Постанова № 13086114, 07.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010 № 8/290

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Авдєєв П.В.

Нєсвєтова Н.М.

при секретарі:

За участю представників:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: Кіцак О.В. (дов. №10 від 22.04.2010);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2010

у справі № 8/290 (Катрич В.С. .....)

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_5

до Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи"

про стягнення 15063,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 16.09.2010 у справі №8/290 позов задоволено: стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 9150,00 грн. - основного боргу, 157,88 грн. - три проценти річних, 1078,80 грн. - пені, 677,10 грн. - інфляційних та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 16.09.2010 у справі №8/290 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 9150,00 грн., в іншій частині відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Так відповідач, зазначає, що йому позивачем було завдано збитки на суму 16180,80 грн., в звязку з чим скаржник вважає, що сума оплати 9150,00 грн. за перевезення зараховується як компенсація завданої шкоди.

Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції неправомірно було задоволено пеню, три проценти річних та інфляційні.

Ухвалою від 12.11.2010 розгляд справи було призначено на 07.12.2010.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 №01-23/1/10 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді Авдеєв П.В., Нєсвєтова Н.М.

В судове засідання 07.12.2010 представник відповідача зявився, підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.07.2010р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення отримав від позивача «Новик» (а.с. 106), від відповідача «Саванчук» (а.с.105)), по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обовязковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду м.Києва про стягнення з ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» 9150,00 грн. збитків, понесених позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за Договором № 1223-08Ц від 08.12.2008 року, трьох відсотків річних в розмірі 157,88 грн., пені в розмірі 1078,80 грн., індекс інфляції в сумі 677,10 грн., судові витрати та 4000,00 грн. - адвокатських послуг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним виконано роботи, проте, в порушення умов вищезазначеного Договору зобовязання з оплати робіт відповідачем не виконано.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить залишити позовну заяву без задоволення.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.1.1.1 Статуту підприємства відповідача Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код 24364528) є новим найменуванням Закритого акціонерного товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код 24364528).

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (перевізник) та Закритим акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» було укладено Договір №1223-08Ц про транспортно-експедиційне обслуговування від 08.12.2008 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є порядок взаємовідносин, що виникають між перевізником та замовником, при організації та забезпеченні внутрішньодержавних перевезень вантажів та розрахунках за вищезгадані перевезення.

Розрахунки між сторонами здійснюються по факту надання послуг у відповідності із затвердженими графіками та маршрутами перевезень. Оплата здійснюється через 14-ти днів, але не пізніше 30-ти календарних днів з дня надання рахунку на оплату, правильно оформлених акта виконаних робіт з комплексом товарно-транспортних та видаткових накладних, що мають відмітки про відвантаження й отримання вантажу отримувачем, податкової накладної, а також довіренностей и накладних з печатками та підписами вантажоотримувачів (п.4.1 договору).

Виконуючи умови Договору, позивач надав відповідачу транспортні послуги та відповідно рахунки на оплату та необхідні документи, які підтверджують надання послуг, а саме, рахунок-фактура №22 від 26.07.2009р. на суму в розмірі 2350,00грн., рахунок-фактура №23 від 07.08.2009р. на суму в розмірі 2700,00грн., рахунок-фактура №25 від 21.08.2009р. на суму в розмірі 2500,00грн., рахунок-фактура №26 від 21.08.2009р. на суму в розмірі 700,00грн., рахунок-фактура №27 від 07.08.2009р. на суму в розмірі 900,00грн. на загальну суму 9150,00грн., а також податкові накладні №22, 23, 25, 26, 27 на загальну суму 9150,00грн.

Тобто, зважаючи на зазначене, позивач свої зобовязання виконав повністю.

Відповідач оплату за організацію перевезення своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в звязку з чим, за останнім виникла заборгованість у розмірі 9150,00грн.

08.02. 2010 року позивач відправив на адресу відповідача претензію (вих.№1 від 08.02.2010р.), в якій просив вирішити питання щодо сплати суми заборгованості в розмірі 9150,00грн. в досудовому порядку.

15.03. 2010 року позивач отримав від відповідача відповідь на претензію (вих.№121/4-104), в якій йому було відмовлено в задоволенні його прохання, а претензія відхилена в повному обсязі у звязку з понесеними збитками під час перевезення.

Як передбачено ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст..929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобовязання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобовязання, повязані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обовязки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обовязків (ст.. 930 ЦК України).

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна позиція міститься і в ст.526 ЦК України.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В звязку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9150,00грн. - основного боргу, слід визнати обґрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).

В звязку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за розрахунком позивача 157,88грн. три проценти річних та 677,10 грн. - інфляційних, слід визнати обґрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату послуг перевізника, замовник платить перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

В звязку з вищезазначеним, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1078,80 грн. пені.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (див. п.10 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зі змінами та доповненнями, станом на 31.05.2007).

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Враховуючи вищезазначене, та те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем послуг адвоката, в звязку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні стягнення з відповідача 4000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобовязання в повному обсязі та вчасно.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на те, що йому позивачем було завдано збитки на суму 16180,80 грн., в звязку з чим скаржник вважає, що сума оплати 9150,00 грн. за перевезення зараховується як компенсація завданої шкоди, оскільки стосовно завданих збитків є рішення Господарського суду Київської області від 15.03.2010 у справі №17/001-10 , що не стосується даної справи. Фактично послуги з перевезення були відповідачу позивачем надані.

В свою чергу, нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних передбачено чинним законодавством та умовами спірного Договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2010 у справі №8/290 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2010 у справі №8/290 залишити без змін.

3. Матеріали справи №8/290 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіАвдєєв П.В.

Нєсвєтова Н.М.