Рішення № 130926024, 10.10.2025, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/273/25

Справа № 470/607/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2025 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 06 жовтня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2025 року позивач через підсистему "Електронний суд ЄСІТС" звернувся до суду з відповідним позовом, який підписаний його представником Гірчаком А.М., який діє на підставі довіреності № 023782/25 від 03.02.2025 року.

В позові зазначив, що 14.05.2021 року відповідачка уклала з АТ "Альфа Банк" угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов кредитного договору банк надав їй кредит у розмірі 20 000 грн, процентна ставка 35,99 % річних, тип процентної ставки фіксована. Зобов`язання по сплаті кредиту відповідач належним чином не виконує, в зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 58600,21 грн, з яких 36351,22 грн - прострочене тіло кредиту, 22248,99 грн - відсотки за користуванням кредиту. 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа- Банк" затверджено рішення про зміну найменування АТ "Альфа -Банк" на АТ "Сенс Банк". Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб 30 листопада 2022 року. На підставі зазначеного просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 58 600,21 грн та понесені судові витрати, які складаються з судового збору і 5200 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача адвокат Гірчак А.М. в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.65).

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, до суду направила відзив у якому позовні вимоги не визнала, зазначила, що кредитні зобов`язання з Банком мали місце у 2015-2016 роках. З того часу вона не укладала договору реструктуризації або нових договорів з Банком, не визнавала боргу, не здійснювала платежів. Просила суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу загального строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову (а.с.61-62).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У позовній заяві позивач послався на те, що на відповідно до Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, АТ «Альфа-Банк» 14.05.2021 року прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», копію якого надав суду (а.с.35-36).

До матеріалів позовної заяви на підтвердження позовних вимог також додав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, підписаний споживачем 14.05.2021 року (одноразовим ідентифікатором 7347), згідно з яким мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту 13900 грн, строк кредиту 12 місяців з можливістю пролонгації відновлюваної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору, максимальна сума кредиту 200000 грн, процентна ставка 35,99 %, тип процентної ставки -фіксована ( а.с.32-34).

Також АТ «Сенс Банк», було додано довідку про ідентифікацію, на підтвердження того, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікована в АТ «Альфа - Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Та згідно з умовами Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» ініціювала процес активізації картки із використанням системи інтернет сервісу «MyAlfa-bank» та отримала від Банку ОТП - пароль - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 7347, дата відправки 14.05.2021, номер телефону НОМЕР_1 ( а.с.37).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідачки станом на 27.04.2025 року становить 58600,21 грн, з яких: 36351,22 грн - прострочене тіло кредиту, 22248,99 - відсотки за користування кредитом (а.с.50).

Відповідно до копії статуту АТ «Сенс Банк`Банк є правонаступником усіх прав і зобов`язань АТ «Альфа -Банк» ( а.с.24-29).

Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» N 675-VIII від 03 вересня 2015 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, в силу вимог цивільного законодавства пропозиція (оферта) укласти договір є обов`язковою складовою для укладення договору.

Натомість додані позивачем до позову письмові докази, не містять пропозиції (оферти) відповідачки, як позичальника, на укладення кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 14 травня 2021 року з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо.

Надана позивачем копія Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, який міститься у матеріалах справи, не містить підпису відповідачки, не визнається останньою, тому сам по собі не може доводити факту погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору.

Погодження банком (Акцепт) обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про бажання іншої сторони - позичальника та волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.

Відповідно надана разом з позовною заявою виписка по рахунку № НОМЕР_2 за період з 14.05.2021 по 22.04.2025 за номером особового рахунку НОМЕР_3 (а.с.38-48) також сама по собі, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів волевиявлення відповідача на укладення договору, доказів отримання нею відповідної платіжної банківської картки, тощо, не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та отримання за його умовами грошових коштів.

У позові банк наполягав на тому, що підписання позичальником довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорта споживчого кредиту, одноразовим ідентифікатором свідчить про дотримання письмової форми договору про споживче кредитування та укладення кредитного договору.

Однак, довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб та Паспорт споживчого кредиту не можуть вважатись складовою кредитного договору, оскільки форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

На що наголошено у правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача також не може вважатись належним та допустимим доказом наявності заборгованості відповідача перед Банком, крім цього розрахунок не відображає порядку нарахування відсотків за кредитним договором, не містить даних щодо розміру процентної ставки за якою проводилось нарахування ( а.с.50).

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року по справі № 910/14452/20 вказано, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно з вимогами ч. 3 ст.12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

В ч. 1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами 14 травня 2021 року кредитного договору (Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії), за такого, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

У силу ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивачеві відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 258, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛ И В:

У задоволенні позовної заяви акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» - адреса місцезнаходження: індекс 03150 вул. Велика Васильківська,100 м.Київ ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя С. Ф. Орлова

Повний текст рішення суду складено 10 жовтня 2025 року.