Рішення № 130931570, 10.10.2025, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1177/25

Провадження № 2/386/422/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2025 року

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Онуфрак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Голованівськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив :

Директор ТОВ«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»Ярослава Сердійчук,звернулася досуду зпозовом,посилаючись нате,що 26.07.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1115059, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у сумі 11 000,00 грн. 31.01.2025 року було укладено договір факторингу №31012025 відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1115059. Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №1115059 від 26.07.2023 року, що підлягає стягненню з позичальника становить 22572, 21 грн.

Тому просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача вказану заборгованість за договором, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000, 00 грн..

В судове засідання представник позивача не з`явилася, у позовній заяві просила проводити розгляд справи у відсутність представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позов не подавала. 09.10.2025 року представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з якою відповідач повністю не погоджується виходячи з наступного. Подані Позивачем документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, позаяк розмір таких витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, довіреність); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій (надання послуг). Надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу, а ї задоволення залежить від рівня деталізації та обґрунтованості. З урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи із представництва Позивача в суді, зокрема те, що усі зазначені в переліку роботи (Усна консультація з вивченням документів, складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду) зводяться до складання позовної заяви, принципи співмірності та розумності судових витрат критерії реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, потрібно зробити висновок, що вони є завищеними та не підлягають задоволенню. У аналогічних правовідносинах сформована значна судова практика, що свідчить про те, що підготовка позовної заяви не потребувала значних глибинних правових досліджень. Стягнення з іншої сторони у справі витрат на професійну правничу допомогу має на меті компенсування неминучих витрат, які пов`язані з реалізацією права на захист власних інтересів в суді, а не збагачення сторони, на користь якої ухвалене рішення у справі. З вищевикладеного вбачається, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн. є неспівмірними із складністю справи № 386/1177/25 та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), в тому числі часом, витраченими адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та предметом позову, є завищеними, належним чином не обґрунтованими та є такими, що не відповідають критерію розумності. При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/ Захід Альянс Лімітед" проти України "(заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим. Представником Позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги від 02.07.2024р., Тарифи на послуги, Заявка на надання юридичної допомоги № 1120 від 01.05.2025р., Витяг з Акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025р. При цьому, представником Позивача не надано документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, суд та інша сторона позбавлені можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов`язаності витрат на правничу допомогу з вказаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, фактичної оплати гонорару, тощо. Також зазначаю, що відповідно до Тарифів на послуги, які надані Позивачем адвокат використовує як фіксовану так і погодинну оплату. В Акті наданих послуг зазначено, що використовувалися погодинні послуги, а вартість цих послуг чомусь зазначена по вартості як для фіксованої оплати. Таким чином, вважаю, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. є завищеними, в порівнянні зі складністю справи та розміром спірної суми заборгованості, що просить стягнути Позивач, та не підтверджені належними та допустимими доказами, тому просить відмовити Позивачу в стягненні з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи неявку відповідача, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280 282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 525ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ст.ст. 1077, 1078ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст.513ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові .

Зі змісту ч. 1 ст.207ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 26.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1115059, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у гривні, сума кредиту складає 11000, 00 грн., строк дії кредиту 731 днів , з кінцевим терміном повернення 26.07.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 197,74 % річних. Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 10000, 00 грн. на поточний рахунок споживача та у розмірі 1000, 00 грн. на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом.

Дані обставини підтверджуються копією договору про надання споживчого кредиту №1115059 від 26.07.2023 року, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Відповідно до паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 за допомогою підпису підтвердила, що отримала та ознайомилась із інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування.

Факт надання кредиту позивач підтверджує платіжною інструкцією № 21725 від 26.07.2023 року про перерахування коштів у сумі 10000, 00 грн. згідно кредитного договору №1115059 від 26.07.2023 року ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого директором ТОВ « СЛОН КРЕДИТ» Головач С.В. на дату відступлення має загальну суму заборгованості у розмірі 22148, 96 грн. з яких 9732, 79 - за кредитом,921, 63 грн. за відсотками за перший день користування, 11494, 54 грн. по відсотках ( на дату продажу).

31.01.2025 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір факторингу №31012025, у відповідності до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №31012025 від 31 січня 2025 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1115059 в розмірі 22148, 96 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого директором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Головач С.В., станом на 25.06.2025 року має заборгованість у розмірі 22572,71 грн. з яких 10654, 42 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11917, 79 грн. заборгованість за відсотками.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за договором про надання споживчого кредит №1115059 від 26.07.2023 року, надавши відповідачці кредит у встановленому договором розмірі, а також знайшов підтвердження факт невиконання останньою своїх зобов`язань за договором, ОСОБА_1 не оспорює заявлені проти неї позовні вимоги і протягом дії договору не сплачувала кредит вчасно та у повному обсязі, а відтак, враховуючи, що право вимоги за договором №1115059 від 26.07.2023 року у розмірі 22572,21 грн. перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору.

У відповідності до ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем понесені витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 13 000, 00 грн., на підтвердження яких позивачем до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявка про надання юридичної допомоги № 1120 від 01.05.2025 року, згідно якої було надано правничої допомоги на 13 00, 00 грн., витягу з акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025 року з переліком наданих послуг. Постановою ВС від 24.01.2019 року у справі №910/15944/17 від 19.02.2019 року у справі №917/1071/18, визначено, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21). А тому, беручи до уваги складність зазначеної справи, витрачений час адвоката, клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 5 000 грн. витрат на професійну правову допомогу, що буде відповідати критерію як реальності таких витрат так і їх співмірності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 23, 81, 83, 89, 141, 133, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №1115059 від 26.07.2023 року у розмірі 22572,21 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 2422, 40 грн. судового збору та витрати на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Д. В. Червоненко