Рішення № 130990876, 02.10.2025, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/4126/25

Провадження № 2/589/2257/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Темірова Ч.М.,

за участі секретаря судового засідання Глоба С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 провизнання особитакою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

01.09.2025 позивачі звернулись до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивували тим, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак з 2011 році відповідач у вищевказаній квартирі не проживає, ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та речей повсякденного використання, які б належали йому в квартирі немає, при цьому реєстрація у даній квартирі відповідача позбавляє можливості позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скористатись своїм законним правом на отримання субсидії.

В судове засідання позивачі не з`явились, подали заяви, в яких позовні вимоги підтримали, а також просили розгляд справи проводити за їх відсутності, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся судовими повістками, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, відзив на позов з правовим обґрунтуванням доводів та заперечень не надав.

З урахуванням викладеного, у відповідності із ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 63 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Як вбачається з довідки КП ПВО «Енергія» про склад сім`ї від 07.05.2025 у вказаній квартирі, крім інших, з 29.06.1993 до теперішнього часу зареєстрований син позивача ОСОБА_1 - відповідач ОСОБА_3 /а.с. 9/.

З наявного в матеріалах справи акту від 20.05.2025, виданого КП ПВО «Енергія», вбачається, що ОСОБА_3 з 2011 і по теперішній час не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та речей повсякденного використання, які б належали йому в квартирі немає /а.с. 10/.

Згідно з ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Пункт 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.)

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України та ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути примусово позбавлений права користування житловим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом за відповідним рішенням суду.

Виходячи із положень Конституції України про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність реєстрації не може бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови в цьому.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Частиною 3 ст. 71 ЖК України закріплено перелік випадків, за яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Згідно з ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Дослідженими доказами підтверджено, що відповідач близько вісімнадцяти років не проживає у вказаній квартирі, поважності причин такої відсутності протягом всього вказаного періоду судом не встановлено. Жодних доказів, що спростовували б доводи позивачів та піддавали б сумніву подані ними докази, відповідачем суду не надано.

Враховуючи, що ОСОБА_3 був на законних підставах зареєстрований у спірному житлі, проте відсутній без поважних причин у цій квартирі понад шість місяців, у суду є підстави для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ними та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.64,71,72ЖК України,ст.ст.4,5,12,76-81,83,141,258-259,263-268,280-282ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 / таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяЧ.М.Теміров