Рішення № 130891265, 06.10.2025, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2025 р. Справа №914/932/25

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., за участю секретаря судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Летичівської селищної ради, с-ще Летичів, Хмельницького району, Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю ''Онур Конструкціон Інтернешнл'', м. Львів

про стягнення 605684,86 грн. шкоди

Представники сторін:

від позивача: Коберник О.В. - згідно довіреності від 04.12.2024р.

від відповідача: Якубович В.П. згідно ордера ВС №1381560

У судовому засіданні, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення. Скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення оголошено 06.10.2025р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою суду від 07.05.2025р. відкрито провадження у справі №914/932/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19.06.2025р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

21.08.2025р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача 605684,86 грн. шкоди, заподіяної забрудненням земельних ділянок, наданих для тимчасового складування будівельних матеріалів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання програми "Велике будівництво", яка ініційована Президентом України у березні 2020 року, діяв проект "Реконструкція та капітальний ремонт автомобільної дороги М12км 291+240-км 332+052", підрядником якого виступало представництво ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті''.

Відмічає, що у зв`язку з будівництвом, обслуговуванням та ремонтом автомобільної дороги, на підставі рішень Летичівської селищної ради, підряднику надано згоду для тимчасового складування будівельних матеріалів (щебеню) на земельній ділянці, яка розташована на території Летичівської селищної ради біля автодороги Стрий - Знам`янка км 317+800 (ліва сторона); надано згоду на використання та рекультивацію земельної ділянки орієнтовною площею 8,5000 га, яка розташована на території Летичівської селищної ради; надано дозвіл на складування щебенево-гравійної суміші, відходів деревини (пеньки), на земельній ділянці комунальної власності площею 2 га (кадастровий номер 6823087000:08:008:0003) за межами с. Ялинівка (км 328+000).

Стверджує, що після завершення робіт підрядною організацією, комісією Летичівської селищної ради проведено обстеження земельної ділянки, наданої у користування, за результатами якої складено акт від 18.09.2024р. про незадовільний стан земельної ділянки; складування будівельних матеріалів; не проведення рекультивації та благоустрою прилеглої території, внаслідок чого власнику землі завдано збитки.

За результатами розгляду матеріалів, комісією вирішено скласти акт визначення розміру збитків, що підлягають сплаті відповідачем. Розмір шкоди обраховано згідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284; згідно наказу Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997р.

Вказує, що направлені відповідачу претензії з розрахунком розмірів шкоди та пропозиція добровільного відшкодування шкоди відповідачем не виконано, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідач у відзиві, поданому 28.05.2025р., проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем недоведено неправомірність (незаконність) дій відповідача при заподіянні шкоди, враховуючи відсутність всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, вини відповідача, причинний зв язок між ними), а також відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди позивачу.

На думку відповідача, спірні правовідносини пов`язані з іншою юридичною особою і товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур Конструкціон Інтернешнл'' не має зв`язку з обставинами, викладеними у позовній заяві. Зауважує, що Летичівська селищна рада згідно рішень надавала дозволи на складування будівельних матеріалів на земельних ділянках компанії "Онур" і акціонерному товариству ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'', а не товариству з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл''.

Вважає, що у матеріалах справи відсутні відомості, які б встановлювали належність земельної ділянки конкретному користувачу та правову підставу для її використання, що не може вважатися достатньою підставою для покладення обов`язку з відшкодування шкоди на відповідача.

На переконання відповідача, вимога про відшкодування шкоди може пред`являтися виключно у разі, якщо шкода є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Позивач надав відповідь на відзив від 04.06.2025р., згідно якої звернув увагу на те, що в якості відповідача зазначив товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур Конструкціон Інтернешнл'', оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур Конструкціон Інтернешнл'' зареєстроване як юридична особа, з основним видом діяльності 42.11 Будівництво доріг і автострад. До органу місцевого самоврядування надходили листи від представництва ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'', яке як вказує позивач, без права юридичної особи.

Відповідач надав додаткові пояснення з приводу позовних вимог від 07.07.2025р., згідно яких відзначив, що позивач не довів усіх елементів складу деліктного правопорушення. Вважає, що розрахунок розміру шкоди є математично хибним, необгрунтованим, здійсненим із численими порушеннями вимог Методики №171.

У відповіді на додаткові пояснення від 04.08.2025р., позивач відмічає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл'' зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом 32851616 та зареєстрована за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, про що свідчить витяг з ЄДР.

Юридична особа представництво ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'' зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом 26579227, за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, про що свідчить витяг з ЄДР.

26.03.2021р. Летичівська селищна рада 8 сесії прийняла рішення №58, яким надала згоду акціонерному товариству ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'' для тимчасового складування будівельних матеріалів (щебеню) на земельній ділянці, яка розташована на території Летичівської селищної ради біля автодороги Стрий-Знам`янка км 317+800 (ліва сторона). Також, вирішено Летичівській селищній раді укласти угоду про співпрацю з акціонерним товариством ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті''.

29.04.2021р. Летичівська селищна рада 10 сесії прийняла рішення №45, яким надала згоду акціонерному товариству ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'' на використання та рекультивацію земельної ділянки орієнтовною площею 8,5000 га, яка розташована на території Летичівської селищної ради. Крім того, вирішено Летичівській селищній раді укласти договір оренди з акціонерним товариством ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті''.

19.05.2021р. виконавчий комітет Летичівської селищної ради прийняв рішення №73, яким надав дозвіл турецькій дорожньо-будівельній компанії ''Онур'' на складування щебенево-гравійної суміші, відходів деревини (пеньки), на земельній ділянці комунальної власності площею 2 га (кадастровий номер 6823087000:08:008:0003) за межами с. Ялинівка (км 328+000).

Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, створеною відповідно до рішення виконавчого комітету Летичівської селищної ради від 22.08.2024р. №169, складено акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 18.09.2024р.

Згідно вказаного акту встановлено заподіяння збитків земельній ділянці, яку використовують, що розташована: с. Майдан - Вербецький Летичівської селищної ради Хмельницької області (кадастровий номер 6823083700:03:009:0001), площа земельної ділянки, яка використовується 83495 кв.м. Підстава використання земельної ділянки рішення 12 (позачергової) сесії Летичівської селищної ради №6 від 15.06.2021р., рішення 13 сесії Летичівської селищної ради №73 від 13.07.2021р.

Згідно акту від 18.09.2024р. загальний розмір збитків, завданих акціонерним товариством ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'' власнику землі або землекористувачу, склав 605684,86 грн. (за 2021 рік 96144,21 грн., за 2022 рік 177496,90 грн., за 2023 рік 195243,75 грн., за 2024 рік 136800,00 грн.).

Розрахунок розміру збитків, завданих власнику землі, розрахований на підставі наказу Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997р., за формулою: Рш = А х Гоз х Пд х Кз х Кн х Кег, де Рш - розмір шкоди від забруднення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн./кв.м; Пд - площа забрудненої земельної ділянки, кв.м; Кз - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об`ємі забрудненої землі; Кн - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення якого визначається за додатком 1; Кег - коефіцієнт еколого - господарського значення земель визначається за додатком 2. Згідно розрахунку площа засміченої ділянки 150 кв.м.

Позивач направив голові представництва ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'' претензії №3826 від 10.10.2024р., №4568 від 28.11.2024р., з розрахунком розмірів шкоди та пропозиція добровільного відшкодування шкоди, про що свідчать фіскальні чеки №85 від 10.10.2024р., №82 від 28.11.2024р.

Однак, претензії не були задоволені, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

За змістом статей 14, 42, 48 ГПК України право визначення відповідача належить позивачеві.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.12.2020р. у справі №278/1258/1 та від 25.11.2020р. у справі №233/1950/19.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 05.07.2023р. у справі № 910/15792/20, належним відповідачем є особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тобто особа, яка є суб`єктом спірного матеріального правовідношення.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 05.07.2023р. у справі №910/15792/20 сформулювала висновок, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

З урахування вказаних норм права вбачається, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 17.04.2018р. у справі №523/9076/16-ц).

Тобто, саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позові визначив відповідачем - товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл''.

Натомість, як вбачається з рішень Летичівської селищної ради №58 від 26.03.2021р., №45 від 29.04.2021р., №73 від 19.05.2021р. згоду для тимчасового складування будівельних матеріалів (щебеню) на земельній ділянці, на використання та рекультивацію земельної ділянки, на складування щебенево-гравійної суміші, відходів деревини (пеньки), на земельній ділянці, надано акціонерному товариству ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'', турецькій дорожньо-будівельній компанії ''Онур''. Претензії на відшкодування заподіяної шкоди також надсилались юридичній особі - акціонерному товариству ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті''.

Тобто, найменування юридичної особи - відповідача в позовній заяві - товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл'' та найменування юридичних осіб у рішеннях Летичівської селищної ради №58 від 26.03.2021р., №45 від 29.04.2021р., №73 від 19.05.2021р. (акціонерне товариство ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'', турецька дорожньо-будівельна компанія ''Онур'') згоду для тимчасового складування на земельній ділянці будівельних матеріалів (щебеню) для яких надано, відрізняються.

У даному випадку, судом відмічається, що ідентифікаційний код є основною ознакою, яка ідентифікує суб`єкта господарювання юридичну особу, оскільки за приписами пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №118, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

Лише у випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.07.2022р. у справі №161/15027/21.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл'' зареєстрована в Єдиному державному реєстрі під ідентифікаційним кодом 32851616.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа представництво ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'' зареєстрована в Єдиному державному реєстрі під ідентифікаційним кодом 26579227.

Оскільки, у юридичних осіб з різними назвами (товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл'' та представництво ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті''), різні ідентифікаційні коди, вони являються різними юридичними особами.

При цьому, посилання позивача на те, що представництво ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'', не має прав юридичної особи, тому позивач в якості відповідача зазначив товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур Конструкціон Інтернешнл'', не відповідає дійсності з огляду на наявні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не можливо встановити правовий зв`язок між товариством з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл'' (ідентифікаційний код 32851616) та представництвом ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'' (ідентифікаційний код 26579227); жодної інформації про відокремлені підрозділи або правонаступництво або інше підпорядкування однієї юридичної особи, іншій, в Єдиному державному реєстрі не міститься.

Летичівська селищна рада, надаючи дозволи на складування будівельних матеріалів на земельних ділянках, у своїх рішеннях вказувала лише назву юридичної особи без зазначення будь-яких інших реквізитів юридичної особи, зокрема, без зазначення ідентифікаційного коду, місцезнаходження, наявність відокремлених підрозділів чи правонаступників.

Тому, враховуючи різні назви юридичних осіб, а саме: у позові в якості відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл''; у рішеннях Летичівської селищної ради -акціонерне товариство ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті''; турецька дорожньо-будівельна компанія ''Онур'', позивачем не доведено правовий зв`язок між різними юридичними особами з обставинами, викладеними у позовній заяві.

Земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (ч. 1 ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад належить до виключної компетенції місцевих рад (ст. 144 Конституції України, ст. ст. 12, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

При цьому, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям (ч. 1 ст. 35 Закону України "Про охорону земель").

Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі (ст. 56 Закону України "Про охорону земель").

У ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина 1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4).

Частиною 1 ст. 69 цього Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18.

В матеріалах справи наявні лише рішення Летичівської селищної ради №58 від 26.03.2021р., №45 від 29.04.2021р., №73 від 19.05.2021р. про згоду для тимчасового складування будівельних матеріалів (щебеню) на земельній ділянці, на використання та рекультивацію земельної ділянки, на складування щебенево-гравійної суміші, відходів деревини (пеньки).

При цьому, згода надана акціонерному товариству ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті'', турецькій дорожньо-будівельній компанії ''Онур''.

У той час, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельні ділянки, про які йдеться в рішеннях Летичівської селищної ради, були передані у користування товариству з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл''.

Окрім того, позивачем не надано жодного доказу того, що земельні ділянки були надані у користування товариству з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл''.

Так, згідно рішення №58 від 26.03.2021р. вирішено Летичівській селищній раді укласти угоду про співпрацю з акціонерним товариством ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті''; згідно рішення №45 від 29.04.2021р. вирішено Летичівській селищній раді укласти договір оренди з акціонерним товариством ''Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті''.

Матеріали справи не містять жодного договору (оренди, сервітуту, дозволу чи іншого правочину), укладеного з будь-яким суб`єктом господарювання щодо користування земельними ділянками Летичівської селищно ради; витягів з державного земельного кадастру, що посвідчують факт передачі або користування конкретною земельною ділянкою; актів приймання-передачі земельних ділянок.

До того ж, посилання позивача на акт обстеження земельної ділянки від 18.09.2024р., який відсутній в матеріалах справи, про не задовільний стан земельної ділянки, складування будівельних матеріалів та не проведення (рекультивації) та благоустрою прилеглої території, на підставі якого розраховувався розмір шкоди, містить посилання лише на одну земельну ділянку орієнтованою площею 150 кв.м., загальною площею 8,3495 га з кадастровим номером 6823083700:03:009:0001.

Жодне з рішень Летичівської селищної ради не містить посилання на цю земельну ділянку з кадастровим номером 6823083700:03:009:0001.

З огляду на викладені обставини, у матеріалах справи відсутні відомості, які б встановлювали належність земельних ділянок конкретному користувачу та правову підставу для їх використання.

Тому, не може вважатися підставою для покладення обов`язку з відшкодування шкоди на конкретну юридичну особу, в даному випадку, на товариство з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл''.

Судом також відмічається, що відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. №284, визначення розміру збитків здійснюється комісіями, утвореними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

До складу таких комісій включаються представники відповідних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким завдано збитків, представники підприємств, установ, організацій або громадяни, які повинні їх відшкодовувати, а також представники фінансових органів, уповноважених органів містобудування та архітектури, за згодою - представники територіальних органів Державної екологічної інспекції та Держгеокадастру.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів. Цей орган реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за охороною навколишнього природного середовища, раціональним використанням, відтворенням і охороною природних ресурсів.

Як вбачається з Акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 18.09.2024 року, під час його складання не були залучені ані представники товариства з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл'', ані інші суб`єкти, участь яких передбачена чинними нормативно-правовими актами, зокрема представники фінансових органів, органів містобудування та архітектури, а також - за наявності згоди - представники територіальних органів Держекоінспекції та Держгеокадастру.

Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність невключення вказаних представників до складу комісії та незалучення їх до процедури визначення збитків.

Згідно з пунктом 4.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів унаслідок порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171, розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на підставі актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

З огляду на викладене, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували правомірність здійснення розрахунку розміру шкоди, не надано документів, на підставі яких здійснювався відповідний розрахунок (зокрема актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення чи інших підтверджувальних матеріалів).

Окрім того, згідно п. 3.3 Методики факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Доведення цього факту може бути підтверджено такими доказами, як акт позапланової перевірки, акт відбору проб ґрунтів, протоколами вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, схемою розташування забруднених земельних ділянок, розрахунками розміру заподіяної шкоди.

Частиною першою статті 35 Закону України ''Про охорону земель'' передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

Акт з визначення розміру збитків не містить інформації щодо юридичної особи відповідача, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю ''Онур Конструкціон Інтернешнл''.

Однак, не являється достатнім для підтвердження фактів забруднення земельних ділянок саме відповідачем, а тому не може бути доказами порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Позивачем до акта перевірки не додано первинних документів, які б вказували на використання та засмічення саме відповідачем земельної ділянки, що в свою чергу, призводять до відсутності правових наслідків за результатами такої перевірки.

Як вже вказувалось вище, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 17.03.2020 у справі № 912/823/18. від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, віді8.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18).

Враховуючи наведене, позивач не довів наявності усіх елементів складу деліктного правопорушення, зокрема: протиправності поведінки відповідача, наявності шкоди, причинного зв`язку між такою шкодою та діями відповідача, а також вини саме товариства з обмеженою відповідальністю ''Онур конструкціон інтернешнл''.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З врахуванням викладеного вище, у позові належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у позові, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 жовтня 2025 року.

Суддя В.В. Димбовський