Рішення № 13085843, 21.12.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2010 р. Справа № 20/179

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська атомна електрична станція”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Комбінат будівельних матеріалів та конструкцій”

про стягнення в сумі 25 727 грн. 43 коп..

Від позивача: Мархайчук О.І. (дов. серії ВММ № 173052 від 09.02.09р.).

Від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська атомна електрична станція” (надалі – Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комбінат будівельних матеріалів та конструкцій” (надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість за постачання теплової енергії в гарячій воді по договору № 29/Т від 10 квітня 2007 року (надалі –Договір; а.с. 8-10) в сумі 8 740 (вісім тисяч сімсот сорок) грн. 97 коп., пеню в розмірі 15 951 (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 20 коп., штраф в розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн. 87 коп., інфляційні в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 57 коп. та річні в розмірі 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн 82 коп..

Розпорядження виконуючого обов’язків голови суду Марача В.В. від 16 листопада 2010 року, в зв’язку з перебуванням судді Василишина А.Р. у відрядженні, справа № 20/179 передавалась на розгляд судді Маціщук А.В..

16 листопада 2010 року Позивачем, через канцелярію господарського суду Рівненської області, листом № 001-15/933 від 15 листопада 2010 року (а.с. 30) подав розрахунок штрафних санкцій (а.с. 31), відповідно до якого сума пені становить 851 (вісімсот п’ятдесят одна) грн. 31 коп., сума штрафу становить 611 (шістсот одинадцять) грн. 87 коп., сума інфляційних становить 350 (триста п’ятдесят) грн 37 коп. та сума річних становить 127 (сто двадцять сім) грн. 12 коп..

16 листопада 2010 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позов № 93 від 15 листопада 2010 року (а.с. 32), в якому вказує, що частково сплатив основний борг, в зв’язку з чим, визнає позов в частині стягнення заборгованості і сумі 7 040 (сім тисяч сорок) грн. 97 коп. та просить зменшити ціну позову на суму пені в розмірі 15 951 (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 20 коп., штрафу в розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн. 87 коп., інфляційних в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 57 коп. та річних в розмірі 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн 82 коп..

Розпорядження виконуючого обов’язків голови суду Марача В.В. від 19 листопада 2010 року, в зв’язку з поверненням судді Василишина А.Р. з відрядження, справа № 20/179 передалась на розгляд судді Василишина А.Р..

Представник Відповідача в судове засідання від 21 грудня 2010 року не з’явився. Водночас Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав клопотання № 101 від 201 грудня 2010 року (а.с. 43), в якому, в зв’язку з добровільною сплатою основного боргу, в порядку частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, просить не присуджувати до стягнення з нього штрафні санкції, інфляційні та річні.

В судовому засіданні від 21 грудня 2010 року представник Позивача подав заяву від 21 грудня 2010 року (а.с. 47), в якій, в зв’язку з сплатою Відповідачем суми основного боргу, просить зменшити суму позовних вимог на суму основного боргу, а в іншій частині позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 10 квітня 2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір, згідно пункту 1.1 якого: Позивач взяв на себе зобов’язання постачати Відповідачу Теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах згідно додатку № 1 (а.с. 11), а Відповідач зобов’язався оплачувати одержану Теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбаченими Договором.

Відповідно до пунктів 6.1. –6.5. Договору: розрахунковим періодом є календарний місяць; розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; у разі зімни тарифів, що діють на момент укладення цього Договору, оплата Відповідачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов Договору; розрахунок за надану послугу здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим; розрахунки виконуються на підставі рахунків, які направляються Відповідачеві Позивачем.

Позивач, на виконання умов Договору, в період з лютого місяця по березень місяць 2010 року здійснював поставку Відповідачу теплової енергії та виставив останньому відповідні рахунки по поставленій тепловій енергії, без врахування водопостачання та водовідведення на загальну суму 8 740 (вісім тисяч сімсот сорок) грн. 97 коп.:

- № 5621 від 28 лютого 2010 року (а.с. 14) на суму 4 477 (чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 96 коп.;

- № 5663 від 31 березня 2010 року (а.с. 15) на суму 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 01 коп..

Відповідач сплатив заборгованість в сумі 8 740 (вісім тисяч сімсот сорок) грн. 97 коп., проте суд зауважує, що дана сплата здійснена після подачі позову до суду (1 листопада 2010 року), що підтверджується:

- платіжним дорученням № 70 від 9 листопада 2010 року (а.с. 34) –1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.;

- банківською випискою від 1 грудня 2010 року (а.с. 44) –2 500 (дві тисячі п’ятсот) грн. 00 коп.;

- банківською випискою від 7 грудня 2010 року (а.с. 45) –2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.;

- банківською випискою від 10 грудня 2010 року (а.с. 46) –2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп..

В судовому засіданні від 21 грудня 2010 року представник Позивача подав заяву від 21 грудня 2010 року (а.с. 47), в якій, в зв’язку з сплатою Відповідачем суми основного боргу, просить в цій часті зменшити суму позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по суті зменшити розмір позовних вимог.

Суд, керуючись частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, приймає заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 8 740 (вісім тисяч сімсот сорок) грн. 97 коп..

Згідно пункту 7.3.2. Договору, Відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості наданої теплової енергії.

Згідно розрахунку ціни позову (а.с. 7) позивач нарахував Відповідачу пеню в розмірі 15 951 (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 20 коп. та штраф в розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн. 87 коп..

Водночас, статтею 3 Закону України № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року “Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Суд вважає, що обчислюючи розмір пені Позивач мав врахувати вимоги даного Закону.

16 листопада 2010 року Позивачем, через канцелярію господарського суду Рівненської області, листом № 001-15/933 від 15 листопада 2010 року (а.с. 30) подав розрахунок штрафних санкцій (а.с. 31), в якому останній, з врахуванням обмежень встановлених Законом України “Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, перерахував пеню та штраф визначивши їх в таких розмірах: пеня - 851 (вісімсот п’ятдесят одна) грн. 31 коп., штраф - 611 (шістсот одинадцять) грн. 87 коп..

Суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку пені та штрафу (розрахунок а.с. 31).

Однак, слід зазначити, що хоча Позивач і здійснив перерахунок суми пені, в сторону її зменшення, проте не подав жодної письмової заяви щодо зменшення позовних вимог, до перерахованої суми, в частині стягнення пені, а навпаки подав заяву від 21 грудня 2010 року (а.с. 47), в якій підтримує позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 15 951 (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 20 коп.. Водночас, як вказано вище у даному судовому рішенні, даний розмір пені суперечить Закону України “Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Таким чином, на підставі вищевказаного, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, пункту 7.3.2. Договору та з урахуванням норм Законом України “Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн. 87 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі, а в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 851 (вісімсот п’ятдесят одна) грн. 31 коп..

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу нараховано інфляційні в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 57 коп. та річні в розмірі 155 (сто п’ятдесят) грн. 82 коп. (розрахунок а.с. 7).

16 листопада 2010 року Позивачем, через канцелярію господарського суду Рівненської області, листом № 001-15/933 від 15 листопада 2010 року (а.с. 30) подав розрахунок штрафних санкцій (а.с. 31), в якому останній перерахував інфляційні та річні визначивши їх в таких розмірах: інфляційні - 350 (триста п’ятдесят) грн 37 коп., річні - 127 (сто двадцять сім) грн. 12 коп..

Суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку інфляційних та річних (розрахунок а.с. 31).

Однак, слід зазначити, що хоча Позивач і здійснив перерахунок суми інфляційних, в сторону її збільшення, та суми річних, в сторону її зменшення, проте не подав жодної письмової заяви щодо збільшення позовних вимог, до перерахованої суми, в частині стягнення інфляційних та відповідної письмової заяви про зменшення позовних вимог, до перерахованої суми, в частині стягнення річних, а навпаки подав заяву від 21 грудня 2010 року (а.с. 47), в якій підтримує позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 57 коп. та річних в розмірі 155 (сто п’ятдесят) грн. 82 коп..

Таким чином, на підставі вищевказаного, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 57 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі, а в частині стягнення річних підлягають задоволенню частково в розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 12 коп..

Згідно частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням суми задоволених позовних вимог, на Відповідача покладається державне мито в розмірі 105 (сто п’ять) грн. 99 коп..

У відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням суми задоволених позовних вимог, на Відповідача покладаються витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 97 (дев’яносто сім) грн. 22 коп..

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комбінат будівельних матеріалів та конструкцій”, 34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, Проммайданчик, код 34580926 на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська атомна електрична станція”, 34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, код 05425046 –851 (вісімсот п’ятдесят одна) грн. 31 коп. пені, 611 (шістсот одинадцять) грн. 87 коп. штрафу, 127 (сто двадцять сім) грн. 12 коп. річних, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 57 коп. інфляційних, 105 (сто п’ять) грн. 99 коп. витрат по державному миту та 97 (дев’яносто сім) грн. 22 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 23.12.2010р.

Суддя Василишин А.Р.