Рішення № 131004626, 13.10.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/5185/25

Провадження №2/523/3573/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2025 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

28 березня 2025 року АТ «А-Банк» звернулося до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, посилаючись на те, що 24 листопада 2020 року між банком та відповідачем укладений кредитний договір № А347СЕ155101050747 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, однак через порушення ним зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування грошима та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідача станом на 28 березня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 49916,59 грн, яка складається із 29710,15 грн заборгованість за тілом кредиту, 20206,44 грн заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути на його користь разом з понесеними судовими витратами.

17 квітня 2025 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03 липня 2025 року відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.

Позивач не обґрунтував нараховану суму відсотків відповідно до умов кредитного договору, наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка є відображенням арифметичних розрахунків позивача і не може бути правовою підставою для стягнення заборгованості, первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та його часткового погашення суду не надані.

У заяві-анкеті, доданої до позову, не зазначено відсоткової ставки, за якою будуть нараховуватися проценти, строк дії договору, сума кредиту та умови його повернення, а також не проінформовано його про умови кредитування.

Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» не містить його підпису, а тому не може бути підтвердженням ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг.

Витяг з у мов та правил, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, також не містить його підпису, тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, а, отже, відсутні підстави для сплати процентів за користування кредитом.

Крім того, банк має підтвердити, що на момент укладення договору діяли саме ці умови кредитування. Роздруківка із сайту не може вважатися належним доказом, оскільки залежить від волевиявлення та дій позивача.

Отже, відсутні підстави вважати, що під час укладення договору банком було дотримано вимог про повідомлення споживача щодо умов кредитування та їх узгодження між сторонами, що відповідає позиції Верхового Суду, викладеної у постанові № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

21 липня 2025 року від представниці позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відзив, в якому зазначила наступне.

Своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов і пправил надання банківських послуг від 23 січня 2020 року в А-Банку відповідач підтвердив під розпис факт ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг, приєднався до них та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.

У подальшому 24 листопада 2020 року, будучи клієнтом банку, відповідач за допомогою сервісу «А24» уклав в електронній формі з банком додатковий кредитний договір № A347CT155101050747 на суму 40000 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50% на рік. Договір (заява) про надання послуги «Швидка готівка» № A347CT155101050747 містить усі умови кредитування і підписана відповідачем простим електронним підписом у вигляді ОТП-паролю.

Додана позивачем до позову виписка по рахунку відповідача підтверджує погашення ним заборгованості. Банківська виписка це сукупний реєстр операцій по відповідному рахунку, а на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів додано меморіальний ордер зі значенням відповідної суми кредиту.

Також позивач додатково надає виписку по картці НОМЕР_1 , зазначену відповідачем у заяві для зарахування коштів, з якої, крім надходження кредитних коштів на картку, також вбачається і їх використання.

На підставі викладеного, представниця позивача просить задовольнити позов у повному обсязі та розглянути справу у відсутності представника позивача.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, просив врахувати викладені у відзиві обставини, а також додатково пояснив, що у нього була кредитна картка у А-банку, за якою утворилася заборгованість у розмірі 40000 грн, банк запропонував йому перевести дані кошти у кредит під 50% річних, взамін закрити борг за кредитною картою. Він вважає, що такою пропозицією його ввели в оману. Наразі він отримує лише пенсію у розмірі 6000 грн, фінансової можливості сплачувати заборгованість немає, однак звертав увагу на те, що до лютого 2022 року він сплачував платежі за кредитом, встигши виплатити 32000 грн., вважає, що креит він сплатив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 23 січня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, та про ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєднався до них та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

24 листопада 2020 року ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, скористався додатковою послугою банку «Швидка готівка», уклавши в електронній формі з банком додатковий кредитний договір № A347CT155101050747 на суму 40000 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50% на рік(п.3 Паспорту споживчого кредиту Швидка готівка).

Договір укладався за допомогою сервісу «А24» шляхом підписання заяви про надання послуги «Швидка готівка» № A347CT155101050747 простим електроним підписом за ідентифікатором +380953248281 (ОТП пароль).

Усі основні умови кредитування за програмою «Швидка готівка» викладені у заяві № A347CT155101050747, доведені до відома відповідача, про що свідчить його підпис.

Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши на зазначену відповідачем картку НОМЕР_1 вказану суму кредиту 24 листопада 2020 року о 12.21, що підтверджується випискою по картці.

Відповідач користувався кредитним коштами та частково здійснював платежі у рахунок погашення кредитної заборгованості.

Проте у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів та з урахуванням внесених коштів на погашення боргу, відповідно до розрахунку станом на 28 березня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 49916,59 грн, яка складається із 29710,15 грн заборгованість за тілом кредиту, 20206,44 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Отже, судом встановлено, що у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 40000 грн, для сплати яких між банком і відповідачем була домовленість їх повернення через отримання кредиту, тобто банк надає 40000 грн в кредит для погашення заборгованості і по рахунку відповідача підтверджується погашення ним заборгованості.

Як вбачається з наданих доказів в заяві клієнта № A347CT155101050747 від 24.11.2020 року, підписаний простим електроним підписом за ідентифікатором НОМЕР_2 , відповідач звернувся з проханням отримання кредиту за Послугою Швидка готівка на умовах: суми кредиту 40000,00 грн. , строк кредиту - 36 місяців, процентна ставка (фіксована) - 50 %. Паспорт споживчого кредиту Швидка готівка з погодженими умовами і процентною ставкою погоджений банком і підписаний відповідачем простим електроним підписом за ідентифікатором НОМЕР_2 .

З виписки за картковим рахунком відповідача вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти, користувався ними та частково виконував свої кредитні зобов`язання.

Зазначене підтверджує те, що відповідач погодився на умови кредиту, в тому числі і на 50% за користування кредитними коштами.

Крім того, в судовому засіданні відповідач підтвердив, що для погодження операцій з підписання угоди на його номер телефону приходив код ідентифікатор .

Враховуючи надані докази суд критично ставиться до доводів відповідача щодо введення його в оману позивачем .

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за кредитом в розмірі 49916,59 грн, підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», (ЄДРПОУ: 14360080, місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074) заборгованість за кредитним договором № A347CT155101050747 від 24 листопада 2020 року станом на 28 березня 2025 року у розмірі 49916,59 грн, яка складається із 29710,15 грн заборгованість за тілом кредиту, 20206,44 грн заборгованість за відсотками, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 13 жовтня 2025 року.

Суддя