Ухвала суду № 130801149, 02.10.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46909/24

Провадження № 2/761/11407/2025

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Притула Н.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява з ухвалою Верховного Суду від 17.09.2025 року - для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначено положеннями ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач в позовній заяві вказує, що він звільнений від сплати судового збору на підставі положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Так, пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В той же час, позивач в позовних вимогах не просить поновити його на посаді, а вимоги заявлені щодо зміни формулювання звільнення та стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі шестимісячного середнього заробітку у розмірі 523 171,80 гривень, як передбачено ст. 44 Кодексу законів про працю України; середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України у розмірі 31 707, 38 грн.; моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

В постанові Великої Палати ВС від 8лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Вихідна допомога також не ототожнюється із заробітною платою, що виплачується працівникові при звільненні, оскільки її розмір пов`язаний не з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Отже, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивачів про стягнення вихідної допомоги під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначених висновків дійшов Верховний Суд України в постановах від 30.11.2016 у справі №226/168/15-ц, від 27.03.2024 року у справі № 202/3322/22, вони згоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 по справі №910/4518/16, та від 13.03.2020 в справі № 711/4010/13-ц.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10.01.2019, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди а також за немайнову вимогу - зміну формулювання підстав звільнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а також те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становив 3 028,00 грн., за заявлені у позовній заяві вимоги немайнового та майнового характеру заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 487,51 грн. (5 648,19 грн. + 1 211,20 грн.х0,8).

Таким чином, вказаний судовий збір за подання даної позовної заяви необхідно сплатити за наступними реквізитами Шевченківського районного суду м. Києва:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA628999980313151206000026011

Код класифікації доходів бюджету 22030101

У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, оскільки позивачем не дотримані вищенаведені положення ЦПК України, позовна заява має бути залишена без руху відповідно з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заваллівський графіт» про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу строк в п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, роз`яснивши, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.Г. Притула