Постанова № 13086197, 24.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2010 р. Справа № 16/119-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шишкін О.Ю.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3988Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 25.10.10 р. у справі № 16/119-10

за позовом ТОВ "Терфікс", м. Одеса

до ТОВ "Харківагроінвест", м. Харків

про розірвання договору та стягнення 135891,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договіру купівлі-продажу № ПШ-30/11 від 30.11.09 р. між ТОВ „Терфікс” та ТОВ „Харківагроінвест” та стягнути з відповідача основний борг в сумі 66607,00 грн., пеню за період з 29.01.10 р. по 25.07.10 р. в сумі 69284,95 грн

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.10 у справі № 16/119-10 (суддя Ольшанченко В.І.) позовні вимоги в частині розірвання договору задоволені повністю, розірвано договір купівлі-продажу № ПШ-30/11 від 30.11.09 р., укладений між ТОВ „Терфікс” та ТОВ „Харківагроінвест”, в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ „Харківагроінвест” основного боргу в сумі 66607,00 грн. та пені в сумі 69284,95 грн. відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що не поставка відповідачем товару у строк, визначений договором є істотним порушенням договору, що є підставою про розірвання договору. В частині стягнення боргу та пені відмовлено, з посиланням на розірвання договору, відсутність грошових зобов’язань та попередня оплата не є збитками.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції не застосував норми передбачені ст.ст. 611, 693 ГК України, згідно з якими позивач вимагав розірвання договору та повернення попередньої оплати.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини не прибуття суд не повідомив, не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що сторони уклали договір купівлі-продажу № ПШ-30/11 від 30.11.09 р., за яким продавець (відповідач) зобов’язався передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти і оплатити пшоно 2 сорту (ДОСТ 572-60) врожаю 2008 р. походження Україна в порядку і на умовах, визначених даним договором.

Пунктами 2.1, 3.1, 3.2 договору передбачено, що ціна товару (включаючи вартість мішків) встановить 1100,00 грн. в тому числі ПДВ за 1 тону товару. Загальна кількість товару становить 200,0 т. +/- 10% в опціоні покупця. Загальна вартість товару становить 220000,00 грн. в т.ч. ПДВ; продавець забезпечує поставку товару на умовах франко-склад Миргородський КХП (Інкотермс –2000), пункт завантаження м. Миргород, Полтавська обл.; строк відвантаження товару з 16.12.09 р. по 28.01.10 р. (включно). За взаємною згодою сторін можлива зміна строку поставки товару.

У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за товар, що продається по даному договору, здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця на умовах 80% попередньої оплати від суми договору протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури і листа КХП про наявність товару на картці продавця, решту 20% протягом 24 годин після відвантаження кожної партії товару і отримання сертифікату якості.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору, згідно рахунку-фактури № СФ-12 від 30.11.09 р. позивач здійснив попередню оплату товару на суму 162800,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 23 від 30.11.09 р., відповідач 22.03.10 р. поставив позивачу товар на суму 44000,00 грн. та 01.07.10 р. на суму 17193,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 22/3-1 від 22.03.10 р. та № 8 від 01.07.10 р., та частково повернув позивачу отриману попередню оплату в загальній сумі 35000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з особового рахунку позивача, на суму 66607,00 грн. відповідач товар не поставив.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений договір купівлі-продажу та виникли господарські відносини, а п. 2 ч. І ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів передбачено застосування відповідних положень Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що не поставка відповідачем товару у строк, визначений договором, можливо вважати істотним порушенням відповідачем договору та задовольнив вимогу про розірвання договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 21.05.10 р. позивачем надіслана на адресу відповідача вимога про оплату № 58/05, яка за своїм змістом є попередженням про розірвання договору, так як містить вимогу про розірвання договору та негайне повернення сплачених ним коштів в сумі 83800,00 грн., відповідач поставив товар на суму 17193 грн., залишились несплаченими 66607,00 грн. заборгованості та 69284,95 грн. пені.

Суд першої інстанції помилково вважав, що стаття 611 ЦК України не передбачає одночасного застосування перелічених правових наслідків порушення зобов’язання, а кожного з наведених окремо та підстави для стягнення пені та заборгованості відсутні, оскільки: по-перше, з моменту розірвання договору зобов’язання відповідача по сплаті пені припинилося; по-друге, у відповідача взагалі відсутні будь-які грошові зобов’язання за договором, а відповідно і ніякої заборгованості він не мав та не має. Існує тільки зобов’язання по поставці товару. По - трете, сума попередньої оплати, на яку відповідач не поставив позивачу товар, не є збитками.

Суд першої інстанції безпідставно вважав зобов’язання сторін припиненим з моменту прийняття рішення суду першої інстанції, а не з моменту набрання рішенням суду законної сили, тобто на момент прийняття рішення зобов’язання не припинилось.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки або відшкодування збитків. В зазначений статті відсутня заборона одночасно застосовувати зазначені правові наслідки порушення зобов’язання, так як вони за своєю правовою природою не є однородними.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,25% від суми не поставленого товару за кожний день прострочки.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 216, 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначені розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів ( робіт, послуг).

Діючим законодавством не встановлена відповідальність за несвоєчасну поставку товару у вигляді пені в розмірі 0,25% від суми не поставленого товару за кожний день прострочки, зазначені норми відсутні як у ЦК України, так і у ГК України і норми цивільного та господарського законодавства у даному випадку дозволяють сторонам встановлювати штрафні санкції у договорі.

Отже, враховуючи норми ЦК України щодо принципу свободи договору, в т.ч. встановлений законом принцип розумності та справедливості в даному випадку має значення відповідність закону та можливість застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов’язання, а не його назва.

В зв’язку з чим, сторони правомірно встановили у пункті 7.3 договору відповідальність за несвоєчасну поставку товару у вигляді пені в розмірі 0,25% від суми не поставленого товару за кожний день прострочки і суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, до того ж повинно бути взято до уваги ступень виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити належних до сплати штрафних санкцій.

Позивач не надав документи, підтверджуючи наявність та розмір збитків, відмовився від виконання договору.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України також передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пеню ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Судова колегія, враховуючи недоведеність заподіяння збитків, ступінь виконання зобов’язання відповідачем, часткове виконання зобов’язання, вважає, що розмір пені надмірно великий та підлягає зменшенню до 10% від розміру заявленої позивачем пені, тобто до 6928,49 грн.

Статтею 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судова колегія встановила, що відповідач не поставив товар на суму 66607,00 грн. у строк встановлений умовами договору, попередню оплату не повернув.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати у сумі 66607,00 грн. та пені в сумі 6928 грн., підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цієї частині підлягає скасуванню.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 530, 651, 693 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2010 р. в частині відмови у стягненні 66607 грн. боргу та 6928 грн. пені скасувати та позов в цієї частині задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Харківагроінвест" (61033, м. Харків, вул. Гамарника, 12, код ЄДРПОУ 36371705) на користь ТОВ "Терфікс" (65028, м. Одеса, вул. Б.Хмельницького, 31, код ЄДРПОУ 36674235) - 66607 грн. боргу та 6928 грн. пені, 1359 грн. держмита, 221,24 грн. судових витрат, 679,5 грн. держмита по скарзі.

В іншій частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.

Повний текст постанови підписано 24.12.2010 р.