Рішення № 13086108, 23.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р. Справа № 67/172-10

вх. № 10663/4-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Голуб В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Сороченко В.І. за дов.№ 07/1007 від 01.12.2010 року відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків

до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Чугуїв

про стягнення 5169,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкритого акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Чугуїв про стягнення 5169,85 грн. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов"язків за договором № 167 від 15.01.2010 р. на оренду нежитлового приміщення Чугуївської автостанції, за адресою: Харківська обл., м. Чу гуїв, вул. Харківська, 133 площею 16 кв. м. під розміщення консультаційного центру ком панії "Орифлейм".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23.12.2010 року о 11:30.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.12.2010 року представник позивача надав супровідним листом (вх. 32869) витребувані ухвалою суду від 08.12.2010 року витребувані документи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з"явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, судом встановлено наступне.

15.01.2010 р. між ВАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 був заключений договір № 167 на оренду нежитлового приміщення Чугуївської автостанції, за адресою: Харківська обл., м. Чу гуїв, вул. Харківська, 133 площею 16 кв. м. під розміщення консультаційного центру ком панії "Орифлейм".

Згідно п. 3.1 договору № 167 розмір щомісячної плати за користування приміщенням визначався угодою сторін на момент підписання договору складав - 640 грн та ПДВ 128 грн.

Також цим пунктом договору зазначено, що орендар сплачує вартість комунальних послуг: опалення згідно розрахунку та займаної площі; оплата за вивіз сміття - 5 % від загальних витрат автостанції.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за оренду та комунальні послуги повинна спла чуватись до 10 числа поточного місяця.

05.02.2010 р. відповідач одержав рахунок за січень 2010 р. № 23014 на суму 396,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання позивачем обов'язків по договору підтверджується актом здачі-приймання робіт підписаного обома сторонами по договору. Оплата відповідно п. 1 договору здійснена відповідачем не була.

04.03.2010 р. відповідачем був отриманий рахунок № 509/1 за лютий 2010 р. та підпи саний акт здачі-приймання послуг на суму 1140,07 грн.

В порушення умов договору № 167 п. 3.1 та п. 3.3 відповідач не здійснив оплату по слуг.

02.04.2010 р. відповідачем був отриманий рахунок № 776 за березень 2010 р. та підпи саний акт здачі-приймання послуг на суму 1305,18 грн.

05.05.2010 р. відповідачем був отриманий рахунок № 1045 за квітень 2010 р. та під писаний акт здачі-приймання послуг на суму 1217,80 грн.

02.06.2010 р. відповідачем був отриманий рахунок № 1311 за травень 2010 р. та під писаний акт здачі-приймання послуг на суму 819,90 грн.

Таким чином заборгованість склала за період з 15.01.2010 р. по 30.05.2010 р. -4879,33 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків підписаним обома сторонами по договору станом на 01.06.2010 р., який міститься в матеріалах справи. (а.с 25)

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про розірвання договору відповідач зобов"язався сплатити заборгованос ті, проте на день подачі позову заборгованість не сплачена.

16.03.2010 року позивач направляв на адресу відповідача претензію № 07/158 від 16.03.2010 р. про сплату заборгованості за договором оренди, проте відповідач на претензію не відреагував та заборгованість не сплатив.(а.с 14)

Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк встановлений договором, заборгованість склала 4879,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.06.2010 р. договір був розірваний за згодою сторін.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до положень ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 759 Цивільного Кодексу України, за Договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється Договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено Договором (п. 5 ст. 762 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає ви конанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання нале жним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкре тних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах зви чайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного Кодексу України, де встанов лено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п.1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одно стороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено Договором або Зако ном.

На момент пред'явлення позову відповідач свої зобов'язання щодо оплати по догово ру № 167 не виконав, суму заборгованості не сплатив.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарсь кого суду України, одним їз способів захисту права є примусове виконання обов'язку в нату рі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється част ково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за оплату на певний строк користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені части ною 3 статті 285 Господарського кодексу України, таким чином відповідач прострочив вико нання зобов'язань з оплати орендної плати.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, позивач просить суд, стягнути з відповідача пеню в сумі 290,52 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; розірвання договору.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач вносив орендну плату несвоєчасно, що дає підстави суду дійти висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення 290,52 грн. пені.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, та те, що позивач неодноразово звертався до відповідача про сплату суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями п.5. 261, 525, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (63503, АДРЕСА_1, Інд.№ НОМЕР_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харків ське підприємство автобусних станцій" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 22, р/р 26000052303097 в Центральному відділені ГРУ "Приватбанк", МФО 351533, ідентифікаційний код 03115293) суму основної заборгованості в розмірі 4879,33 грн., пені в сумі 290,52 грн., державного мита в сумі 102,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 67/172-10 складено та підписано 27.12.2010 року.