Рішення № 13085325, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/53909.12.10 За позовом                              Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії                               «Нафтогаз України»

До відповідача                    Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування»Національної                               акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про                                        стягнення 86439,91 грн.

                                                                                Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Нестерчук А.П. (за дов. №84/10 від 28.12.2009 р.)

від відповідача Чорний Є.О. (за дов. б/н від 13.07.2010 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 86439,91 грн., а саме: 34100,71 грн. основного боргу, 45750,97 грн. інфляційних, 6588,23 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив заборгованість за договором найму транспортних засобів № 27/06-158 від 01.02.2006 р..

Ухвалою суду від 18.11.2010 р. порушено провадження у справі № 6/539, призначено розгляд справи на 09.12.2010 р..

Відповідач у наданих суду заперечення позовні вимоги відхилив, зазначивши, що сторонами було проведено залік зустрічних вимог, а тому він не має заборгованості перед позивачем. Крім того, позивач, як правонаступник, не повідомив його про виникнення прав щодо існуючої заборгованості, а умовами Договору передбачено право на стягнення штрафних санкцій тільки за один рік до звернення з позовом, тому у позивача не виник обов’язок сплатити на користь відповідача, а підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2006 р. між дочірнім підприємством «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(правонаступник дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») (наймодавцем) та дочірнім підприємством «Нафтогазобслуговування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(наймачем) був укладений договір найму транспортних засобів № 27/06-158 (далі –Договір).

Згідно п.1.1 Договору наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування автотранспортні засоби (далі - майно) для використання його за цільовим призначенням (додаток А).

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в п. 1.1 даного Договору та акті приймання-передачі.

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата перераховується наймодавцю щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до актів приймання-передачі, наданих в матеріали справи, наймодавець передав наймачу в строкове транспортне користування протягом лютого - грудня 2006 року, січня-лютого 2007 року транспортні засоби, орендна плата за користування якими становила 1806215,07 грн.

Наймач зобов’язання щодо оплати належним чином у передбачені договором строки не виконував, чим порушив умови Договору.

Станом на 13.07.2010 р. (дата реєстрації позивача як правонаступника наймодавця) заборгованість наймача становила 34100,71 грн., що сторонами не заперечується.

27.10.2010 р. сторонами було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог № 17/120-1763, за якою борг наймача в сумі 34100,71 грн. було погашено, що підтверджується доказами, наданими в матеріали справи.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт несвоєчасної сплати боргу відповідачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Однак, оскільки обов’язок з відповідача з оплати 34100,71 грн. був припинений до звернення позивача з позовом до суду (27.10.2010 р.), позовні вимоги в цій частині пред’явлено не обґрунтовано та не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що відповідачем не було виконано зобов’язання на користь первісного кредитора, а посилання на обов’язок нового кредитора повідомити про заміну, як на підставу виникнення зобов’язання здійснити оплату є безпідставними та не приймаються до уваги.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 9.3 Договору штрафні санкції нараховуються наймодавцем протягом року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, положення Договору, які обмежують річним строком період нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних, суперечать вимогам ст. 625 ЦК України, а тому не підлягають застосуванню.

Оскільки сторонами не подано заяву про застосування позовної давності, суд приймає період прострочення, визначений позивачем. Враховуючи угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог № 17/120-1763, прострочення зобов’язання є припиненим з 27.10.2010 р.

За розрахунком суду інфляційна складова становить 49842,78 грн., позивач просить стягнути 45750,97 грн. Оскільки підстав для стягнення суми більшої ніж заявлено позивачем у суду немає, до стягнення підлягає 45750,97 грн. інфляційних.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

09.10.2007 - 14.08.2008163408.641.23438237.62

15.08.2008 - 10.11.200871615.711.0271933.62

11.11.2008 - 20.10.200944165.711.1416227.37

21.10.2009 - 27.10.201034100.711.1013444.17

Усього 49842,78 Три відсотки річних що підлягають стягненню, відповідно до розрахунку суду в розмірі 6567,21 грн. У задоволенні вимог про стягнення 21,02 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

163408.6409.11.2007 - 14.08.20082803 %3760.64

71615.7115.08.2008 - 10.11.2008883 %517.99

44165.7111.11.2008 - 20.10.20093443 %1248.74

34100.7121.10.2009 - 27.10.20103713 %1039.84

Усього 6567,21 Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 45750,97 грн. інфляційних та 6567,21 грн. трьох процентів річних.

У задоволенні вимог про стягнення 34100,71 грн. боргу та 21,02 грн. трьох процентів річних судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 523,18 грн. державного мита та 142,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(02002, м. Київ, вул. Луначарського, 2, код 31059253) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 45750,97 грн. інфляційних, 6567,21 грн. трьох процентів річних, 523,18 грн. державного мита та 142,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

          Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

Рішення підписано 27.12.2010 р.