Рішення № 13085300, 22.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/61722.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ЮП"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амма КБ"

простягнення 37 713,11 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1.

від відповідача:Олійник О.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ЮП" (надалі ТОВ "Новобуд-ЮП") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амма КБ" (надалі ТОВ "Амма КБ") про стягнення 37 713,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно видаткових накладних здійснив поставку товару на загальну суму 132 670 грн., а відповідач в свою чергу частково оплатив товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 29 000,00 грн. крім того, за прострочення виконання грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6873,00 грн. та 3% річних у розмірі 1840,11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2010 р. розгляд справи відкладено до 15.12.2010 р. у звязку із неявкою представників сторін та неподанням ними витребуваних доказів.

В судовому засіданні 15.12.2010 р. оголошено перерву до 22.12.2010 р. у звязку із заявленим сторонами спільним клопотанням.

В судове засідання 22.12.2010 р. представник позивача зявився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав частково.

Представник відповідача в судове засідання зявився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги визнав частково.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 28.03.2008 р. по 11.06.2008 р. ТОВ "Новобуд-ЮП" поставило, а ТОВ "Амма КБ" прийняло товар на загальну суму 132 670 грн., що підтверджується видатковими накладними №СФ-00001/1 від 28.03.2008 р., №СФ-00003/1 від 01.04.2008 р., №СФ-00004/1 від 08.04.2008 р., №СФ-00006/1 від 18.04.2008 р., №СФ-00008/1 від 06.05.2008 р. та №СФ-00014/1 від 11.06.2008 р. Видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, підписані представниками позивача та відповідача.

Представники сторін пояснили, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі продажу, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на загальну суму 132 670 грн., що підтверджується вказаними видатковими накладними. Від імені відповідача видаткові накладні підписані Бородійчуком О.С. на підставі довіреностей №НБИ 65466 від 28.03.2008 р., №НБИ 654465 від 18.04.2008 р. та №ЯПГ908875 від 10.06.2008 р. Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобовязаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобовязання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2009 р. у справі №32/150.

Договором не було встановлено іншого строку відстрочення оплати грошового зобовязання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобовязаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, відповідно до акту звіряння розрахунків від 01.10.2009 р. заборгованість відповідача становила 35 000,00 грн., і станом на 10.07.2010 р. - 29000,00 грн., а строк виконання грошового зобовязання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні 22.12.2010 р. відповідач надав докази погашення заборгованості платіжне доручення №100 від 21.12.2010 р. на суму 29000,00 грн., а представник позивача підтвердив надходження коштів.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 29000,00 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6873,00 грн. та 3% річних у розмірі 1840,11 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 12.06.2008 р. по 23.07.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6873,00 грн. та 3% річних у розмірі 1840,11 грн.

Згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн., які згідно із заявою позивач просить віднести до судових витрат, суд відзначає наступне. 18.05.2010 р. між ТОВ "Новобуд-ЮП" та ОСОБА_1 було укладено договір №26/20-05 про надання адвокатських послуг (надалі "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе сумлінне надання адвокатських послуг стосовно повернення боргу і збитків від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амма КБ".

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що вартість послуг за цим договором визначається згідно з домовленістю сторін і відображається в протоколі узгодження ціни, що є додатком до даного договору.

Згідно п. 3 протоколу №1 про узгодження вартості послуг зо Договором встановлено, що після виконання послуг, передбачених відповідним пунктом цього протоколу, сторони складають акт виконаних робіт (послуг) і проводять оплату послуг в день складання акту виконаних робіт (послуг).

На виконання Договору ОСОБА_1. було надано, а ТОВ "Новобуд-ЮП" оплачено адвокатські послуги на загальну суму 5000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 20.05.2010 р., актом виконаних робіт №2 від 16.07.2010 р. та видатковим касовим ордером від 16.07.2010 р.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Із змісту актів виконаних робіт №1 від 20.05.2010 р. (складання претензії) та №2 від 16.07.2010 р. (підготовка позову та подання до суду) не вбачається, що послуги, які надавалися адвокатом ОСОБА_1. позивачу, безпосередньо стосувалися надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, а тому суд не вбачає правових підстав для віднесення сплачених позивачем на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. до судових витрат і покладення їх на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, п.1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ЮП" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амма КБ" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 136, оф. 106; ідентифікаційний код 34352921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ЮП" (12500, Житомирська обл., Коростишівський р-н, м. Коростишів, вул. Енгельса, 1-А; ідентифікаційний код 33484886) інфляційні втрати у розмірі 6873 (шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1840 (одна тисяча вісімсот сорок) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 377 (триста сімдесят сім) грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 29 000,00 грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 27.12.2010 р.