Постанова № 13086208, 24.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р. Справа № 43/198-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бабакова Л.М. , суддя Здоровко Л.М.

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Волковій С.О. (за дов. № 01-62 юр/4249 від 25.05.2010 р.),

відповідача –Версан А.В. (за дов. № 127 від 31.12.2009 р.)

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. № 4085 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 р. у справі №43/198-10,

за позовом Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків, (код ЄДРПОУ 03361721),

до відповідача Харківського обласного КП “Дирекція розвитку інфраструктури території”, м. Харків, (код ЄДРПОУ 00131954),

про стягнення 100463,07 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2010 р. (суддя Сальникова Г.І. ) позов задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” заборгованість з індексу інфляції в розмірі 12437,34 грн., 3 % річних в розмірі 96,55грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 1004,63 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 гривень. В частині стягнення 65736,14 грн. основного боргу, 16771,05 гривень пені та 2429,35 гривень 3% річних - провадження у справі припинено відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 р. по справі № 43/198-10 скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вказував на те, що господарським судом порушені норми матеріального права, а саме, Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вважає її безпідставною, а рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 р. по справі № 43/198-10 законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, а представник відповідача заперечував проти неї.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом Харківської області так і під час апеляційного провадження, 29.12.2009 р. між КП "Харківобленерго" (позивач) та Харківським обласним КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" укладено договір про постачання електричної енергії № 5399901.

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.1.2 постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору. Споживач, у свою чергу, відповідно до п. 2.2.5 договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка № 2 «Порядок розрахунків»до договору.

АК «Харківобленерго», як постачальник, виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, та здійснив у період з січня по серпень 2010 р. відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі, за яку, в порушення умов договору, відповідач своєчасно не розрахувався. Тим самим борг відповідача по товарній продукції (електричній енергії) станом на 01.09.2010 р. склав 65736,14 грн. за період з січня 2010 р. по серпень 2010 р. (включно).

07.10.2010 р. КП "Дирекція розвитку інфраструктури території" сплатило суму основного боргу у розмірі 65740, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 18741 від 07.10.2010 р. (а. с. 122).

Згідно зі ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня, неустойка).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони обумовили у п. 6 додатку № 2 до договору, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошових зобов’язань за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням індексу інфляції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача в тому числі заборгованість по пені у розмірі 16771,05 грн.

Відповідачем заборгованість під час розгляду справи була сплачена пеня у розмірі 17608,65 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 18784 від 08.10.2010 р. (а. с. 123).

Ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважала рішення господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 65736,14 грн. та пені 16771,05 грн. у зв’язку з відсутністю предмета спору п. 1-1 ст. 80 ГПК України цілком правомірним.

Обґрунтованою і вірною є стягнута місцевим господарським сума заборгованості з індексу інфляції у розмірі 12437,34 грн. та 3% річних у розмірі 96,55 грн.

Посилання апелянта на неправомірну відмову господарського суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованого на індекс інфляції ПДВ судова колегія апеляційного господарського суду вважає таким, що не відповідає нормам закону з огляду на таке.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України.

П.1.4. ст.1 вищезазначеного закону визначає, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

П.4.1 ст.4 того ж закону встановлює, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Суми індексу інфляції та 3% річних не входять до бази оподаткування податком на додану вартість, оскільки вони не визначені в п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість».

Інфляційні суми та відсотки є санкціями за неналежне виконання грошового зобов’язання і пов’язані з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, не є оплатою будь-якої послуги, тобто не пов’язані з поставкою товарів у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого на індекс інфляції ПДВ не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 р. по справі № 43/198-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Здоровко Л.М.