Рішення № 1309715, 24.01.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2008 р.

Справа № 2/256-4491

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Дочірного підприємства фірма "Альтфатер Тернопіль" вул. Бродівська Гріга, 3,м.Тернопіль,46022

до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільській комбайновий завод" вул. Лук'яновича, 8,м.Тернопіль,46000

про стягнення 3 333 грн. 94 коп.

За участю представників сторін:

позивача: Балабан П.О. - довіреність №170 від 30.10.07р.

Міщенко В.В. - довіреність №169 від 30.10.2007р.

відповідача: Марціцка І. Б. - довіреність №92 від 07.05.07р.

Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 7724 грн. 70 коп. понесених ним збитків за період з 21.09.2007р. по 10.12.2007р. внаслідок невиконання відповідачем умов договору "Про надання послуг із збирання та вивезення твердих відходів" №65 від 17.05.2005р.

Пояснює, що виконувати свої обов'язки по збиранню та вивезенню твердих відходів він не мав і до сих пір не має можливостей, в зв'язку з тим, що відповідач контейнери вивіз з місця збирання сміття.

Відповідач, позов не визнає, посилаючись на те, що позивач несвоєчасно вивозив побутові відходи, чим порушив умови заключеного з ним договору. В зв'язку з чим листом №98/971 від 20.08.2007р. він звернувся до позивача з повідомленням, що з 01.09.2007р. він припиняє з ним дію договору про надання послуг.

Відповідач до прийняття рішення зі спору подав до позивача зустрічний позов (без номера та без дати). Зустрічний позов взаємопов'язаний з первісним. Тому суддя керуючись ст. 60 Господарського процесуального кодексу України його приймає.

Відповідач просить розірвати договір №65 від 17.05.2005р. укладений між ним та позивачем.

Пояснює, що позивач свої зобов'язання по договору порушував настільки часто, що знаходження з позивачем в договірних стосунках втратило сенс.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін і приймаючи до уваги, що:

1) Згідно ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

П.2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

У відповідності до ст. 216, 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків це є одним із видів господарських санкцій.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є доходи які особа мала реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (опущена вигода) та втрати, які особа зробила для відшкодування свого порушеного права (реальні збитки).

2) 17.05.2005р. сторони заключили договір "Про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів №65 зі строком його дії до 30.04.2008р. (п.8.1 договору).

У виконання умов даного договору позивач (виконавець) виставив технічно-справні контейнери і зобов'язався вивозити в них тверді побутові відходи у дні вказані в графіку декларації (п.2.3; 2.4 договору).

Також позивач взяв на себе зобов'язання не міняти дислокацію контейнерів без згоди з виконавцем (п.4.2.3 договору). П. 4.2.5. договору сторони передбачили, що за контейнери, що надаються позивачем відповідальність несе відповідач, а у випадку порушення графіку позивач повинен повідомляти про це відповідача (п. 5.2.2 договору).

У разі порушення позивачем умов договору відповідач викликає представника позивача для складання і підписання акту, в якому зазначається термін, види, показники порушень (п. 7.1 договору). Акт та претензію відповідач надсилає позивачеві та вирішується питання про поновлення належного рівня послуг та про перерахунок розміру платежу (п. 7.2. договору).

Вище наведене підтверджує, що сторони в договорі передбачили всі дії необхідні для виконанням умов заключеного між ними договору.

А у відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу як позивач так і відповідач зобов'язані їх виконувати.

3) Позивач пояснює, що 20.09.2007р. зникли його контейнери для збору сміття за адресою вул. Лукяновича,2 - 2 шт. та вул. Бродівська 50-54 - 5 шт.

- 15.10.2007р. він отримав від Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області за №7174 повідомлення з постановою "Про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.10.2007р., із яких вбачається, що 20.09.2007р. відповідачем на адресу позивача був направлений лист про розірвання договору №65 від 17.05.2005р. і в цей же день (20.09.2007р.) відповідач заключив договір про надання послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів з ПП "Катруб". Контейнери позивача були вивезені на господарський двір відповідача для зберігання.

Позивач стверджує, що ним належним чином виконувались взяті по договору №65 від 17.05.2005р. зобов'язання по наданню послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів. Однак відповідач надіслав на його адресу лист про розірвання господарського договору і не дочекавшись його відповіді без належних на те підстав і в порушення ст.188 та ст. 206 Господарського кодексу України позбавив його засобів праці для виконання договірних зобов'язань та заключив з другою організацією договір про надання тих же послуг які він по діючому договору повинен надавати.

В результаті не належних дій відповідач тим самим наніс йому збитки - доходи, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби право його не було порушено.

Відповідач не представив належних доказів невиконання позивачем договірних зобов'язань.

Надані в суд скарги, заяви, листи, в яких стверджується, що позивач неналежним чином виконує договірні зобов'язання по наданню послуг із збирання та вивезення твердих побутових відходів не можуть служити доказом неналежного виконання позивачем договірних зобов'язань по договору №65 від 17.05.2005р., т.я. обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України). А саме, якщо в договорі сторони передбачили доказом неналежного виконання позивачем договірних зобов'язань акт, підписаний представниками сторін, претензію, перерахунок розміру платежу (п.7.1.та п. 7.2. договору), то листи, заяви та скарги не можуть замінити дій та документів узгоджених сторонами в договорі.

Тим паче, що станом на 20.09.2007р. відповідач повністю розрахувався з позивачем за одержані послуги.

Оплативши позивачеві вартість послуг відповідач тим самим визнав їх належне одержання.

Тобто, своїми діями відповідач (замовник послуг) визнав факт одержання від позивача (виконавця послуг) належних послуг, які відповідають меті заключення між сторонами договору №65 від 17.05.2005р.

При таких обставинах слід вважати, що відповідач при здійсненні своїх прав допустив дії, які порушили права позивача, завдавши йому збитки, що є порушенням ст. 13 Цивільного кодексу України і не довів, що ним вжито всіх заходів для недопущення господарського правопорушення (ст. 218 Господарського процесуального кодексу).

Тому у суду є підстави застосувати до відповідача господарські санкції у вигляді збитків, які позивач поніс внаслідок неналежних (не передбачених ні договором ні законом) дій.

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 7 724 грн. 70 коп. слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

4) Постільки ст. 206 та 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускає, то відповідач зустрічною позовною заявою без номеру від 11.12.2007р. просить розірвати договір №65 від 17.05.2005р.

Ст. 651 Цивільного кодексу України тлумачить: договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановленим договором або законом. Істинним є таке порушення договору коли завдані збитки і друга сторона позбавлена того чого вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач не довів в належному порядку факт порушення позивачем (другою стороною) зобов'язань по договору, а позивач стверджує, що в разі повернення його контейнерів на місце звідки їх вивезли він продовжуватиме виконувати договір до збігу його терміну (до квітня 2008р.).

Враховуючи вище зазначене, а також те, що заключення відповідачем на послуги, які надає позивач, договору з другою організацією не є підставою для розірвання договору, суддя вважає, що належних підстав для розірвання договору в судовому порядку немає.

Тому позовні вимоги відповідача по зустрічному позову слід визнати необґрунтованими і вони не підлягають задоволенню.

5) При розгляді справи враховувалось:

- договір №65 від 17.05.2007р. заключений між Дочірнім підприємством фірмою "Альфатер Тернопіль" та ЖКВ ВАТ "Тернопільський комбайновий завод". Останній не є юридичною особою, а входить в ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" .

Відтак, договір заключений ЖКВ є правочином, підписаним представником з перевищенням повноважень.

Однак враховуючи що ВАТ "Тернопільський комбайновий завод", яку представляв ЖКВ, вчинив дії, що свідчать про схвалення та прийняття договору до виконання, що підтверджено зустрічною позовною заявою про вимогу розірвати договір в судовому порядку.

Тому у відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України слід вважати, що договір №65 від 17.05.2007р. створює між сторонами цивільні права і обов'язки з моменту вчинення цього правочину (з 17.05.2007р.)

6) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по держмиту як по основній так і по зустрічній позовних заявах віднести на відповідача.

7) Відповідно до ст. ст. 44, 47 –1 Господарського процесуального кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.02 р. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пов’язані з розглядом даної справи як по основній так і по зустрічній позовних заявах в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43,49,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільській комбайновий завод", вул. Лук'яновича, 8,м.Тернопіль, (і.к. 05754502):

- на користь Дочірного підприємства фірма "Альтфатер Тернопіль", вул. Бродівська Гріга, 3,м.Тернопіль, (і.к. 22601875): 7 724 грн. 70 коп. - вартість наданих послуг; 102 грн. - державного мита; 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2) В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

3) Держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по зустрічній позовній заяві покласти на відповідача.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 24 січня 2008 року через місцевий господарський суд.

Суддя