Рішення № 130802046, 24.09.2025, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8605/24

пр.№ 2/464/249/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2025 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Михайлів О.Т.,

представника відповідача Процик І.І.,

представника третьої особи Марциняка П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участі третьої особи Автогаражного кооперативу №4 Галицького району міста Львова, про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим представником ОСОБА_2 , до відповідача Львівської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , а саме на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться в гаражному кооперативі №4 Галицького району м. Львова за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно, а саме гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться в гаражному кооперативі №4 Галицького району м. Львова за адресою: АДРЕСА_1 . З метою прийняття спадщини звернулась, як спадкоємець першої черги, до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу №27/2018. Зазначила, що ОСОБА_3 був членом автогаражного кооперативу №4 Галицького району міста Львова, повністю виплатив пайові внески та йому належить гаражний бокс № НОМЕР_1 у цьому кооперативі. Діти померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини, звернувшись з відповідними заявами до приватного нотаріуса. Таким чином, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги майна померлого чоловіка відповідно до ст. 1261 ЦК України. 25.09.2024 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено у вчинення нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених оригіналів документів або їх дублікатів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, видані на ім`я ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 не отримав свідоцтва про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований у автогаражному кооперативі №4 Галицького району м. Львова, за який повністю сплатив пайові внески. Відсутність у спадкодавця державної реєстрації права власності на нерухоме майно унеможливлює оформлення спадкоємцями спадкових прав у нотаріальному порядку. У зв`язку з цим, позивачка не може отримати свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний гаражний бокс, а відтак змушена звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, що у такому викладені. Додатково зазначив, що гаражний бокс належав на праві користування ОСОБА_3 , який сплатив усі пайові внески, чим виконав вимоги Закону України «Про власність», що діяв на момент виникнення цих правовідносин, що передбачено Законом України «Про кооперацію». Відповідно до технічного паспорта такий гаражний бокс є металевим, також там наявний бетон. Відтак на підставі ст. 181 ЦК України вважає, що цей гараж є конструкцією, яка може вважатися нерухомим майном, оскільки переміщення такого неможливе без втрати цільового призначення. В судове засідання від 24.09.2025 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала, просила суд у задоволенні такого відмовити. Зокрема зазначила, що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її чоловіка, який за життя не оформив права власності на вказаний гаражний бокс. Проте відповідно до технічного паспорта такий гараж не відповідає параметрам капітальної споруди відповідно до державних будівельних норм, а є збірно-розбірною металевою конструкцією. Зауважила, що в довідці автогаражного кооперативу зазначено про сплату пайових внесків померлим ОСОБА_3 , проте сплата пайових внесків відрізняється від сплати членських внесків, інформація про які відсутня.

Представник третьої особи Марциняк П.М., який є головою правління Автогаражного кооперативу №4 Галицького району м. Львова в судовому засіданні зазначив, що металевий гараж, право власності на який просить визнати позивачка, є металевою розбірною конструкцією та відповідно не вважається нерухомістю, приватизації збірно-розбірні конструкції не підлягають. Земельна ділянка, на якій знаходиться гараж відведена кооперативу та відповідно належить Львівській міській раді, член кооперативу лише користується такою. Металевий гараж розміщений на незначному фундаменті шириною приблизно 10 см, глибиною 10-15 см, який несучої здатності майже не має та призначений лише для встановлення по периметру металевого кутника, однак капітального фундамента під цегляну стіну або блоки гараж не має. ОСОБА_3 за життя такий гараж не приватизував, проте пайові та членські внески сплатив.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 28.03.2018, виданого Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с. 8 ).

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Юрчук І.А. №89/02-14 від 16.09.2024, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведено спадкову справу №27/2018, спадкоємцем майна померлого є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Відповідно до довідки Автогаражного кооперативу №4 Галицького району м. Львова від 02.08.2018 ОСОБА_3 , який був членом цього кооперативу, належить гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться в межах відведеної кооперативу земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 13, відповідно до рішення про відвід земельної ділянки Львівською міською радою №524 від 18.10.1973, пайовий внесок сплачено повністю (а.с. 20).

Як видно з копії спадкової справи №27/2018, відкритої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрчук І.А., після смерті ОСОБА_3 у такій наявна інформація про спадкове майно, серед якого, гараж № НОМЕР_1 у Автогаражному кооперативі №4 Галицького району м. Львова за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 13, щодо якого нотаріус зверталася до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» відносно виготовлення технічного паспорта. Окрім цього, із матеріалів спадкової справи випливає, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 . Діти померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини, звернувшись із відповідними заявами до приватного нотаріуса.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юрчук І.А. від 25.09.2024 №92-01-16 для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в частині, що стосується спадкування нерухомого майна позивачу роз`яснено необхідність надання оригіналів документів або їх дублікатів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, виданих на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі відсутності таких документів, які підтверджують право власності на спадкове майно, роз`яснено право звернення до суду (а.с. 24).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно дост.19-1Закону України«Про кооперацію» член житлово-будівельного,дачно-будівельного,гаражно-будівельного,житлового,дачного,гаражного чиіншого відповідногокооперативу маєправо володіння,користування,а зазгодою кооперативу-і розпоряджанняквартирою,дачею,гаражем,іншою будівлею,спорудою абоприміщенням кооперативу,якщо вінне викупивце майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Таким чином, визначальною умовою для державної реєстрації прав власності на будь-який об`єкт є визначення його статусу, а саме того, чи є цей об`єкт нерухомим майном. Якщо об`єкт є рухомим майном, то такий не підлягає державній реєстрації.

Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

За визначенням ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

На відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо. Відтак, у цих правовідносинах підлягає дослідженню судом питання розмежування капітальної споруди (як статусу нерухомого майна) та тимчасової споруди (виготовленої з полегшених зібраних конструкцій без улаштування заглибленого фундаменту).

Металевий гараж (тимчасова споруда) це споруда для зберігання транспортних засобів з терміном експлуатації, встановленим правовстановлюючим документом (рішенням міської ради або виконавчого комітету), яка виконується з полегшених металоконструкцій і встановлюється тимчасово. Металеві гаражі не є нерухомістю, не мають капітального фундаменту і є тимчасовими спорудами.

Основною відмінністю постійного (капітального) гаража від тимчасового (металевого) є наявність фундаменту.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від17.08.2000 № 507, міститься визначення терміну «будівля», їх перелік та класифікація. Тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

У постанові Верховного Суду від 28.09.2020 у справі № 283/240/18 досліджувалося питання розмежування капітальної споруди та тимчасової споруди, а також нормативні вимоги щодо облаштування фундаменту і зроблено такі висновки: «…За нормами ДБН В.2.1-10-2009 фундамент частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну. Фундаменти класифікуються, згідно з ДБН, як фундаменти малозаглиблені: Фундаменти малозаглиблені, мілкого закладання передають навантаження на ґрунт переважно через підошву фундаменту. Фундамент - це підземний чи підводний конструктивний елемент будівлі, що сприймає всі навантаження від вище розташованих вертикальних елементів несучого остова, бічного тиску ґрунту нерівномірних їх деформацій та передає їх на ґрунтові основи. Відстань від поверхні планування до нижньої площини фундаменту (підошви) це глибина закладання фундаменту. Фундаменти поділяють на фундаменти мілкого та глибокого закладання. Фундаменти мілкого закладання мають такі особливості: - навантаження на основи передаються в основному через підошву фундаменту; - співвідношення зовнішніх розмірів (висоти і ширини) складають не більше 4, що дозволяє розглядати такі фундаменти при їх повороті, як жорсткі конструкції; - фундаменти влаштовують у відкритих котлованах або в порожнинах, утворених в масивах ґрунту. Фундаменти глибокого закладання мають такі особливості: - навантаження на основи передаються в через підошву фундаменту і бокову поверхню; - співвідношення зовнішніх розмірів (висоти і ширини) більше 4; - фундаменти влаштовують шляхом заглиблення в ґрунтовий масив або в порожнини, розташовані в масиві. …віднести бетонну основу до поняття фундамент, не є можливим».

Як видно з копії технічного паспорта на гаражний бокс, виготовленого 16.09.2024 Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_7 , гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований на території Автогаражного кооперативу №4 за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 13, площа такого становить 17,7 кв.м., тип фундаменту стрічковий (бетон), розмірів якого не вказано, стіни зовнішні метал, підлога бетон (а.с. 11-19).

З досліджених у справі доказів та пояснень голови правління Автогаражного кооперативу №4 Галицького району м. Львова судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 був членом Автогаражного кооперативу №4 Галицького району м. Львова та користувався гаражем № НОМЕР_1 , який зведений із металевих конструкцій, встановлений на фундаменті полегшеного типу, призначеному виключно для фіксації металевого каркасу, не має ознак капітальної споруди (фундаменту, який забезпечує нерухомість об`єкта, інженерних мереж, міцного зв`язку із землею тощо), тобто є тимчасовою спорудою. Земельна ділянка відведена Автогаражному кооперативу №4 Галицького району м. Львова для обслуговування тимчасових металевих гаражів Львівською міською радою.

Отже, вищевказаний гараж не є нерухомим майном у розумінні ст. 181 ЦК України, оскільки є збірно-розбірною металевою конструкцією та не має ознак капітальної споруди. У зв`язку з цим, право власності на такий гараж не підлягає державній реєстрації як на об`єкт нерухомого майна, а отже, не може бути предметом спадкування в порядку, передбаченому для нерухомих речей.

Таким чином, на момент відкриття спадщини у спадкодавця не існувало та не могло існувати зареєстрованого права власності на вищевказане майно, а лише право користування, що не входить до складу спадщини відповідно до вимог статей 1216, 1218 ЦК України.

Враховуючи наведене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статями 2, 81, 89, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участі третьої особи Автогаражного кооперативу №4 Галицького району міста Львова, про визнання права власності в порядку спадкування, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.10.2025.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО