Рішення № 13086062, 30.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2010 р. Справа № 49/193-10

вх. № 8490/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Волкова С.Ю., дор. № 01-62юр/4249 від 25.05.2010 року

відповідача - Колісніченко П.Ю., дор. № 32/29/801 від 04.01.2010 року

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

до Комунального підприємства "Виробничо - технологічного підприємства "Вода", м. Харків

про стягнення 6752915,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати послуг з постачання електроенергії згідно договору № 1.01 від 03.01.2008 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 6752915,86 грн., з яких 6634379,08 грн. - вартість електричної енергії (5528649,24 грн. - сума боргу та 1105729,84 грн. - ПДВ), 94467,30 грн. - три відсотки річних, 18893,46 грн. - ПДВ на 3% річних, 5176,02 грн. - плата з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) (4313,35 грн. - тарифна складова та 862,67 грн. - ПДВ на КРЕ). Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, 29.11.2010 року через канцелярію суду надав доповнення до відзиву на позовну заяву, які залучені судом до матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

03 січня 2008 року між АК "Харківобленерго" та КП "ВТП "Вода" був укладений договір № 1.01 про постачання електричної енергії. Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобов’язався постачати відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов’язався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору. Ч. 1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються користуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку. У відповідності до п. 1 додатку № 2 до договору встановлений розрахунковий період з 01 числа місяця до 1 числа наступного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця. Споживач протягом розрахункового періоду здійснює щоденні планові платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання рівними долями від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді. Споживач самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу на обсяг електричної енергії, заявленої на поточний розрахунковий період (п.4.5 додатку № 2 до Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в серпні 2010 року здійснив відпуск електроенергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, відмовився від виконання обов’язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого за серпень 2010 року станом на 01.09.2010 року утворилась заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 5528649,24 грн. та у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” нарахована та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 1105729,84 грн. Заборгованість до цього часу відповідачем не сплачена.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 5528649,24 грн. заборгованості за електричну енергію та 1105729,84 грн. ПДВ на електричну енергію законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву зазначав, що відповідно до ч. 9 ст. 78 ГК України, особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств, у тому числі й КП «ВТП «Вода», встановлюються відповідно до вимог, встановлених цим кодексом відносно діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом. Щодо господарських угод, то підприємство відповідає по своїх зобов'язаннях лише в межах коштів, які знаходяться у його розпорядженні.

Відповідно до ст. 75 ГК України порядок розподілу та використання грошових коштів, отриманих КП «ВТП «Вода» від наданої послуги з водопостачання визначається фінансовим планом підприємства на кожний поточний рік, який затверджується органом управління територіальної громади. Такий фінансовий план на 2010 рік складений та затверджений Департаментом комунального господарства Харківської міської ради. Відповідач вказує, що діючим Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» не було враховано компенсацію з різниці в тарифах у зв'язку з їх невідповідністю фактичним витратам, сума зазначена позивачем до сплати виходить за межі фінансового плану підприємства, встановленого органом управління територіальної громади м. Харкова. В зв'язку з наведеним, в частині стягнення КП «ВТП «Вода» 5216579,08 грн. просив суд відмовити АК «Харківобленерго» відповідно до ч. 1ст. 202 ГК України.

Суд вважає такі заперечення безпідставними та необгрунтованими, керуючись наступним.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За статтею 171 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із закону, господарського договору та інших угод передбачених законом.

Згідно ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Так, зобов'язання по сплаті отриманої електричної енергії у відповідача виникло на підставі договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 року. Фінансовий план на 2010 рік складений та затверджений Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, на який посилається відповідач, не змінював умов договору щодо порядку розрахунків за отриману електричну енергію. Суду не надано інших доказів щодо внесення змін до умов договору щодо порядку здійснення розрахунків.

Відповідно п. 2.3.4 договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії".

Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, відмовився від виконання обов’язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, внаслідок чого, згідно Методики розрахунків за перетоки реактивної енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 17.01.2002р. №19, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 93/6381 від 01.02.2002 року. позивачем була нарахована заборгованість по КРЕ (реактивній енергії) за серпень 2010 року, яка станом на 01.09.2010 року становить 4313,35 грн. та у заборгованість по податку на додану вартість (ПДВ на КРЕ) у розмірі 862,67 грн.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу, а також 3% річних з простроченої суми боргу. Позивач надав суду обґрунтований розрахунок 3№ річних, здійснений з урахуванням загального терміну позовної давності за період з 01.05.2010 року по 31.08.2010 року, та відповідно якого сума 3% річних становить 94467,30 грн. За таких підстав вимога позивача про стягнення з відповідача 94467,30 грн. трьох відсотків річних також обґрунтована та підлягаюча задоволенню.

Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача 18893,46 грн. ПДВ на 3% річних, суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входить до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказана сума 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування 3% річних за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону сума та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 18893,46 грн. ПДВ на 3% річних не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 25428,66 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233,35 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничо - технологічного підприємства "Вода" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, п/р 26008000002835 в філії № 1 АБ "Факторіал-Банк" м. Харків, МФО 350482, код 33206804) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149)

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954, - 5528649,24 грн. заборгованості за використану електричну енергію, 1105729,84 грн. - ПДВ на електричну енергію;

- на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351531, код ЄДРПОУ 00131954) - 3 % річних в розмірі 18893,46 грн., плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 5176,02 грн., 25428,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 18893,46 грн. ПДВ на 3% річних.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 06.12.2010 року.