Рішення № 131040658, 16.10.2025, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/822/25

Номер провадження № 2/194/665/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2025 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Шкапенко О.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Будучі клієнтом банку 23.09.2024 року ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір ABH0CT155101727073825522та отримала кредит у розмірі 100000,00 грн, строком на 60 місяців до 22.09.2029 року, зі сплатою процентів у розмірі 75,00 % щорічно. Кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту. Згідно ст.ст.526, 527, 530ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 30.05.2025 року має заборгованість по кредиту в розмірі 155566,38 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом 100000,00 грн, заборгованості за процентами 51510,33 грн, заборгованості за пенею 4056,05 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101727073825522 від 23.09.2024 року у розмірі 155566,38 грн, та суму сплаченого судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належними чином. Відзив на позовну заяву не надала.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 12.01.2017 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», та своїм підписом підтвердила згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

23.09.2024 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», за допомогою електронного підпису.

23.09.2024 року ОСОБА_1 підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101727073825522, та отримала кредит у розмірі 100000,00 грн, строком на 60 місяців з 23.09.2024 по 22.09.2029 включно, та сторони погодили, що ця заява складена в електронній формі та підписується клієнтом цифровим власноручним підписом або удосконаленим електронним підписом у мобільному додатку.

Судом встановлено, що всі основні умови кредитування доведені до відповідача, про що свідчить його електронний цифровий підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», на самій заяві про надання послуги «Швидка готівка» від 23.09.2024 року та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Згідно до п. 6, 8 Заяви, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 75% річних, та денна процентна ставка становить 0,16%.

Розмір щомісячного платежу6495,10 грн. Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 389707,96 грн.

Відповідно до п. 12 Заяви про надання послуги «Швидка готівка», у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Відповідно до меморіального ордеру TR.39997216.31667.65455від 23.09.2024 року АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за договором № ABH0CT155101727073825522 від 23.09.2024 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 100000,00 грн, відповідно до умов договору.

Як вбачається із виписки по кредиту за період з 23.09.2024року по29.05.2025 року відповідач користувався наданими кредитними коштами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101727073825522 від 23.09.2024 року, ОСОБА_1 станом на 30.05.2025 року має заборгованість по кредиту в розмірі 155566,38 грн, яка складається з: заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 100000,00 грн, заборгованості за процентами 51510,33 грн, заборгованості за пенею 4056,05 грн.

За відсутності доказів, які б спростовували поданий позивачем розрахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором, суд не має підстав піддавати його сумніву.

Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між сторонами кредитний договір.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач порушив обумовлені договором строк і порядок повернення кредитних коштів, а такожвизначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістомстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першоїстатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між сторонами кредитний договір.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістом статті 12ЗаконуУкраїни«Проелектронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормою статті 639ЦКУкраїни передбачено,щодоговірможе бутиукладенийубудь-якійформі,якщовимогищодо формидоговоруневстановлені законом. Якщосторонидомовилисяукласти договірупевнійформі,вінвважаєтьсяукладеним змоментунаданняйому цієїформи,навітьякщозаконом цяформадляданого видудоговорівневимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Уст.526ЦКУкраїни передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст.1056-1ЦКУкраїни в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W.до Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно доч.4ст. 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3ст. 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (ч.1ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно зп.22ч.1статті1Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту таУмов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем заяви про надання банківських послуг, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому суду вважає встановленою наявність кредитних правовідносин між сторонами.

Отже, в процесі судового розгляду встановлено, що між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_1 23.09.2024 року укладено кредитний договір № ABH0CT155101727073825522 та відповідно до умов якого, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі100000,00 грн.

В ході судового розгляду відповідач не скористався наданими процесуальними правами та не спростував як самого факту заборгованості та користування кредитними коштами, так і правильності розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, відповідач умови договору порушив, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 155566,38 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) в розмірі 100000,00 грн, по процентам в розмірі 51510,33 грн.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, та узгодженням сторонами розміру відсотків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, то суд приходить до наступного.

Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина першастатті 14ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цьогоКодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК Українидо зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Так, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цьогоКодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українисвідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до пункту 18Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки ОСОБА_1 укладала кредитний договір, 23.09.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України пеня в розмірі 4056,05 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_1 ознайомилася з усіма істотними умовами споживчого кредиту за програмою «швидка готівка», що підтверджується її підписом, користувалася зазначеним кредитом. Проте умови договору № ABH0CT155101727073825522від 23.09.2024 року своєчасно і в повному обсязі не виконувала, кредит не повернула. Таким чином відповідачем були порушені вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, умов Договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед Банком, загальна сума якої станом на 30.05.2025 року становить в розмірі 151510,33 грн.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101727073825522 від 23.09.2024 року станом на 30.05.2025 року в розмірі 151510,33 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 100000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 51510,33 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених вимог у сумі 2359,24 грн.

Керуючись ст.ст.526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 634, 638, 1052, 1054 ЦК України,ст.ст.19,76,77,81,131141,247,256,280,281 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, рах. НОМЕР_2 , МФО 307770, юридична адреса: 49074, м. Дніпро вул. Батумська буд. 11) заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101727073825522 від 23 вересня 2024 року станом на 30 травня 2025 року в розмірі 151510,33 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 100000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 51510,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, рах. НОМЕР_2 , МФО 307770, юридична адреса: 49074, м. Дніпро вул. Батумська буд. 11) судовий збір у сумі 2359,24 грн.

В частині позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за пенею в розмірі 4056,05 грн - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2025 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін