Рішення № 130785816, 30.09.2025, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/993/25

Провадження по справі №2/538/679/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2025 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лохвицького районного суду Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 42122 грн 58 коп, а також судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.

На обґрунтування позову зазначено, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 28.10.2019 року кредитний договір № 2001435883201, за яким позичальнику видано кредит в сумі 14000 грн та 05.02.2020 року кредитний договір № 1001543430001, за яким позичальнику видано кредит в сумі 15000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.02.2025 рік склала: по кредитному договору від 28.10.2019 року № 2001435883201 - 22372,22 грн, з яких 13990,74 грн - заборгованість за кредитом; 8381,48 грн - заборгованість за процентами; по кредитному договору від 05.02.2020 року № 1001543430001 - 19750,36 грн, з яких 8688,78 грн - заборгованість за кредитом, 3, 22 грн - заборгованість за процентами; 11058,36 грн - заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам становить на 04.02.2025 рік 42122,58 грн. Позивач направив письмові вимоги відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

01.09.2025 року від відповідачки до суду надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає частково. Погоджується з тим, що нею було отримано кредитні кошти у сумі 15000 грн за договором № 1001543430001 від 05.02.2020 року, які вона частково повернула банку. Залишок боргу 8688,78 грн. Але вважає, що їй неправомірно нарахована комісія за Кредитним договором в сумі 11058,36 грн. В обгрунтування відзиву зазначає, що укладеним між сторонами кредитним договором встановлено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 4,99 %. Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору, укладеного між АТ "ПУМБ" та нею щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно є нікчемним. Щодо кредитного договору № 2001435883201 від 28.10.2019 року, то відповідач зазначає, що позивачем не надані суду первинні документи, що могли б підтвердити факт видачі їй кредиту в сумі 14000 грн, у зв`язку з чим має бути судом відмовлено в стягненні суми боргу по даному кредитному договору в сумі 22372,22 грн. Крім того вважає, що наявні підстави для застосування строку позовної давності. Останній платіж по договору був здійснений 30.09.2020 року, тобто з 30.10.2020 року має рахуватися строк позовної давності, відповідно він сплинув 19.10.2023 року.

Представник АТ "Перший Український Міжнародний Банк" Супрун Є.В. в позовній заяві просила розгляд справи проводити за відсутності представника АТ "Перший Український Міжнародний Банк", проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає частково.

У зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, судом не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:

1) 28.10.2019 року кредитний договір № 2001435883201, за яким позичальнику видано кредит в сумі 14000 грн;

2) 05.02.2020 року кредитний договір № 1001543430001, за яким позичальнику видано кредит в сумі 15000 грн.

Як вказано в позовній заяві, станом на 04.02.2025 рік заборгованість відповідача перед позивачем склала:

по кредитному договору від 28.10.2019 року № 2001435883201 - 22372,22 грн, з яких:

- 13990,74 грн - заборгованість за кредитом;

- 8381,48 грн - заборгованість за процентами;

по кредитному договору від 05.02.2020 року № 1001543430001 - 19750,36 грн, з яких: - - 8688,78 грн - заборгованість за кредитом,

- 3,22 грн - заборгованість за процентами;

- 11058,36 грн - заборгованість за комісією.

Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам становить на 04.02.2025 рік 42122,58 грн.

Позивач направляв письмові вимоги відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких правових норм.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наданий відповідачці кредит № 1001543430001 від 05.02.2020 року є споживчим, тому на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першоїстатті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відтак, пунктом 5 кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29, 31.33 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла такого висновку: «З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п. 31.25 постанови).

Суд звертає увагу, що у договорі № 1001543430001 від 05.02.2020 року встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Таку плату встановлено без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у графіку щомісячних платежів, який наведений у заяві № 1001543430001 від 05.02.2020 року.

Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачці було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що умова пункту 5 кредитного договору (договору комплексного банківського обслуговування) № 1001543430001 від 05.02.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемною.

Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, відповідачка в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погасила, чим порушила вимоги договору і цивільне право позивача підлягає судовому захисту. При цьому, вона частково повернула банку заборгованість, залишок боргу становить 8688,78 грн.

Водночас, у зв`язку із встановлення судом нікчемності положення пункту 5 кредитного договору № 1001543430001 від 05.02.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 11058,36 грн.

З врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 1001543430001 від 05.02.2020 року слід задовольнити частково, стягнувши залишок заборгованості в розмірі 8688,78 та заборгованість по процентам в розмірі 3,22 грн, а всього стягнути за кредитним договором № 1001543430001 від 05.02.2020 року заборгованість в розмірі 8692,00 гривні.

Також, відповідачкою заявлено вимогу про застосування строків позовної давності щодо договору № 2001435883201 від 28.10.2019 року.

Вирішуючи питання щодо пропущення позивачем строку позовної давності, суд враховує правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові № 6-2104цс16 від 23 листопада 2016 року, згідно якого за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно положень ст. 257 та ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Суд вважає, що у цих правовідносинах слід застосовувати положення закону про загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки.

Положеннями ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, за змістом норми ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Згідно положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Проаналізувавши вимоги закону, щодо позовної давності, суд приходить до наступного.

Так, враховуючи, що договір № 2001435883201 був укладений в 2019 році, то строк у який позивач мав право звернутися до суду за захитом своїх цивільних справ сплив у 2022 році, а саме для подання позову становить 28.10.2022 рік.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 2001435883201 від 28.10.2019 року пред`явлені позивачем з пропуском трирічного строку позовної давності.

При цьому, позивачем не надано доказів, які б вказували на переривання строку позовної давності за договором № 2001435883201 від 28.10.2019 року, заяв про поновлення позовної давності суду й доказів існування поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором № 2001435883201 від 28.10.2019 року слід відмовити.

В частині 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 499 грн 86 коп.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором у сумі 8692,00 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829) судові витрати у виді судового збору у розмірі 499 грн 86 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А.Бондарь