Ухвала суду № 130992442, 14.10.2025, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1490/25

Номер провадження 1-кп/194/236/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2025 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнів заліТернівського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті врежимі відеоконференції клопотанняпрокурора відділуЛуганської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014130580001251 від 08.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження №12014130580001251 від 08.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В ході досудового розслідування було проведено ряд слідчих (розшукових) заходів, однак до теперішнього часу осіб, котрі вчинили вказане кримінальне правопорушення встановити не видалось можливим, у зв`язку з чим, жодній особі не повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. З дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше 10 років, тому строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився, а особу, яка його вчинила досі не встановлено, у зв`язку з чим просить закрити кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про закриття кримінального провадження, просив суд закрити кримінальне провадження. Також зазначив, що в заяві про вчинення кримінального правопорушення не конкретизовану особу, яка могла вчинити кримінальне правопорушення. Крім того, органом досудового розслідування проводився ряд необхідних слідчих дій з метою встановлення осіб причетних до скоєння злочину, втім, проведеними заходами встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не виявилось за можливе.

Представник потерпілого надав суду письмові заперечення на клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, в яких просив в задоволенні клопотання прокурора відмовити та розгляд клопотання проводити без його участі. Вважає, що фактично досудове розслідування обставин вчиненого кримінального правопорушення у кримінальному провадженні взагалі не проводилось. Крім того, у заяві про вчинене кримінальне правопорушення потерпілий фактично повідомив сторону обвинувачення, що кримінальне правопорушення вчинено під час здійснення контролю Луганської ТЕС бійцями батальону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в тому числі в обов`язковому порядку повинно бути встановлено під час проведення досудового розслідування. Отже, органом досудового розслідування не вжито належних заходів для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі щодо прийняття вичерпних заходів на встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, відшкодування потерпілому завданих кримінальним правопорушенням матеріальних збитків тощо, а тому висновок про закриття провадження саме на підставі за п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України є необґрунтованим.

Вислухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014130580001251 від 08.10.2014 року, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Новоайдарського районного суду Луганської області. Такі справи визначені за територіальною підсудністю Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Частина 1 ст.7КПК України передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких у тому числі відносяться: законність, всебічність, повнота.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.9КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Стаття 25КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно п. 2 ч. 3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої п. 3-1 частини 1 цієї статті.

Як передбачено у п. 3-1 ч. 1 ст.284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Таким чином, вказані норми кримінального процесуального закону пов`язують можливість закриття кримінального провадження виключно із наявністю одночасно двох підстав: невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, в силу ст.12КК України є тяжким злочином.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.49КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Отже, виходячи з наведеного, в даному випадку строк давності притягнення до кримінальної відповідальності становить десять років.

Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі №264/4166/20, за змістом ст. 284 КПК України, умовами для закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої статті 284 КПК України, є наявність визначених законом умов для закриття кримінального провадження та відповідне клопотання прокурора. При цьому, за наявності всіх визначених законом вимог, закриття кримінального провадження є обов`язком суду.

Судом встановлено, що 07.10.2014 року до чергової частини Старобільського РВ ГУМВС в Луганській області надійшло повідомлення про те, що ГУМВСУ у Луганській області з заявою звернувся голова ДБ ПАТ ПУМБ ОСОБА_4 за фактом крадіжки системи відео нагляду з підсобного приміщення вказаного товариства за адресою: Луганська область Жовтневий район м. Щастя вул. Гагарина буд. 1.

За вказаним фактом 08.10.2014 року до ЄРДР за №12014130580001251 внесені відомості за ч. 3 ст. 185 КК України.

Прокурором наголошено, що в ході досудового розслідування слідчим проведено обсяг слідчих (розшукових) дій та вжито відповідних заходів.

Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, під час досудового розслідування проведено комплекс слідчих (розшукових) заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника, можливих свідків та очевидців вчинення цих кримінальних правопорушень, однак за результатами отриманих даних і доказів особу, яка вчинила кримінальні правопорушення, до теперішнього часу встановити не виявилося можливим, а отже у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру. При цьому прокурор у своєму клопотанні зазначав, що одночасно з указаними вище обставинами в цьому кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому просив його закрити на підставі п. 3-1 ч. 1ст. 284 КПК України.

Постановою від 08.10.2014 року було створено слідчу групу та доручено здійснення досудового розслідування групі слідчих.

13.10.2014 року оперативному підрозділу було надано доручення на проведення слідчих (розшукових) дій.

Натомість, згідно рапортів від 15.10.2014 року, оперуповноважений повідомляє про неможливість виконання доручення.

Відтак, жодних слідчих (розшукових) дій з цього моменту так проведено не було.

В подальшому постановою від 13.04.2023 року в даному кримінальному провадженні було доручено здійснення досудового розслідування іншому органу, та постановою від 31.05.2025 року було створено слідчу групу та доручено здійснення досудового розслідування групі слідчих.

Так, листом від 23.07.2025 року з АТ «ПУМБ» було витребувано та отримано інформацію, зокрема, балансову довідку про вартість викраденого майна, копію довіреності на ім`я ОСОБА_5 та статут АТ «ПУМБ».

Також, в матеріалах кримінального провадження є доручення на проведення слідчих дій від 23.07.2025 року, зокрема, які спрямовувались на встановлення свідків та очевидців події, які знаходяться на підконтрольній території України, а також на встановлення місцезнаходження викраденого майна та встановлення осіб, які могли б придбати це майно.

У відповідності до рапортів від 29.07.2025 року в ході проведених заходів виконати доручення не видалось за можливе. Отже, фактично слідчі дії не були проведені.

Згідно позиції Об`єднаної палати ККС ВС в постанові від 25.11.2019 року у справі №420/1667/18, відповідно доп. 6 ч. 1 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

При цьому особливістю нормип. 6 ст. 242 КПКщодо обов`язковості призначення експертизи є також те, що цей імперативний припис має застосовуватися у провадженнях про кримінальні правопорушення, які мають матеріальний склад злочину, тобто містять суспільно небезпечні наслідки, які можливо обчислити у вигляді збитків або шкоди довкіллю.

Зазначені положення спрямовані насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки, відповідно доп. 3 ч. 1 ст. 91 КПК, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображується в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно зп. 7 ч. 2 ст. 291 КПК, обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).

Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження вартості викраденого майна долучено довідку про балансову вартість основних засобів АТ «ПУМБ» станом на 11.09.2014 року.

В той же час довідка про балансову вартість не є єдиним і достатнім доказом вартості викраденого майна, хоча й може бути використана в сукупності з іншими документами та доказами.

Для визначення значної шкоди або кваліфікації крадіжки важливою є саме ринкова вартість майна на момент вчинення злочину, а не його балансова вартість, яка відображає залишкову вартість активу в обліку підприємства.

За таких обставин, на думку суду, орган досудового розслідування не вжив належних заходів до встановлення дійсної суми збитків у кримінальному провадженні.

Крім того, в своїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 24.09.2014 року уповноваженою особою ПАТ «ПУМБ» наголошується на тому, що кримінальне правопорушення було вчинене під час здійснення контролю Луганської ТЕС бійцями батальйону територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 05 червня 2025 року у справі № 552/6926/23, в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.

Така позиція також узгоджується з практикою Верховного Суду викладеною в постанові від 15.02.2024 року (справа № 687/1066/22) відповідно до якої закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, де потерпілий, зазначаючи про те, що кримінальне правопорушення вчинено конкретними особами, на яких у передбачений КПК спосіб безпосередньо вказує органу досудового розслідування є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У тому числі, жодна особа не була допитана в якості свідка в межах кримінального провадження.

Тобто, з викладеного вбачається, що у кримінальному провадженні слідчим не здійснювалось досудове розслідування належним чином та не здійснювались дії на виконання обов`язку, встановленого ст. 92 КПК України.

Комплексний аналіз матеріалів справи та неповнота проведених слідчих дій вказують на невиконання органом досудового розслідування своїх процесуальних обов`язків, що не може бути узаконено судом виключно через закінчення строків досудового розслідування.

Вказані обставини у свою чергу свідчать про передчасність висновків органу досудового розслідування про доцільність та необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Закриття кримінальногопровадження єоднією зформ закінченнядосудового розслідування,а відтакє одниміз способівйого остаточноговирішення,тому провадженнямає закриватисяпісля всебічного,повного таоб`єктивного дослідженнявсіх обставин кримінального провадження та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 9, 284 КПК України).

Внесення змін до КПК України, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та дотримання загальних засад кримінального провадження,

Використання органом досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та введена в дію 17.10.2019 року, як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження шляхом закриття судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суперечить завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України (зокрема, законності та публічності). (постанова ВС від 10.04.2023 р. у справі № 190/829/21).

Публічність, як встановлено ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України, законність, поряд з іншим передбачає і те, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі Михалкова та інші проти України зазначено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження та оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява № 55749/08 від 29.01.2015 року, п. 65) для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості.

В п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03.10.2013 року, зазначено, що державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності.

У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі Михалкова та інші проти України зазначено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Суд вважає, що органом досудового розслідування не було вжито всіх дій, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення, а обставини кримінального провадження не були досліджені повно та об`єктивно.

Так, закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч.1 ст.284 КПК, де потерпілий, зазначаючи про те, що кримінальне правопорушення вчинено конкретними особами, на яких у передбачений КПК спосіб безпосередньо вказує органу досудового розслідування, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що закриття кримінального провадження судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст.284КПК України за наведених обставин є передчасним та суперечить завданням і загальним засадам, встановленим чинним КПК України, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Після вжиття усіх заходів, спрямованих на повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин кримінального провадження, усунення недоліків досудового розслідування, прокурор не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням повторно.

Згідно з ч. 11 ст.284КПК України ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку, а оскарження ухвали про відмову в закритті кримінального провадження, вказаною нормою не передбачено.

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, відповідно до ч. 11 ст. 284, п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК України, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зокрема, у справі №405/1050/24 від 16.12.2024 року.

Керуючись п. 3-1 ч. 1, ч. 4 ст.284, 369, 372, 392 КПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенніклопотання прокуроравідділу Луганськоїобласної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014130580001251 від 08.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1