Постанова № 1310236, 22.01.2008, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.08

Справа №АС12/686-07.

Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.

при секретарі судового засіданні Бардаковій О.М.

розглянувши матеріали справи № АС 12/686-07, порушеної

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація», м. Суми

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Поріласт ПК», м. Київ

Про визнання правочину і господарських зобов»язань недійсними

В присутності представників сторін:

від позивача Борисенко В.М. (дов. № 3206/9/10-00969 від 15.01.2008 р.), Шкриль Л.Г. (дов. № 85026/9/10-009 від 17.12.2007 р.)

від відповідача Нестеренко А.В.

Суть спору: Позивач просить визнати нечинним правочин у формі усної угоди на придбання лікарської сировини розторопші на загальну суму 91 064,10 грн., укладеної між ТОВ "Поріласт ПК" та ТОВ "Сумифітоформація" та визнати недійсними з моменту виникнення господарські зобов'язання між ТОВ "Поріласт ПК" та ТОВ "Сумифітофармація".

Також, позивач просить стягнути з ТОВ "Поріласт ПК" в доход держави грошові кошти одержані за оскаржуваними господарськими зобов'язаннями в розмірі 91 064,10 грн. та стягнути з ТОВ "Сумифітофармація" в доход держави лікарську сировину розторопшу на суму одержану 91 064,10 грн. одержані за оспорюваним господарським зобов'язанням.

Перший відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги позивача не відповідають нормам чинного законодавства, а укладений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, першого та другого відповідачів, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Між ТОВ "Сумифітофармація" та ТОВ "Поріласт ПК" вчинено угоду щодо придбання лікарської сировини. Так, на виконання зазначеної угоди в квітні 2006 року відповідач виписав видаткові накладні:

- № 318 від 05.04.2006р. на суму 24 600,60 грн. (ПДВ - 4 100,10 грн.);

- № 332 від 10.04.2006р. на суму 21 824,40 грн. (ПДВ - 3 637,40 грн.);

- № 337 від 11.04.2006р. на суму 21 888,60 грн. (ПДВ - 3 648,10 грн.);

- № 341 від 13.04.2006р. на суму 22 750,50 грн. (ПДВ - 3 791,75 грн.).

Зазначені документи завірені печаткою ТОВ "Поріласт ПК"

Позивач вважає, що господарське зобов'язання, що виникло з усної угоди на придбання лікарської сировини підлягає визнанню недійсним на підставі ст.207 Господарського кодексу України, оскільки воно не відповідає вимогам закону та вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому позивач посилається на провадження слідчого відділу податкової міліції ДПА у Сумській області, зокрема на кримінальну справу №07800022, що порушена 19.02.2007р. стосовно невстановлених осіб, які діяли за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 212 ч.З, 358 ч.З КК України.

Як вказує в позовній заяві позивач, в ході досудового слідства було встановлено, що згідно усної угоди ТОВ "Сумифітофармація" придбало лікарську сировину (розторопша) у підприємства з ознаками фіктивності ТОВ "Поріласт ПК". На дану поставку товарів були виписані податкові накладні на загальну суму 91 064 грн. 10 коп., ПДВ - 15 177,35 грн.

Також, позивач посилається на те, що під час досудового слідства був допитаний у якості свідка директор ТОВ «Поріласт ПК» Фурман Р.М., який пояснив, що не проводив фінансово-господарських операцій з ТОВ "Сумифітоформація". Грошові кошти за проведені фінансово - господарські операції від ТОВ "Сумифітоформація" на рахунок ТОВ "Поріласт ПК" не надходили та він не мав наміру фактично займатися господарською діяльністю.

Перший відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що надані позивачем до матеріалів справи протокол допиту свідка та протокол очної ставки не можуть бути доказами в адміністративній справі до винесення судом вироку по вищевказаній кримінальній справі, а отримання товару та сплата коштів свідчать про те, що оспорюваний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітоформація", форма власності - колективна, зареєстроване Державним реєстратором Виконавчого комітету Сумської міської ради 13.03.2001 року, включене до ЄДРПОУ, взято на податковий обліку Державної податкової інспекції в м. Суми, ідентифікаційний код 31397624, а відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліраст ПК", форма власності -колективна, включене до ЄДРПОУ, взято на податковий облік в органах ДПС, зареєстроване платником податків на додану вартість, свідоцтво № 37081141.

З огляду на зазначене, слідує, що оспорюваний правочин був укладений між суб'єктами господарювання, які мали цивільну правоздатність з метою настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент спірної угоди, і позивач і відповідач перебували в Єдиному державному реєстрі та були зареєстровані.

Згідно частини 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідач посилається на те, що, зокрема, видаткові накладні містять асортимент товару, кількість товару, умови оплати, а тому, укладений правочин є таким, що вчинений у письмовій формі.

В матеріалах справи з находяться видаткові накладні, що містять асортимент товару, кількість, умови оплати тобто всі необхідні реквізити, та з приводу оформлення яких у позивача зауважень не виникало. Таким чином, право чин вважається, відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, вчинений у письмовій формі.

Частина 1 статті 215. ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження пояснень Фурман Р.М., щодо відсутності наміру займатися господарською діяльністю. Крім того, договір був укладений між юридичними особами: ТОВ "Сумифітофармація" та ТОВ "Поріласт ПК", а не фізичною особою Фурман Р.М.

Відповідно до статті 92 ЦК України (цивільна дієздатність юридичної особи) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення.

Позивачем не надано доказів того, що установчі (статутні) документи першого та другого відповідачів визнані недійсними в установленому чинним законодавством порядку. Також, позивачем не надано доказів того, що 1-й або 2-й відповідач був виключений з державного реєстру не тільки на час укладання договору, а і на час розгляду даної справи. Суду також не надано доказів того, яка особа підписувала спірний договір замість Фурман Р.М.

Таким чином, посилання представників позивача на пояснення Фурман Р.М., отримані в ході слідства по кримінальній справі, але не досліджені судом по кримінальній справі, тобто не встановлені судом, не можуть свідчити про підписання договору невідомою особою, що не мала необхідних повноважень на його укладання та на вчинення дій від Імені ТОВ "Поріласт ПК".

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов»язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для вирішення спору про визнання господарського зобов'язання недійсним в порядку ст. 207 ГК України, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх недійсність, а саме наявність протиправної мети при здійсненні зобов'язання.

Позивачем не доведено, чи був умисел на досягнення суперечної інтересам держави і суспільства мети саме у обох сторін по оскаржуваним угодам, чи у однієї із сторін та в чому саме виражався даний умисел.

В судовому засіданні з»ясовувалося питання у представників позивача стосовно встановлення фактів порушення відповідачами податкового законодавства відносно оспорюваного правочину. Представники позивача пояснили, що таких обставин не встановлено.

Позивачем не надано суду актів перевірки дотримання податкового законодавства відповідачів, що свідчить про відсутність доведеної належним чином мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, адже сама по собі угода купівлі-продажу лікарської сировини розторопші не є такою, що суперечить інтересам держави.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову Державної податкової інспекції в м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація», м. Суми, Товариства з обмеженою відповідальністю «Поріласт ПК», м. Київ про визнання нечинним правочину у формі усної угоди на придбання лікарської сировини на загальну суму 91 064 грн. 10 коп. – відмовити.

2. Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.

3. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ Л.А. КОСТЕНКО

Постанова в повному обсязі складена 23 січня 2008 р.