Рішення № 13084700, 07.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10 Справа № 15/45/09-4/20/10

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Заступника військового прокурора Запорізького гарнізону, (69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенко, 2) в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:

позивач 1 Міністерство оборони України, (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6)

позивач 2 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя, (69063, м. Запоріжжя, вул. Жовтнева, 4)

до відповідача Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перемоги, 3)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Військова частина А0593, (53221, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Жуковського, 100-А)

про визнання недійсним розпорядження голови Бердянської райдержадміністрації № 192 від 03.04.2009 р. з дати прийняття

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача 1 –Селівоненко С.Ю., довіреність № 220/97/д від 18.01.2010 р.;

Від позивача 2 –Селівоненко С.Ю., довіреність № 1499 від 03.08.2010 р.;

Від відповідача –Венецький С.В., довіреність № 1147/01 від 27.08.2010 р.;

Від третьої особи –Зінченко С.О., довіреність № 25 від 08.02.2010 р.;

Від прокуратури – Боченков Д.В., посвідчення № 123 від 29.11.2010 р.

У зв’язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2010 р. постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 23.04.2010 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2009 р. у справі № 15/45/09, розпорядженням Голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 20.09.2010 р. № 712 справу № 15/45/09 передано на новий розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 р. справу № 15/45/09 прийнято до розгляду суддею Зінченко Н.Г., справі присвоєно № 15/45/09-4/20/10, судове засідання призначено на 13.10.2010 р., у сторін, третьої особи і прокурора витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

У зв’язку із неявкою в судове засідання представників прокуратури та позивачів розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 11.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2010 р. за клопотанням прокурора процесуальний строк вирішення спору у справі № 15/45/09-4/20/10 судом, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжений на п’ятнадцять днів, до 07.12.2010 р., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.12.2010 р.

З метою витребування у сторін, третьої особи і прокурора додаткових документів і доказів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору у справі, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.12.2010 р.

За клопотанням представників сторін, третьої особи і прокурора розгляд справи здійснюється без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 07.12.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

Судом розглядалися позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 192 від 03.04.2009 р. “Про припинення права користування земельною ділянкою”.

Заявлені прокурором вимоги ґрунтуються на ст., ст. 77, 84, 143, 144, 149, 152 ЗК України, положеннях Законів України “Про Збройні Сили України”, “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” і полягають в наступному. 03.04.2009 р. головою Бердянської РДА Запорізької області прийнято оскаржуване розпорядження № 192 “Про припинення права користування земельною ділянкою”, яким було припинено право постійного користування військової частини А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ земельною ділянкою площею 2802,06 га. на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району, у тому числі: рілля –1037,38 га, пасовища –1581,53 га, під господарськими шляхами і прогонами –5,26 га, забудовані землі –116,68 га. інші землі –59,13 га, під водою 2,08 га, яка надавалась рішенням сесії Бердянської районної ради від 28.12.2000 р. № 7 для розміщення та обслуговування об'єктів і споруд полігону, з переведенням зазначених земель до земель запасу Новопетрівської сільської ради, визнано таким, що втратив чинність, Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 001486, реєстраційний № 390 від 17.05.2001 р., виданий Військовій частині А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ для розміщення та обслуговування об’єктів і споруд полігону, а вказані землі були переведені до земель сільськогосподарського призначення. Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. стало клопотання Державної інспекції з контролю за виростанням і охороною земель в Запорізькій області від 11.03.2008 р. № 30, в якому зазначалося, що земельні ділянки полігону не використовуються за цільовим призначенням з 2004 року, знаходяться в занедбаному стані, масово зараженні карантинним бур’яном, будівлі, які розташовано на вказаній ділянці, зруйновані або демонтовані. Як зазначає прокурор, оскаржуване розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. прийнято з порушенням норм земельного законодавства та з перевищенням повноважень. наданих відповідачу в галузі земельних відносин. Зокрема, в оскаржуваному розпорядженні має місце посилання на ст. 141 ЗК України, однак використання земельної ділянки не за цільовим призначенням не може бути підставою для винесення розпорядження про припинення права користування земельною ділянкою, оскільки відповідно до приписів ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку з підстав використання не за цільовим призначенням здійснюється в судовому порядку. Посилання відповідача на те, що при винесенні розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. Бердянська РДА Запорізької області керувалася приписами ст. 144 ЗК України, на думку прокурора, є безпідставним та необґрунтованим, так як приписами зазначеної статті передбачена необхідність дотримання певної процедури, яка передбачає складення державним інспектором по використанню та охороні земель протоколу про порушення земельного законодавства, в подальшому винесення документа про накладення адміністративного стягнення з винної особи та повторну вказівку про припинення порушення земельного законодавства або усунення його наслідків. Відповідачем не надано жодного документу, який свідчив би про виконання вимог ст. 144 ЗК України. Посилання відповідача на втрату чинності Актом про право постійного користування землею від 28.12.2000 р. у зв’язку із його не переоформленням взагалі суперечить приписам чинного законодавства, оскільки відповідно до п. 2 Постанови Кабінету міністрів України від 02.04.2002 р. № 449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” встановлено, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення юридичних осіб. На підставі зазначеного, прокурор просить суд позов задовольнити.

Представник позивачів заявлені прокурором вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених прокурором, просить суд визнати недійсним розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 192 від 03.04.2009 р. “Про припинення права користування земельною ділянкою”.

Представник третьої особи заявлені прокурором вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом. Повністю погодився з доводами прокурора, наведеними в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не визнав, позов прокурора вважає безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, зокрема, що Військовій частині А-4322 Донецької КЕЧ на підставі рішення сесії районної ради від 28.12.2000 р. за № 7 затверджено матеріали інвентаризації земель і видано Державний акт серії Н-ЗП № 001486 на право постійного користування землею для розміщення та обслуговування об'єктів і споруд полігону на площі 2802,06 га. Протягом 2001-2009 років 1037,38 га земель військовою частиною використовувались з порушення земельного законодавства, а саме не за цільовим призначенням, а для вирощування сільськогосподарських культур. У відповідності до спеціальних актів перевірок цільового використання земель та дотримання вимог земельного законодавства від 11.10.2002 р. та від 14.10.2004 р. Бердянським районним відділом земельних ресурсів встановлені численні порушення земельного законодавства Донецької КЕЧ та в/ч А-4322. 30.11.2004 р. в/ч А-4322 була розформована, а правонаступником визначена в/ч А-0593. Згідно розпорядження № 181/9/3-924 від 19.11.2004 р. заступника головнокомандувача військ ППО Збройних Сил України з розквартирування військ та капітального будівництва, а також акта прийому-передачі в/ч А-0593 прийняла на свій баланс та облік казармено-житловий фонд, комунальні споруди, обладнання та земельну ділянку площею 2802,06 га військового містечка № 3 (с. Новопетрівка). Під час проведення перевірки земель колишнього полігону та його інфраструктури було встановлено наступне: землі колишнього полігону частково використовуються не за призначенням, а частково не використовуються взагалі, що є порушенням вимог Земельного Кодексу України; всі об'єкти нерухомості перебувають в аварійному стані, що складає небезпеку для людей; на територіях, які являється узбережжям Азовського моря, не дотримується належний санітарний режим, зокрема виникли стихійні звалища. У зв’язку із цим відповідачем неодноразово направлялися листи до Міністерства оборони України (від 21.01.2005 р., від 25.04.2005 р. № 839/01, від 19.10.2005 р. № 2223/01). Однак відповідних заходів реагування здійснено не було. Враховуючи зазначене, керуючись ст. ст. 6, 16, 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, ст. ст. 17, 141 ЗК України, розглянувши клопотання Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області № 30 від 11.03.2009 р. було прийнято оскаржуване розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. При цьому, відповідач наполягає, що оскаржуване розпорядження прийнято у повній відповідності до приписів ст., ст. 141, 144, 149 ЗК України. Просить суд в позові відмовити.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, третьої особи і прокурора суд вважає позовні вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові Вищого господарського суду України від 03.08.2010 р. у даній справі, якою скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2009 р. та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 23.04.2010 р. у справі № 15/45/09, зазначено, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки змісту оспрюваного розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. щодо його відповідності приписам ст. 143 ЗК України.

Враховуючи вищезазначені вказівки суду касаційної інстанції, при вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне зауважити на наступне.

У відповідності до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Серед категорій земель України згідно зі ст. 19 ЗК України виділяються, зокрема, землі оборони, правовий режим використання яких визначається ст. 77 цього ж Кодексу України, а також Законами України “Про Збройні Сили України” та “Про оборону України”.

Виходячи з приписів ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній та комунальній власності.

При цьому, за загальним правилом, землі для потреб оборони є об’єктом права саме державної власності. Лише в окремих випадках певні земельні ділянки із земель оборони можуть передаватися у комунальну власність. Така можливість визначається ст. 84 ЗК України, згідно з якою до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об’єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно з Законом України “Про оборону України” Кабінет Міністрів України визначає порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, у тому числі земельних (водних) ділянок, інших природних ресурсів, необхідних для належного виконання покладених на ці органи функцій та завдань (стаття 9 Закону).

Статтями 9, 14 Закону України “Про Збройні Сили України” встановлено, що землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі й земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Аналогічні повноваження Кабінету Міністрів України щодо розпорядження землями державної власності визначені у ст. 13 ЗК України.

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що суб’єктами права користування землями, наданими для потреб оборони, виступають військові частини, установи, військово-навчальні заклади, підприємства та організації Збройних Сил України, інші військові формування, які функціонують як самостійні юридичні особи. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

          Також ст. 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється на підставі рішення уповноваженого органу виконавчої влади, а земельних ділянок комунальної власності у державну власність –на підставі рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Бердянської районної ради народних депутатів запорізької області від 28.12.2000 р. № 7 Донецькій КЕЧ військової частини А-4322 Бердянського гарнізону була надана в постійне користування земельна ділянка площею 2802,06 га для розміщення та обслуговування об’єктів і споруд полігону, у підтвердження чого був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЗП № 001486.

У відповідності до п. 1 Декрету Кабінету міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” повноваження по здійсненню функцій з управління майном, що є у загальнодержавній власності, покладені на міністерства та інші підвідомчі Кабінету міністрів України органи державної виконавчої влади.

Частиною 2 статті 6 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” передбачено, що рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1999, Міністерство оброни України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили. Міністерство оборони України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.

Міноборони України, згідно з п. 4 Положення, відповідно до покладених на нього завдань у питаннях організації фінансової, економічної та господарської діяльності утворює, реорганізує і ліквідує підприємства, установи та організації, які забезпечують діяльність Збройних Сил, здійснює управління закріпленим за ними державним майном, контроль за їх діяльністю; здійснює управління військовим майном та проводить його інвентаризацію; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, яки провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та у комунальну власність. Відповідно до наданих повноважень та з метою виконання Державної програми реформування та розвитку Військ протиповітряної оборони Збройних Сил України до 2005 року, Міністром оборони України було видано Директиву від 28.08.2003 р. № 115/1/09, згідно якої військова частина А4322 до 30.06.2004 р. підлягала розформуванню. На виконання вищезазначеної Директиви та з метою забезпечення контролю за державною власністю був виданий наказ Головнокомандувача Військ протиповітряної оборони Збройних Сил України № 75 від 05.11.2003 р. “Про ліквідацію військового господарства військової частини А4322 та призначення ліквідаційної комісії”, у відповідності до якого правонаступником військової частини А4322 визначено військову частину А0593 (м. Нікополь Дніпропетровської області). Згідно акту прийому-передачі від військової частини А-4322 на баланс військової частини А-0593 були передані всі основні фонди та поставлено їх на бухгалтерський облік. На території полігону розформованої частини був розміщений окремий підрозділ з числа військовослужбовців військової частини А-0593 для охорони переданого казармено-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок та квартирного майна до подальших розпоряджень Міністра оборони України. 03.04.2009 р. головою Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області було видано розпорядження № 192 “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”, що є предметом спору у даній справі. Відповідно до оспорюваного розпорядження було вирішено припинити право постійного користування військовій частині А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ земельною ділянкою площею 2802,06 га на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, у тому числі: рілля –1037,38 га, пасовища –1581,53 га, під господарськими шляхами та прогонами – 5,26 га, забудовані землі –116,68 га, інші землі –59,13 га, під водою –2,08 га, яка надавалася рішенням сесії Бердянської районної ради від 28.12.2000 р. № 7 для розміщення та обслуговування об’єктів і споруд полігону; перевести зазначену земельну ділянку до земель запасу Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області до категорії земель сільськогосподарського призначення; а також вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 001486, реєстраційний № 390 від 17.05.2001 р., виданий військовій частині А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ для розміщення та обслуговування об’єктів і споруд полігону.

Зі змісту оскаржуваного прокурором розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. вбачається, що воно прийнято на підставі ст., ст. 6, 16, 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, ст., ст. 17, 141 Земельного кодексу України, за результатами розгляду клопотання Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області № 30 від 11.03.2008 р. та враховуючи те, що військова частина А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ ліквідована, а землі, на яких вона була розташована, протягом тривалого часу не використовуються за цільовим призначенням, на земельній ділянці не зареєстровано право власності на об’єкти нерухомості.

Крім того, відповідно до пояснень представника відповідача, наданих в ході судового розгляду даної справи, підставами для прийняття оспорюваного розпорядження були також ст., ст. 141, 144, 149 ЗК України.

Підпунктами а) та б) частини 1 статті 143 ЗК України встановлено, що підставами для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров’ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Статтею 144 ЗК України визначений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. Так. відповідно до приписів зазначеної статті Земельного кодексу України, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використання та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-дениий строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Згідно з частиною другою цієї ж статті Земельного кодексу України, у разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Отже, як вбачається з приписів вказаної норми законодавства, припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, передбачає додержання певної процедури. Так, перед поданням клопотання про припинення права користування земельною ділянкою, державний інспектор, перш за все., при виявлені факту порушення земельного законодавства повинен зафіксувати його, належним чином оформити факт порушення, встановити особу, яка допустила порушення земельного законодавства та після відповідних дій накласти на неї адміністративне стягнення та повторно вказати цій особі про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-ти денний строк.

Прокурором до матеріалів справи наданні письмові пояснення Пресич Ю.В., який в період з 2007 по 2009 роки обіймав посаду начальника Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області, відповідно до яких при перевірках посадовими особами держінспекції дотримання службовими особами військової частини А-4322 цільового використання земель оборони, розташованих та території Новопетрівської селищної ради Бердянського району Запорізької області, були виявленні порушення вимог земельного законодавства, зокрема, використання земель без оформлення державного акту, а також припинення діяльності юридичної особи та непереоформлення її правонаступником державного акту на право постійного користування землею. Зазначені обставини стали підставою для направлення на адресу Бердянської РДА Запорізької області клопотання № 30 від 11.03.2008 р. про припинення права користування земельною ділянкою у відповідності до вимог законодавства. Клопотання № 30 від 11.03.2008 р. була адресовано Бердянській РДА Запорізької області з метою звернення останньої до суду на підставі ст. 143 ЗК України для примусового припинення в судовому порядку права користування військової частини А-0593 земельною ділянкою площею 2802,06 га, оскільки Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області не наділена правом звернення до суду щодо примусового припинення прав на земельні ділянки. Згодом, Пресич Ю.В. стало відомо, що 03.04.2009 р. Бердянською РДА Запорізької області було винесено розпорядження № 192 про припинення права постійного користування військової частини А-0593 земельною ділянкою, підставою для винесення якого стало клопотання № 30 від 11.03.2008 р. , одночасно з цим було змінено цільове призначення вказаних земель з переведенням їх до земель запасу Новоперівської селищної ради Бердянського району Запорізької області без застосування ст. 143 ЗК України.

Крім того, до матеріалів справи прокурором надані пояснення Бердянської РДА Запорізької області за вих. № 5897/01-19 від 24.11.2010 р. щодо винесення оспорюваного розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. за підписом голови районної державної адміністрації Чепурного В.П., з яких вбачається, що приймаючи спірне розпорядження Бердянською РДА Запорізької області взагалі не досліджувалося питання складення Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області документів реагування щодо порушення військовою частиною А-0593 вимог земельного законодавства, враховуючи те, що за період з 2001 по 2009 роки відповідними перевіряючими державними органами неодноразово виявлялися та фіксувалися факти порушення земельного законодавства, виносилися приписи, які не виконувалися. Тобто, коли від Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області надійшло клопотання № 30 від 11.03.2008 р., виконуючий обов’язки голови Бердянської РДА Запорізької області Федосов В.М. прийняв рішення щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою згідно ст. 144 ЗК України.

Відповідачем на вимогу суду не були надані документи, які б свідчили про звернення Бердянської РДА Запорізької області або Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області до посадових осіб військової частини А-0593 та Міністерства оборони України про усунення порушень земельного законодавства щодо користування земельною ділянкою площею 2802,06 га або припинення права користування нею.

В ході судового вирішення спору судом було встановлено що в 2005 році мали місце звернення Бердянської РДА Запорізької області до Міністерства оборони України стовно колишнього полігону військової частини А-4322, однак зазначені звернення не стосуються спірних правовідносин.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що при винесенні оспорюваного розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. відповідачем –Бердянською РДА Запорізької області –не був дотриманий встановлений ст., ст. 143, 144 ЗК України порядок примусового припинення права користування земельною ділянкою, оскільки спірне розпорядження винесено не у судовому порядку, що є прямим порушенням приписів ст. 143 ЗК України.

Посилання відповідача на те, що розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. винесено з дотриманням вимог ст. 149 ЗК України суд також вважає недоведеними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 149 ЗК України врегульований порядок вилучення земельних ділянок. Так, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Однак, спірним розпорядженням № 192 від 03.04.2009 р. відповідач припинив право постійного користування військовій частині А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ спірною земельною ділянкою площею 2802,06 га.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зауважити, що припинення права користування земельною ділянкою, про що йдеться мова в оскаржуваному розпорядженні Бердянської РДА Запорізької області № 192 від 03.04.2009 р., та вилучення земельної ділянки для суспільних та інших потреб мають за своєю правовою природою є різними процедурами, які різняться як підставами та порядком їх застосування.

Отже, застосування відповідачем до спірних правовідносин ст. 149 ЗК України є безпідставним та суперечить положенням чинного земельного законодавства.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, вставлених ч. 9 ст. 149 ЗК України; будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл. Лікарень, підприємств торгівлі тощо). (частина 5 ст. 149 ЗК України).

Разом із тим, досліджені судом матеріали справи свідчать, що ні Міністерство оборони України, ні Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя, ні військова частина А-0593 будь-якої згоди на вилучення з постійного користування земельної ділянки площею 2802,06 га не надавали, рішення про таке вилучення Кабінетом міністрів України не приймалося.

Частиною 10 ст. 149 ЗК України встановлено, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, в будь-якому разі, відповідачем приписи вказаної норми чинного земельного законодавства, а саме ст. 149 ЗК України, дотримані не були.

Стосовно пункту 3 оспорюваного розпорядження № 192 від 03.04.2009 р. про втрату чинності Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 001486, реєстраційний № 390 від 17.05.2001 р., виданий військовій частині А-4322 Бердянського гарнізону Донецької КЕЧ для розміщення та обслуговування об’єктів і споруд полігону у зв’язку із непереоформленням нового акту правонаступником військової частини А-4322, то суд вважає за необхідне зазначити, що в цій частині зазначене розпорядження суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 02.04.2002 р. № 449 “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення юридичних осіб.

Будь-яких доказів звернення Міністерства оборони України або правонаступника військовою частиною А-4322 – військової частини А-0593 –про переоформлення Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 001486 відповідач суду не надав.

Як передбачено ст. 21 ЦК України визнання незаконним (недійсним) правового акту органу державної влади або місцевого самоврядування є одним із способів захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушає цивільні права та інтереси.

Підставами для визнання акту недійсним (незаконним) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що розпорядження голови Бердянської РДА Запорізької області № 192 від 03.04.2009 р. прийнято всупереч вищезазначених норм законодавства та в порушення права позивачів на користування спірною земельною ділянкою, у зв’язку із чим підлягаю скасуванню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокурор та позивачі надали всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 192 від 03.04.2009 р. “Про припинення права користування земельною ділянкою” доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 13, 18, 19, 77, 84, 117, 143, 144, 149, п. 12 Перехідних положень ЗК України, ст. 21 ЦК України, Законами України “Про Збройні Сили України”, “Про оборону України”, “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. № 1999, Декретом Кабінету міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, ст., ст. 33, 44, 47, 49, 82-85, 111-12 ГПК України, суд –

                                                  В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити.

          2. Визнати недійсним розпорядження голови Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 192 від 03.04.2009 р. “Про припинення права користування земельною ділянкою”.

3. Стягнути з Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перемоги, 3, код ЄДРПОУ 02140840) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ.

4. Стягнути з Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Перемоги, 3, код ЄДРПОУ 02140840) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку –264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “15” грудня 2010 р.