Рішення № 131033528, 02.10.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2053/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в особі Харківської міської ради, м. Харків до Споживчого кооперативу "Престиж", м. Харків ву про стягнення 2 276 504,79 грн за участю представників:

прокурора Хряка О.О.

позивача не з`явився

відповідача Дзюби І.М.

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівником Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Сапсай А.В. підписано та подано 13 червня 2025 року до Господарського суду Харківської області позовну заяву від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (надалі - Прокурор) про стягнення з Споживчого кооперативу "Престиж" (надалі - Відповідач) на користь Харківської міської ради (надалі - Позивач) грошові кошти у сумі 2 276 504,79 грн. (де: 1 253 021,00 грн. розмір пайового внеску, 860 762,71 грн інфляційне збільшення, 162 721,08 грн 3 % річних), а також суму судового збору у розмірі 27 319,30 грн.

В обґрунтування своїх вимог Прокурор вказує на те, що відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації об`єкт будівництва має такі основні показники: - найменування закінченого будівництвом об`єкта згідно з проектом: «Нове будівництво житлового будинку по вул. Холодногірській, 16 у м. Харкові», - місце розташування об`єкт згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт: м. Харків, вул. Холодногірська, 16, кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:04:054:0007, дата початку будівницитва 11.02.2019, дата закінчення робіт 11.01.2021, загальна площа квартир - 4505,0 кв.м., кількість поверхів 9, загальна кільксть квартир 62.

Разом з тим, як стверджує Прокурор з посиланням на відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та п. 12 Акту готовності об`єкта до експлуатації, пайова участь Відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася, останній всупереч вимог пункту 2 Прикінцевих те перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не звертався до Позивача протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Прокурор вказує, що враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», розмір пайової участі щодо об`єкта будівництва підлягає стягненню із Відповідача до бюджету на користь Позивача на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Додатково прокурором на підставі ст. 625 ЦК України нараховані до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних в зв`язку з простроченням останнім виконання своїх зобов`язань зі сплати пайової участі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 липня 2025 року об 11:00, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

02 липня 2025 року до господарського суду від Споживчого кооперативу "Престиж" надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15598), в якому Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Прокурора в повному обсязі з підстав того, що у зв`язку зі змінами законодавства щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів, Харківською міською радою, було прийнято рішення від 24.12.2019 р. № 989 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 № 983 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова» (далі «Рішення від 24.12.2019 р. № 989»). Таким чином, з 01.01.2020 в місті Харків діє Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова у редакції рішення Харківської міської ради від 24.12.2019 р. № 989, саме цим рішенням Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова з 01.01.2020 було приведено у відповідність до норм Закону N 132- IX, з урахуванням виключення ст.40 з Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до п.1.7. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема кооперативами на земельних ділянках.

Таким чином, зі змісту пунктів, 1.2, 1.3., 1.7. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова в редакції рішення від 24.12.2019 р. № 989 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 № 983 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова», слідує, що Харківська міська рада встановила, що такі замовники, як кооперативи, не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова, відповідно не укладають договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова, який опосередковував би перерахування замовником об`єкта будівництва до місцевого бюджету коштів пайової участі. Відтак, Відповідач якій є кооперативом, а саме споживчим кооперативом за типом, відповідно до положень пунктів, 1.2, 1.3., 1.7. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова в редакції рішення від 24.12.2019 р. № 989 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 № 983 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова» не мав обов`язку сплачувати пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у зв`язку з будівництвом житлового будинку по вул. Холодногірській, 16 у м. Харкові та введення його в експлуатацію 29.01.2021.

В підготовчому засіданні 03.07.2025 судом прийнято відзив на позовну заяву (вх. №15598 від 02.07.2025) з додатком та долучено до матеріалів справи, а також повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться 17 липня 2025 року об 11:00, про що зазначено в ухвалі суду від 03.07.2025.

04 липня 2025 року до господарського суду Прокурором подано відповідь на відзив (вх. №15789), в якому останній заперечує проти доводів Відповідача викладених у відзиві та вважає твердження останнього є необґрунтованими з огляду на те, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 8 №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. У даному конкретному випадку між Позивачем та Відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету СК «ПРЕСТИЖ», в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX, не сплачувалися (натомість, як вже вище зазначалося, у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі зазначено пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року).

Вважає, що посилання Відповідача на положення Закону №132-ІХ та на рішення Харківської міської ради № 989 від 24.12.2019 «Про внесення змін до рішення виконавчого Документ сформований в системі комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 № 983 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова», як на підставу звільнення від сплати пайової участі є безпідставним, з огляду на те, що виключення щодо звільнення кооперативів від сплати пайової участі у зв`язку із будівництвом ані Законом №132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» ані Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (як у попередній, так і у новій редакції), не передбачені.

07 липня 2025 року до господарського суду Відповідачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказу, в якому зазначає про те, що до відзиву представником СК «Престиж», Адвокатом Дзюбою І.М. було випадково надано інший зміст копії рішення Харківської міської ради від 24.12.2019 р. № 989 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 № 983 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова», отриманий Відповідачем через інтернет ресурс, який просить не долучати до матеріалів даної справи та надає до суду копію повного тексту рішення Харківської міської ради від 24.12.2019 р. № 989 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 № 983 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова», що включена до Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради з усіма додатками.

10 липня 2025 року до господарського суду від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №16170), в яких заперечує проти доводів Прокурора у відповіді на відзив та повідомляє суд про те, що при підготовці відзиву на позов у цій справі, Відповідач керувався текстом рішення Харківської міської ради від 24.12.2019 р. № 989 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 № 983 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова» (надалі по тексту «Рішення №989») та текстом Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, яке є Додатком № 1 до Рішення №989 (надалі по тексту «Порядок пайової участі»), що розміщене в мережі Інтернет та включене до Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради ( https://doc.city.kharkiv.ua/uk/profile/document/view/id/683670 ) з усіма додатками. Однак оприлюднений в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради повний текст Рішення №989 та Порядку пайової участі - pdf-формат та текстовий файл у форматі Word, копія якого надана суду з клопотанням від 04.07.2025, не є ідентичним скан- копії Рішення №989 та Порядку пайової участі, яка міститься в ЄМРА. Відмінності, які є в тексті Порядку пайової участі змінюють по суті зміст самого Порядку пайової участі , так в одному тексті в п. 1.7 Порядку пайової участі (у тексті п. 1.7 Порядку пайової участі у pdf-форматі та текстовому файлі у форматі Word, які міститься в ЄМРА) вказано про звільнення кооперативів від сплати пайової участі, а в іншому тексті (у скан- копії п. 1.7 Порядку пайової участі, яка міститься в ЄМРА) - такої підстави для звільнення не має.

Відповідач вважає, що оприлюднення в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради повного тексту Рішення №989 і Порядку пайової участі (а саме у п. 1.7. Порядку пайової участі, що є Додатком № 1 до Рішення №989), в тексті якого є відмінності, що змінюють по суті зміст самого рішення, є свідченням суперечливої поведінки та недобросовісних дій Харківської міської ради, що недопустимо та призводить до порушення прав та інтересів користувачів такої інформації, яким у даній справі є Відповідач. Порушення прав та інтересів Відповідача у цій справі внаслідок названих вище дій, є те, що у відзиві на позов у цієї справі ним були заявлені заперечення, що ґрунтувалися на звільнені кооперативів від сплати пайової участі згідно п.1.7. Порядку пайової участі, що є Додатком № 1 до Рішення №989, а будь-які інші заперечення та докази Відповідач не надав з відзивом, внаслідок саме суперечливої поведінки та недобросовісних дій Харківської міської ради и оприлюднені тексту Рішення № 989.

Відповідач зазначає, що ним після завершення будівництва житлового будинку по вуд.Холодногірька, 16, який отримав поштову адресу Холодногірська, 18, в 2022 році було передано в комунальну власність міста Харкова інженерних мереж первісною балансовою вартістю- 1 237 470,34грн., при цьому така передача була здійснена безоплатно. Харківська міська рада, як отримувач коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста, при підписанні Акту готовності об`єкта до експлуатації, вказала, що пайова участь Відповідачем до місцевого бюджету не сплачується (підстава для звільнення від сплати пайової участі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX), керуючись тим, що фактично Відповідачем вже були разом з житловим будинком побудовані інженерні мережі, які мали бути прийняті в комунальну власність безоплатно, тому внаслідок змін внесених Законом №132-ІХ, було застосоване звільнення від сплати пайової участі встановлене п. 1.7. Порядку пайової участі у редакції Рішення № 989, згідно якого пайова участь не сплачується у разі будівництва, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Також Відповідач до основних заперечень проти позову щодо звільнення Відповідача від сплати пайової участі у розвиток інфраструктури м. Харкова заявляє, що крім необґрунтованості позову, є також необґрунтованим і розрахунок позовних вимог. Зазначає, що відповідно до наказу Мінрегіону від 02.12.2019 N 286 вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Харківської області становила 13 214,грн. Вважає, що сплата пайової участі у розвиток інфраструктури м. Харкова не є об`єктом оподаткування ПДВ, тому нарахування ПДВ на опосередковану вартість будівництва одного квадратного метра загальної площі квартир будинку, при розрахунку пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури міста є неправомірним. Просить суд визнати поважними причини ненадання разом з відзивом наведених у даних запереченнях доводів та доказів стосовно підстав звільнення від сплати пайової участі та щодо розрахунку Прокурором суми пайової участі, врахувати при вирішенні спору викладені в запереченнях доводи та прийняти додані до заперечень докази та відмовити в задоволенні позовних вимог Прокурора в повному обсязі.

11 липня 2025 року до господарського суду Прокурором, в порядку ст. 42 ГПК України, подано пояснення (вх. №16242) з урахуванням заперечень Відповідача, в якому Прокурор зазначає, що згідно зі скан-оригіналом рішенням Харківської міської ради № 989 від 24.12.2019 та відповідного Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (додаток до рішення) з підписами заступника міського голови директора Департаменту економіки та комунального майна М.І. Фатєєва та заступника міського голови керуючого справами виконавчого комітету міської ради Т.М. Чечетової-Терашвілі, виключення щодо звільнення кооперативів від сплати пайової участі у зв`язку із будівництвом не передбачені (https://doc.city.kharkiv.ua/uk/profile/document/details/id/683670). З огляду на зазначене, посилання Відповідача на будь-які відмінності в тексті Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 989 від 24.12.2019, є безпідставним, як і посилання на п. 1.7. Порядку як на підставу звільнення СК «ПРЕСТИЖ» від сплати пайової участі.

Відповідач, як замовник будівництва, не уклав відповідний договір пайової участі, як і не звертався до Харківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. При цьому, Законом України № 132-ІХ від 20.09.2019 не передбачено звільнення від сплати пайової участі у зв`язку із будівництвом в межах будівництва об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства. Пайова участь не сплачується у разі будівництва в цілому об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу) (п. 2 Розділу П «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ).

Вважає, що аргументи представника Відповідача щодо звільнення від сплати пайової участі у зв`язку із будівництвом в межах будівництва об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства зроблені за відсутності правильного розуміння та застосування положень статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції закону до 01.01.2020), а також за відсутності врахування положень абзацу другого пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ та відповідно, не узгоджуються із висновками Верховного Суду.

Зазначає, що Прокурором обґрунтовано застосований показник опосередкованої вартості спорудження житла по Харківському регіону в розмірі 13907 грн. на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України».

16 липня 2025 року представником Відповідача подано до суду клопотання (вх. №16552) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

17 липня 2025 року Відповідачем подано до суду пояснення (вх. № 16634) в порядку ст. ст. 42 ГПК України, в яких наголошує на те, що в форматі «скан-оригінал» текст Рішення №989, оприлюдненого в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради не є ідентичним з 4-ма версіями («інформація», «для друку», «pdf-версія», «Word» ), а саме в тексті п.1.7. Рішення №989 не вказано про звільнення від сплати пайової участі «кооперативів на земельних ділянках».

Вважає, що посилання Прокурора на норми Закону №132-ІХ в частині застосування названих в ньому випадків звільнення від сплати пайового внеску є безпідставними, оскільки такі випадки були визначені виключно для 2020 року, Харківська міська рада в Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затв. Рішенням №989 встановила перелік випадків звільнення від сплати пайової участі, який має бути застосований для Відповідача, який ввів житловий будинок в експлуатацію в січні 2021року.

В тексті п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ та п.1.7. Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням № 989, відсутня вимога про те, що Пайова участь не сплачується у разі будівництва в цілому об`єктів інженерної па об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Зазначає, що норми Закону №132-ІХ не встановлюють залежність визначення розміру пайової участі від дати прийняття об`єкту в експлуатацію, не встановлюють, що розмір пайової участі розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли саме на момент прийняття об`єкту в експлуатацію, з вимог п.3) п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, чітко слідує, що визначення розміру пайової участі відбувається раніше прийняття об`єкту в експлуатацію.

Вважає, що Прокурор не спростував того, що здійсненний ним розрахунок суми пайової участі заявлений до стягнення, який ґрунтується на показнику опосередкованої вартості спорудження житла, який був чинним саме на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію для Харківського регіону, тобто 13907 грн. за 1 кв.м (наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311), не відповідає вимогам та порядку встановленим Законом №132-ІХ.

В підготовчому засіданні 17.07.2025 судом прийнято та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. № 15789 від 04.07.2025), долучено до матеріалів справи та задоволено клопотання Відповідача про долучення доказу (вх. № 15815 від 07.07.2025), прийнято та долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх. № 16170 від 10.07.2025), прийнято та долучено до матеріалів пояснення Прокурора (вх. № 16242 від 11.07.2025), прийнято та долучено до матеріалів справи пояснення Відповідача (вх. № 16634 від 17.07.2025), а також повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться 07 серпня 2025 року об 11:30, про що зазначено в ухвалі суду від 17.07.2025.

В підготовчому засіданні 07.08.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04 вересня 2025 року о 14:00, про що постановлена ухвала суду від 07.08.2025.

27 серпня 2025 року Відповідачем подано до суду пояснення (вх. №19664) в порядку ст. ст. 42 ГПК України, в яких зазначає що Закон N 132-IX не наводить вичерпний перелік категорій об`єктів, а також не встановлює, що забудовником має бути збудовано такий об`єкт в цілому, а не у складі іншого будівництва та вважає, що таке тлумачення Прокурором норми п. п. 2 абз. 2 п. 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону N 132-IX не відповідає Закону №132-ІХ та обмежує визначені Законом випадки звільнення від сплати пайової участі, свідчить судова практика Верховного суду.

В судовому засіданні 04 вересня 2025 року суд відкрив розгляд справи по суті та оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18 вересня о 12:30, про що зазначено в ухвалі суду від 04.09.2025.

В судовому засіданні 18 вересня 2025 року суд продовжив розгляд справи по суті та оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 02 жовтня о 12:30, про що зазначено в ухвалі суду від 18.09.2025.

Позивач явку свого повноваженого представника в судові засідання не забезпечив, будь-яких письмових заяв не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 02 жовтня 2025 року суд продовжив розгляд справи по суті, в якому Прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, Відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Після закриття стадії судових дебатів суд повідомив про перехід до стадії ухвалення судового рішення по справі та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом у даній справі.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на потребі дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Прокурор звертається до суду з метою захисту інтересів держави, в основі яких завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій та програм.

Інтереси держави охоплюються здійсненням її функцій, діяльністю її органів, які законодавчо наділені певними повноваженнями.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

На підставі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ради представляють інтереси територіальної громади і здійснюють від їх імені і в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування.

На території Харківської міської територіальної громади таким органом є Харківська міська рада.

Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).

Положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Бюджетом розвитку, згідно з ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

У даному випадку, як встановлено Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області, Харківською міською радою не вжито заходів до усунення порушень інтересів держави, зокрема, не пред`явлено до суду позову про стягнення з Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.

Як свідчать матеріали справи, Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ґрунтовно поінформувала Харківську міську раду про існування означених порушень інтересів держави (листи від 03.04.2025 № 52-106-2122вих-25, від 08.05.2025 № 52-106-2925вих25).

Водночас, Позивачем на зазначені листи відповіді не надано, заходів до усунення порушень указаних інтересів держави не вжито, зокрема, не пред`явлено до суду позову про стягнення із Відповідача грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.

Матеріали справи також свідчать про те, що на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова 09.06.2025 на адресу Харківської міської ради, направлено повідомлення в поряду ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про пред`явлення даного позову.

Таким чином, як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом у межах даної справи.

Розглянувши спір по суті суд встановив такі обставини.

Встановлено, що Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 11.02.2019 Споживчому кооперативу «ПРЕСТИЖ» (код ЄДРПОУ 34017070) видано дозвіл № ХК 112190420693 на виконання будівельних робіт: «Нове будівництво житлового будинку по вул. Холодногірській, 16 у м. Харкові».

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об`єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирних масової забудови код 1122.1.

У подальшому, Харківською міською радою видано Відповідачу сертифікат № ХК122210128393 (дата реєстрація в ЄДЕССБ 29.01.2021), яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Так, згідно акту готовності об`єкта до експлуатації об`єкт будівництва має такі основні показники: - найменування закінченого будівництвом об`єкта згідно з проектом: «Нове будівництво житлового будинку по вул. Холодногірській, 16 у м. Харкові», - місце розташування об`єкт згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт: м. Харків, вул. Холодногірська, 16, кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:04:054:0007, дата початку будівницитва 11.02.2019, дата закінчення робіт 11.01.2021, загальна площа квартир - 4505,0 кв.м., кількість поверхів 9, загальна кільксть квартир 62.

Як вбачається з відомостей, наявних у відкритому доступі в мережі Інтернет «Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=2496649464781998052/optype=100), а також п. 12 Акту готовності об`єкта до експлуатації, пайова участь Відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася (підстава для звільнення від сплати пайової участі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX).

Разом з тим, при зверненні до суду з позовом у даній справі Прокурор, зокрема, вказує, що станом на момент прийняття в експлуатацію об`єкта Відповідача (згідно із сертифікатом №ХК122210128393, який зареєстрований 29.01.2021), ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що передбачала обов`язок замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вже втратила чинність, оскільки, її було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Однак, порядок сплати коштів пайової участі у 2020 році регулювався пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у відповідному розмірі та порядку.

Прокурор вказує, що оскільки будівництво Відповідачем було розпочато 11.02.2019, однак станом на 01.01.2020 не було введено в експлуатацію, а договір про сплату пайової участі між замовником та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не було укладено, відповідно на підставі абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» Відповідач зобов`язаний був у 2020 році звернутися до Позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта «Нове будівництво житлового будинку по вул. Холодногірській, 16 у м. Харкові», і до введення об`єкта в експлуатацію, а саме, до 29.01.2021 сплатити пайові внески. Однак, всупереч зазначеним вимогам законодавства, Відповідач до Харківської міської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звернувся, та відповідно пайові внески не сплатив.

Враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», Прокурор зазначає, що розмір пайового внеску яку Відповідач мав сплатити до бюджету становить 1 253 021,00 грн (розрахований з урахуванням ставок передбачених вказаним положенням закону за наступною формулою: 62 651 035,00 грн (вартість будівництва) х 2% (відсоток пайової участі житлової забудови) = 1 253 021,00 грн).

Прокурор вказує, що враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», розмір пайової участі щодо об`єкта будівництва підлягає стягненню із Відповідача до бюджету на користь Позивача на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Додатково прокурором на підставі ст. 625 ЦК України нараховані до стягнення з Відповідача 860 762,71 грн - інфляційних нарахувань та 162 721,08 грн - 3% річних в зв`язку з простроченням останнім виконання своїх зобов`язань зі сплати пайової участі за період починаючи з дати коли об`єкт був введений Відповідачем в експлуатацію, тобто з 30.01.2021 та до 29.05.2025.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"(у редакції станом на час спірних правовідносин) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

В даному випадку, як вже зазначалося, згідно акту готовності обєкта до експлуатації об`єкт будівництва має такі основні показники: - найменування закінченого будівництвом об`єкта згідно з проектом: «Нове будівництво житлового будинку по вул. Холодногірській, 16 у м. Харкові», - місце розташування об`єкт згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт: м. Харків, вул. Холодногірська, 16, кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:04:054:0007, дата початку будівницитва 11.02.2019, дата закінчення робіт 11.01.2021, загальна площа квартир - 4505,0 кв.м., кількість поверхів 9, загальна кільксть квартир 62.

Харківською міською радою видано Відповідачу сертифікат № ХК122210128393 (дата реєстрація в ЄДЕССБ 29.01.2021), яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

На час отримання Відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку відповідного будівництва частина 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженернотранспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За змістом зазначеної вище статті Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування відповідно до встановленого ним розміру (у межах встановленого законом граничного розміру) з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, або на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена). Розмір пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про укладення відповідного договору та доданих до нього документів, а договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації зазначеного звернення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі №911/594/18 та від 14.12.2021 у справі за №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Строк, визначений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» для укладення договору пайової участі протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже 4 невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Тобто, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Однак, на момент прийняття в експлуатацію об`єкта Відповідача статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі Закон №132-ІХ).

В той же час, Закон №132-ІХ врегулював відповідні правовідносини у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», а саме установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема: - розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2).

При цьому, договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання (частина 1).

Тобто, відповідно до внесених Законом №132-ІХ змін, починаючи із 01.01.2020, у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (ч. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 виклала висновок про вирішення правової проблеми, пов`язаної із застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права. Водночас, зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому, триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть 6 застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

У зв`язку з відсутністю договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

Відтак, Прокурор вважає, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132- IX). Тобто, істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX.

Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом 1 вказаного пункту розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132- IX є дійсним і продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Таким чином, у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3 та 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 8 №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

При цьому, обов`язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об`єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року (подібні правові висновки Верховним Судом викладено у постанові від 16.10.2023 у справі №140/5484/21 щодо об`єкта будівництва, розташованого на території міста Луцька). Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Водночас, у вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У даному конкретному випадку між Позивачем та Відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету СК «ПРЕСТИЖ», в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX, не сплачувалися (натомість, як вже вище зазначалося, у якості підстави для звільнення від сплати пайової участі зазначено пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року).

Пп. 2 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132- ІХ передбачені випадки звільнення від сплати пайової участі, зокрема, пайова участь не сплачується у разі будівництва:

- об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

- індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

- об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів

соціальної інфраструктури;

- об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

- об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

- об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

В свою чергу, Харківською міською радою рішенням № 989 від 24.12.2019 приведено у відповідність до Закону №132-ІХ Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, шляхом внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 № 983 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова», виклавши такий Порядок у новій редакції (далі-Порядок).

Згідно п. 1.7. Порядку, пайова участь не сплачується у разі будівництва:

- об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

-будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

-будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

-об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

-об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

-об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

-об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

-об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

-об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих. компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

-об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

-об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

-об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

-реконструкції квартир у багатоквартирних чи одноквартирних індивідуальних (садибних) житлових будинках (прибудова, надбудова, об`єднання тощо), нежитлових приміщень під житлові квартири, якщо після проведення будівельних робіт загальна площа об`єкта, який приймається в експлуатацію єдиним дозвільним документом, не перевищує 300 квадратних метрів, у разі якщо замовником є фізична особа;

-індивідуального гаража фізичною особою на земельній ділянці розміром не більше 0,01 гектара, яка передана |йому. безоплатно із земель державної або комунальної власності для його будівництва;

-будівель для культової та релігійної діяльності;

-гаражів гаражно-будівельними кооперативами на земельних ділянках відведених для вказаних цілей;

-колективних овочесховищ.

Відповідач зазначає, що СК «ПРЕСТИЖ» на підставі п. 1.7. Порядку також звільнений від сплати пайової участі, оскільки в межах будівництва було заплановано будівництво об`єктів інженерної інфраструктури, а позивачем нібито не враховано факт передачі замовником будівництва до комунальної власності Харківської міської ради інженерних мереж.

Частиною 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції закону до 01.01.2020) передбачено, що у разі, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

У разі, якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому, аналіз наведеної вище частини п`ятої статті 30 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави дійти висновку, що вказаною нормою передбачено саме зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, передаються у комунальну власність.

Тобто, наведена норма у будь-якому випадку передбачає дотримання замовником будівництва всіх необхідних процедур та вимог Закону.

Щодо застосування положень частини п`ятої статті 30 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» існує стала та послідовна правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 13.11.2019 у справі № 911/2646/18, від 17.09.2020 у справі № 916/1337/18, від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21 та від 22.11.2023 у справі № 917/1855/21 згідно з якою: «Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено імперативну норму щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами. Передача таких інженерних мереж у комунальну власність та відповідне зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури не може бути поставлено в залежність від волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо набуття зазначених мереж до комунальної власності всупереч імперативно визначеній нормі законодавства» (Постанова Верховного суду від 22.08.2024 у справі № 910/7707/19).

Аналіз норм частини першої статті 40, частини п`ятої статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції закону до 01.01.2020) у сукупності свідчить, що: по-перше, величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування; по-друге, в разі якщо технічними умовами, у разі їх наявності на момент укладення договору, передбачається необхідність будівництва замовником об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується, що має бути унормовано у сторонами у договорі.

У разі відсутності укладеного договору про пайову участь, відшкодування замовнику будівництва різниці між здійсненими витратами будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту відбувається на підставі рішення органу місцевої влади про вартість такого відшкодування. Подібні за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №917/1854/21 та від 22.11.2023 у справі №917/1855/21.

Водночас, як вже зазначалося вище, та не заперечується Відповідачем, що СК «ПРЕСТИЖ», як замовник будівництва, не уклав відповідний договір пайової участі, як і не звертався до Харківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Відповідно, підстави для звільнення Відповідача від сплати коштів пайової участі в даному випадку відсутні.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» диференціює методи розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів. Так, критерієм диференціації є, зокрема, розмежування нежитлових будівель і споруд та житлових будинків. Зокрема, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (п. 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).

Таким чином, саме фактор будівництва будинку з метою створення житла, що має місце й у даному конкретному випадку, є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі.

У постанові від 20.02.2025 у справі за №918/618/24 Верховний Суд вкотре звернув увагу на те, що Закон №132-IX визначає розмір пайової участі для житлових будинків: 2% вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Приписи Закону №132-IX не містять умов щодо іншого обрахунку розміру пайової участі для житлових будинків.

Визначаючи розмір належної до стягнення суми пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта, суд зобов`язаний дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Господарський суд з огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.

Згідно акту готовності об`єкту до експлуатації від 26.01.2021, за результатами технічної інвентаризації загальна площа квартир становить 4505,0 кв.м. (код ДКБС 1122.2 Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні).

На дату прийняття об`єкта в експлуатацію (згідно із сертифікатом № ХК122210128393, який зареєстрований 29.01.2021) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 (розраховані станом на 01 жовтня 2020 року).

Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Харківської області становила 13907 гривень.

Розрахунок розміру пайової участі:

Загальна площа квартир - 4505 кв.м.

Опосередкована вартість спорудження 1 кв.м житла по Харківському регіону (наказ Міністерства розвитку громад та територій України Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України від 16.12.2020 № 311 ) - 13907 грн.

Загальна вартість будівництва об`єкта (житлового призначення) для обрахунку пайової участі: 4505*13907=62 651 035,00 грн.

Відсоток Пайової участі житлової забудови: 2 %

Розмір Пайової участі: П=2%*62 651 035,00=1 253 020,70 грн.

Пайова участь до сплати - 1 253 021,00 грн.

Враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, розмір пайової участі, який на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України підлягає стягненню із Відповідача до бюджету громади на користь Позивача складає 1 253 021,00 грн.

Відповідач не погоджується з розрахунком Прокурора з підстав того, що проведення розрахунку розміру пайової участі передбачено відразу після звернення замовника до міської ради, тобто після 01.01.2020, а тому повинні бути застосовані показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами станом на січень 2020 р. (Наказ Мінрегіону від 02.12.2019 № 286).

Як зазначалось, законодавець у наведених вище правових нормах Закону №132-IX диференціює методи розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів. Так, критерієм диференціації є, зокрема, розмежування нежитлових будівель і споруд та житлових будинків.

Таким чином, саме фактор будівництва будинку з метою створення житла, що має місце й у даному конкретному випадку, є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі.

Підставами для пред`явлення позову стало те, що всупереч положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ Відповідачем не сплачені грошові кошти у якості пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Харківської міської ради у зв`язку із будівництвом об`єкта «Нове будівництво житлового будинку по вул. Холодногірській, 16 у м. Харкові».

Судами установлено сталу позицію, що у випадку, якщо замовниками будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

Оскільки СК «ПРЕСТИЖ» договір про пайову участь з Харківською міською радою не укладено, а будівництво об`єкту розпочато у 2019 році, у нього виник обов`язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутися до Харківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21, відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовником та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Таким чином, СК «ПРЕСТИЖ» як замовник будівництва, повинен був сплатити кошти пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта до введення його в експлуатацію, тобто до 29.01.2021.

Оскільки СК «ПРЕСТИЖ» у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов`язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття спірного об`єкту в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.

З огляду на викладене, при розрахунку пайової участі прокурором правомірно враховано показник опосередкованої вартості спорудження житла, який був чинним саме на момент введення об`єкта будівництва в експлуатацію для Харківського регіону, тобто 13907 грн. за 1 кв.м (наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311).

Враховуючи, що СК «ПРЕСТИЖ» не звертався до Харківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, ним не дотримано положень Закону № 132-ІХ, відтак прокурором правомірно подано позов на підставі статті 1212 ЦК України.

Отже, обраний прокурором спосіб захисту при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі є ефективним та призведене до поновлення порушеного права Позивача.

При цьому суд виходить з того, що наведені висновки щодо застосування абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ у спірних правовідносинах відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є спрямованими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та/або після 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво, але до введення об`єкта в експлуатацію такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо уникаючи сплати пайової участі

Також Відповідач зазначає, що прокурором під час здійснення розрахунку заборгованості пайової участі та застосуванні показника опосередкованої вартості будівництва безпідставно включено ПДВ.

Так, згідно Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 174 від 27.09.2005 «Про затвердження порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», показник опосередкованої вартості спорудження житла це вартість будівництва в розрахунку на один квадратний метр загальної площі квартир будинку, визначений на підставі вартості будівництва об`єкта-представника.

Відповідно до п. 2.1. Порядку, показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України щоквартально розраховуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури у першому місяці кварталу, виходячи зі структури безпосередніх витрат з будівництва об`єкта-представника, скоригованої відповідно до змін рівня цін на трудові та матеріально-технічні ресурси.

Згідно з п. п. 3.1., 3.5. Порядку, показники щоквартально затверджуються наказом уповноваженого органу та діють до затвердження наступних.

Показники щоквартально направляються уповноваженим органом Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям та зацікавленим центральним органам виконавчої влади, оприлюднюються через офіційні видання уповноваженого органу та шляхом розміщення на його сайті.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» (чинного на дату виникнення спірних правовідносин), затверджені показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України станом на 01 жовтня 2020 року на підставі Закону України від 20 вересня 2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", пункту 3.1 розділу 3 Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27 вересня 2005 року № 174.

Вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Харківської області становила 13907 гривень з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197, Мінрегіон у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Міністр розвитку громад та територій, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Мінрегіону підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Мінрегіону, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Таким чином, прокурором обґрунтовано застосований показник опосередкованої вартості спорудження житла по Харківському регіону в розмірі 13907 грн. на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України».

Враховуючи викладене, позов Прокурора в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережених коштів пайової участі в зазначеній сумі підлягають задоволенню на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права в відповідних правовідносинах відображено в Постанові ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

Щодо вимоги прокурора про стягнення інфляційних та 3% річних, суд зазначає наступне.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно вимога про нарахування, передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних й інфляційних втрат, які є складовою відшкодування завданої позивачеві шкоди, є правомірною.

У даному випадку зобов`язання повернути безпідставно набуте майно (грошові кошти) виникає у Відповідача безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

Подібний висновок викладений у пунктах 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19.

Враховуючи викладене, Відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі (із 30.01.2021 день наступний за днем реєстрації сертифіката № ХК122210128393, який виданий 29.01.2021, по 29.05.2025 дату, яка передує зверненню прокурора до суду із позовом), зобов`язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.

Для розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 30.01.2021 по 29.05.2025 включно до уваги взято загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі за вказаний вище період в розмірі 1 253 021,00 грн.

Розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, що підлягає стягненню з Відповідача, здійснено на калькуляторі підрахунку заборгованості та штрафних санкцій за посиланням: https://ips.ligazakon.net/calculator/ff та виглядає наступним чином:

Сума боргу: 1 253 021,00 гривень (період з 30.01.2021 по 29.05.2025).

Оскільки такий внесок не було сплачено, доводи прокурора про можливість нарахування інфляційних та 3% річних після 30.01.2021 є такими, що гуртуються на вимогах чинного законодавства України.

У даному випадку, як зазначалось, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, Прокурором на підставі відповідних вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з Відповідача 162 721,08 грн 3% річних за період прострочення з 30.01.2021 до 29.05.2025, а також 860 762,71 грн інфляційних втрат за період з 30.01.2021 до 29.05.2025.

Період прострочення, суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів необґрунтованості здійснених нарахувань матеріали справи також не містять.

Перевіривши здійснений прокурором розрахунок, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно.

За таких обставин, заявлений позов в даній частині вимог також підлягає задоволенню, а з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 860 762,71 грн інфляційних нарахувань та 162 721,08 грн 3% річних за вказані періоди прострочення.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з Відповідача на користь Харківської обласної прокуратури також підлягає стягненню судовий збір в сумі 27 319,30 грн.

З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, перебої з електроенергією, великий обсяг поданих документів та доказів, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 02 жовтня 2025 року у справі №922/2053/25 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» (код ЄДРПОУ: 34017070, проспект Науки, буд. 36, кімната 513, м. Харків, 61166) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти у сумі 2 276 504,79 грн. (де: 1 253 021,00 грн. розмір пайового внеску, 860 762,71 грн інфляційне збільшення, 162 721,08 грн 3 % річних).

Стягнути з Споживчого кооперативу «ПРЕСТИЖ» (код ЄДРПОУ: 34017070, проспект Науки, буд. 36, кімната 513, м. Харків, 61166) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) суми судового збору у розмірі 27 319,30 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "15" жовтня 2025 р.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін