Рішення № 13084702, 16.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10 Справа № 6/265/10

Суддя Місюра Л.С.

За позовом           Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Запоріжжя

До          Вільнянської міської ради Запорізької області м. Вільнянськ Запорізької області           

про зобов’язання виконати рішення № 53-рш від 11.08.2010 р., шляхом скасування рішення

                                                                      Суддя                    Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:          Голубова І.О. –дов. 3190 від 11.10.2010р.           

Від відповідача:          Кузьмічов І.О. –дов. № 04-06/979 від 16.12.2010р.          

Розглянувши матеріали справи за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Запоріжжя до Вільнянської міської ради Запорізької області м. Вільнянськ Запорізької області про зобов’язання виконати рішення № 53-рш від 11.08.2010 р. , шляхом скасування рішення , суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить зобов’язати відповідача виконати рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Запоріжжя № 53-рш від 11.08.2010 р., шляхом скасування рішення Вільнянської міської ради Запорізької області м. Вільнянськ Запорізької області № 17 від 24.12.2009р.

До судового засідання від позивача надійшли письмові пояснення наступного змісту відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень і вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Згідно ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України. Частина 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»вказує, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, віднесені законодавчими актами до їх компетенції, про що вказано в п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК України. Питання, щодо права органів місцевого самоврядування скасовувати свої прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, було предметом розгляду Конституційного суду України у справі №1-9/2009, за результатами розгляду цієї справи 16.04.2009 було прийняте рішення де вказано: в Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування»визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частинаперша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення‚ представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі України «Про місцеве самоврядування»встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті59). У Законі України «Про місцеве самоврядування»передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев’ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26). В інших положеннях Закону України «Про місцеве самоврядування»також визначено право ради скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни, зокрема скасовувати дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення (пункт 36 частини першої статті 26), вносити зміни до місцевого бюджету (пункт 23 частини першої статті26). Остання норма кореспондується з положенням частини сьомої статті 78 Бюджетного кодексу України, згідно з якою „рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу“. В інших законах України також передбачено право органів місцевого самоврядування скасовувати та змінювати свої рішення. Так, у Законі України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності“ органу місцевого самоврядування надано право за його ж ініціативою переглянути, зупинити дію та скасувати власний регуляторний акт (частини перша, друга статті11). Аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати позивачу, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов’язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб’єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Отже, Конституційний суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання (ст. 69 Закону України «Про Конституційний суд України»). Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання і споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України (п.4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель (стаття 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».) Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має право розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, а також здійснює інші повноваження відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції. Таким чином, позивачем було прийняте рішення в межах повноважень та згідно чинного законодавства. Просить позов задовольнити повністю.

Пояснення позивача залучені до матеріалів справи.

У зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладався.

16.12.2010 року розгляд справи продовжено і прийнято рішення.

Відповідач письмові пояснення та витребувані судом документи не надав.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що визнає позов у повному обсязі.

Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідач, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

24.12.2009р. чергова ХХХ1Х сесія V скликання Вільнянської міської ради прийняла рішення № 17 “Про надання згоди на передачу в оперативне управління міського кладовища по вул.. Кооперативної, 2”.

Адміністративна колегія Запорізького обласного територіального відділення 11.08.2010р. прийняла рішення № 53-рш у справі № 03/14-10 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”, згідно якому вирішила: визнати дії відповідача , які полягають у прийнятті рішення № 17, яким передано в оперативне управління міське кладовище приватному підприємцю Сергійчик І.І., що ставить її у привілейоване становище стосовно конкурентів на ринку ритуальних послуг у м. Вільнянську, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною 1 абзацом 7 частиною 2 статті 15 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, у вигляді анти конкурентних дій органів місцевого самоврядування шляхом надання окремому суб’єкту господарювання переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призвело до обмеження конкуренції на ринку ритуальних послуг. Крім того, своїм рішення позивач зобов’язав відповідача припинити порушення, зазначені у п. 1 рішення, шляхом скасування рішення від 24.12.2009 року № 14 „Про надання згоди на передачу в оперативне управління міського кладовища по вул. кооперативній, 2”.

Даним рішення позивач визначив відповідачу строк для його добровільного виконання, саме: два місяці з дня отримання рішення.

Відповідач отримав рішення позивача, вказаний факт не заперечує.

Рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідачем в судовому порядку у двохмісячний строк оскаржено не було, а тому підлягає виконанню в установленому законом порядку.

Розглянувши рішення позивача, на позачерговій сорок четвертій сесії 5 скликання Вільнянська міська рада прийняла рішення № 4 від 30.09.2010 року. Вказаним рішенням відповідачем було вирішено прийняти до відома рішення позивача № 53-рш від 11.08.2010 року, доручити міському голові розглянути питання щодо створення спеціалізованого комунального підприємства по наданню ритуальних послуг на території м. Вільнянська, у відповідності до вимог Закону України „Про поховання та похоронну справу”, звернтуися до позивача з проханням продовжити термін виконання рішення № 53-рш від 11.08.2010 року строком на один місяць.

Листом вих. № 04-05/776 від 18.10.2010 року на адресу позивача, відповідач звернувся до нього з проханням продовжити термін виконання рішення № 53-рш від 11.08.2010 року, з метою створення відповідного спеціалізованого комунального підприємства з надання ритуальних послуг.

Отже, у даному випадку суд дійшов висновку про те, що відповідач визнав протиправність своїх дій щодо прийняття рішення від 24.12.2009 року за № 14.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим –також нормативно - правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Вказана правова позиція також викладена в Роз’ясненні Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року (із подальшими змінами та доповненнями).

Матеріали справи свідчать, що рішення № 17 від 24.12.2009 року було прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, віднесені законодавчими актами до їх компетенції, про що вказано в п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК України.

За таких обставин, позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати слід віднести на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Зобов’язати Вільнянську міську раду Запорізької області (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4; код ЄДРПОУ 25486771; р/р невідомі) виконати рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164, код ЄДРПОУ 20497824, р/р невідомі) за № 53-рш від 11.08.2010 року шляхом скасування рішення Вільнянської міської ради Запорізької області № 17 від 24.12.2009 року.

Стягнути з Вільнянської міської ради Запорізької області (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4; код ЄДРПОУ 25486771; р/р невідомі) на користь державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області; МФО 813015; ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. Надати наказ.

Стягнути з Вільнянської міської ради Запорізької області (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4; код ЄДРПОУ 25486771; р/р невідомі) на користь державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: ГУДК у Запорізькій області, МФО 813015, код ЕДРПОУ 34677145, рахунок № 31212259700007, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку –259) витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. Надати наказ.

Суддя Л.С. Місюра

Повне рішення складено: 17.12.2010р.