Постанова № 1309578, 24.12.2007, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" грудня 2007 р.

Справа № 14/192-4404

10 год. 50 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

за позовом Торгово-роздрібного об'єднання Бережанського РайСТ вул. Привокзальна,1, м. Бережани, Тернопільська область

до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції вул. Шевченка, 15, м. Бережани, Тернопільська область

про визнання нечинним та скасування рішення Бережанської МДПІ від 24.04.2007р. №0000342303/0/2510.

За участю представників сторін:

позивача: Гриник Я.Т., довіреність № 246 від 05.11.07 р.;

відповідача: Стефінів Ж.А., довіреність № 22 від 10.01.07 р.;

Солтис В.П., довіреність № 7466/7/10-6 від 06.11.07 р.

Суть справи:

Торгово-роздрібне об'єднання Бережанського РайСТ, м. Бережани, Тернопільська область звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бережани, Тернопільська область про визнання нечинним та скасування рішення Бережанської МДПІ від 24.04.2007р. №0000342303/0/2510.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невідповідність висновків, викладених у акті перевірки фактичним обставинам справи, відсутність з його боку порушень законодавства, яке визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, з огляду на що, на думку позивача, оспорюване рішення суперечить вимогам нормативно - правових актів України, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до заперечень на позов та згідно з поясненнями уповноважених представників, відповідачем позовні вимоги відхилені повністю, як безпідставні. Державна податкова інспекція вказує на доведеність матеріалами перевірки порушень з боку підприємства вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаючи при цьому, що оскаржуваний правовий акт індивідуальної дії прийнятий внаслідок з'ясування всіх обставин справи, ґрунтується на чинному законодавстві України, з огляду на що у задоволенні вимог просить позивачу відмовити.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної перевірки щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, посадовими особами контролюючого органу 12.04.2007р. складено акт за №23-3/263-21142431.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємцем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000р. №1776-ІІІ (далі - Закон).

Зважаючи на наведені обставини, 24.04.2007 року контролюючим органом відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та згідно пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", позивачу згідно з рішенням №0000342303/0/2510 застосовано штрафні (фінансових) санкції в розмірі 42025,6 грн.

Наведений правовий акт індивідуальної дії оспорений платником податків у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Статтями 10-11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи ДПІ наділені повноваженнями по контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Реалізація вказаних вище функцій та прав органами державної податкової служби здійснюється шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України (стаття 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

На реалізацію наведених повноважень, посадовими особами контролюючого органу за наслідками проведеної у платника податків перевірки з'ясовано, що останнім за 2006 рік було перевищено граничний розмір річного об'єму розрахункових операцій (75000 грн.), встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336 для переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, а саме сума обсягу розрахункових операцій за 2006 рік в магазині "Продтовари №186", який розташований за адресою: с. Шайбівка, Бережанського району склала 77798 грн. та в магазині №235 "Продтовари", який розташований за адресою с. Літятин Бережанського району склала 90054 грн. (розрахунки в даному магазині здійснюються із використанням книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, які зареєстровано в Бережанській МРДПІ за №1901000002 та №1901000313).

Дані виторги підтверджено звітністю, яка подана в Бережанську МРДПІ протягом 2006 року (копії звітів у справі) і не заперечується ні суб'єктом господарювання ні контролюючим органом.

А зважаючи, що позивач у встановлені законодавчими актами терміни не перейшов на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та не проводив розрахункові операції через РРО, оспорюваним рішенням Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції до суб'єкта господарювання застосовані штрафні санкції згідно до ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в розмірі 42025,60 грн.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пунктом 1 ст. 3 цього Закону визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Такі випадки регламентуються статтею 10 Закону, якою обумовлено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

На забезпечення реалізації статті 10 Закону Кабінетом Міністрів України 23 серпня 2000 р. прийнято постанову № 1336, якою до числа суб'єктів господарювання, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій віднесено (п.4) і позивача по справі (підприємство споживчої кооперації), однак при цьому обумовлено (п.2), що граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) може становити 75 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг). У разі перевищення вказаного обсягу застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим.

Статтею 11 Закону Кабінет Міністрів України уповноважено і встановлювати терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які перевищили граничний розмір річного об'єму розрахункових операцій, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

На виконання вимог названого Закону, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07.02.2001 р. № 121, якою встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій в один місяць з дати перевищення граничного розміру річного об'єму розрахункових операцій.

Таким чином, протягом місяця, тобто з 01.01.2007 р. по 31.01.2007 року позивач по справі повинен був перейти на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Із матеріалів справи слідує, і учасниками спору, в тому числі і споживчим товариством не заперечується, що наведені вище приписи законодавства суб'єктом підприємницької діяльності дотримані не були, і, як наслідок, за лютий 2007 року сума готівкових коштів, яку не проведено через реєстратор розрахункових операцій, тобто проведено без використання реєстратора розрахункових операцій склала 8405,12 грн., в тому числі: по магазину №186 у с. Шайбівка –4003,42 грн. та магазину №235 с.Літятин –4401,70 грн.

Таким чином втративши право проводити розрахунки із споживачами із використанням розрахункових книжок, позивач не виконав встановленого Законом обов'язку щодо проведення розрахункових операцій через РРО.

Зважаючи на наведені обставини, та з'ясовані в процесі перевірки факти, контролюючим органом обґрунтовано у спірних правовідносинах застосовано приписи статті 17 Закону, якою встановлена відповідальність за порушення його вимог, та згідно із оспорюваним рішенням накладено штрафні санкції у розмірі, що передбачений п. 1 ст.17 наведеного нормативно-правового акту.

Позивачем жодним доказом не спростовані відомості акту перевірки від 12 квітня 2007 року та, дані інших доказів, які знаходяться у матеріалах справи.

З наведених підстав, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи порушення з боку підприємства вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" доведені, та вважає при цьому, що оскаржуваний правовий акт індивідуальної дії прийнятий контролюючим органом внаслідок з'ясування всіх обставин справи, та ґрунтуються на чинному законодавстві України.

А враховуючи, що частина 1 статті 71 КАС України покладає на позивача обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги, суд констатує відсутність належних та допустимих доказів, що можуть слугувати причиною для скасування правового акту індивідуальної дії, а відтак не вбачає правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.6, 7, 86, 89, 94 - 98, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя