Рішення № 130976516, 14.10.2025, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1570/25

Провадження №2/567/650/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2025 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

з участю відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

АТ "ТАСКОМБАНК" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 8825956414 від 09.11.2022 року в розмірі 50 385,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до кредитного договору № 8825956414 від 09.11.2022 року, укладеного з ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень", відповідачка отримала кредит на умовах строковості, зворотності та платності. В подальшому відповідно до укладеного між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та АТ "ТАСКОМБАНК" договору про відступлення прав вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 року та реєстру боржників від 10.11.2022 року до вищевказаного договору про відступлення права вимоги, ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" передало (відступило) на користь АТ "ТАСКОМБАНК" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 34306,22 грн.

Первісний кредитор ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" зобов`язувався повідомити відповідача про відступлення на користь позивача АТ "ТАСКОМБАНК" права грошової вимоги за вищевказаним договором позики, однак, не зважаючи на це та умови кредитного договору, відповідачка не виконала зобов`язання з повернення кредиту та відсотків за його користування ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора.

Зазначає, що первісний кредитор зобов`язання за вищевказаним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачці кредитні кошти у розмірі, передбаченому умовами договору.

У порушення умов укладеного договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 50 385,99 грн.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 12.09.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Інших процесуальних дій не вчинялося.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила факт укладення 09.11.2022р. між нею та ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 34 261,50 грн. та зазначила, що вказаний договір був підписаний нею особисто. Вказала, що сплатити заборгованість у повному обсязі не мала можливості через складне матеріальне становище, оскільки вона є вдовою та пенсіонеркою.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09.11.2022 року між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8825956414, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 34 261,50 грн. шляхом безготівкового переказу на банківський картковий рахунок, строком на 60 місяців та зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі: 1) 5 % від суми кредиту, яка застосовується при наданні кредиту; 2) 3,5 % від суми кредиту, щомісячні проценти, що застосовуються протягом усього строку кредитування (а.с.7-9).

Позивач у справі АТ "ТАСКОМБАНК" не є первісним кредитором згідно вищенаведеного кредитного договору.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, АТ "ТАСКОМБАНК" посилається на те, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8825956414 від 09.11.2022 р. перейшло до банку на підставі договору про відступлення прав вимоги, вказуючи на те, що банк отримав право вимоги за вищевказаним кредитним договором від первісного кредитора ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" на підставі договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021р. та реєстру прав вимог до такого договору.

Судом встановлено, що 01.09.2021 року між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та АТ "ТАСКОМБАНК" укладено договір про відступлення права вимоги №01/09/21, за яким АТ "ТАСКОМБАНК" отримало право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги, зокрема і за кредитним договором №8825956414.

Предметом договору факторингу №01/09/21 від 01.09.2021 р. є відступлення прав вимог, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимог.

При цьому відповідно до визначення термінів, що використовуються у даному договорі, право вимоги це право грошової вимоги (боргових зобов`язань) за фінансовими кредитами первісного кредитора за кредитними договорами до позичальників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі укладених між первісним кредитором та позичальниками кредитних договорів, та підтверджуються документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення (а.с.11).

Водночас, згідно умов п.2.1 договору про відступлення права вимоги встановлено, що у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору порядку та строки встановлені цим договором (а.с.11 на звороті).

З наведеного вбачається, що за цим договором новий кредитор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора (ціна продажу) за плату, а первісний кредитор відступити новому кредитору право грошової вимоги, строк виконаннязобов`язаньза якоюнастав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п.9.2 договру факторингу цей договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 10.11.2022 р. до договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 р., АТ "ТАСКОМБАНК" отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8825956414 від 09.11.2022 р. на загальну суму 34 306,22 грн. (а.с.15).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "ТАСКОМБАНК" посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" перейшло до нового кредитора, яким є позивач АТ "ТАСКОМБАНК", на підставі договору про відступлення права вимоги, який був укладений 01.09.2021 року.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною першою статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини за кредитним договором №8825956414 від 09.11.2022 р. між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 виникли 09.11.2022р., тобто значно пізніше ніж було укладено договір про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 р., таким чином на час укладення договору факторингу у ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8825956414, оскільки відповідачка на час укладення договору факторингу не була боржником - набувачем послуг за кредитним договором.

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 р. у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 р. у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021р. у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 р. у справі №5026/886/2012).

Умовами договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 р. не передбачено передачу права грошової вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відтак з наведеного вбачається, що згідно умов вказаного договору факторингу первісним кредитором передано право вимоги лише за договорами, строк виконання зобов`язань за якими настав, та не стосується зобов`язань строк виконання яких виникне в майбутньому.

Також на час укладення договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 р. сторонами не було досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 як боржника надана у витягу з реєстру боржників від 10.11.2022 р., тобто через рік після укладення договору факторингу.

Отже, між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та АТ "ТАСКОМБАНК" на час укладення договору факторингу 01.09.2021 р. не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідачки, які виникли після укладення цього договору.

Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" до ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 01.09.2021 р. не було, і сторони не могли передбачити, що 09.11.2022 р. цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачкою.

Окрім того, строк дії договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 року на момент укладення кредитного договору від 09.11.2022 року закіцнчився. При цьому позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів про те, до повного виконання яких саме зобов`язань між сторонами (АТ "ТАСКОМБАНК" та ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень") діє вказаний договір відступлення.

Доводи позивача про те, що відповідно умов договору № 01/09/21 від 01.09.2021 року, якими сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги, суд відхиляє, оскільки сам договір не містить положень про право майбутньої вимоги.

Також суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи реєстр прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , сам по собі не свідчить про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника.

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що договір про відступлення права вимоги був укладений між первісним кредитором ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та АТ "ТАСКОМБАНК" 01.09.2021 р., тобто до моменту виникнення у первісного кредитора ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним між ними 09.11.2022 р., при цьому умови договору про відступлення права вимоги не передбачали передачу права вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ТАСКОМБАНК" заборгованості за кредитним договором, оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору про відступлення права вимоги вимога до боржника не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що кредитний договір було укладено між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 09.11.2022 р., тобто вже після укладення ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та АТ "ТАСКОМБАНК" договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 р., отже, на момент укладення договору про відступлення права вимоги ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати АТ "ТАСКОМБАНК" на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.09.2021 р.

Таким чином, ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідачки на момент укладення договору про відступлення права вимоги не існувало.

Оскільки ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" право вимоги відносно ОСОБА_1 як боржника у зобов`язанні на момент укладення договору про відступлення права вимоги не набуло, відповідно таке право не могло бути передане цим товариством на користь позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 р.

Таким чином, АТ "ТАСКОМБАНК" не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 09.11.2022 р. між відповідачкою та ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень".

На підставі викладеного суд вважає, що АТ "ТАСКОМБАНК" не довело переходу до нього права вимоги до відповідачки за кредитним договором №8825956414, який був укладений з ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень", а тому позов АТ "ТАСКОМБАНК" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову АТ «ТАСКОМБАНК» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, індекс 01032, код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.10.2025 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.