Рішення № 130965840, 14.10.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 жовтня 2025 р. Справа № 120/6847/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції України у Вінницькій області, Департаменту патрульної поліції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Патрульної поліції Департаменту патрульної поліції України у Вінницькій області (далі відповідач 1), Департаменту патрульної поліції України (далі відповідач - 2) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обгрунтовано протиправністю дій інспекторів Управління патрульної поліції, що полягали у безпідставному обмеженні свободи пересування позивача без належного процесуального оформлення.

Ухвалою від 22.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

29.05.2025 позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків з уточненими примірниками адміністративного позову, які подано на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2025.

Ухвалою від 05.06.2025 уточнену позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з підстав не підписання такої.

10.06.2025 позивачем до суду подано підписаний та уточнений адміністративний позов.

Ухвалою від 16.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

02.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від управління патрульної поліції у Вінницькій області надійшов відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги. По суті спору відповідач зазначив, що 15.05.2024, за порушення Правил дорожнього руху, а саме пункту правил «б» 9.2. (водій під час виконання повороту праворуч з вулиці Пирогова на вулицю Р. Скалецького, не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку), здійснено зупинку транспортного засобу Haval H6 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , в подальшому водія ознайомлено з відео доказом вчиненого правопорушення, проведено розгляд справи та винесено адміністративну постанову за ч. 2 статті 122 КУпАП.

При цьому, під час спілкування з водієм, на думку інспекторів патрульної поліції, виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, та останньому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою приладу «Drager Alkotest». Однак водій відмовився, у зв`язку із чим, йому запропоновано пройти огляд в медичному закладі КНТ ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР, на що водій погодився. Висновок лікаря-нарколога виявився негативний.

У зв`язку з викладеним, а також враховуючи, що інспекторами Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції - старшим лейтенантом поліції Денисом Клюсою та старшим лейтенантом поліції Ігорем Кутяшевим - у межах покладених на них службових обов`язків здійснено законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , без порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду" з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а також Наказу МВС України №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», - представник відповідача вважає, що поданий адміністративний позов є безпідставним та необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Разом з тим, Департамент патрульної поліції України відзив на адміністративний позов не надав, при цьому, копію ухвали про відкриття провадженні у справі від 16.06.2025 отримав в електронний кабінет 18.06.2025 о 01:45, про що свідчить відповідна довідка, яка наявна в матеріалах справи.

Наведені обставини згідно ч. 6 ст. 162 КАС України не є перешкодою в розгляді справи за відсутності відзиву від відповідача.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та у відзиву, встановив такі обставини.

15.05.2024 року за порушення Правил дорожнього руху, а саме пункту правил «б» 9.2 (водій під час виконання повороту праворуч з вулиці Пирогова на вулицю Р. Скалецького, не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку), здійснено зупинку транспортного засобу Haval H6 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

В подальшому, водія ознайомлено з відео доказом вчиненого правопорушення, проведено розгляд справи та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідьності ОСОБА_1 , за ч. 4.2 статті 122 КУпАП.

При цьому, під час спілкування з водієм, інспектори патрульної поліції вважали, що позивач перебував за кермом з ознаками алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим останньому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) за допомогою приладу Drager Alkotest, однак водій відмовився, у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд в медичному закладі КНТ ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР на що водій погодився. Висновок лікаря-нарколога виявися негативним.

Отже, не погоджуючись із безпідставним, на думку позивача, обмеженням його свободи пересування з боку працівників Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції - інспекторів Дениса Клюси та Ігоря Кутяшева - під час виконання ними службових обов`язків 15 травня 2025 року, без належного процесуального оформлення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У ст. 2 Закону № 580-VIII визначені завдання поліції. Так, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:- забезпечення публічної безпеки і порядку; - охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; - протидії злочинності; - надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно норм ч. 11 п. 1 ст. 23 Закону № 580-VІІІ поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За приписами ст. 29 Закону № 580-VIII поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 580-VIII, поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати такі превентивні заходи:- перевірка документів особи; - опитування особи; - поверхнева перевірка і огляд; - зупинення транспортного засобу; - вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; - обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; - проникнення до житла чи іншого володіння особи; - перевірка вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; - застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; - перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; - поліцейське піклування.

Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи (ч. 2 ст. 31 Закону № 580-VIII).

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:- якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 37 Закону № 580-VIII).

Отже, як встановлено з відеозаписів із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, 15.05.2024 зупинено транспортний засіб марки Haval H6 під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху п. «б» 9.2 (водій під час виконання повороту праворуч з вул. Пирогова на вул. Р. Скалецького не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку руху).

В подальшому, після зупинки транспортного засобу, інспекторами управління патрульної поліції 09 год. 09 хв. повідомлено водія про причину зупинки; 09 год. 20 хв. інспектор в ході приватної бесіди з колегою повідомив, що виявляє одну із ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота); - 09 год. 23 хв. інспекторами пред`явлено позивачу докази адміністративного правопорушення; - 09 год. 26 хв. відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення; - 09 год. 28 хв - повторно інспектор зазначив про ознаки алкогольного сп`яніння; - 09 год. 41 хв. інспектором в третє зазначено про ознаки алкогольного сп`яніння.

У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_1 інспекторами патрульної поліції запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (за допомогою приладу Drager Alkotest) на що водій відмовився. В подальшому, водію запропоновано пройти огляд в медичному закладі КНТ ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР- на що водій погодився. За результатом огляду лікаря-нарколога, висновок -негативний.

Із зазначеного слідує, що причиною зупинки транспортного засобу марки Haval H6 під керуванням водія ОСОБА_1 було порушення останнім правил дорожнього руху, а саме п. «б» 9.2 (водій під не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку руху). Разом з тим, під час спілкування з водієм у працівників патрульної поліції виникли сумніви щодо стану водія, зокрема щодо перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до Наказу МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 3 Інструкції, визначено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці.

З урахуванням норм постанови КМУ № 1103 від 17.12.2008 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду» унормовано, що цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103).

Разом з тим, огляд проводиться - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); - лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 3 Порядку № 1103).

Відповідно до п. 6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Згідно п. 7 Порядку № 1103 поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Відповідно до п. 10 Порядку № 1103 огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

Згідно приписів п. 13 Порядку № 1103 лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.

Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 14 Порядку № 1103).

Таким чином, поліцейські, на виконання своїх законних повноважень щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, правомірно здійснили зупинку транспортного засобу під кермуванням ОСОБА_1 та за результатом такої зупинки прийнято постанову про адміністративне правопорушення № 215067 за ст. 122 КУпАП. При цьому, доказів скасування такої постанов до суду стороною позивача надано не було.

Також належним є зауважити, що перевірка інспекторами патрульної поліції стану алкогольного сп`яніння позивача не була спрямована на порушення прав позивача, а мала характер превентивного заходу, здійсненого з метою забезпечення публічного порядку та безпеки оточуючих.

Крім того, судом установлено, що з метою оперативного встановлення стану позивача, інспектори патрульної поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу - приладу Drager Alkotest, однак водій відмовився від проведення такого огляду. У подальшому водію було запропоновано пройти огляд у медичному закладі КНТ ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР, на що він погодився.

У зв`язку з цим доводи позивача про те, що працівниками патрульної поліції було протиправно обмежено його свободу пересування, матеріалами справи не підтверджуються.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що дії працівників патрульної поліції під час перевірки позивача на стан алкогольного сп`яніння здійснювалися в межах наданих повноважень, у спосіб, передбачений чинним законодавством, та були спрямовані виключно на забезпечення публічної безпеки і порядку.

Матеріалами справи також не встановлено обставин, які б свідчили про протиправне обмеження свободи пересування позивача чи порушення його прав під час проведення зазначених превентивних заходів.

Відтак, доводи позивача щодо незаконності дій працівників патрульної поліції є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. А тому, у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, не підлягає задоволенню й вимога позивача зобов`язального характеру, оскільки вона є похідною від основної вимоги про визнання дій працівників патрульної поліції протиправними. Відсутність установленого факту протиправності унеможливлює покладення на відповідача обов`язку вчинити будь-які дії, пов`язані зі спірними правовідносинами.

Таким чином, підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.

Крім того, не підлягає задоволенню й вимога позивача зобов`язального характеру, зокрема про зобов`язання Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Вінницькій області направити на адресу позивача письмові вибачення, оскільки така вимога не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та є похідною від основної вимоги про визнання дій працівників поліції протиправними.

Відсутність установленого судом факту протиправності дій відповідача унеможливлює задоволення вимоги немайнового характеру щодо направлення письмових вибачень.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України гарантує право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приписами частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, відповідно до статей 1167, 1173 Цивільного кодексу України, обов`язковою умовою для стягнення моральної шкоди є наявність, зокрема, протиправної поведінки заподіювача шкоди.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про правомірність дій відповідачів, відсутній ключовий елемент - протиправна поведінка. За відсутності цього елементу підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Що стосується вимоги про визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції України, що полягали у наданні недостовірної інформації у відповідях на звернення позивача, суд зазначає наступне.

15.05.2024 ОСОБА_1 направлено звернення до Вінницького районного управління поліції. Скарга стосувалась дій співробітників УПП у Вінницькій області, які полягали у застосуванні обмежувальних заходів адміністративного примусу, а саме тимчасове обмеження свободи пересування та місця знаходження без складання відповідного протоколу адміністративного затримання.

25.05.2024 опитано та відібрано пояснення у інспектора взводу № 2 роти № з батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Дениса Клюсу та інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ігоря Кутяшева.

30.05.2024 ОСОБА_2 , направлено запрошення відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян» на розгляд скарги, на 11.06.2024 на 11 годинну 00 хвилин, за адресою м. Вінниця, вул. Ботанічна 24.

11.06.2024 об 11 годинні 00 хвилин, за адресою м. Вінниця, вул. Ботанічна 24, заявник був присутній на розгляді скарги.

11.06.2024 відповідь по даному зверненню надіслано заявнику за адресою проживання АДРЕСА_1 , із зазначенням про те, що патрульними поліції не порушено вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1103 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», також Наказ МВС України № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» про результат розгляду звернення гр. ОСОБА_1 повідомлено листом від 11.06.2024 УПП у Вінницькій області ДПП.

Аналогічне звернення надійшло від ОСОБА_1 30.05.2024 № П-601, розгляд якої проводив старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Максим Валовий.

За результатами проведеної відділом моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Вінницькій області ДПП перевірки, за наявних матеріалів по зверненню, порушень в діях працівників УПП у Вінницькій області ДПП не виявлено, про що надано заявнику відповідь.

В подальшому на адресу УПП у Вінницькій області ДПП надійшли матеріали обліковані в ІКС ІПНП ЄО Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 15.06.2024 № 9897 для проведення належної перевірки викладених фактів та прийняття рішення згідно вимог чинного законодавства щодо проведення перевірки та притягнення працівників до відповідальності за не складення відносно заявника відносно рішення про адміністративне затримання.

Старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Максимом Валовим розглянуто звернення від 24.06.2024 № 14093 та встановлено, що адміністративне затримання - це захід забезпечення провадження справах про адміністративні правопорушення, який полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження і застосовується в разі, коли інші заходи адміністративного припинення неефективні для забезпечення належного виконання провадження в справі про адміністративне правопорушення і забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності.

Відповідно ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію» поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України. Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.

Згідно ст. 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 262 КУпА адміністративне затримання провадиться органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у разі вчинення поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України військових адміністративних правопорушень під час дії воєнного стану, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної крадіжки, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушені правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України.

Адміністративне затримання є важливим інструментом правоохоронних органів у забезпеченні виконання закону та збереженні громадського порядку.

Проте, під час здійснення затримання необхідно дотримуватися прав та свобод людини, які гарантуються як внутрішнім законодавством, так і міжнародними стандартами. Забезпечення цих прав с важливим елементом демократичного суспільства та правової держави.

Виходячи, з вище зазначеного, підстав для адміністративного затримання, під час направлення водія транспортного засобу для проведення огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, для направлення до КНП «ЦТЗ» Соціотерапія «ВОР», у інспектора взводу № 2 роти № З батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Дениса Клюси та інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ігоря Кутяшева, не було, а тому порушень з їх сторони під час здійснення перевірки виявлено не було.

В подальшому позивачем подано звернення щодо вчинення кримінального правопорушення окремими працівниками УПП у Вінницькій області ДПП, а саме вчинення діяння із ознаками злочину, оскільки, за даним фактом працівники УПП у Вінницькій області ДПП не вносять відомості до ЄРДР, матеріали направленні для організації подальшого розгляду та за потреби порушення питання щодо внесення відомостей по вказаних фактах до ЄРДР, до Державного бюро розслідувань (від 30.07.2024 УПП у Вінницькій області ДПП).

23.07.2024 скерована за належністю заява з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому до управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції. Старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної Максимом Валовим, в межах компетенції та відповідно до Закону України «Про звернення громадян», про результат розгляду звернення гр. ОСОБА_3 , було повідомлено (Вихідний № АН-785 від 13.08.2024 УПП у Вінницькій області ДПП).

Стосовно можливого вчинення неправомірних дій поліцейськими УПП у Вінницькій області ДПП відсутні ознаки кримінального правопорушення, а тому на даний час, підстави, передбачені ч.1 ст. 214 КПК України для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні. (Документ від четвертого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому). (Вихідний № 32055 від 19.09.2024 УПП у Вінницькій області ДПП).

До Начальника УПП у Вінницькій області ДПП НП України Департаменту патрульної поліції України позивачем подано скаргу, якою просив не залучати до процесу розгляду його заяв та під час проведення службового розслідування, старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Максима Валового та старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Вікторію Гордійчук.

Заступником начальника управління-начальником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції підполковником поліції Олександром Гаркавюком, повідомлено заявникові про те, що проведеною в межах компетенції перевіркою, за наявних матеріалів по зверненню, порушень в діях працівників УПП у Вінницькій області ДПП не виявлено, підстав для проведення службового розслідування відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України № 893 від 07.11.2018 року відсутні. (Вихідний № П-892 від 30.09.2024 УПП у Вінницькій області ДПП).

В подальшому на звернення від 18.10.2024, позивача працівниками, відповідно до ст. 8 ЗУ « Про звернення громадян» повідомлено, що, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Листом від 26.11.2024 № П-1331/х//14-01-04-61556/2024 Державне бюро розслідувань повідомило відповідача щодо можливих протиправних дій працівниками поліції, відсутні ознаки кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України для внесення відомостей до ЄДР досудових розслідувань.

Також, листом від 09.01.2025 № П-10695/41/2-2015 на виконання резолюції керівника Департаменту патрульної поліції в управління моніторингу та аналітичного забезпечення розглянуто заяву позивача, якою повідомлено, що за результатами перевірки відомостей, викладених у скарзі від 09.12.2024, не виявлено даних, відповідно до яких було б установлено факти вчинення окремими працівниками УПП у Вінницькій області ДПП порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, тому підстави для призначення службового розслідування- відстуні.

Крім того, листом від 24.03.2025 за № 4991-2025 Управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції надано відповідь на звернення від 06.03.2025 № П-3804/ез, яким повідомлено позивача про те, що 15.05.2024 адміністративне затримання до ОСОБА_1 не застосовувалось.

Враховуючи встановлені у справі обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо протиправності дій Департаменту патрульної поліції, які нібито полягали у наданні недостовірної інформації, не знайшли свого підтвердження. У ході перевірки встановлено, що працівниками поліції вжито всіх необхідних заходів для повного, об`єктивного та своєчасного розгляду звернень позивача, проведено опитування відповідних посадових осіб, надано мотивовані відповіді у межах повноважень та у строки, визначені законодавством.

Ознак неправомірності у діях працівників поліції чи фактів надання недостовірної інформації не встановлено. Надані позивачу відповіді ґрунтуються на фактичних матеріалах перевірки та вимогах чинного законодавства. Отже, суд не вбачає жодних об`єктивних та достатніх підстав, які б поза розумним сумнівом підтверджували протиправність дій Департаменту патрульної поліції.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України, а у силу ч. 2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами абз. 2 ч. 2 ст. 77, частин 3 і 4 ст. 242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд відмічає, що у силу ч. 4 ст. 44, ч. 2 ст. 78, ч. 3 ст. 78, п. 4 ч. 5 ст. 160, п. 5 ч. 5 ст. 160, ч. 4 ст. 161, ч. 4 ст. 162 КАС України обовязок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи сторони спору.

Окрім того, суд згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України обтяжений законодавцем обов`язком встановити об`єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи сторонами спору згаданого вище процесуального обов`язку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому, підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи/заявника.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень забезпечив дотримання положень ч. 2 ст.19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, позаяк працівниками поліції було проведено відповідні дії, розглянуто скарги позивача та вчасно надано відповіді, при цьому правопорушень зі сторони працівників поліції не встановлено.

Доводи заявника про протилежне не ґрунтуються на змісті належних норм матеріального права та справжніх обставинах спірних правовідносин. Наведене є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011 у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові межахізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Управління Патрульної поліції Департаменту патрульної поліції України у Вінницькій області (вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 4010864605)

Відповідач: Департамент патрульної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646)

Рішення суду сформовано: 14.10.2025.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна