Рішення № 130919044, 13.10.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2932/25

Справа №754/1633/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2025 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" про захист прав споживача.

СУТЬ СПОРУ

Стислий виклад позиції Позивача у позовній заяві

1. 28 січня 2025 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) подав до суду через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" позов до Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" (надалі - Відповідач, Банк), в якому просить:

1) зобов`язати Банк прийняти та перерахувати на валютний рахунок Позивача залишок коштів, які йому будуть відправлені як "плата за згоду" з призначенням платежу "CONSENT FEE FOR PARTICIPATION IN CORPORATE EVENTS RELATED TO SECURITIES EXCHANGE";

2) відшкодувати Позивачу понесені збитки у розмірі 68,50 доларів США, перерахувавши ці кошти на його валютний рахунок.

2. Позивач посилається на те, що 13 вересня 2024 року йому із-за кордону відправили кошти в розмірі 187,50 доларів США, як "плату за згоду" (плата за надання власниками облігацій зовнішньої державної позики згоди на участь у корпоративній події із реструктуризації зовнішнього боргу на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.2024 № 865 "Про здійснення у 2024 році правочинів з державним боргом і гарантованим державою боргом" та "Меморандумом про реструктуризацію державного боргу та отримання згоди від 09.08.2024 року") з призначенням платежу "CONSENT FEE FOR PARTICIPATION IN CORPORATE EVENTS RELATED TO SECURITIES EXCHANGE" на валютний рахунок Позивача в АТ "Правекс Банк". Однак Банк не перевів ці кошти на валютний рахунок Позивача, а повернув їх відправникові, мотивуючи тим, що під час воєнного стану валютні перекази заборонені.

3. Позивач зазначає, що Банк не запросив у нього пояснюючих документів, проте протягом декількох годин з моменту отримання коштів (отримав - 13.09.2024 о 09:55:40, а повернув - 13.09.2024 о 12:57:05) повернув їх відправникові, про що Банк зазначив в своїх листах (відповідь банку № 2165/11-04-1 БТ від 10.10.2024).

4. Таким чином, на думку Позивача, своїми діями Банк порушив пункти 5, 52, 118 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті" № 5 від 02 січня 2019 року, прийнявши неправомірне рішення, наслідком чого з суми, яка мала бути перерахована на рахунок Позивача, відбулось подвійне списання комісії у розмірі 68,50 доларів США.

5. Позов подано Позивачем на захист його прав як споживача фінансових послуг.

Стислий виклад позиції Відповідача у відзиві на позов

6. 25.02.2025 Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в позові повністю

7. Банк посилається на те, що переказ коштів відбувався виключно в межах України, а не з-за кордону, як стверджував Позивач. Банк посилається на платіжну інструкцію та SWIFT-повідомлення, де зазначені BIC-коди українських банків (АТ "ЮНЕКС БАНК", як банк платника, та АТ "ПРАВЕКС БАНК", як банк одержувача).

8. Банк також зазначає, що платіж, який надійшов для зарахування на рахунок Позивача, не відповідав обов`язковим умовам, додержання яких є обов`язковим для застосування передбаченого Законом винятку щодо здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті, а саме:

1) відповідно до пункту 4 частини другої статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції" здійснити розрахунок на території України в іноземній валюті можливо за одночасної наявності двох умов: (1) розрахунок стосується операції з розміщення, виплати грошового доходу або погашення облігацій; (2) умова про такий розрахунок саме в іноземній валюті передбачена проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);

2) здійснення плати за згоду має на меті сплату винагороди не за облігаціями, власником яких був Позивач, а за згоду обміняти ці облігації на інші, тобто отримання цього доходу Позивачем виникало не з факту володіння облігаціями, а з факту надання Позивачем згоди припинити право власності на ці облігації в обмін на набуття права власності на інші облігації. Відповідно, плата за згоду не є виплатою грошового доходу за облігаціями, а є натомість додатковим платежем, про який домовилися емітент і Позивач. Отже, не виконується перша з умов, передбачена зазначеною нормою Закону, яка давала б можливість здійснити розрахунок в іноземній валюті на території України;

3) здійснення плати за згоду передбачено саме постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.2024 № 865 "Про здійснення у 2024 році правочинів з державним боргом і гарантованим державою боргом", яка не є ані проспектом цінних паперів, ані умовами розміщення цінних паперів, тому здійснення такої плати за згоди було передбачено іншим документом (постановою Кабінету Міністрів), аніж тими, які відповідно до вказаної норми Закону дають можливість здійснити розрахунок в іноземній валюті на території України. Отже, не виконується і друга з умов, передбачена зазначеною нормою Закону, що давала б можливість здійснити розрахунок в іноземній валюті на території України.

9. Стосовно посилань Позивача на постанову Правління Національного банку України № 5 від 02.01.2019 та Закону України "Про валюту і валютні операції" Відповідач стверджує, що:

1) пункт 5 вказаної постанови стосується операцій купівлі або переказу іноземної валюти певним клієнтом (Позивачем, у цьому випадку), а не операції зарахування коштів на рахунок клієнта, що є предметом позову, а операція з зарахування коштів, яку вимагає виконати Позивач відноситься до операції коли кошти надходять на поточний рахунок клієнта;

2) пункт 52 вказаної постанови стосується рахунків саме юридичних осіб, і взагалі не відноситься до рахунку Позивача - фізичної особи;

3) посилання на пункт 118 Постанови взагалі ніяк не обґрунтовані в позовній заяві.

10. Банк також стверджує, що кошти, що надійшли мали призначення "CONSENT FEE FOR PARTICIPATION IN CORPORATE EVENTS RELATED TO SECURITIES EXCHANGE", що перекладається як "ЗГОДА ЗА УЧАСТЬ У КОРПОРАТИВНИХ ЗАХОДАХ, ПОВ`ЯЗАНИХ З ОБМІНОМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ". Цей переказ не відповідав обов`язковим умовам, необхідним для здійснення розрахунків в іноземній валюті в Україні, а отже, його повернення було правомірним, оскільки "плата за згоду" не є грошовим доходом від облігацій у розумінні Закону України "Про валюту та валютні операції". Натомість, це є плата за сам акт згоди обміняти облігації, а не за факт їх володіння.

11. Крім того, Банк зазначає, що можливість такої виплати передбачена постановою Кабінету Міністрів, а не проспектом цінних паперів чи умовами їх розміщення, що є обов`язковою умовою для розрахунків в іноземній валюті на території України згідно зі статтею 5 Закону.

12. Щодо листа Національного Банку України № 40-0019/5010 від 21.01.2025, то Відповідач зазначає, що наведені у позовні заяві цитати з нього, жодним чином не доводять законності вимог Позивача. При цьому, Банк абсолютно згодний з листом НБУ, і у своїй діяльності суворо дотримується вимог законодавства, вказаного у наданому листі НБУ. Банк зазначає, що виконуючи функції обслуговуючого банку, дотримуючись своїх обов`язків агента валютного нагляду, провів перевірку та встановив, що операція, виконання якої вимагав Позивач, не відповідала вимогам валютного законодавства України, зокрема, не відповідала виключенням передбаченим діючим законодавством.

13. Стосовно заявленої шкоди у розмірі 68,50 доларів США Банк зазначає позовна заява та додатки до неї не містять доказів та обґрунтувань, ким саме утримано комісію, за що та в яких сумах. Враховуючи, що Банк діяв виключно в межах законодавства, без будь-яких порушень прав Позивача, то Банк не може бути відповідальним за законні дії.

Стислий виклад позиції Позивача у відповіді на відзив

14. У відповіді на відзив Позивач зауважив, що всі заперечення Відповідача є безпідставними, й такими що йдуть в розріз з позицією НБУ в даному питанні, зокрема:

1) Відповідач в своїх твердженнях неправильно кваліфікував подію, не розібрався в умовах Меморандуму та листі-відповіді НБУ; а також неправомірно зазначив, що умови, передбачені пунктом 4 статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції" не виконуються й помилково не відносить "плату за згоду" до доходу від ОЗДП;

2) Відповідач намагається знецінювати лист-відповідь НБУ, стверджуючи що це не відповідь, а просто довідник з валютних операцій, при цьому, Відповідач нехтує і тим що лист НБУ був наданий Позивачу саме як відповідь на скаргу на саме цю, конкретну, ситуацію;

3) щодо переказу коштів на рахунок Позивача, то валюта надходила з-за кордону з подальшим перерахування на рахунок депозитарної установи СП ТОВ "Драгон Капітал" для подальшої виплати клієнтам, яким і являється Позивач; такі надходження не є грошовими коштами депозитарної установи за діючим законодавством України, а депозитарна установа виконує в даному випадку транзитну операцію, і саме тому, потрібно розглядати дані надходження, як закордонні;

4) при перерахуванні кошти мали призначення "CONSENT FEE FOR PARTICIPATION IN CORPORATE EVENTS RELATED TO SECURITIES EXCHANGE", що Відповідач переклав як "ЗГОДА ЗА УЧАСТЬ У КОРПОРАТИВНИХ ЗАХОДАХ, ПОВ`ЯЗАНИХ З ОБМІНОМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ". Однак ключовим словом в даному випадку, яке пропустив Відповідач, є "винагорода за згоду..." у варіанті Відповідача переклад Consent fee - це згода. Водночас Відповідач не врахував слово FEE - це винагорода, виплата, гонорар, що в даному випадку потрібно розцінювати, як дохід від корпоративної події по ОЗДП, що має своє підтвердження в листі-відповіді НБУ.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

15. 21 лютого 2022 року Позивач уклав договір про надання інвестиційних послуг № 22ГДК-0041 з компанією СП ТОВ "Драгон Капітал".

16. 22 лютого 2024 року Позивач через СП ТОВ "Драгон Капітал" придбав 15 облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП) ISIN НОМЕР_1 , номінованих у доларах США. Гроші для купівлі були переведені з рахунку Позивача в АТ "Правекс-Банк".

17. 09 серпня 2024 року Міністерство фінансів України, яке виступає емітентом ОЗДП, ініціювало реструктуризацію зовнішнього державного боргу на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.2024 № 865 "Про здійснення у 2024 році правочинів з державним боргом і гарантованим державою боргом" та Меморандумом у зв`язку з пропозицією щодо обміну та отриманням згоди від 09.08.2024р. Власники ОЗДП могли проголосувати за обмін своїх облігацій на нові ОЗДП 2024 року та отримати плату за згоду (12,50 доларів США за кожні 1 000 доларів США номінальної вартості ОЗДП). Меморандумом було визначено, що корпоративні події із реструктуризації державного боргу будуть проходити в декілька етапів. На першому етапі Меморандумом було передбачено:

- проведення голосування серед власників ОЗДП з метою отримання згоди від власників ОЗДП на участь в корпоративній події та на обмін (exchange) належних їм ОЗДП на ОЗДП 2024 року;

- опрацювання отриманих результатів голосування та, за умови отримання достатньої кількості голосів, обмін ОЗДП, належних власникам, які виявили бажання взяти участь в корпоративній події, на нові випуски ОЗДП 2024 року;

- присвоєння технічних кодів ISIN тим випускам ОЗДП, власники яких не надали свою згоду на участь в корпоративній події;

- здійснення виплати емітентом плати за згоду (Consent Fee) у розмірі 12,50 дол. США на кожні 1 000 дол. США номінальної вартості ОЗДП власникам ОЗДП, які виявили бажання взяти участь в корпоративній події та надали свою згоду на обмін ОЗДП на нові ОЗДП 2024 року у встановлений умовами Меморандуму термін.

18. 3 вересня 2024 року емітент повідомив про успішне завершення першого етапу ініційованих корпоративних подій з обміну ОЗДП на нові випуски ОЗДП 2024 року, внаслідок чого в системі депозитарного обліку відбулася заміна ОЗДП, належних власникам, що виявили бажання взяти участь в корпоративних подіях, на нові ОЗДП 2024 року. При цьому таким власникам емітентом була здійснена виплата грошових коштів в іноземній валюті як плати за надання власниками ОЗДП згоди на участь у відповідній корпоративній події, зазначені кошти були перераховані іноземним депозитарієм Clearstream Banking S. A. на рахунок Національного банку України, відкритий в іноземному депозитарії.

19. Депозитарій Національного банку України на підставі інформації щодо отримання коштів на рахунок в іноземному депозитарії та на підставі інформації з системи депозитарного обліку про утримувачів ОЗДП, здійснив переказ коштів в іноземній валюті депозитарним установам. Депозитарні установи, в свою чергу, мають забезпечити перерахування належних депонентам коштів у порядку, передбаченому внутрішніми документами депозитарної установи та відповідними договорами (лист Національного банку України № б/н від 21.12.2024 за скаргою Позивача).

20. Відповідно до виписки про операції з цінними паперами від СП ТОВ "Драгон Капітал" для клієнта ОСОБА_1 за період з 10.09.2024 по 10.09.2024, що була складена 12.09.2024 о 15:40, 10.09.2024 було списано 15 одиниць довгострокових відсоткових облігацій зовнішніх державних позик України (серія XS1303921487) у процесі обміну при реструктуризації. Початковий залишок становив 15.

21. Тому, ураховуючи умови Меморандуму, за 15 облігацій Позивачу належало 187,50 доларів США як плату за згоду (Consent Fee).

22. 12 вересня 2024 року о 14:18 була сформована платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 217 з сумою 187.50 доларів США (платник: СП ТОВ "Драгон Капітал"(Dragon Capital LLC), надавач платіжних послуг платника АТ "ЮНЕКС БАНК", отримувач Lobkov Valentyn (№ рахунку: НОМЕР_2 ), надавач платіжних послуг отримувача: PUBLIC JOINT-STOCK COMPANY COMMERCIAL BANK 'PRAVEX-BANK; комiсiйнi: за рахунок платника (OUR): № рахунку: НОМЕР_3 ) з призначенням платежу "consent fee for participation in corporate events related to securities exchange", що перекладається як "плата за згоду на участь у корпоративних заходах, пов`язаних з біржею цінних паперів".

23. Ці кошти були перераховані іноземним депозитарієм Clearstream Banking S. A. на рахунок Національного банку України, відкритий в іноземному депозитарії. Депозитарій Національного банку України на підставі інформації щодо отримання коштів на рахунок в іноземному депозитарії та на підставі інформації з системи депозитарного обліку про утримувачів ОЗДП, здійснив переказ коштів в іноземній валюті депозитарним установам, зокрема, СП ТОВ "Драгон Капітал".

24. Кошти отримано Банком 13.09.2024 о 09:55:40 і повернуто відправникові 13.09.2024 о 12:57:05, посилаючись на заборону валютних переказів під час воєнного стану (лист Банку від 10.10.2024 № 2165/11-04-1 БТ).

25. Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських від 23.09.2024 № 3405, здійснено повернення коштів на суму 119,00 доларів США СП ТОВ "Драгон Капітал" (Dragon Capital LLC) через надавача платіжних послуг клієнта (банк-відправник повернення): АТ "ЮНЕКС БАНК" (JSC "UNEX BANK"). У полі "Інші деталі" зазначено, зокрема: "повернення вихід плат. від 12/09/24 на суму 187,50 дол., реф. СР24091204401А", що означає, що початковий платіж на 187,50 доларів США від 12.09.2024 (з референсом СР24091204401А) було повернуто, але сума повернення складає 119,00 USD, а не повні 187,50 доларів США. Також там зазначено: "Перерах. 100% коштів на поточ.рах. із суми: 119 від /RETN/99/XT99/CURR/NOT CONFORM WITH THE CUR/MREF/CP24091204401A/TEXT/RENCY//", що є кодами SWIFT-повідомлення, що вказують на причину повернення, зокрема "NOT CONFORM WITH THE CURRENCY" (не відповідає валюті).

26. 02 жовтня 2024 року Позивач звернувся до Банку із заявою, в якій повідомив, що у серпні 2024 року Україна провела реструктуризацію ОЗДП, яка передбачала виплату "Consent Fee per" ("Плата за згоду") у розмірі 12,5 доларів США за кожну облігацію, тобто 187,50 доларів США. Ця сума була відправлена від СП ТОВ "Драгон Капітал" на рахунок ОСОБА_1 в ПРАВЕКС БАНКУ 12 вересня 2024 року з призначенням платежу "CONSENT FEE FOR PARTICIPATION IN CORPORATE EVENTS RELATED TO SECURITIES EXCHANGE", але банк не зарахував кошти та повернув їх відправнику. Заявник вважав дії Банку незаконними і посилався на пункти 2.4, 4 статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII від 21 червня 2018 року, пункт 52 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті затвердженого постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 5, який зобов`язує банк переказувати кошти в іноземній валюті на поточний рахунок клієнта не пізніше наступного банківського дня, а також пункти 267, 272 Положення про провадження депозитарної і клірингової діяльності та забезпечення здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів Національним банком України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 21.12.2017 № 140 (заява з вхідним номером 78/204 від 03.10.2024).

27. У цій заяві Позивач просив, щоб Банк роз`яснив, на якій підставі працівники банку не віднесли ці кошти як ті, що відповідають вимогам пункту 2.4 статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції" № 2473-VIII від 21 червня 2018 року? Яке призначення платежу потрібно вказати при перерахуванні цих коштів, враховуючи, що це "плата за згоду", а не "виплата доходу від ОЗДП", як пропонували представники банку? Також Заявнику компенсувати подвійну комісію.

28. 10 жовтня 2024 року Банк надіслав відповідь Позивачеві щодо його звернення від 02.10.2024. Банк повідомив, що операція, яка здійснена клієнтом, не підпадає під регулювання щодо розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій. Банк повідомив, що призначення платежу "Згода за участь у корпоративних заходах, пов`язаних з біржою цінних паперів" не може трактувати як реструктуризацію ОЗДП, операція "Плата за згоду яка є похідна від корпоративної події з ОЗДП" не є розрахунком згідно з пунктом 4 частини другої статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції". Також Банк вказав, що у виписці про операції з цінними паперами від 10.09.2024 вказано наступне: "Списання ОЗДП в процесі обміну при реструктуризації Дог. № АС19033041 від 09.08.2024". Через відсутність договору, в якому розписані умови розміщення і умови реструктуризації, Банк не може ідентифікувати операцію і погодити її згідно з пунктом 4 частини другої статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції". У призначенні платежу необхідно вказати додатково наступні дані "ISIN НОМЕР_1 agr НОМЕР_4 dd 09.08.2024". Банк зіслався на пункт 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління

Національного банку України 28.07.2008 № 216, відповідно до якого платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

29. У цьому ж листі Банк повідомив Позивачеві, що комісію Банк не утримав. Кошти в розмірі 187,50 доларів США було повернено в повному обсязі 13.09.2024 о 12:57:05.

30. 25 жовтня 2025 року Позивач повторно звернувся до Банку зі зверненням, в якому наполягав на неправомірності дій Банку, оскільки Банк повернув валютний платіж (187,50 доларів США) через 3 години після його отримання, не запитавши у Позивача необхідних пояснюючих документів. Заявник посилався на постанову Правління НБУ № 5 від 02.01.2019, яка передбачає механізм запиту документів у разі нерозуміння суті операції. Банк, на його думку, не скористався цим механізмом. Заявник наголосив, що не міг впливати на формування призначення платежу, оскільки його формувала депозитарна установа, і поле "призначення платежу" має обмежений формат. Окрім того, Заявник звернув увагу на те, що Банк просить додати ISIN до призначення платежу, хоча вважає, що платіж не підпадає під дію пункту 4 частини другої статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції".

31. У цьому ж зверненні Заявник визнавав те, що Банк не утримував комісію, водночас, Заявник повідомив Банку, що саме через неправомірні дії Банку йому було завдано шкоди у вигляді списаної подвійної комісії: один раз при першому перерахуванні коштів, і другий раз - при їх поверненні.

32. 04 грудня 2024 року Банк листом № 2632/11-04-1 БТ відповів Позивачеві. Банк стверджував, що вказане клієнтом призначення платежу "ЗГОДА ЗА УЧАСТЬ У КОРПОРАТИВНИХ ЗАХОДАХ, ПОВ`ЯЗАНИХ З БІРЖОЙ ЦІННИХ ПАПЕРІВ" не підпадає під визначені Законом винятки щодо розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій. Банк стверджував, що інформацію про необхідність надання документів та листа-пояснення щодо призначення платежу було надано клієнту працівником відділення. У зв`язку з ненаданням запитуваних документів на дату надходження переказу, кошти були повернуті відправнику.

33. У цьому листі Банк також зазначив, що надана клієнтом копія Додатку 2. MT564_CORP AC19033041_DD20240813 містить узагальнену інформацію та не дозволяє чітко визначити обраний клієнтом варіант (обмін на ЦП та/або грошова компенсація), а посилання на зовнішній ресурс (https://projects.sodali.com/ukraine) є недоступним без авторизації.

34. Щодо питання стосовно технічної можливості Банк роз`яснив, що Банк відправника -СП ТОВ "Драгон Капітал" відправляє переказ по системі SWIFT i не має обмежень в заповненні призначення 12 символів ISIN коду (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) номер (код), що дає змогу однозначно ідентифікувати цінні папери або інший фінансовий інструмент, присвоєння якого передбачено законодавством). У копії документу під назвою Додаток 2. MT564_CORP AC19033041_DD20240813, сторінка 9, пункт 3. прописана необхідність вказувати повні дані в інструкції для переказу, в тому числі ISIN код.

35. Також у цьому листі Банк рекомендував здійснити операцію з призначенням "ЗГОДА ЗА УЧАСТЬ У КОРПОРАТИВНИХ ЗАХОДАХ, ПОВ`ЯЗАНИХ З БІРЖОЙ ЦІННИХ ПАПЕРІВ" у гривні.

ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

36. Спірні правовідносини у цій справі виникли між Позивачем (клієнт) та Відповідачем (обслуговуючий банк) щодо правомірності відмови Банку зарахувати на валютний рахунок Позивача кошти, що надійшли як "плата за згоду" (Consent Fee) за участь у корпоративних подіях, пов`язаних із реструктуризацією зовнішніх державних облігацій (ОЗДП), та стягнення збитків у вигляді подвійної комісії.

37. У цій справі суд має надати відповідь на такі питання:

(1) Чи підпадає плата за згоду (Consent Fee) під винятки для розрахунків в іноземній валюті на території України? Зокрема, чи є "плата за згоду" (Consent Fee) у контексті реструктуризації ОЗДП грошовим доходом або платою за облігаціями у розумінні пункту 4 частини другої статті 5 Закону України "Про валюту і валютні операції"?

(2) Чи мав Банк обов`язок (згідно з підпунктом 1 пункту 52 Положення № 5) зарахувати кошти в іноземній валюті на поточний рахунок Позивача (фізичної особи) не пізніше наступного банківського дня?

(3) Чи може бути задоволена вимога Позивача, яка полягає у зобов`язанні банку вчинити дію щодо майбутнього, ще не здійсненого платежу?

(4) Чи є дії Банку неправомірними, і якщо так, чи спричинили вони Позивачеві збитки у розмірі 68,50 доларів США (подвійна комісія)?

ОЦІНКА СУДУ

Чи підпадає плата за згоду (Consent Fee) під винятки для розрахунків в іноземній валюті на території України?

38. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII

39. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов`язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення) (пункт 4 частини другої статті 5 Закону України Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII, підпункт 2-1 пункту 27 розділу IV Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2).

40. Отже, за загальним правилом всі розрахунки в межах України повинні здійснюватися виключно в гривні.

41. Водночас валютні розрахунки дозволяються, якщо вони відповідають таким критеріям: (1) операція стосується розміщення, виплати грошового доходу або погашення облігацій чи казначейських зобов`язань України.

(2) Цінні папери номіновані в іноземній валюті.

(3) Можливість такого розрахунку в іноземній валюті передбачена проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення).

42. Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 2024 року № 865 "Про здійснення у 2024 році правочинів з державним боргом і гарантованим державою боргом" Міністерство фінансів зобов`язано у зв`язку із здійсненням правочинів з державним боргом забезпечити здійснення плати за згоду та першої частини плати за результат у розмірі, що разом не перевищує 246 млн. доларів США, відповідно до умов, визначених у документах, пов`язаних із здійсненням правочинів з державним боргом, зокрема меморандумі у зв`язку з пропозицією щодо обміну та отриманням згоди, листі-угоді про надання послуг агента з розрахунків, обміну, викупу та надання інформації та письмових інструкцій держателів облігацій зовнішніх державних позик України згідно з додатком до Основних умов.

43. В аспекті застосування пункту 4 частини другої статті 5 Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII ключове питання полягає в тому, чи можна "Плата за згоду (Consent Fee)", що передбачена вказаною постановою Кабінету Міністрів України та Меморандумом, вважати "виплатою грошового доходу".

44. Згідно з обставинами, що встановлені судом, "плата за згоду" є частиною корпоративної події, пов`язаної з реструктуризацією облігацій, і виплачується власникам облігацій.

45. У контексті реструктуризації державного боргу, ця плата є частиною загального пакету умов, які пропонуються власникам облігацій для стимулювання їхньої участі в обміні цінних паперів. Хоча вона не є купонним доходом чи номінальною вартістю, вона, безумовно, є грошовою виплатою, яка напряму пов`язана з володінням облігаціями зовнішніх державних позик (надалі - ОЗДП) та участі в корпоративній події, що було визначено Меморандумом. Тобто, без володіння ОЗДП і без надання згоди, Позивач не отримав би цих коштів.

46. Таким чином, виплата є невід`ємним елементом доходу, пов`язаного з цінними паперами. Крім того, постанова КМУ № 865, на яку посилається Банк, зобов`язує Міністерство фінансів "забезпечити здійснення плати за згоду" "у зв`язку із здійсненням правочинів з державним боргом". Це прямо вказує на зв`язок виплати з облігаціями.

47. Таким чином, за висновком судом ця виплата є грошовим доходом власника облігацій.

48. Суд також бере до уваги, що Національний Банк України у листі від 21.12.2024 № б/н Позивачеві роз`яснив, що режим поточного рахунку фізичної особи-резидента в іноземній валюті, встановлений пунктом 118 розділу Х Положення № 5, передбачає здійснення валютних операцій, що не суперечать вимогам законодавства України, включаючи операції із зарахування іноземної валюти, переказаної з-за кордону. Обмежень щодо зарахування іноземної валюти на рахунок фізичної особи-резидента, що надійшли із-за кордону у вигляді доходу від ОЗДП (зокрема, плати за надання власниками ОЗДП згоди на участь у відповідній корпоративній події), нормативно-правові акти Національного банку України не містять. Це стосується як зарахування переказів коштів із-за кордону які безпосередньо надходять на рахунки фізичних осіб-резидентів в банках в Україні, так і зарахування переказів іноземної валюти із-за кордону, що спрямовуються спочатку на рахунки депозитарних установ, що обслуговують рахунки в цінних паперах фізичних осіб-резидентів, яким належить до отримання виплата доходу за ОЗДП, з подальшим перерахуванням цих коштів на рахунки таких фізичних осіб в банках України.

49. Отже Національний Банк України, який встановлює для банків правила проведення банківських операцій (пункт 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Національний банк України") прямо включає "плату за надання згоди" до поняття "доходу від ОЗДП", що робить цю операцію законною для зарахування в іноземній валюті на поточний рахунок фізичної особи.

50. Таким чином суд визнав, що переказ в іноземній валюті, що є платою за надання власниками ОЗДП згоди на участь у відповідній корпоративній події, є законною операцією, оскільки вона відповідає критеріям винятку, передбаченого Законом України "Про валюту та валютні операції" для розрахунків, пов`язаних з облігаціями, номінованими в іноземній валюті.

51. Банк неправомірно відмовив у зарахуванні коштів, помилково вважаючи, що призначення платежу ("Consent Fee for Participation in Corporate Events Related to Securities Exchange") не відповідає виняткам Закону України "Про валюту та валютні операції" для валютних операцій, пов`язаних з облігаціями. Зокрема, Банк припустився помилки у перекладі терміну "Consent Fee", інтерпретувавши його як "згоду за участь", замість правильного перекладу - "плата за згоду". Цю помилку Банк не спростував у суді, попри зауваження Позивача. Банк не надав не надав суду аргументованих заперечень щодо коректності перекладу терміну "Consent Fee" у призначенні платежу.

52. Також Банк помилково послався на те, що платіж відбувся в межах України, оскільки був ініційований та отриманий українськими банками. Це твердження суперечить встановленим обставинам, що кошти були перераховані від іноземного депозитарію Clearstream Banking S. A. на рахунок НБУ, а вже потім розподілені між депозитарними установами, зокрема СП ТОВ "Драгон Капітал". Отже кошти, які Банк отримав, походять від іноземного джерела (емітента через іноземний депозитарій). По суті, СП ТОВ "Драгон Капітал" виступав як агент з розподілу коштів, отриманих з-за кордону, а не як самостійний платник за внутрішньою операцією.

53. Щодо аргументів Банку стосовно того, що постанова Кабінету Міністрів України не є "проспектом цінних паперів" або "умовами їх розміщення", а пункт 4 частини другої статті 5 Закону України "Про валюту та валютні операції" вимагає, щоб розрахунок в іноземній валюті був передбачений саме проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення), то суд виходить з того, що умови розміщення державних облігацій України, включаючи їх емісію, викуп, конвертацію та погашення, не визначені умовами розміщення, встановлюються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, уповноваженим на реалізацію державної бюджетної політики у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом (частина сьома статті 16 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки").

54. Зокрема, питання про розміщення (емісію) облігацій зовнішніх державних позик врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 р. № 186. Згідно з цією постановою інші умови розміщення (емісії) облігацій зовнішніх державних позик, не визначені цими основними умовами, визначаються Мінфіном та затверджуються його наказами, встановлюються умовами, що викладені у проспекті емісії відповідних облігацій зовнішніх державних позик, та іншими документами, що мають юридичну силу (пункт 9).

55. Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 31 липня 2024 року № 865 "Про здійснення у 2024 році правочинів з державним боргом і гарантованим державою боргом" у контексті реструктуризації державного боргу за раніше розміщених облігацій зовнішніх державних позик, є обов`язковою правовою основою для Меморандуму, який фактично встановлює нові умови обміну (реструктуризації) облігацій.

56. Тому для цілей валютного регулювання виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 2024 року № 865 та Меморандум є достатньою правовою підставою, що замінює/доповнює "умови розміщення", для можливості здійснення розрахунку в іноземній валюті на території України, відповідно до пункту 4 частини другої статті 5 Закону України "Про валюту та валютні операції".

57. Банк, повертаючи кошти, що надійшли Позивачеві у процедурі реструктуризації державного боргу, неправильно застосував пункту 4 частини другої статті 5 Закону України "Про валюту та валютні операції".

Чи мав Банк обов`язок (згідно з підпунктом 1 пункту 52 Положення № 5) зарахувати кошти в іноземній валюті на поточний рахунок Позивача (фізичної особи) не пізніше наступного банківського дня?

58. Порядок здійснення операцій в іноземній валюті регулюється Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, що затверджене Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення № 5).

59. Підпункт 1 пункту 52 розділу VI цього Положення встановлює загальне правило, що Банк зобов`язаний зарахувати кошти в іноземній валюті на поточний рахунок клієнта без його доручення не пізніше ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок. Зазначена вимога не поширюється на кошти, які згідно із законодавством України підлягають продажу на валютному ринку України.

60. Водночас пункт 16, на який посилається Банк, встановлює, що невикористаний залишок ввезеної в Україну готівкової іноземної валюти підлягає оприбуткуванню до каси резидента - суб`єкта господарської діяльності протягом трьох днів і зарахуванню на поточний рахунок в іноземній валюті резидента - суб`єкта господарської діяльності [через окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання" групи 260 "Кошти на вимогу суб`єктів господарювання" розділу 26 "Кошти клієнтів банку" класу 2 "Операції з клієнтами" Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (зі змінами) (далі - розподільчий рахунок)], протягом п`яти банківських днів (з часу його оприбуткування до каси).

61. Банк, заперечуючи проти позову, стверджує, що пункт 52 Положення № 5 не застостосовується спірних правовідносинах, оскільки пункт 16 цього Положення містить роз`яснення, що розподільчий рахунок має призначення для використання з коштами, що надійшли на адресу юридичної особи - резидента згідно з чинним законодавством України.

62. Суд визнає такі заперечення Банку безпідставними.

63. Суд бере до уваги те, що пункт 16 Положення № 5 містить роз`яснення щодо використання розподільчого рахунку для конкретного випадку - оприбуткування готівкової іноземної валюти суб`єктами господарювання. Це є лише одним із прикладів призначення розподільчих рахунків, а не їх вичерпним визначенням.

64. Натомість підпункт 1 пункту 52 розділу VI Положення № 5 використовує універсальний термін "клієнт", встановлюючи загальне правило: Банк зобов`язаний зарахувати кошти на поточний рахунок клієнта не пізніше наступного банківського дня. Це правило поширюється на всіх клієнтів, включаючи фізичних осіб. Єдине виключення, коли підпункт 1 пункту 52 розділу VI Положення № 5 не застосовується, це коли кошти згідно із законодавством України підлягають продажу на валютному ринку України.

Щодо способу захисту прав позивача

65. За змістом частини першої статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

66. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

67. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

68. У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

69. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 22 Закону про захист прав споживачів).

70. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

71. Таким чином, при розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 165/2486/19 (провадження № 61-1355св21).

72. Велика Палата Верховного Суду також зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

73. Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

74. Позивач обрав спосіб захисту, який полягає в зобов`язанні банку вчинити дію - прийняти та перерахувати на валютний рахунок Позивача залишок коштів, які йому будуть відправлені як "плата за згоду" з призначенням платежу "CONSENT FEE FOR PARTICIPATION IN CORPORATE EVENTS RELATED TO SECURITIES EXCHANGE".

75. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

76. Обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, є неефективним та суперечить закону, оскільки висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення) (частина шоста статті 265 ЦПК України). Вимога Позивача зобов`язати Банк прийняти кошти, які будуть відправлені (тобто, кошти, які ще не надійшли), є за своєю суттю умовною. Виконання судового рішення залежить від настання зовнішньої обставини - повторного надходження платежу від СП ТОВ "Драгон Капітал".

77. За обставинами справи мета Позивача спрямована на зарахування коштів в іноземній валюті, що є "платою за згодою" на поточний рахунок клієнта. Водночас Суд не може ухвалити рішення, виконання якого залежить від дій третіх осіб та майбутніх, невизначених подій. Рішення суду має бути безумовним і забезпечувати захист прав на підставі фактів, які вже відбулися.

78. Заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту. З цих підстав Суд відмовляє в цій частині.

Чи є встановлена подвійна комісія (68,50 доларів США) збитками, завданими Позивачу неправомірними діями Відповідача?

79. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

80. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

81. Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

82. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

83. Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

84. Майнова шкода, як свідчить зміст статті 1166 ЦК України, завдається порушенням належних саме особі особистих немайнових прав та/або майнових прав.

85. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

86. Отже для стягнення майнової шкоди Позивач повинен був довести три ключові елементи цивільного правопорушення: протиправні дії Відповідача (неправомірність дій банку щодо не зарахування коштів); наявність та розмір збитків (конкретні витрати, яких зазнав Позивач); причинно-наслідковий зв`язок (довести, що збитки виникли саме через протиправні дії банку).

87. З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними (постанова Верховного Суду від 28 липня 2025 року в справі № 161/22270/23).

88. У справі, що розглядається, Відповідач діяв неправомірно, повернувши платіж.

89. Позивач не отримав на власний рахунок та втратив частину коштів (68 доларів США) не через власну волю (внаслідок своїх дій), а через безпідставне повернення платежу, яке було ініційоване Банком-відповідачем.

90. Факт збитків підтверджений платіжними документами про повернення меншої суми (119 замість 187.50 доларів США). Списана комісія (68 доларів США) є витратами, яких Позивач зазнав для відновлення свого порушеного права на отримання коштів, що відповідає визначенню реальних збитків (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК).

91. Банк, заперечуючи наявність підстав для відшкодування Позивачу збитків, стверджував, що повернув повну суму (187.50 доларів США) і не утримував комісію. Частина коштів могла бути списана іншими банками (відправником - АТ "ЮНЕКС БАНК" або банками-кореспондентами). Позивач у своєму зверненні від 25.10.2025 також визнавав, що АТ "ПРАВЕКС БАНК" не утримував комісію.

92. Суд відхиляє ці заперечення, оскільки збитки Позивача (списана сума комісії) є результатом саме тих дій Банку, які визнано судом протиправними. Не має значення, чи був Відповідач безпосереднім утримувачем комісії; він є ініціатором повернення переказу, що призвело до утримання комісії іншими учасниками платіжної системи. Якби Банк зарахував кошти, як того вимагав закон, комісія за повернення не була б сплачена. Якщо інший банк утримав частину коштів у процесі цього повернення, це є ризиком, що виник внаслідок неправомірної дії Відповідача, і він має його компенсувати. Це встановлює прямий причинно-наслідковий зв`язок між неправомірною дією і збитками.

93. Позивач виконав свій обов`язок щодо доказування наявності збитків та протиправної дії Банку. Збитки є прямим і неминучим наслідком протиправного рішення Банку про повернення коштів. Хоча Банк-Відповідач заперечує, що він утримував комісію, він не спростовує факту, що 68 доларів США були втрачені внаслідок повернення переказу.

94. Банк не довів, що Позивач може отримати ці кошти іншим шляхом, а не через стягнення збитків. Позивачу було завдано шкоди, яка підлягає відшкодуванню Банком в повному обсязі, незалежно від того, яка фінансова установа здійснила фактичне списання. Відповідно до цивільного законодавства, особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати її в повному обсязі.

95. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі № 372/3527/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

96. З огляду на те, що презумпція вини Банку у завданні шкоди залишається неспростованою, та враховуючи, що втрати Позивачем 68 дол США є прямим і неминучим збитком, спричиненим неправомірними діями Банку (повернення переказу, незарахування коштів на рахунок клієнта), Суд встановив наявність усіх елементів цивільного правопорушення. Відповідач повинен відшкодувати Позивачу зазначені збитки згідно зі статтею 1166 ЦК України.

97. Таким чином, Суд задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат

98. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

99. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

100. Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

101. Звільнення позивача від сплати судового збору не означає, що відповідач не має відшкодувати витрати, пов`язані з розглядом справи. Змінюється лише спосіб компенсації цих витрат (постанова Верховного Суду від 05.08.2025 у справі № 710/228/24).

102. Оскільки позов у частині стягнення збитки у розмірі 68,50 доларів США задоволено, з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,00 грн.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 263-265, 268 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" про захист прав споживачів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2, ЄДРПОУ 14360920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) збитки у розмірі 68,50 доларів США, перерахувавши ці кошти на валютний рахунок ОСОБА_1 .

У решті вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2, ЄДРПОУ 14360920) на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО