Рішення № 130974521, 13.10.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року м. Чернівці Справа № 600/560/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 - законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати прийняте Комісією ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішення від 22.11.2024 № 37/д (у частині пункту №46) про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого головного сержанта ОСОБА_5 у період дії воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що вона є дочкою загиблого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , та відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , у зв`язку з чим та на підставі передбаченого законодавством права, вона подала до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву разом з додатками для призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги.

У подальшому відповідні документи щодо розгляду питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу були передані з ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Відповіддю від ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.12.2024 № 81 її повідомлено, що Комісією ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняте рішення про повернення документів на доопрацювання, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Згідно з відомостями з Витягу з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2024 № 37/д, причиною непогодження призначити та виплатити ОГД є те, що позивач не є неповнолітньою особою, не надала підтверджуючих документів власного перебування на утриманні у загиблого батька, або не підтвердила наявність власної непрацездатності у зв`язку з інвалідністю.

Позивачка звертала увагу на те, що під час прийняття Комісією рішення про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги було враховано редакцію статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинну на момент загибелі батька позивача, згідно з якою перелік осіб, що мають право на призначення та отримання такої допомоги, не включав повнолітніх дітей.

Однак, станом на дату подачі згаданої заяви позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 (20.06.2024) та на момент прийняття рішення про відмову Комісії у призначенні та виплаті ОГД, діяла нова редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою повнолітні діти, до числа яких належить позивач, мають право на призначення та виплату ОГД.

З огляду на вищезазначене, позивачка вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - її батька, протиправною, оскільки відповідачем було застосовану невірну редакцію статті 16-1 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За вказаною позовною заявою, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Міністерство оборони України (далі - відповідач) подало до суду відзив, в якому заперечувало проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що до Департаменту соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_13 від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов Висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця головного сержанта ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 .

До даного висновку додано дві заяви про виплату одноразової грошової допомоги, подані цивільною дружиною ОСОБА_2 , яка є законним представником синів ОСОБА_3 , 2010 р.н. та ОСОБА_4 , 2008 р.н.

Також, до висновку додані заяви про виплату одноразової грошової допомоги двох повнолітніх дочок ОСОБА_1 , 1994 р.н. та ОСОБА_6 , 1992 р.н.

Розглянувши подані документи, комісія ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги двом синам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 у період дії воєнного стану головного сержанта ОСОБА_5 , в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 грн. (пункт 40 протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.12.2024 №281/168).

Також розглянувши подані документи комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 двох дочок загиблого у період дії воєнного стану головного сержанта ОСОБА_5 (пункт 46 протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2024 №37/д).

Пункт 46 протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2024 №37/д оскаржено у судовому порядку ОСОБА_1 (судова справа №600/560/25-а) та ОСОБА_6 (судова справа №600/585/25-а).

У відзиві відповідач також зазначав, що право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначалось станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. Зазначені нормативно правові акти діяли у редакції, яка передбачала, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Відповідно до наданих документів заявниці не відносяться до неповнолітніх дітей, також за поданими документами неможливо встановити, чи перебували повнолітні дочки на утриманні батька. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії заявницею не надано.

З огляду на викладене, документи ОСОБА_1 та ОСОБА_6 повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують перебування на утриманні (абзаци 5-8 пункту 46 протоколу від 22.11.2024 №37/д).

На думку відповідача, Міністерство оборони України має право приймати рішення про повернення документів на доопрацювання у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю.

Позивачка скористалася правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подала до суду відповідь на відзив, в якому виклала свої міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Ухвалою суду від 03.06.2025 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Копію ухвали від 03.06.2025 направлено на адресу третьої особи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно довідки Укрпошти від 21.06.2025, поштове відправлення адресоване третій особі повернуто до суду із зазначенням причини повернення «закінчення терміну зберігання».

Виходячи із змісту п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 251 КАС України).

Враховуючи наведені положення норм процесуального права та встановлені обставини, суд вважає, що третя особа належним чином повідомлена про залучення її до участі у справі.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 06.07.2023 головний сержант ОСОБА_5 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок обстрілу 13.05.2023 з АГС-17 противника отримав множинні осколкові поранення лівої частини тіла, проникаюче живота. ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув від отриманих ран у госпіталі. У зв`язку із загибеллю виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Загибель пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при захисті Батьківщини.

Загибель пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при захисті Батьківщини.

ОСОБА_5 1971 р.н., народився у м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, на військову службу призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 "01" грудня 2021 року. Похований "03" липня 2023 року на сільському кладовищі с. Брусниця, Вижницького району, Чернівецької області.

Батько: ОСОБА_7 , 1949 р.н.; донька: ОСОБА_6 , 1992 р.н.; донька: ОСОБА_8 , 1994 p.н.; син: ОСОБА_4 , 2008 р.н.; син: ОСОБА_3 , 2010 р.н. Проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 03.07.2023, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є донькою ОСОБА_5 .

03.06.2024 позивачка звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_9 , в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька головного сержанта ОСОБА_5 . Вказана заява з документами зареєстрована 20.06.2024 за вх. № 4421.

19.06.2024 ОСОБА_2 як законний представника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , звернулася із заявам до ІНФОРМАЦІЯ_9 , в якій просила виплатити неповнолітнім синам одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 їх батька головного сержанта ОСОБА_5 . Вказані заяви з документами зареєстрована 20.06.2024 за вх. № 4422 та № 4423.

19.06.2024 ОСОБА_6 звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_9 , в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 її батька головного сержанта ОСОБА_5 . Вказана заява з документами зареєстрована 20.06.2024 за вх. № 4420.

Відповідно до висновку ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.09.2024 № 7704/соц, на підставі поданих документів члени сім`ї, батьки, утриманці є: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , які мають право на одержання одноразової грошової допомоги рівними частками.

У висновку також зазначено, що встановлено осіб, які зверталися за отримання одноразової грошової допомоги та не надали в повному обсязі документи, що підтверджують їх право на виплату, а саме: донька - ОСОБА_10 , 1992 р.н.; донька - ОСОБА_1 , 1994 p.н.

До висновку від 16.09.2024 № 7704/соц, ІНФОРМАЦІЯ_12 додано доповідь від 16.09.2024 № 7703/соц про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою.

У відзиві відповідач стверджував, що до Департаменту соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_13 від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов Висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця головного сержанта ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 . До даного висновку додано дві заяви про виплату одноразової грошової допомоги, подані цивільною дружиною ОСОБА_2 , яка є законним представником синів ОСОБА_3 , 2010 р.н. та ОСОБА_4 , 2008 р.н. До висновку також додані заяви про виплату одноразової грошової допомоги двох повнолітніх дочок ОСОБА_1 , 1994 р.н. та ОСОБА_6 , 1992 р.н.

Судом встановлено та підтверджується витягом з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 281/168 від 13.12.2024, затвердженого заступником Міністра оборони України 19.12.2024, що за результатом поданих документів, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги двом синам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 у період дії воєнного стану головного сержанта ОСОБА_5 , в розмірі 1/2 частини 15000000 грн, в сумі 7500000 грн (п. 40 протоколу від 13.12.2024 № 281/168).

Судом також встановлено та підтверджується витягом з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_13 з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 37/д від 22.11.2024, затвердженого заступником Міністра оборони України 29.12.2024, що за результатом поданих документів, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 - двох дочок загиблого у період дії воєнного стану головного сержанта ОСОБА_5 (п. 46 протоколу від 22.11.2024 №37/д).

В рішенні, оформленим протоколом № 37/д від 22.11.2024 (п. 46), наголошено, що у редакції ст. 16-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", чинній на дату смерті військовослужбовця, зазначено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або згідно статті 31 частини першої згаданого Закону, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до наданих документів заявниці не відносяться до неповнолітніх дітей загиблого.

Також за поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітні дочки загиблого військовослужбовця непрацездатними (особами з інвалідністю) і перебували на його утриманні.

Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії заявницею не надано.

З огляду на викладене, Комісією вирішено документи ОСОБА_1 та ОСОБА_6 повернути на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що вони перебували на утриманні загиблого військовослужбовця (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Вважаючи рішення, оформлене протоколом № 37/д від 22.11.2024 протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_5 ).

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами (ст. 41 Закону № 2232-ХІІ).

Статтею 41 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, в редакції на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Підпунктом 1 п. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII визначено, що дія цього Закону поширюється на, в т.ч. на військовослужбовців Збройних Сил України, які проходять військову службу на території України, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Частиною 1 ст. 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

За правилами ч. 1 ст. 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Частиною 3 ст. 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 2489-IX від 29.07.2022, застосовується з 24.02.2022).

Згідно з ч. 6, 8, 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Конституційний Суд України ухвалив рішення від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.

Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).

Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Абзацами 1-4, 6 п.2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Отже, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 гривень.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

За приписами п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з п.п. 1 п. 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до п. 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Як передбачено п. 10 Порядку № 975, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.

Аналіз правових норм Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.

Таким чином, згідно з чинним на день загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 законодавством право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановленої Постановою № 168, мали: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге; діти, які не досягли повноліття; утриманці загиблого (померлого).

Таке право виникло у вищенаведений осіб у день загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_5.

Поряд з цим, підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 № 3515-IX (далі - Закон № 3515-ІХ), який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 1 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 3515-ІХ встановлено, що цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов`язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.

Отже, після 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов.

Звертаючись з позовними вимогами позивачка зазначала, що на момент звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька вже діяла редакція Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ), яка передбачає право повнолітніх дітей на отримання такої допомоги.

Таким чином, визначальним для правильного вирішення спору є не календарна дата, на яку припав момент загибелі військовослужбовця і чинне станом на цю дату законодавство, а правова природа соціальної гарантії на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв`язку із втратою годувальника чи як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв`язку із втратою члена родини під час виконання конституційного військового обов`язку.

У контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 вказала, що у разі якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 23.07.2024 у справі № 280/3308/23 та від 02.10.2024 у справі №340/2273/23, аналізуючи зазначені вище правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, констатував, що правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги і тривають до моменту прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги уповноваженим органом, а саме Комісією.

Лише у разі якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень у межах визначених законодавством строків рішення про призначення одноразової грошової допомоги у законодавстві запроваджено нове правове регулювання цих правовідносин, відмінне від того, яке існувало на момент звернення особи із відповідною заявою, вказаний суб`єкт не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке вже є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. З огляду на це, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати виключно те правове регулювання, яке чинне на момент прийняття ним рішення, за винятком випадків, коли він діє за межами визначених законодавством строків (у такому випадку застосовується законодавство у редакції станом на останній день можливого прийняття рішення), або нове законодавче регулювання передбачає особливості порядку застосування в часі нових норм права.

Отже, при прийнятті рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісія повинна була застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинні на момент його прийняття.

Судом встановлено, що батько позивачки ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 при виконанні обов`язків військової служби при безпосередній участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з російською військовою агресією проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 від 17.08.2023 № 2470, наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 06.07.2023 № 191 та свідоцтвом про смерть від 03.07.2023 Серія НОМЕР_4 .

Із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) батька позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 03.06.2024, а оскаржуване рішення Комісія прийняла 22.11.2024.

За таких обставин, суд вважає, що Комісія при прийняті рішення за результатами розгляду заяви позивачки зобов`язана була застосовувати Закон № 2011-ХІІ в редакції Закону № 3515-ІХ, оскільки останній вже був чинним (набрав чинності 29.03.2024) як в день подання позивачкою відповідної заяви, так і в день прийняття оскаржуваного рішення.

Дослідженням оскаржуваного рішення, оформленого протоколом № 37/д від 22.11.2024, встановлено, що під час прийняття вказаного рішення Комісія керувалася положеннями ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ в редакції чинній на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), згідно якої право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000,00 грн, встановлену Постановою № 168, мали, серед іншого, діти, які не досягли повноліття та утриманці загиблого (померлого).

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати редакцію Закону № 2011-ХІІ, яка була чинна станом на день загибелі батька позивачки ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), оскільки відповідно до п. 1 та 4 ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ) право на отримання одноразової грошової допомоги мають всі діти загиблого не залежно від їх віку (повнолітні або неповнолітні) чи факту перебування їх на утриманні загиблого.

Тому позивачка, як рідна дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , має право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Постановою № 168, відповідно до абз. 2 п. 4 ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 3515-ІХ).

Доводи відповідача про те, що одноразова грошова допомога повинна призначатись і виплачуватись в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на її отримання, тобто на день смерті військовослужбовця, суд вважає необґрунтованими, позаяк реалізація права на виплату одноразової грошової допомоги передбачена абз. 2 п. 2 Постанови № 168 та визначається з дати загибелі, визначеної у свідоцтві про смерть військовослужбовця, а також обмежується відповідно до п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ строком у три роки з дня виникнення такого права. Оскільки датою смерті батька позивачки є ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто з цієї дати виникає право позивачки саме на звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду 05.02.2025 у справі № 120/17960/23.

Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-IX вказано, що необхідність прийняття законопроекту пов`язана із тим, що у багатьох родинах членами сімей є, зокрема, особи, що досягли повноліття, особи, які проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, інші особи, за умови, що вони проживали разом із загиблим, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні членам сім`ї. Метою цього законопроекту є встановлення рівних та справедливих соціальноправових гарантій для усіх членів сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служб цивільного захисту, працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та поліцейських, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби чи інших випадках.

Отже, законодавець удосконалив правове регулювання спірних правовідносин, розширивши перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, внесенням змін до статті 16-1 Закону № 2011-XII, яким до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону віднесли також і повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця.

Таким чином, суд приходить до переконання, що виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця є грошовим еквівалентом саме соціальної гарантії, пов`язаною із втратою члена родини - військовослужбовця під час виконання конституційного військового обов`язку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність рішення в частині повернення позивачці документів на доопрацювання з підстав не віднесення її до неповнолітніх дітей загиблого та відсутністю доказів перебування її на утриманні загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржуване рішення відповідача, оформлене протоколом засідання Комісії від 22.11.2024 № 37/д (п. 46), в частині, що стосується повернення на доопрацювання документів позивачки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги позивачки про зобов`язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого головного сержанта ОСОБА_5 у період дії воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Пунктами 4 та 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

За приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та (або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 дійшов подібного висновку та вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суд звертає увагу, що поняття дискреційних повноважень наведене у п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

дискреційне повноваження передбачено законом;

дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З матеріалів справи видно, що відповідачем не було розглянуто по суті заяву позивачки про призначення одноразової грошової допомоги.

У позові позивач просить задовольнити позов в повному обсязі. Водночас, враховуючи положення ст. 245 КАС України, суд зазначає, що задоволення позовної вимоги у частині зобов`язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги, може мати місце лише у випадку, якщо судом перевірено та встановлено наявність усіх передбаченим Законом № 2011-XII підстав для здійснення призначення такої допомоги.

У той же час суд наголошує, що суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для призначення одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача.

Таким чином, зазначене дає підстави для висновку, що прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги без попередньої перевірки усіх законодавчо визначених умов і підстав для призначення такої допомоги може призвести до прийняття необґрунтованого рішення, яке, у свою чергу, спричинить нарахування та виплату допомоги, яка не підлягала призначенню, або ж на користь особи, яка не має законного права на таку допомогу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про зобов`язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого головного сержанта ОСОБА_5 у період дії воєнного стану, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги, є передчасними та задоволенню не підлягають, натомість належним способом захисту прав позивачки у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву від 03.06.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю головного сержанта ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачки.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 484,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_13, оформлене протоколом від 22.11.2024 № 37/д (п. 46), в частині повернення ОСОБА_1 документів на доопрацювання.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю головного сержанта ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_13 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 484,48 грн.

5. В іншій частині позову відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_13 (АДРЕСА_3);

третя особа - ОСОБА_2 - законний представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Суддя В.К. Левицький