Рішення № 131032786, 15.10.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2025Справа № 910/7436/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Коб`юк Юліанни Олегівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент солюшенс"

про стягнення 176660,78 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Коб`юк Юліанна Олегівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент солюшенс" про стягнення за Договором від 12.09.2024 №08.24/1-П основного боргу в розмірі 162 240 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 259,56 грн. та пені в розмірі 11 161,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

25.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду про відкриття провадження у справі та про призначення судового засідання направлені, зокрема, відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м. Київ, вул. Грушевського М., буд. 9-Б, кв. (офіс) Д6-3.

Проте, конверт із копією ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відтак, ухвали суду про відкриття провадження у справі та про призначення судового засідання направлялися за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, у відповідача наявний обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2024 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір №08.24/1-П, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання, на власний ризик, виконати комплекс проектних робіт (надалі- «Роботи», «Проектна документація») по об`єкту: «Будівництво індивідуальних житлових будинків на земельних ділянках к.н. від 3220881301:01:019:1019 по 3220881301:01:019:1065, 3220881300:04:004:0408, 3220881300:04:004:0455, 3220881300:04:004:0408, 3220881300:04:004:0516, 3220881300:04:004:0494 в Золочівській громаді Бориспільського району Київської області» (надалі -«Об`єкт»), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи в повному обсязі.

Пунктом 2 Договору визначено, що договірна ціна виконання робіт, що є предметом цього Договору, визначена на підставі Протоколу про погодження договірної ціни та складає: Етап №1 - Предпроектні роботи - 540 800,00 грн. без ПДВ; Етап №2 - Робочий проект, розробка базових типових проектів та загального генплану 8,26 га в частині вертикального плану і картограми земляних мас вартість і терміни визначаються згідно Додатку 1 та Додатку 2 ; Етап №3 - Робочий проект, прив`язка типових проектів - вартість і терміни будуть визначатися додатково угодою згідно розцінок до вказаних в Додатку 1.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що договірна ціна виконання робіт, визначена в п. 2.1 Договору є твердою і не підлягає коригуванню протягом всього строку дії Договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору після підписання Договору замовник перераховує Виконавцю авансовий платіж за 1-й етап робіт у розмірі 50% від договірної ціни, який складає 270 400, 00 грн.

Подальше фінансування робіт виконується згідно «Графіку фінансування та виконання робіт» (Додаток 2), з урахуванням виплаченого авансу (п. 2.7 Договору).

У пункті 2.8 Договору вказано, що розрахунки за виконані роботи, здійснюються Замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів згідно Актів здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що виконавець зобов`язується виконати Роботи у строки, передбачені у «Графіку фінансування та виконання робіт», що є Додатком №2 до цього Договору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору замовник мав здійснити оплату авансу № 1 (50 %) у розмірі 270400 грн. до 12.09.2024, оплату авансу № 2 (30%) у розмірі 162240 грн. до 30.10.2024, кінцева оплата робіт (20%) у розмірі 108160 грн. до 12.11.2024 року.

На виконання умов договору відповідач сплатив на рахунок позивача аванс за проектні роботи по етапу № 1 згідно договору в розмірі 270400 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 18.09.2024 № 1.

24.12.2024 позивач направила на електронну пошту відповідача denys.soletskyi@arcointr.com, зазначену в п. 11.10 Договору, матеріали по Етапу №1, а також рахунок-фактуру № 2 на сплату 30 % чергового авансу в розмірі 162240 грн.

Надалі, 13.02.2025 позивачем направлено засобами поштової кореспонденції на адресу відповідача претензію від 12.02.2025 про сплату коштів, рахунок-фактуру № 2 та акт виконаних робіт 08.24/1-П -1 від 12.02.2025 на суму 432640 грн. для підписання. Дане відправлення № 0219200035706 повернуто 03.03.2025 відправнику без вручення адресату за закінченням терміну зберігання.

Також, позивач звертався до відповідача з претензією від 07.05.2025 щодо сплати коштів у розмірі 162240 грн. із долученням акту виконаних робіт 08.24/1-П -1 від 12.02.2025 та рахунку-фактури № 2. Проте, відправлення № 0215209059610 повернуто позивачу 24.05.2025 без вручення адресату за закінченням терміну зберігання.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

За положеннями статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 889 ЦК України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що за умовами Договору відповідач зобов`язався здійснювати фінансування робіт згідно з наведеним у Додатку № 2 до Договору графіком, зокрема, сплатити 30 % чергового авансу в розмірі 162240 грн. до 30.10.2024 року.

У свою чергу, позивачем направлено на електронну та поштову адреси відповідача акт виконаних робіт 08.24/1-П -1 від 12.02.2025 на суму 432640 грн. та рахунок-фактуру № 2 на сплату 30 % чергового авансу в розмірі 162240 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем чергового платежу - авансу № 2 (30%) у розмірі 162240 грн., а також не містять доказів умотивованої відмови відповідача від прийняття виконаних позивачем робіт за актом виконаних робіт 08.24/1-П -1 від 12.02.2025 на суму 432640 грн., суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 162240 грн. боргу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за затримку оплати вартості Робіт за Актом приймання-передачі виконаних робіт, більш ніж на 20 календарних днів, починаючи з 21 дня Замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасно неоплачених Робіт за кожен день затримки.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Із наданого позивачем розрахунку слідує, що останнім нараховано на суму боргу 62240 грн. за період із 24.03.2025 до 12.06.2025 пеню в сумі 11161,22 грн. та 3259,56 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені та в інфляційних втрат у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн. суд дійшов висновку про наступне.

Із матеріалів справи слідує, що 11.06.2025 між позивачем (клієнт) та адвокатом Галенко О.М. (виконавець) укладено договір про надання адвокатських послуг № 11/06/25.

Вартість послуг адвоката визначається в окремих додатках до цього договору (пункт 4.2 договору).

Також, 11.06.2025 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, в якій погоджено, що вартість адвокатських послуг, пов`язаних із підготовкою позовної заяви про стягнення боргу з ТОВ "Девелопмент солюшенс" за Договором від 12.09.2024 №08.24/1-П, для подачі до суду визначена в фіксованому розмірі, а саме: 15000 грн.

Згідно з актом про надання адвокатських послуг від 15.07.2025 № 1 на підставі договору від 11.06.2025 № 11/06/25 виконавець надав клієнту послуги на суму 15000 грн.

На підтвердження оплати послуг за договором від 11.06.2025 № 11/06/25 до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій від 24.06.2025 № 176 на суму 8000 грн. та від 10.07.2025 № @2PL482385 на суму 7000 грн.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість, відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Коб`юк Юліанни Олегівни задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент солюшенс" (01021, м. Київ, вул. Грушевського М., буд. 9-Б, кв. (офіс) Д6-3; ідентифікаційний код 44277956) на користь Фізичної особи-підприємця Коб`юк Юліанни Олегівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 162 240 (сто шістдесят дві тисячі двісті сорок) грн. основного боргу, 3 259 (три тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 11 161 (одинадцять тисяч сто шістдесят одну) грн. 22 коп. пені, 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова