Рішення № 130863652, 07.10.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/14290/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ЄДРПОУ 20453063, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4 (далі відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якій позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Закарпатські області №134550026709 від 30 червня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 20 червня 2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в органах державні податкової служби з 25 червня 1997 року до 23 червня 2025 року та з урахуванням складових заробітної плати, наведених в довідках №284-13-01-10-00-11 від 23.06.2025, №285-13-01-10-00-11 від 23.06.2025, №97-13-01-10-21 від 23.06.2025.

Ухвалою від 17.06.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби. Відтак ГУ ПФУ у Закарпатській області протиправно відмовило в проведенні перерахунку пенсії.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи, що станом на 01.05.2016, на день набрання чинності Законом №889, стаж державної служби у позивача відсутній, отже норми а ні п.10, а ні п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, не дотримуються, а отже, позивач немає права на перерахунок пенсії - перехід на пенсію за іншим Законом відповідно до Закону України Про державну службу. Оскільки у позивача відсутній стаж державної служби необхідної тривалості, чим порушено вимоги пунктів 10 і 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889, право на пенсію за нормами Закону №889 в нього відсутнє.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подав до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Позивач подала відповідь на відзив, в якому зазначила ті ж самі мотиви що і у позовній заяві.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

23.06.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії - перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №284-13-01-10-00-11 від 23.06.2025, №285-13-01-10-00-11 від 23.06.2025, №97-13-01-10-21 від 23.06.2025.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до ГУ ПФУ в Закарпатській області, яким було прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Відповідно до рішення №134550026709 від 30.06.2025 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

До заяви № 5040 додано довідки від 23.06.2025 № 284-13-01-10- 00-11, № 285-13-01-10-00-11, № 97-13-01-10-21 видані Державною податковою службою України Головного управління ДПС у Львівській області. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 19.08.1985р. заявниця працювала в Державній податковій інспекції.

Посадовим особам контролюючих органів згідно зі ст. 343.1. Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання (згідно записів трудової книжки заявниці присвоєно персональне звання державного податкового інспектора), відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 XII та актами Кабінету Міністрів України.

Отже, врахувати довідки від 23.06.2025 № 284-13-01-10- 00-11, № 285-13-01-10-00-11, № 97-13-01-10-21 видані Державною податковою службою України Головного управління ДПС у Львівській області не має можливості, оскільки відсутній страховий стаж державного службовця.

Враховуючи вищевикладене, заявниці ОСОБА_1 в перерахунку по переходу на пенсію по ЗУ «Про державну службу» відмовити.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723- ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Аналіз частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Статтею 46 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283.

Як видно із записів трудової книжки, серії НОМЕР_3 , позивач працювала, зокрема:

- 25.06.1997 зарахована на конкурсній основі з шестимісячним випробувальним терміном на посаду державного податкового інспектора відділу Державного реєстру фізичних осіб і обробки інформації;

- 25.06.1997 прийняла присягу державного службовця;

- 11.05.1999 звільнена із займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору;

- 25.05.1999 зарахована на посаду державного податкового інспектора;

-11.02.2000 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора інспектора;

- 01.02.2000 присвоєно спеціальне звання Інспектор податкової служби ІІ рангу;

- 07.04.2000 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора відділу проведення документальних перевірок;

- 08.05.2001 звільнена із займаної посади за угодою сторін

- 17.05.2001 зарахована на посаду старшого державного податкового ревізора інспектора відділу перевірки відшкодування податку на додану вартість управління податкового аудиту;

- 24.09.2001 звільнена із займаної посади;

- 01.10.2001 зарахована на посаду старшого державного ревізора- інспектора сектору організації документальних перевірок юридичних осіб;

- 11.12.2001 звільнена із займаної посади;

- 12.12.2001 призначена на конкурсній основі по переведенню на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу стягнення податкової заборгованості;

- 11.08.2004 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок;

- 11.08.2004 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірки відшкодування ПДВ;

- 10.10.2005 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу забезпечення податкових зобов`язань;

- 07.11.2005 переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов`язань;

- 15.11.2006 переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов`язань;

- 06.12.2006 присвоєно чергове спеціальне звання Інспектор податкової служби І рангу;

- 16.03.2012 переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення податкового боргу;

- 01.07.2013 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу з питань погашення заборгованості;

- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання посадової особи органів доходів і зборів;

- 23.01.2014 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості4

- 04.02.2015 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості;

- 01.07.2015 звільнена із займаної посади;

- 02.07.2015 прийнята в порядку переведення старшого державного ревізора-інспектора;

- 30.09.2015 переведена на посаду старшого державного ревізора-інспектора;

- 12.11.2015 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованості;

- 02.02.2016 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу погашення боргу;

- 12.06.2017 звільнена із займаної посади;

- 13.06.2017 прийнята в порядку переведення на посаду головного державного ревізора інспектора відділу стягнень;

- 04.05.2018 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу»

- 13.09.2018 переведена на посаду головного державного ревізора інспектора відділу погашення боргу;

- 01.10.2019 звільнена із займаної посади у порядку переведення;

- 02.10.2019 прийнята в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу по роботі з боргом;

- 13.01.2020 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу по роботі з боргом;

- 03.09.2020 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора Львівського відділу по роботі з податковим боргом;

- 11.01.2021 звільнена із займаної посади у порядку переведення;

- 12.01.2021 призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора;

- 07.04.2021 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу організації стягнення боргу.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII.

Згідно з частинами 5-8 статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України "Про державну службу".

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Частиною четвертою статті 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону України "Про державну службу" №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд висновує, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Отже, такий період роботи повинен зараховуватися до стажу державної служби, а тому доводи відповідача в рішенні про відмову в призначенні пенсії держслужбовця є необґрунтованими.

Таким чином, позивач у відповідності до умов пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VІІІ на день набрання чинності вказаним Законом мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Відтак, враховуючи досягнення 60-річного віку та наявність страхового стажу понад 20 років, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Відтак, суд встановив таке, що станом на дату звернення позивача до пенсійного органу (23.06.2025) у неї були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889, а саме:

- позивач досягла 60 річного віку;

- стаж державної служби станом на день набрання чинності Закону України Про державну службу від 10.12.2015 - понад 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Окрім цього, станом на 01.05.2016 продовжувала працювати на посадах державної служби.

З огляду на викладене вище, суд висновує, що рішення Головного управління ПФУ в Закарпатські області №134550026709 від 30 червня 2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання пенсійного органу зарахувати стаж державної служби роботи на посадах в органах державні податкової служби з 25 червня 1997 року до 23 червня 2025 року, суд зазначає таке.

Як видно із записів трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач, зокрема:

- 25.06.1997 зарахована на посаду державного податкового інспектора відділу Державного реєстру фізичних осіб і обробки інформації та 11.05.1999 звільнена із займаної посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору;

Доказів щодо перебування позивача на посадах в податковому органі у період з 12.05.1999 по 24.05.1999 у матеріалах справи не міститься, а сторонами такі не надано.

- надалі позивач з 25.05.1999 зарахована на посаду державного податкового інспектора та 08.05.2001 звільнена із займаної посади за угодою сторін.

Доказів щодо перебування позивача на посадах в податковому органі у період з 09.05.2001 по 16.05.2001 у матеріалах справи не міститься, а сторонами такі не надано.

- 17.05.2001 зарахована на посаду старшого державного податкового ревізора інспектора відділу перевірки відшкодування податку на додану вартість управління податкового аудиту та 24.09.2001 звільнена із займаної посади;

Доказів щодо перебування позивача на посадах в податковому органі у період з 25.09.2001 по 30.09.2001 у матеріалах справи не міститься.

- 01.10.2001 зарахована на посаду старшого державного ревізора - інспектора сектору організації документальних перевірок юридичних осіб.

Таким чином, можна дійти висновку що у періоди з 12.05.1999 по 24.05.1999, з 09.05.2001 по 16.05.2001 та з 25.09.2001 по 30.09.2001 позивач не працювала. Доказів протилежного сторонами не надано, а в матеріалах справи не міститься.

Отже, періоди з 12.05.1999 по 24.05.1999, з 09.05.2001 по 16.05.2001 та з 25.09.2001 по 30.09.2001 не підлягають зарахування до стажу державної служби роботи на посадах в органах державні податкової служби, відтак слід відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання пенсійного органу призначити та виплатити ОСОБА_1 з 23.06.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням складових заробітної плати, наведених в довідках №284-13-01-10-00-11 від 23.06.2025, №285-13-01-10-00-11 від 23.06.2025, №97-13-01-10-21 від 23.06.2025, суд зазначає таке.

Обов`язок нарахувати та виплатити позивачу пенсію за наявності законних підстав покладається на відповідача.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позивач просить зобов`язати пенсійний орган здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII, при цьому, саме переведення на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу №889-VIII відповідачем не здійснено, тому підстави для та виплати пенсії з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок Головного управління ДПС України у Львівській області про складові (інші) заробітної плати від 07.11.2024 №637-13-01-10-00-11; №98-13-01-10-21; №638-13-01-10-00-11, відсутні.

Суд дійшов висновку, що питання про виплату пенсії відповідно до Закону України Про державну службу №889-VIII, з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №284-13-01-10-00-11 від 23.06.2025, №285-13-01-10-00-11 від 23.06.2025, №97-13-01-10-21 від 23.06.2025 без переведення на інший вид пенсії є передчасним, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу з 20.06.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 №622 (далі Порядок 622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд встановив, що 23.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу пенсійного фонду про перехід на інший вид пенсії із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку №622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 23.06.2025, тобто з дати звернення, а не як помилково вважає позивач з 20.06.2025.

З метою повного відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 23.06.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в органах державні податкової служби з 25.06.1997 по 11.05.1999, з 25.05.1999 по 08.05.2001, з 17.05.2001 по 24.09.2001, з 01.10.2001 по 23.06.2025 (дату звернення).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13,14,72-76,139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатські області №134550026709 від 30.06.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатські області (ЄДРПОУ 20453063, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 23.06.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, зарахувавши у стаж державної служби роботу на посадах в органах державні податкової служби з 25.06.1997 по 11.05.1999, з 25.05.1999 по 08.05.2001, з 17.05.2001 по 24.09.2001, з 01.10.2001 по 23.06.2025.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатські області (ЄДРПОУ 20453063, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.