Рішення № 130906722, 09.09.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4906/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з позовом:

1) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078); зобов`язання здійснити нарахування та виплатити поточну індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, розраховану із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року згідно з Порядком №1078 та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі Порядок №44);

2) визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 2854,05 грн за період проходження служби з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року, розрахованої із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року, та зобов`язання відповідно до приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 здійснити нарахування та виплатити щомісячну індексацію різницю грошового забезпечення у розмірі 2854,05 грн за період з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року, розраховану із застосуванням місяця для підвищення доходу - березень 2018 року (з урахуванням раніше виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

3) визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у непроведенні нарахування та виплати грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період проходженням військової служби (навчання) з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2020 рік), що були нараховані та виплачені згідно з наказом від 11 вересня 2020 року №217, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704) та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

4) визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки (84 доби) з врахуванням при визначенні її розміру посадового окладу і окладу за військовим званням, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 та зобов`язання здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки (84 доби), з врахуванням при визначенні її розміру посадового окладу і окладу за військовим званням, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

5) визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті передбаченої пунктом 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги у випадку звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 30 календарних років, з урахуванням при визначенні її розміру посадового окладу і окладу за військовим званням, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2027,00 грн) та зобов`язання провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 30 календарних років з урахуванням при визначенні її розміру посадового окладу і окладу за військовим званням, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень), розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2027,00 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт, враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 18 листопада 2016 року по 11 вересня 2020 року проходив військову службу у складі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під час проходження служби відповідач належним чином не здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення. Зокрема, за період з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року не було здійснено нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексації, за період з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року не нараховано та не виплачено щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 28540,50 грн, а також розмір посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року проведено виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, замість застосування показника прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року. На звернення представника позивача усунути такі порушення відповідач відмовив.

Із такими діями відповідача позивач не погоджується та вказав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Тому з дня набрання вказаним судовим рішенням законної сили діє редакція пункту 4 Постанови №704 до зазначених змін й відповідач мав нараховувати та виплачувати все грошове забезпечення (у т.ч. одноразові виплати при звільненні), з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня календарного року виплати (у цьому разі на 01 січня 2020 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також позивач вказав, що за правилами пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів). Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Наступна зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою №704. На думку позивача, індексація його грошового забезпечення за період з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року. Крім того, при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року відповідачем не враховано вимоги абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 щодо обчислення індексації-різниці, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та одночасно зобов`язати відповідача здійснити йому виплату недоотриманих сум разом з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні (а.с.69-76). В обґрунтування цієї позиції зазначив, що на момент виникнення та протягом дії спірних правовідносин розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року; мінімальна заробітна плата (чи її частина), тобто пункт 4 Постанови №704 в первинній редакції, для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується, а після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 нормативно-правові акти, які б установлювали іншу величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн), не було прийнято.

Також відповідач вважає, що визначення базового місяця для розрахунку індексації та обрахунку індексації у «фіксованому» розмірі належить до його дискреційних повноважень. Крім того, індексація грошового забезпечення здійснюється лише за наявності бюджетних асигнувань, тож він позбавлений можливості проводити індексацію у разі відсутності фінансування з Державного бюджету, яке проводиться через Міністерство оборони України -головного розпорядника коштів. А оскільки права позивача не порушені, то не підлягає задоволенню і вимога про виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Інші зави по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 у спірний період - з 18 листопада 2016 року по 11 вересня 2020 року проходив військову службу в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що підтверджено витягом з послужного списку (а.с.26-27). Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 11 вересня 2020 року №217 позивача, звільненого з військової служби в запас, з 11 вересня 2020 року виключено зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення (а.с.15).

Цим же наказом визначено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки у розмірі 73728,90 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, одноразову допомогу при звільненні у розмірі 394976,25 грн.

Як видно з картки особового рахунку військовослужбовця за 2020 рік (а.с.39-40), ОСОБА_1 за посадою «старший викладач» установлений посадовий оклад у розмірі 7750,00 грн, посадовий оклад за військовим званням «полковник» у розмірі 1480,00 грн; у складі місячного грошового забезпечення установлена і виплачувалася надбавка за вислугу років (50% посадового окладу та окладу за військовим званням) у сумі 4615,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (65% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) у сумі 8999,25 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (10% посадового окладу) у сумі 775,00 грн, щомісячна премія у сумі 2712,50 грн, індексація грошового забезпечення. У вересні 2020 року була виплачена грошова допомога для оздоровлення у сумі 26331,75 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у сумі 1480,00 грн, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 73728,90 грн, одноразова допомога при звільненні у сумі 394976,25 грн.

Листом від 13 травня 2025 року №738/6586 (а.с.55-57) у відповідь на адвокатський запит про нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення за період з 15 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року, а також перерахунок та виплату грошового забезпечення із застосуванням до посадового окладу та окладу за військовим званням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2020 року, відповідач повідомив, що в грудні 2015 року відбулось підвищення грошового забезпечення військовослужбовцям, а тому для проведення подальшої індексації грошового забезпечення обчислення індексу споживчих цін починалось з січня 2016 року. Відповідно до вимог пункту 5 Постанови №1078 та Постанови №704 з 01 березня 2018 року для індексації грошового забезпечення військовослужбовців слід застосовано базовий місяць березень 2018 року. В місяці підвищення грошового доходу сума його підвищення перевищувала суму можливої індексації, а тому нарахування індексації-різниці не здійснювалося. Крім того, під час проходження військової служби розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року.

Спір стосується нарахування позивачу індексації (поточної та індексації-різниці), а також перерахунку грошового забезпечення (за період з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року) з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-XII).

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704 (набрала чинності 01 березня 2018 року), якою, серед іншого, затвердив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1). У додатку 14 до Постанови №704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Натомість пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено у такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) згідно з пунктом 6 Постанови №103 розрахункову величину для обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яким був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), замінено на іншу - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

З 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 Постанови №704 (у редакції, яка діяла з 29 січня 2020 року) при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Необхідно зазначити, що пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020 рік).

У постановах від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 (щодо обчислення та виплати грошового забезпечення у 2020 - 2022 роках) Верховний Суд від зазначених вище висновків не відступав.

Як встановлено судом, у листі від 13 травня 2025 року №738/6586 відповідач підтвердив, що ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані згідно з Постановою №704 виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб - 1762,00 грн.

Між тим статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 2102,00 грн.

Наведене дозволяє дійти висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2020 року, як розрахункову величину, що призвело до виплати грошового забезпечення у спірний період у меншому розмірі, ніж належить.

Одночасно суд зазначає, що за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI); надбавка військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов`язки в умовах режимних обмежень у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації (пункти 1, 2 розділу XI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI).

Як установлено пунктом 1 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

За змістом пункту 1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 1, 5 розділу XXXII Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Пунктом розділу XXXI Порядку №260 передбачено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, виплата щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за календарні дні невикористаних відпусток напряму залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Як було зазначено судом вище, ОСОБА_1 виплачувалися такі види грошового забезпечення: щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові (надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби, за роботу в умовах режимних обмежень, премія) та одноразові додаткові (грошові допомоги для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових потреб та у разі звільнення з військової служби), а також грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (за 2015-2020 роки).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у справі, взаємопов`язані позовні вимоги у цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року грошового забезпечення (місячного та одноразових додаткових видів), грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року грошового забезпечення (місячного та одноразових додаткових видів), а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року.

Вирішуючи позовні вимоги в іншій частині позову (щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення: поточної - за період з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року та індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року) суд зазначає таке.

Преамбулою Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру; до таких об`єктів індексації належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком №1078.

Пункт 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Відповідно до абзаців першого, п`ятого, шостого пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами першим, другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»; далі - Постанова №1013, застосовується з 01 грудня 2015 року) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З наведеного слідує, що механізм індексації має універсальний характер, адже індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).

Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників, однак підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців.

Посадові оклади військовослужбовців установлено постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності 01 січня 2008 року та була чинна до 01 березня 2018 року.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року, в тому числі в період перебування позивача на службі з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року (у межах спірного періоду), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося (таких доказів відповідач суду також не надав).

Лише з прийняттям Постанови №704 (набрала чинності 01 березня 2018 року) затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Як уже було вказано вище, право на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункт 4 Порядку №1078).

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Відповідно до вимог абзацу третього пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15 грудня 2015 року) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу. Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01 грудня 2015 року був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати; після 01 грудня 2015 року є місяць збільшення тарифної ставки (окладу) (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №380/4689/21).

Верховний Суд у постановах від 12 травня 2022 року у справі №580/3335/21, від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі №420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки у період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку №1078 не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року (зазначені висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2023 року у справі №420/21241/21, від 13 квітня 2023 року у справі №420/9187/21, від 01 червня 2023 року у справі №140/5246/21).

Крім того, при вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, відповідно до яких індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Отже, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року повинно здійснюватися із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким проводиться обчислення індексу споживчих цін.

Як видно з карток особового рахунку військовослужбовця за 2016-2018 роки (а.с.35-36) ОСОБА_1 індексація не виплачувалася, а у листі від 13 травня 2025 року №738/6586 (а.с.55-57) відповідач підтвердив, що для проведення індексації обчислення індексу споживчих цін враховував січень 2016 року. Однак такі дії є протиправними, оскільки в цьому місяці не вносилися зміни саме до посадових окладів військовослужбовців.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов у цій частині позовних вимог належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Суд також зазначає, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Як можна зрозуміти з матеріалів справи, правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року і був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року. У грудні 2018 року відповідач розпочав виплату поточної індексації, про що видно з карток особового рахунку військовослужбовця за 2018-2020 роки (а.с.37-40).

Поряд з тим спірним є питання застосування відповідачем абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів). У наведених положеннях йде мова про індексацію, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

Так відповідно до абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній станом на березень 2018 року, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

За загальним правилом індексація в місяці підвищення заробітної плати/грошового забезпечення проводиться шляхом порівняння суми підвищення та суми поточної індексації, зокрема, якщо в результаті такого порівняння сума підвищення зарплати/грошового забезпечення: більше суми індексації, то зарплату/грошове забезпечення в цьому місяці не індексують; менше суми індексації, то в цьому місяці необхідно розрахувати індексацію, як різницю між сумою можливої індексації (яка могла бути нарахована в місяці підвищення доходу) та сумою підвищення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку №1078 вказують на те, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача (з 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців) відповідачу належало вирішити питання, чи має ОСОБА_1 право на отримання індексації-різниці з 01 березня 2018 року по 11 вересня 2020 року, а якщо так, то у якому розмірі.

Для правильного застосування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

При визначенні суми підвищення грошового доходу порівняно з попереднім місяцем, а також при визначенні розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (фіксованої суми індексації) враховуються всі складові заробітної плати, передбачені пунктом 2 Порядку №1078.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22 та від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло у військовослужбовців саме у зв`язку зі змінами їхніх посадових окладів з 01 березня 2018 року на підставі Постанови №704 та виходячи із приписів абзаців четвертого, шостого Порядку №1078 з березня 2018 року останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Верховний Суд у такій категорії спорів також вказував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право, та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23, від 14 березня 2025 року у справі №600/565/24-а).

З картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2018 рік (а.с.37) встановлено, що розмір нарахованого місячного грошового забезпечення (грошовий дохід) ОСОБА_1 з урахуванням постійних складових, які не мають разового характеру, становив: у лютому 2018 року - 15170,40 грн (виплачено у березні); у березні 2018 року (згідно з Постановою №704) 16779,50 грн (виплачено у квітні).

Отже, підвищення грошового доходу ОСОБА_1 (А) становило 1609,10 грн (різниця між розміром нарахованого грошового забезпечення з урахуванням постійних складових, які не мають разового характеру за лютий та березень 2018 року, тобто 16779,50 грн - 15170,40 грн).

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року (Б) розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

Наведене відповідає висновку у постановах Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 23 травня 2024 у справі №160/15411/23.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (1609,10 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), що вказує на наявність підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці (становитиме 2854,05 грн) до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Разом з тим, зважаючи на задоволення позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року щодо перерахунку розміру посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з 30 січня 2020 року посадовий оклад збільшується, що призводить до зміни всього місячного грошового забезпечення. Відповідно індексація у фіксованому розмірі (2854,05 грн) виплаті не підлягає з дня зміни посадового окладу, а позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу за період з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року індексації-різниці грошового забезпечення, розрахованої як різниця між сумою можливої індексації у місяці підвищення та розміром підвищення доходу, є передчасними, оскільки тільки після проведення перерахунку грошового забезпечення у новому розмірі підлягатиме вирішенню питання про наявність права на такий вид індексації.

Отже, суд дійшов висновку про те, що взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 січня 2020 року та зобов`язання відповідача відповідно до вимог абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 нарахувати та виплатити позивачу за вказаний період індексацію, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 2854,05 грн в місяць), та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата донарахованих позивачу сум грошового забезпечення, індексації має бути проведена відповідачем із з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту Порядку №44.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79012, Львівська область, місто Львів, вулиця Героїв Майдану, будинок 32, ідентифікаційний код юридичної особи 08410370) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року грошового забезпечення (місячного та одноразових додаткових видів), грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 30 січня 2020 року по 11 вересня 2020 року грошового забезпечення (місячного та одноразових додаткових видів), а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачног здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 18 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 січня 2020 року відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, нарахування та виплату за період з 01 березня 2018 року по 29 січня 2020 року індексації грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу (становить 2854,05 грн в місяць), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк