Рішення № 130783001, 26.09.2025, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/1628/24

провадження №2/165/100/25

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Король І.С.,

представника позивача Бунича Р.М. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача Якименко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомонтаж" про усунення перешкод у володінні та користуванні автомобілем,-

встановив:

09.04.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Семенців В.Д. звернувся до суду з позовом в інтересах позивача до ТзОВ «Новомонтаж» про усунення перешкод у володіння та користуванні автомобілем. Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки GEELY, моделі JL7162, тип- легковий седан, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузува, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказує, що 11 грудня 2020 року за взаємною згодою з відповідачем позивач передав вищевказаний автомобіль в оренду відповідачу - ТОВ „НОВОМОНТАЖ, а відповідач прийняв його в тимчасове платне користування, про що було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Нововолинського МНО Ушаковою Ю.А. по реєстру №2987. Зазначає, що свої обов`язки за договором позивач виконав належним чином у повному обсязі, передав ТОВ НОВОМОНТАЖ автомобіль в тимчасове платне користування у справному стані без недоліків або дефектів, які б перешкоджали його використанню за призначенням разом із ключами від автомобіля та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Згідно з п. 1.4. договору, вартість автомобіля становить 200000 (двісті тисяч) гривень. Відповідно до п.2.1. Договору він укладений на строк 3 (три) роки з моменту його нотаріального посвідчення, тобто до 12 грудня 2023 року. Згідно з п. 4.1. Договору підписання договору сторонами розцінюється, як передання автомобіля. Згідно з п. 4.2. договору, після закінчення строку його дії повернення майна здійснюється на першу вимогу наймодавця, заявлену у письмовій формі. Повернення оформляється актом, скріпленим підписами учасників правочину. Якщо наймач (відповідач) затримав повернення об`єкта найму після заявленої йому вимоги, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна. Відповідно до п. 4.3. договору повернення автомобіля може бути здійснено до закінчення строку дії договору, якщо сторони взаємно домовляться про це.

Зважаючи на умови договору, позивач неодноразово звертався до відповідача щодо належного виконання своїх зобов`язань за договором, а у випадку недоцільності продовження оренди зі сторони відповідача - повернення автомобіля до закінчення строку дії договору, однак на такі звернення відповідач не реагував.

Наголошує, що 21 лютого 2023 року (до закінчення строку дії договору) позивача ОСОБА_1 було мобілізовано до Збройних Сил України, де він перебуває на даний час, бере участь у здійсненні заходів для забезпечення оборони України у складі військової частини НОМЕР_4 .

20 листопада 2023 року поштовим зв`язком AT „Укрпошта поштовими відправленнями 8520038578947 та 8520038578955 позивач направив ТзОВ «Новомонтаж» письмове повідомлення про необхідність повернути автомобіль або до закінчення строку дії договору в порядку п. 4.3. договору,| або негайно після закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 4.2. Договору, а також вимогу про повернення майна після закінчення строку дії договору, які відповідач отримати відмовився, та які були повернуті позивачу за адресою поштового відділення міста відправлення (місто Торецьк Бахмутського району Донецької області, де на той час позивач проходив службу).

Вважає, що оскільки 12 грудня 2023 року термін дії договору закінчився, тому правова підстава для продовження утримувати транспортний засіб у відповідача відсутня, автомобіль відповідачем не повернуто, чим допущено порушення умов договору та вимог чинного законодавства, на зв`язок із позивачем відповідач не виходить, на повідомлення не реагує, поштову кореспонденцію не отримує. Позивач розцінює таку поведінку відповідача, як небажання повертати автомобіль та продовжувати протиправно, без достатніх правових підстав, утримувати його, що порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 , як власника майна, на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись цим майном.

Тому позивач змушений звертатися до суду для відновлення порушених прав. Просить усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні автомобілем Geеlly, моделі JL7162, тип - легковий седан, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами), НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомонтаж" повернути автомобіль із ключами від нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 в режимі відеоконференцзв`язку позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позові. Просив його задоволити. Наголосив, що п.4.1.договору підтверджено, що підписання цього договору сторонами розцінюється як передання автомобіля, а повернення майна після закінчення строку дії договору, всупереч вимогам п.4.1 договору, не підтверджено актом, скріпленим підписами учасників правочину.

Представник відповідача Якименко З.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав наведених у відзиві (а.с.43-47). Вважає вимоги позивача незаконними та надуманими. Ствердила, що ТОВ «Новомонтаж» не чинить перешкод у володінні та користуванні автомобілем GEELY моделі JL7162, тип легковий седан, 2008 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який належить йому на праві власності.

Листом №28/09-2022 від 28.09.2022 року ФОП ОСОБА_3 підтверджено, що автомобіль на СТО 06.09.2021 року доставлено людиною, яка представилась підлеглим водієм ОСОБА_1 . Замовлення оформлене на ОСОБА_1 та всі питання обговорювались із ним по телефону. У відповідь на адвокатський запит №1/11 від 01.11.2024 року, ФОП ОСОБА_4 надав інформацію, що у вересні 2021 року здійснено ремонт двигунаавтомобіляGEELY, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ще раз підтверджено, що замовлення узгоджувалось з особою з контактним номером 0679720330. Вказаний номер телефону зазначений в позовній заяві, як ОСОБА_1 . ФОП ОСОБА_3 підтвердив, що автомобіль GEELY, реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться біля СТО в м. Рівному. Також в листі ФОП ОСОБА_4 запевнив, що ОСОБА_5 в будь-який момент може забрати свій автомобіль. Наголошує, що жодних перешкод у користуванні автомобілем ТОВ «Новомонтаж» позивачу, не чинить.

При цьому зазначає, що належних доказів передачі ключів від автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач не надав. Ствердила, що відповідач не отримував поштових повідомлень від позивача. Також наголосила, що відправка поштової кореспонденції позивачем на адресу ТзОВ «Новомонтаж» належними доказами не підтверджена. Позивач не надав інформацію про направлення ним претензії у 2022 році. Вказує, що до позову, як додаток, долучена, завірена представником позивача, як така, що відповідає оригіналу, копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ ВТС 053218. Вказана обставина беззаперечно підтверджує, що оригінал свідоцтва на автомобіль знаходиться у позивача, який одноособово користувався вказаним транспортним засобом, працюючи у відповідача. Тому вимогу про усунення перешкод у користуванні, як автомобілем, шляхом його повернення власнику разом з ключами від транспортного засобу, свідоцтвом про реєстрацію автомобіля, вважає безпідставною з надуманих мотивів.

Стверджує, що автомобіль марки GELLY моделі JL7162, тип легковий седан, 2008 року випуску, чорний, номер шасі (кузова) НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідач не використовував, в тому числі після 06.09.2021, як і не використовує на даний час.

Відповідач не заперечує, що 11 грудня 2020 року було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу. ОСОБА_1 був працівником ТзОВ «Новомонтаж». 27 листопада 2020 року позивач був прийнятий на роботу в ТзОВ «Новомонтаж», виконавцем робіт, що підтверджується наказом №160 від 26.11.2020. З 06.09.2021 ОСОБА_6 звільнений з роботи за угодою сторін, згідно його заяви. Цього ж числа директором ТОВ «Новомонтаж» було видано наказ №56-к/тр про припинення трудового договору.

Сам по собі договір оренди не підтверджує, що послуги з оренди фактично надавалися. Наголошує, що у матеріалах позовної заяви відсутні докази, які б підтверджували факт оренди автомобіля. Зазначила, що позивач сам, працюючи у ТОВ «Новомонтаж», користувався власним автомобілем, що підтверджується наданою представником позивача копією постанови Рівненського міського суду від 12 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортним засобом марки GELLY моделі JL7162, реєстраційний номер НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідачем ТОВ «Новомонтаж», 27 грудня 2019 року затверджено Положення про використання транспортних засобів. У відповідності до Положення, «.1.3.Товариство може орендувати у працівників власні транспортні засоби на період перебування у трудових відносинах. 1.4.Орендованим транспортним засобом користується працівник, який є власником транспортного засобу. Інші працівники товариства не користуються транспортним засобом, який орендується у конкретного працівника. 1.5.Договори оренди транспортних засобів, які укладені з працівником, припиняють свою дію в день звільнення працівника з роботи. 1.6.В позаробочий час працівник користується автомобілем на власний розсуд, самостійно забезпечує місце його стоянки. Якщо завдано шкоду третім особам, під час експлуатації автомобіля в робочий час, самостійно відповідає за її відшкодування. 1.7.Товариство здійснює заправлення орендованих автомобілів паливно-мастильними матеріалами або відшкодовує працівнику-орендодавцеві вартість паливно-мастильних матеріалів на підставі наданих підтверджуючих документів за нормами, які затверджено на підприємстві. У випадку ненадання підтверджуючих документів, такі витрати не відшкодовуються. 1.8.Оплата орендної плати за орендовані у працівників транспортні засоби нараховується і виплачується на підставі підписаних двома сторонами актів наданих послуг та надання підтверджуючих документів на списання паливно-мастильних матеріалів».

У відповідності до статті 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. договору оренди передбачено: «плата за користування Наймачем об`єктом найму (автомобілем) встановлено сторонами у розмірі 100 (сто) гривень на місяць, які Наймач зобов`язується оплачувати готівкою або безготівково шляхом перерахування орендної плати на картковий рахунок Наймодавця, один раз на квартал не пізніше 20 числа після закінчення кожного кварталу».

Стверджує, що відповідно до договору оренди, розмір орендної плати за місяць користування є незначний. Орендна плата відповідачем позивачу за період 11 грудня 2020 року не виплачувалась, що підтверджується даними бухгалтерського обліку. Також не списувались по даному автомобілю паливно-мастильні матеріали. Для того, щоб підприємство могло взяти на витрати послуги з оренди і виплачувати орендну плату недостатньо підписання договору оренду. Господарська операція з оренди має бути підтверджена первинними документами. Наголошує, що оскільки позивач не надав суду актів про надані послуги з оренди, то не може стверджувати, що його автомобіль перебував в оренді. Орендна плата має виплачуватися на підставі первинних документів, що підтверджують фактичне використання транспортного засобу та понесені працівником витрати.

Сума орендної плати визначається договором: вона виплачується працівнику саме за оренду його автомобіля. Орендна плата, як правило, виплачується на підставі оформленого за підсумками місяця (або іншого періоду, встановленого договором) акта приймання-передачі наданих послуг з оренди автомобіля.

Для підтвердження господарської операції з надання та отримання послуг з оренди майна протягом звітного періоду лише договору про оренду недостатньо, тому необхідно складати окремий первинний документ.

Така вимога передбачена Міністерством фінансів України в листі від 30.05.2016 р. № 31-11410-09-10/15182, а саме, що для здійснення орендних платежів необхідно складати Акт виконаних робіт (послуг), який і буде підставою для розрахунків, порядок яких визначає договір про оренду. Такий документ підписують посадові особи як орендодавця, так і орендаря.

Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» у статті 9 передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити. Таким чином, ТзОВ «Новомонтаж» як юридична особа для підтвердження господарської операції з оренди транспортного засобу зобов`язаний мати в наявності підписані сторонами акти про надані послуги з оренди.

Акти наданих послуг надає орендодавець, оскільки саме на підставі цього документу має обліковуватися сплата орендної плати.

Зазначає, що позивач ОСОБА_1 06.09.2021 був звільнений з роботи, що підтверджується наказом №56-к/тр.

Відповідач не орендує автомобіль позивача, орендну плату не сплачує.

Вказує, що у вересні 2022 року від позивача на адресу відповідача надходила претензія, в якій він повідомляє про розірвання договору. Проте про вказану обставину представник позивача не вказав у позовній заяві. В претензії адреса для листування зазначалась адреса адвоката Семенціва В.Д. Позивач відповідь на претензію просив направити на адресу адвоката. В претензії позивач зазначав, що ніби то нещодавно у 2022 році до нього звернулися представники СТО «САМУРАЙ» та поскаржилися на тривале ігнорування відповідачем їх вимог щодо оплати послуг з ремонту автомобіля, який він передав у користування та який нібито відповідачем був переданий на ремонт двигуна вказаному СТО. Однак не вказано, з яких джерел представнику СТО «САМУРАЙ» стало відомо про оренду автомобіля відповідачем.

Враховуючи, що претензія датована 30.08.2022, то автомобіль майже рік зберігався на СТО. Позивач вказує, що він відвідав СТО «САМУРАЙ АВТО», де дійсно виявив належний йому автомобіль. У претензії позивач вимагав оплатити ремонт автомобіля на СТО, здійснити погашення орендних платежів в сумі 1000,00 грн. Вимагав дострокового розірвання договору та сплати йому завданих збитків у сумі 200000,00 грн. При цьому не заперечував щодо залишення автомобіля у власності підприємства після відшкодування ніби-то заподіяних йому збитків і, навіть, погодився здійснити всі юридично значимі дії для переоформлення автомобіля. Після отримання претензії, відповідач звернувся до власника СТО «САМУРАЙ» ФОП ОСОБА_3 для з`ясування питань по спірному автомобілю.

У відповідь на звернення відповідача, ФОП ОСОБА_3 зазначив, що автомобіль на СТО було доставлено 06.09.2021 на евакуаторі особою, яка представилась водієм ОСОБА_1 . Замовлення виконувалось особою ОСОБА_1 . Усі питання, які виникали в процесі, обговорювались з позивачем в телефонному режимі. Вважає, що ФОП ОСОБА_3 , не міг знати про ТОВ «Новомонтаж», а відтак стверджувати, що відповідач ігнорує його вимоги безпідставно. Відповідач направив відповідь на претензію позивачу 30.09.2022, в якій виклав підстави, за яких претензія не підлягає задоволенню. Факт відправлення відповіді підтверджується записами у журналі обліку вихідної кореспонденції.

Відповідно до п. 7 гл. 3 розд. ІІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін`юсту від 18.06.2015 р. № 1000/5 (далі Правила № 1000/5), на підприємствах може застосовуватись одна з трьох форм реєстрації документів журнальна, карткова та автоматизована (з використанням спеціальних комп`ютерних програм).

Відповідач застосовує журнальну форму реєстрації документів. На думку представника відповідача, твердження позивача про те, що термін дії договору закінчився 10.12.2023, не відповідає дійсності, оскільки як уже було вказано, фактично оренди не було. У даній ситуації, на думку представника відповідача, позивач діє недобросовісно, оскільки просить усунути перешкоди у володінні та користуванні належним йому майном, вимагаючи повернути те, чого у відповідача немає і не може бути. Спочатку ОСОБА_1 намагався за рахунок відповідача відремонтувати власний автомобіль, який був переданий позивачем для ремонту двигуна на станцію техобслуговування в день звільнення з роботи, а на даний момент безпідставно вимагає у ТОВ «Новомонтаж», його повернення.

Вважає позов безпідставним, і докази, надані позивачем такими, що не підтверджують факту орендних відносин. Наголошує, що позивач не довів і не підтвердив належними та допустимими доказами факту вибуття з його володіння спірного транспортного засобу, ключів від нього та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, і перебування його у розпорядженні відповідача.

Наголошує, що в даному випадку, відповідач не користувався транспортним засобом, не знав і не знає про місце його зберігання. Відповідно позов поданий до неналежного відповідача. Або ж такий позов є завідомо безпідставним, що свідчить про зловживання процесуальними правами. Позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однієї з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.

Просить у задоволені позову відмовити.

За клопотанням сторони відповідача в суді допитана свідок ОСОБА_7 , яка показала, що вона працює головним бухгалтером ТОВ «Новомонтаж». Зазначила, що виплата орендної плати за договором оренди від 11.12.2021 року, товариством не здійснювалась. Нарахування ПДФО та ВЗ із послуг оренди відсутні, а також відсутня їх виплата. Дебіторська заборгованість перед ОСОБА_1 відсутня.Документи, які б підтверджували використання ТОВ «Нововомонтаж» автомобіля ОСОБА_8 , відсутні. В документах бухгалтерського обліку відсутні акти виконаних робіт/наданих послугпо оренді автомобіля ОСОБА_1 , немає фіскальних чеків або інших документів, які б підтверджували, що ОСОБА_9 здійснювалася компенсація за використані паливно-мастильні матеріали. Також вказала, що обов`язково мав бути акт, в якому були б зафіксовані показники спідометра, технічний стан автомобіля. Такий акт відсутній.

Свідок ОСОБА_10 працівник ТОВ «Новомонтаж», в судовому засіданні показав, що він працює на підприємстві 15 років, йому відомо, що автомобілем керував виключно ОСОБА_1 на об`єкті будівництва, що розташований у м.Рівне. В м. Нововолинську Волинської області, де знаходиться ТОВ «Новомонтаж», він ОСОБА_1 , з яким за період роботи, перебував в ділових стосунках, ніколи не бачив. Ніхто з працівників товариства ніколи не користувався автомобілем GEELY, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_11 , показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Стаття 13ЦПК України суд розглядає не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.

Судом встановлено, щодо користування автомобілем Geеlly, моделі JL7162, тип - легковий седан, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами), НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно з договором найму (оренди) транспортного засобу від 11.12.2020 ОСОБА_1 , якому належить вказаний транспортний засіб на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого 23.01.2009 МРЕВ ДАІ м. Херсон (а.с.7), передав, а ТзОВ «Новомонтаж» приймав в тимчасове платне користування (а.с.8).

Відповідно до п.2.1 договір найму (оренди) укладається сторонами строком на 3 роки.

Згідно з пунктом 3.1 договору плата за користування наймачем об`єктом найму (автомобілем) встановлена сторонами у розмірі 100 гривень на місяць, які наймач зобов`язується виплачувати готівкою, або безготівково шляхом перерахування орендної плати на картковий рахунок наймодавця, один раз на квартал не пізніше 20 числа. Усі витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів сплачує наймодавець (п. 3.4 договору).

У пунктах 4.1, 4.2 договору вказано, що підписання цього договору сторонами розцінюється як передання автомобіля. Повернення майна після закінчення строку дії договору найму (оренди) наймачем здійснюється на першу вимогу наймодавця (з урахуванням п. 2.1 цього договору) заявлену у письмовій формі, що оформляється актом, скріпленим підписами учасників правочину.

Відповідно до наказу ТОВ «Новомонтаж» №56-к/тр від 06 вересня 2021 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з роботи 06 вересня 2021 за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України за заявою ОСОБА_1 (а.с.53).

Відповідно до Положення про використання транспортних засобів ТОВ «Новомонтаж», затвердженого 27 грудня 2019 року договори оренди транспортних засобів, які укладені з працівником, припиняють свою дію в день звільнення працівника з роботи. Оплата орендної плати за орендовані у працівників транспортні засобі, нараховується і виплачується на підставі підписаних двома сторонами актів наданих послуг та наданих орендарем підтверджуючих документів на списання паливно-мастильних матеріалів (п.п.1,5, 1.8).

30.08.2022 позивачем ОСОБА_1 було складено претензію до ТОВ «Новомонтаж», в якій позивач вимагав до 01 жовтня 2022 виконати усі вимоги, сплатити, у відповідності до положень договору, суму боргу в розмірі 200000 гривень, шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок. (а.с.50). Крім того, у вказаній претензії позивач вказував, що станом на 29 серпня 2022 року порушено умови договору оренди, не сплачено орендну плату за користування автомобілем в сумі 1000 гривень, та допущено значне погіршення стану автомобіля порівняно з тим, який існував на момент передачі в тимчасове користування, що істотно зменшило його вартість. Також зазначав що вказаний транспортний засіб з вересня 2021 року знаходиться на СТО «Самурай авто», де було проведено капітальний ремонт двигуна. Заборгованість за проведені роботи складає 33235 грн.

У відповіді на претензію від 30.09.2022 (а.с.51 зворот) ТОВ «Новомонтаж» зазначило, що договір оренди на який посилається позивач, фактично розірвано з дати звільнення ОСОБА_1 . Підприємство підтверджує факт розірвання договору. Вимога щодо дострокового розірвання договору задоволена. На підприємстві складено акт в день звільнення позивача, в якому комісійно підтверджено, що автомобіль марки Geеlly, моделі JL7162, тип - легковий седан, 2008 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернуто ОСОБА_1 та з 06.09.2021 вказаний транспортний засіб на підприємстві, не використовується.

На думку суду, вказаний акт спростовує доводи сторони позивача про неповернення відповідачем майна ОСОБА_1 на виконання вимог п.4.2 договору найму (оренди) транспортного засобу від 11.12.2020.

Як вбачається з відповіді ФОП ОСОБА_3 від 28.09.2022 (а.с.51), автомобіль марки Geеlly, моделі JL7162, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було доставлено на СТО особою, яка представилась підлеглим водієм ОСОБА_1 . Автомобіль був доставлений 06.09.2021 на евакуаторі. Замовлення здійснювалось на ім`я ОСОБА_1 . Усі питання, які виникали в процесі ремонту вказаного транспортного засобу, обговорювались з ОСОБА_1 , в телефонному режимі.

Крім того, у відповіді від 01.11.2024 ФОП ОСОБА_3 на запит адвоката Якименко З.С. (а.с.72) зазначено, що у вересні 2021 року був здійснений ремонт двигуна автомобіля марки Geеlly, моделі JL7162, реєстраційний номер НОМЕР_2 , замовлення було оформлено на фізичну особу ОСОБА_1 , контактний номер телефону НОМЕР_6 . Був відремонтований двигун транспортного засобу. Про готовність автомобіля та про вартість виконаних робіт неодноразово повідомлялось ОСОБА_1 за вказаним ним номером телефону. Вартість ремонтних робіт не оплачена. Вказаний транспортний засіб ніхто з СТО, не забирав та не сплачував кошти за проведений ремонт. Як зазначає ФОП, в подальшому він пропонував ОСОБА_1 забрати транспортний засіб без здійснення оплати вартості ремонту, оскільки тривале перебування автомобіля на території СТО, перешкоджає здійсненню господарської діяльності. ОСОБА_1 проігнорував вимогу, тому в 2023 році працівники СТО перемістили вказаний автомобіль за межі станції технічного обслуговування до місця загального користування, де транспортний засіб знаходиться по даний час. Про місцезнаходження транспортного засобу були повідомлені позивач та відповідач. Автомобіль можливо забрати без будь-яких перешкод.

Згідно зістаттею 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першоюстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи,яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Застосовуючи положеннястатті 387 ЦК України, необхідно виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Правовий аналіз положеньстатті 387 цього Кодексудає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Положенням статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однієї з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 703/1191/20 (провадження № 61-19324 св 21), віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо;

(б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 752/4033/16-ц, провадження № 61-13656 св 20, вказано, що «аналізстатті 387 ЦК Українисвідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника:

(а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Належним відповідачем у віндикаційному позові є володіючий невласник».

Отже, право власності дійсно є непорушним, але для застосування віндикації принципове значення, крім підтвердження такого права власності, має і встановлення особи, яка протиправно, тобто без будь-яких правових підстав, фактично володіє витребуваною річчю, бо саме вона має відповідати за позовом, виконувати рішення суду в разі його задоволення, й нести негативні наслідки порушення прав позивача.

Натомість судом встановлено, що права позивача не були порушені, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправність дій відповідача, а також те, що транспортний засіб вибув із володіння позивача внаслідок неправомірних дій відповідача.

Суд дійшов висновку, що ТОВ «Новомонтаж» не користувався транспортним засобом, автомобіль перебував у одноособовому володінні власника ОСОБА_1 , що слідує з такого.

Так, із постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 15 грудня 2020 року в місті Рівне керував спірним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням прав керування транспортними засобами строком на один рік.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 передав транспортний засіб ФОП ОСОБА_4 06 вересня 2021 року на евакуаторі для виконання ремонтних робіт. Однак позивач не забрав транспортний засіб після проведення ремонту двигуна. Автомобіль до теперішнього часу перебуває біля території СТО в місці загального доступу.

У постанові ВС від 20.12.2023 року у справі №340/768/22 зроблено висновок, що «договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку…. Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання».

Таким чином, сам договір оренди не підтверджує, що мала місце господарська операція. Сторони щомісячно мали б підписувати акти виконаних робіт/наданих послуг, на підставі яких виплачуваласяб орендна плата. ТОВ «Новомонтаж» не зберігало транспортний засіб на території підприємства. Будь-які документи щодо списання паливно-мастильних матеріалів, чи актів про надання послуги, у відповідача, відсутні.

Договір оренди (найму) вказаного автомобіля від 11 грудня 2020 року, укладений між ТОВ «Новомонтаж» та ОСОБА_1 припинив свою дію в день звільнення ОСОБА_1 з роботи ТОВ «Новомонтаж» 06.09.2021.

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, установивши, що позивач не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно достатті 19 цього Законувидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару(фіксований розмір,погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Відповідачем ТОВ «Новомонтаж» було понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень, що підтверджено документально (а.с.79-81), а саме договором про надання професійної правничої допомоги № 11/24 від 25.06.2024 (а.с.79), в якому сторони визначили гонорар в розмірі 20000 гривень, актом виконаних робіт від 31.12.2024, випискою за рахунком, що підтверджує перерахування коштів, визначений фіксований розмір винагороди адвокату відповідає наведеним вище критеріям, а тому підлягає стягненню.

Судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст.391,759,798 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомонтаж" про усунення ОСОБА_1 перешкод у володінні та користуванні автомобілем Geеly, моделі JL7162, тип - легковий седан, 2008 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами), НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомонтаж" повернути автомобіль із ключами від нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомонтаж" 20000 (двадцять тисяч) грн понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

Представник позивача: адвокат Бунич Роман Михайлович, адреса проживання: вул. Донцова, 4А, м. Івано-Франківськ, НОМЕР_8 ;

Відповідач: ТзОВ "Новомонтаж", ЄДРПОУ 37018563, юридична адреса: 6-мікрорайон, 2/69, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область;

Представник відповідача: адвокат Якименко Зінаїда Степанівна, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Повний текст рішення суду виготовлений 26 вересня 2025 року.

Головуючий підпис Орися ФЕРЕНС-ПІЖУК