Рішення № 13086045, 23.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2010 р.Справа № 3/106-1908 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Турецького І.М.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (код ЄДРПОУ 32362063), юридична адреса: АРК, м. Ялта, вул.. Жовтнева, 8, кв. 32, фактична адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 355.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП "Крок" (код ЄДРПОУ 14046968), смт. Підволочиськ, вул. Тернопільська, 7, Тернопільської області .

про стягнення заборгованості в сумі 4 142,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:                     Лозинська О.Р. –представник, довіреність б/н від 18.11.2010р.

від відповідача:           не з‘явився          

          Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП "Крок" про стягнення заборгованості в сумі 4142 грн. 07 коп. , в тому числі: 3682 грн. 68 коп. сума основного боргу , 368 грн. 27 коп. –10 % штрафу , 14 грн. 66 коп. 3% річних , 76 грн. 46 коп. –пені.

          Судові витрати покласти на відповідача.

16 грудня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" надано суду заяву про уточнення позовних вимог №201/6 (вх.. №19996(н) ), в якій заявник просить стягнути з відповідача 1500 грн. 00 коп. основного боргу , 76 грн. 46 коп. пені, 14 грн. 66 коп. –3% річних , 368 грн. 27 коп. –10 % штрафу . Судові витрати покласти на відповідача.

А також, просить суд винести ухвалу про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту в рамках загальної суми вимог по даній позовній заяві.

В порядку ст.. 22 ГПК України , позивачем надано суду заяву про уточнення позовних вимог від 23 грудня 2010 року за вх.. № 20248 (н), в якій заявник просить стягнути з відповідача 1500 грн. 00 коп. основного боргу , 76 грн. 03 коп. пені, 14 грн. 66 коп. –3% річних , 368 грн. 27 коп. –10 % штрафу . Судові витрати покласти на відповідача.

В силу ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява про уточнення позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтерес, суд приймає вищевказану заяву позивача, як така, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України та долучає до матеріалів справи №3/136-2031.

Таким чином, предметом позову є : стягнення з відповідача на користь позивача - 1500 грн. 00 коп. основного боргу , 76 грн. 03 коп. пені, 14 грн. 66 коп. –3% річних , 368 грн. 27 коп. –10 % штрафу.

Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався, явку свого представника в призначене судове засідання –23.12.2010р. о 11:50 год. не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав, проте , представив платіжні доручення про часткову оплату заборгованості у розмірі 2182, 68 грн. , що підтверджується супровідним листом від 16.12.2010р. за х. №19995 (н).

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.12.2010р. до 11:50 год. , про що свідчить формуляр (протокол) судового засідання від 16.12.2010р.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін , роз‘яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81 –1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

19 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії », як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМП "Крок" , як покупець, було укладено договір поставки товарів за №462/09 , згідно якого постачальник зобов’язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю товар, а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Даного договору . ( п.1.1. Договору).

Предметом поставки є наступний товар- алкогольні вироби в асортименті виробництва ТОВ "Віна Лівадії". (п.1.2. Договору).

У відповідності до п.2.1., п.2.2. даного Договору , постачальник поставляє товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами , що діють на момент поставки товару, які узгоджені сторонами та вказані у рахунках –фактурах , що фіксуються у накладних , які засвідчують передачу - приймання товару від постачальника до покупця та невід’ємними частинами договору. Кількість та асортимент товару , що постачається згідно діючого договору сторонами визначають , на підставі письмових заявок.

Пунктом 4.1. Договору , сторони погодили ціни на товар , які вказуються в накладних , що є невід’ємними частинами даного Договору.

Згідно п.5.1. даного Договору , покупець зобов’язується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних , шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару.

Строк даного договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 р. У випадку , якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір у письмовому вигляді за 30 календарних днів до його закінчення , даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік і так далі. (п.10.1., п.10.2. Договору).

На виконання вказаного договору позивач здійснив поставку товару , що підтверджується видатковими накладними №РН-0032345 від 24.09.10р. на суму 3035 грн. 40 коп. та №РН-0034076 від 22.10.10р. на суму 2182 грн. 68 коп. , належним чином підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи).

Внаслідок невиконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов‘язань , станом на день розгляду справи виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 1500 грн. 00 коп. .

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки , згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оцінивши представлені документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу на суму 1500 грн. 00 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно п.5.2. даного Договору , покупець у разі не своєчасної оплати повинен оплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до умов Договору, за несвоєчасне виконання грошового зобов‘язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 76 грн. 03 коп. та штраф у розмірі 10% - 368 грн. 27 коп. , які відповідачем не сплачені.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України)

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. (ст.. 550 ЦК України)

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.. 551 ЦК України)

У відповідності до вимог ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставинах справи , суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені на суму 76 грн. 03 коп. та штрафу у розмірі 10% - 368 грн. 27 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В результаті несвоєчасної оплати за поставлений товар позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 14 грн. 66 коп. , які на день розгляду справи позивачу не сплачені.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст.625 ЦК України).

Враховуючи викладене , суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних - 14 грн. 66 коп. , документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем заявлено клопотання про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту в рамках загальної суми вимог по даній позовній заяві.

          У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу , господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.          

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, (в тому числі грошові суми), цінні папери тощо, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення).

Згідно , Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 “ Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ”, (з наступними змінами та доповненнями), у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

Заявник повинен обґрунтувати підстави для забезпечення позову поданням відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених статтею 33 ГПК України.

          Із представлених документів позивачем до заяви про забезпечення позову від 16 грудня 2010 року за №201/6 не долучено таких доказів, а відтак, суд вважає, що клопотання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову, документально не обґрунтоване і задоволенню не підлягає.

Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України , покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 66, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 , 230 ГК України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні клопотання позивача , щодо забезпечення позову , відмовити.

2.          Позов задовольнити .

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП "Крок" (код ЄДРПОУ 14046968), смт. Підволочиськ, вул. Тернопільська, 7, Тернопільської області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (код ЄДРПОУ 32362063), юридична адреса: АРК, м. Ялта, вул.. Жовтнева, 8, кв. 32, фактична адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 355 –1500 грн. 00 коп. боргу , 368 грн. 27 коп. –10 % штрафу, 14 грн. 66 коп. –3% річних , 76 грн. 03 коп. пені, 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита , 236 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу . Видати наказ.

4.          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "27" грудня 2010 року , через місцевий господарський суд.

5.          Рішення направити сторонам по справі.

Суддя                                                                                          І.М. Турецький