікованих, на що вказувало б зняття залишків, як наслідок вважаємо безпідставним твердження податкової про відсутність обліку нафтопродуктів на АЗС в розумінні пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено жодного факту не використання ТзОВ «ПТФ «Центр» реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, який використовувався до та під час перевірки.

У свою чергу, підприємство використовує належно зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи спеціалізовані реєстратори розрахункових операцій (РРО) із фіскальним номером №3001069346 (АЗС с. Созонівка, вул. Центральна, 6), які внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (затв. Наказом ДПС України від 21.12.№744), сфера застосування яких - в тому числі й реалізація пального, що свідчить про їх відповідність наведеним вище вимогам.

Пункт 1 статті 17 ЗУ №265/95-ВР передбачає застосування фінансової санкції саме за не проведення розрахункових операцій через РРО, тобто визначальною ознакою є саме проведення розрахункової операції та надання розрахункового документу. Однак, під час проведення фактичної перевірки жодного факту приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та передачі покупцеві товару з не проведенням розрахункових операцій без використання РРО та/або невидача покупцю розрахункового документа встановлено не було. Будь-яких доказів на підтвердження таких фактів не надано у зв`язку з чим підстави для накладення на підприємство фінансових санкцій, передбачених статтею 17 ЗУ №265/95-ВР, відсутні.

На підставі викладеного, позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

18.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, у якій просила здійснити розгляд судової справи №140/9538/24 за позовом ТзОВ «ПТФ «Центр» до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування ППР за правилами загального позовного провадження.

19.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, у якій просила виправити описку і зазначити правильний номер справи «140/9538/25» замість «140/9538/24».

Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено перевірку на підставі ст. 191, п.п.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі ПК України), ЗУ №265/95-ВР, Закону України «Про ціни і ціноутворення».

У доповідній записці №12768/7/99-00-07-03-02-07 від 14.05.2025 року (ДПС України) висловлено пропозицію про проведення фактичної перевірки у зв`язку із розглядом депутатського звернення народного депутата України Гетьманцева Данила від 09.05.2025 №20д9/7-2025/108637 стосовно здійснення, ймовірно, неправомірної діяльності мережами автозаправних станціях «Параллель», Моttо, Рrіmе та Petromol. Так, у зверненні зазначено, що на АЗС «Параллель», Моttо та Рrіmе можуть здійснюватися операції, які порушують чинне законодавство України. Крім того, стверджується, що клієнтам пропонують знижку в розмірі 5 відсотків за купівлю пального нелегальним шляхом, тобто без належного документального оформлення чи обліку.

Також у зверненні повідомляється про систематичну невидачу фіскальних чеків, а також ймовірну відсутність можливості здійснення безготівкових розрахунків, що може свідчити про ухилення від належного обліку операцій, на АЗС мережі Petromol.

До того ж, у доповідній записці №13578/7799-00-09-03-01-07 від 23.05.2025 (ДПС України) висловлено пропозицію щодо проведення перевірок об`єктів роздрібної торгівлі пальним та з метою запобігання та виявлення порушень законодавства платниками податків, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним.

За інформацією, наданою Нафтогазовою Асоціацією України, 428 АЗС (здебільшого блочні, контейнерні та модульні) нехтують дотриманням законодавства, чим створюють потенційні ризики небезпеки для життя та здоров`я людей та оточуючої інфраструктури.

Враховуючи викладене, з метою запобігання та виявлення порушень законодавства ДПС України вважає за необхідне провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання, з обов`язковим фактичним зняттям залишків пального з урахуванням Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПС від 04.09.2020 №470, наведених у Додатку 1(зокрема у Додатку 1 наявна ТзОВ «ПТФ «Центр»).

Отже, вказані доповідні записки в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.

Відповідно до п. 2.2.20 акту фактичної перевірки №6751/11/28/РРО/44613659 від 30.05.2025, фактичною перевіркою також встановлено нестачу пального шляхом зіставлення даних РРО та фактичних залишків у резервуарах. Так, у Резервуарі №1 (ДТ) встановлено нестачу у розмірі 146 л. за ціною реалізації 47 грн за л. на загальну суму 6 862,00 грн та у Резервуарі №3 (А 92) встановлено нестачу у розмірі 211,43 л. за ціною реалізації 45,50 грн на загальну суму 9620,06 грн.

Таким чином, встановлено не проведення розрахункових операцій через РРО фіскальний номер 3001069346 на загальну суму 16 482,06 грн.

Відтак, враховуючи встановлення нестачі пального у резервуарах, контролюючий орган дійшов до висновку про не проведення розрахункових операцій через РРО, а тому оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

Зокрема, відповідно до п. 2.2.20 акту фактичної перевірки №6751/11/28/РРО/44613659 від 30.05.2025, фактичною перевіркою також встановлено надлишок пального шляхом зіставлення даних РРО та фактичних залишків у резервуарах.

Так, в резервуарі №2 (А95) надлишок становить 68,15 л. за ціною реалізації 48 грн на загальну суму 3 271,20 грн, та резервуар №4 (ДТ) надлишок становить 20,88 л. за ціною реалізації 47,00 грн на загальну суму 981,36 грн, тобто встановлено реалізацію необлікованого товару на загальну суму 4 252,56 грн, що підтверджується актом зняття залишків на АЗС з магазином.

Представник відповідача зазначила, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 ЗУ №265/95-ВР.

Таким чином, встановлений факт надлишку пального у ході перевірки, що підтверджується додатками до актів перевірки. Так, під час проведення перевірок було здійснено фактичний замір пального та встановлено його залишки. Шляхом співставлення з обліковими даними залишків пального по РРО (надані Х-звіти) з врахуванням дозволеної похибки встановлено нестачу пального (з врахуванням відносної похибки вимірювання), чим порушено вимоги п. 1, 2, ст. З Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, а також встановлено надлишок пального (з врахуванням відносної похибки вимірювання), чим порушено вимоги п.12 ст.3 ЗУ №265/95-ВР.

З огляду на вищенаведене, ГУ ДПС у Волинській області вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ «ПТФ «Центр» зареєстроване як юридична особа 28.08.2023, основним видом діяльності якого є: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.05.2025 №752-п, на підставі ст. 19-1 п.п. 20.1.2. 20.1.4. 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75. п.п. 80.2.2. п.п. 80.2.7 п. 80.2. п. 80.8 ст. 80. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями). ЗУ №265/95-ВР. Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (зі змінами та доповненнями), відповідачем проведена фактична перевірка АЗС №1 з магазином за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Созонівка, вул. Центральна 6, де здійснює господарську діяльність ТзОВ «ПТФ «Центр».

За результатами вказаної перевірки складено акт №6751/11/28/РРО/44613659 від 30.05.2025, яким встановлено, зокрема, порушення ТзОВ «ПТФ «Центр» пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

На підставі встановлених порушень, викладених в акті фактичної перевірки, відповідачем прийнято ППР №0208290705 від 07.07.2025, яким застосовано до підприємства штрафні санкції за порушення п. 1, 2, 12 статті 3 ЗУ №265/95-ВР на суму 28975,65 грн, вказане ППР було надіслане платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано ТзОВ «ПТФ «Центр» 09.07.2025.

Вважаючи вищевказане ППР протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Як свідчать матеріали справи наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19.05.2025 №752-п фактичну перевірку АЗС №1 з магазином, за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Созонівка, вул. Центральна 6, де здійснює господарську діяльність позивач, було призначено на підставі підпункту 19-1 п.п. 20.1.2. 20.1.4. 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75. п.п. 80.2.2. п.п. 80.2.7 п. 80.2. п. 80.8 ст. 80. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями). ЗУ №265/95-ВР. Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.3 - письмове звернення покупця (споживача); 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства.

У постановах від 05.04.2023 (справа №200/1354/21-а), від 11.01.2023 (справа №160/2357/21), від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 25.01.2019 (справа №812/1112/16), від 05.01.2018 (справа №803/988/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

При цьому, окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, ухваленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформулював правові висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.

Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Як було встановлено судом, що у наказі від 19.05.2025 №752-п ГУ ДПС у Кіровоградській області підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «На підставі ст. 191 п.п. 20.1.2. 20.1.4. 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75. п.п. 80.2.2. п.п. 80.2.7 п. 80.2. п. 80.8 ст. 80. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями). ЗУ №265/95-ВР. Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (зі змінами та доповненнями)».

Тобто, у вищевказаному наказі не зазначено підстави для проведення фактичної перевірки, у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, що не відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.

Крім цього суд зазначає, що правовідносини щодо порядку подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну, податкову та митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, регулюються ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 №408, якою затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891, якою затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944, яким затверджено Формат даних та структуру Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі.

Відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Згідно з пунктом 230.1.3 статті 230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 230.1 статті 230 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 91 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників обсягу виробленого та реалізованого пального і рівнемiрiв- лічильників рiвня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок № 891).

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №891 обіг пального - це будь-які операції, що передбачають:

- фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції):

- фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Згідно з пунктом 6 Порядку №891 на кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД формуються показники про:

- обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показань рівнемірів, установлених на таких резервуарах;

- добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу на підставі показань витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу;

- добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Фактичні показання витратомірів та рівнемірів щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15 °С, крім показань паливороздавальних та/або оливороздавальних колонок, які виконують функції витратомірів.

Формат даних та структура Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, затверджено Наказом Міністерства фінансів України 27.11.2018 №944 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2019 за № 4/32975 (далі - Формат).

Єдиний державний реєстр витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр) - електронна база даних, яка містить податкову інформацію про наявність у розпорядників акцизних складів витратомірів та рівнемірів, їх серійні (ідентифікаційні) номери, відомості щодо резервуарів та акцизних складів, на яких встановлені витратоміри і рівнеміри, а також облікові дані щодо обсягів обігу та залишку пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розрізі резервуарів та акцизних складів (пункт 1 Розділу І Формату).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Формату реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм:

- довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (довідка 1);

- довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/ відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (довідка 2).

Довідки подаються окремо щодо кожного акцизного складу пального (пункт 3 Розділу ІІ Формату).

Згідно з пунктом 5 Розділу ІІ Формату основна довідка 1 надсилається окремо щодо кожного акцизного складу пального одноразово; основна довідка 2 формується після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та надсилається не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою; коригуючі довідки формуються і надсилаються протягом трьох календарних днів з дати виявлення помилки (помилок) у наданій у довідках інформації; коригуюча довідка подається не частіше одного разу на добу.

В таблиці 3 довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри вказується інформація про дні в які акцизний склад не працює, зокрема дати дня, з початку якого акцизний склад не працює; дати дня, до закінчення якого акцизний склад не працює.

У випадку зміни даних здійснюється коригування довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри.

Суд зазначає, що вимоги щодо складання електронного документу стосовно обсягу обігу пального на акцизному складі встановлені нормами абзаців 13, 15 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України. Так, електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників. В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

Таким чином, із вищенаведеного слідує, що електронний документ заповнюється автоматично з приладів обліку пального та може заповнюватись відповідальною особою розпорядника акцизного складу без автоматичного формування даних тільки під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника.

Згідно з частиною першою, другою статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

Суд зауважує, що згідно з пп. 10.3.1.3 п.10.3 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів (далі Інструкція) ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

У свою чергу особливості обліку нафтопродуктів на АЗС визначені в розділі 16 Інструкції. Положеннями пункту 16.1 Інструкції передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 16.2 Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Отже, розділом 16 Інструкції визначено зведений обліковий документ (змінний звіт), який разом із первинними документами (товарно-транспортними накладними тощо) є підставою для бухгалтерського обліку нафтопродуктів.

Як вбачається з акту перевірки й додатків до нього, позивачем до перевірки надавались відповідні видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, змінні звіти форми 17- НП, в яких, зокрема, відображено надходження нафтопродуктів на АЗС. На підставі вказаних первинних документів: змінних звітів та товарно-транспортних накладних ТзОВ «ПТФ «Центр» здійснено облік нафтопродуктів.

При цьому, згідно з правовою позицією ВС, що викладена в постанові від 14.02.2022 року у справі №640/2008/20 визначено, що саме: Інструкція встановлює обов`язок суб`єкта господарювання вести передбачені нею форми обліку нафтопродуктів, регулює оперативний контроль підприємства за обігом нафтопродуктів, відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією документів (журналів обліку, змінних звітів) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу та застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до акту перевірки вбачається, що податковим органом не зафіксовано, що первинні документи, товарно-транспортні накладні і змінні звіти чи інші бухгалтерські регістри містять невідповідності реалізованих нафтопродуктів і облікованих, на що вказувало б зняття залишків, як наслідок суд вважає безпідставним твердження податкового органу про відсутність обліку нафтопродуктів на АЗС в розумінні пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 12 частини 1 статті 3 ЗУ №265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

За пунктом 1, 2 Закону №265, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: - проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; - надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій OR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відтак, визначальною ознакою розрахункової операції є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та факт реалізації товарів (послуг), а необхідною умовою для застосування санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону №265, є зафіксований факт одержання від покупця грошових коштів за товар (послугу) в результатів переходу права власності на такий товар (послугу) за результатами його реалізації, та, відповідно, непроведення такої операції через РРО та/або невидача розрахункового документа.

Однак, під час проведення фактичної перевірки жодного факту приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та передачі покупцеві товару з не проведенням розрахункових операцій без використання РРО та/або невидача покупцю розрахункового документа встановлено не було.

Будь-яких доказів на підтвердження таких фактів. Контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено жодного факту не використання ТзОВ «ПТФ «Центр» реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, який використовувався до та під час перевірки.

Згідно пп. 4.2.5.2-4.2.5.6 Інструкції, під час реалізації споживачам світлих нафтопродуктів та олив споживачам на АЗС мають застосовуватись лише паливороздавальні колонки з допустимою відносною похибкою в умовах експлуатації в усьому діапазоні температур не гіршою, ніж +-0,5% та оливороздавальні колонки з допустимою основною відносною похибкою не гіршою, ніж +- 1,0% з реєстраторами розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Об`єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування ПРК і ОРК. Для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, внесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС.

Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Місцеве керування ПРК і ОРК має передбачати можливість функціонування з РРО. Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави вважати, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №823/2062/16, від 26.07.2022 у справі №803/961/17.

Разом з тим суд зауважує, що у розділі 13 зазначеної Інструкції встановлені особливості проведення інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах. Своєю чергою особливості обліку нафтопродуктів на АЗС визначені в розділі 16 Інструкції. Положеннями п. 16.1 Інструкції передбачено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий залишається у матеріально відповідальної особи.

Зауважуємо, що особливості обліку нафтопродуктів визначені також Інструкцією, згідно з якою, як уже зазначалося, на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Разом з тим, як вже було судом зазначено, згідно з підпунктом 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Відповідно до Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Постановою КМУ від 29.08.2022 №1315, умовою включення моделі РРО до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій є її відповідність встановленим фіскальним вимогам.

Згідно з п. 4 Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, затверджених Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2022 №13 до складу спеціалізованого електронного контрольно- касового апарату (далі - ЕККА) для автозаправних станцій (далі - АЗС) повинні входити такі функціональні блоки як, зокрема, програмно-технічні засоби управління паливно- роздавальними колонками (далі - ПРК) та фіскальний блок.

За п. 5 вказаних вимог, фіскальний блок, механізм друкування чеків, контрольної стрічки та звітів, а такої програмно-технічні засоби управління електронними ПРК повинні розміщуватися в єдиному корпусі.

Пунктом 21 вимог передбачено, що відпускання пального повинно блокуватися: всіма ПРК - у разі від`єднання механізму друкування чеків, контрольної стрічки та звітів або відсутності електроживлення ЕККА; окремим роздавальним краном ПРК -у разі відсутності зв`язку ЕККА з ПРК, при нероздрукуванні чека за останнім замовленням на відпускання пального через цю ПРК, а такої у разі ненадходження до оперативної пам`яті фіскального блока інформації про обсяг відпущеного пального або її надходження із дискретністю, що перевищує 1 літр.

Суд зазначає, що у акті перевірки, підприємство використовує належно зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи спеціалізовані реєстратори розрахункових операцій (РРО) із фіскальним номером №3001069346 (АЗС с. Созонівка, вул. Центральна, 6), які внесено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (затв. Наказом ДПС України від 21.12.№744), сфера застосування яких - в тому числі й реалізація пального, що свідчить про їх відповідність наведеним вище вимогам.

Таким чином, враховуючи положення Інструкції та Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, встановленими додатком №7 до протокольного рішення від 27.06.2022 №13 Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, відпуск пального на АЗС без застосування системи РРО є технічно неможливим та не доведено податковою.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 6 ЗУ №265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) здійснюється у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.

Порядок обліку руху нафти і нафтопродуктів передбачено пунктом 14 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція), зокрема, п.п. 14.3 передбачено, що облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об`ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Відповідно до п.п. 10.2.1, 10.2.8, 10.2.10 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто вчинити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14).

Згідно з п.п. 10.3.1.3, 10.3.2.1, 10.3.2.2, 10.3.3.2, 10.3.4.2 Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП. Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП (додаток 16). Відпуск дизельного палива за відомостями відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП за марками та видами. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП. Відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Відповідно до п.п. 10.4.1, 10.4.3 Інструкції на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП.

П.п. 10.4.2 . п. 10 Інструкції передбачає, що під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; У разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.

Згідно з п.п. 10.4.3 п. 10 Інструкції після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Отже за змістом вказаних приписів фактичний об`єм залишку нафтопродуктів встановлюється шляхом вимірювання загального рівня нафтопродуктів і рівня підтоварної води в кожному резервуарі.

За змістом підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Розділу 4 Інструкції облік нафти і нафтопродуктів на АЗС ведеться в одиницях об`єму. Для визначення маси та об`єму нафти і нафтопродуктів можуть використовуватися об`ємно-масовий статичний, об`ємно-масовий динамічний, прямий масовий (статичне зважування та зважування під час руху) і об`ємний методи вимірювань відповідно до вимог ГОСТ 26976.

П.п. 4.3.1 п. 4.3 Інструкції визначено, що об`єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об`ємних та масових лічильників.

Враховуючи, що згідно з п.п. 4.3.1 п. 4.3 Інструкції об`єм та маса нафти і нафтопродуктів можуть визначатись, зокрема, за допомогою об`ємних та масових лічильників, тому при проведенні фактичної перевірки податковою було встановлено нестачу, що на думку перевіряючих підприємство порушило вимоги п. 1, 2, 12 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР в частині проведення розрахункових операцій без застосування РРО та видачі відповідного розрахункового документа та в частині не облікування у бухгалтерському обліку ПММ. Між тим, як вбачається з положень пункту 12 статті 3 та статті 20 Закону №265/95-ВР однією з умов притягнення особи до відповідальності за статтею 20 Закону №265/95-ВР є здійснення суб`єктом господарювання саме реалізації товарів.

Згідно пункту 1 статті 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахунковім операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше. Тобто вказана стаття передбачає застосування фінансової санкції саме за не проведення розрахункових операцій через РРО, тобто визначальною ознакою є саме проведення розрахункової операції та надання розрахункового документу.

Однак, під час проведення фактичної перевірки жодного факту приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та передачі покупцеві товару з не проведенням розрахункових операцій без використання РРО та/або невидача покупцю розрахункового документа встановлено не було. Будь-яких доказів на підтвердження таких фактів не надано у зв`язку з чим підстави для накладення на підприємство фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону № 265/95-ВР, відсутні.

Таким чином аналіз наведених вище обставин в контексті наведених норм права дає підстави вважати, що вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС були здійснені податковою з порушенням вимог Інструкції №281/171/578/155, оскільки в актах перевірки та додатках до нього не зазначено інформації щодо методів, способів, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів, як того вимагає вказана Інструкція, а тому її результати не можуть вважатися достовірними, а відповідно і твердження контролюючого органу про те, що позивач реалізовував паливно-мастильні матеріали, які не є облікованими у встановленому законом порядку, не є доведеним.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/18483/13-а та від 12.12.2018 у справі №819/1026/13-а.

Зауважуємо, що положення статті 20 Закону №265/95-ВР передбачають застосування фінансової санкції у разі реалізації необлікованих товарів. Однак, у акті перевірки не відображено фактів реалізації нафтопродуктів, які, на думку податкового органу, не були належним чином обліковані. Не надано доказів реалізації вказаних нафтопродуктів і в даних матеріалах справи. Тобто, факту наявності у позивача не облікованого товару та його продажу податковим органом не встановлено. Оскільки фінансова санкція застосовується виключно за умови реалізації необлікованих товарів, то її застосування у даному випадку є неправомірним.

Такої ж позиції притримується Верховний Суд у Постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 806/1403/16; від 05.03.2019 у справі № 806/2402/16 та від 24.12.2020 № 808/8767/15 (К/9901/24872/18).

Суд зауважує, що акти та інші матеріали перевірок не містять фактів неповного відображення господарських операцій з реалізації пального через реєстратор розрахункових операцій, що використовується в господарській діяльності підприємства, чи у змінному звіті за формою №17-НП, контролюючий орган не провів співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №17-НП та за формою №13-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, що ставить під сумнів розрахунок відповідних надлишків чи нестач на АЗС підприємства.

Проте з матеріалів перевірок (відсутні додатки до актів перевірок) замірів під час проведення перевірки контролюючим органом не проводилось, факту виявлення різниці між фактичної наявності залишків пального та даними бухгалтерського обліку не встановлювалось, а порівняльний аналіз здійснено на підставі даних РРО, бухгалтерського обліку та даних податкової звітності та обліку акцизних накладних.

Отже, суд вважає, що в межах даних обставин справи до ТОВ «ПТФ «Центр» не можуть бути застосовані фінансові санкції за порушення що встановленні в акті перевірки, як наслідок податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахування зазначеного, суд приходить до висновку, що штрафні санкції в сумі 28975,65 грн згідно із ППР №0208290705 від 07.07.2025 були застосовані до позивача необґрунтовано.

Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування ППР №0208290705 від 07.07.2025.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першоюстатті 139 КАС Україниобумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 гривень.

У даній позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру про визнання протиправними та скасування ППР №0208290705 від 07.07.2025 на суму 28975,65 грн.

Відтак, оскільки позивач подав позовну заяву майнового характеру, тому вона повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 3 028,00 грн (тобто, не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому розмір судового збору за подання цього позову становить 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8 = 2 422,40 грн).

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, що був сплачений платіжною інструкцією від 02.09.2025 №7019.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0208290705 від 07 липня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (43027, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Георгія Гонгадзе, 5 код ЄДРПОУ 44613659).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя В.В. Дмитрук