Рішення № 130765469, 06.10.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 826/14056/16

категорія 111030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №172-1305,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2016 №172-1305 на оплату податку на землю.

В обгрунтування позову вказано, що отримав податкове повідомлення-рішення на оплату податку на землю, як власник нежитлового приміщення загальною площею 42,5 м.кв, розташованого в цокольному поверсі багатоквартирного будинку. З таким рішенням не погоджується, вважає його протиправним, оскільки земля під вказаною будівлею обліковується за житлово-експлуатаційною компанією №305, функції якого виконує КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва".

Відтак, платниками земельного податку є особи, яким відповідно до норм Земельного кодексу передаються у постійне користування чи власність відповідні земельні ділянки.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 12.08.2025 відбувся перехід до розгляду справи в судовому засіданні з метою з"ясування усіх обставин справи.

Протоколом суду від 09.09.2025, за заявою позивача про розгляд справи у його відсутність, відбувся перехід для подальшого розгляду у письмовому провадженні.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву. В обґрунтування яких вказано, що власник нежилого приміщення у багатоквартирному будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями, з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-35815/2012 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки Головного управління земельних ресурсів, виданий ОСОБА_1 , площа земельної ділянки становить 47,78 м-2. Відтак, підстави для скасування податкового рішення та задоволення позову - відсутні.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1ст.263КАС України.

У відповідності до частини 4статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2009 та договору дарування від 10.02.2011 володіє нежилими приміщеннями загальною площею 42,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №172-1305 від 08.04.2016, яким позивачу визначив податкове зобов`язання із земельного податку у сумі 20803,35 грн.

Позивач не погоджуючись з таким рішення звертався до суб"єкта контролю зі скаргами на відповідні рішення від 02.06.2016 та від 05.08.2016.

Рішеннями за результатами розгляду скарг, податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Заперечуючи свій податковий обов"язок зі сплати земельного податку у наявних правовідносинах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення, суд враховує наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписами ст.206 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп.пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у т.ч. на умовах оренди.

Згідно з пп.пп. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Факт належності позивачу на праві власності нежилих приміщень загальною площею 42,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , визнається сторонами і підтверджується копіями договору купівлі-продажу від 29.12.2009 та договору дарування від 10.02.2011.

У наданій позивачем копії листа Головного управління земельних ресурсів від 27.03.2012 №03-85/7542 зазначається про відсутність реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 згідно даних автоматизованої системи ПК "Кадастр".

Відповідно до автоматизованої системи, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , площею 2,06 га обліковується за ЖЕК №305, на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

Також вказано, що документи, посвідчуюючі у встановленому законодавством порядку право власності на земельну ділянку не зареєстровані.

Водночас, відповідач не зазначав у відзиві і не надав суду доказів на підтвердження того, що земельна ділянка під належними позивачу вищевказаними приміщеннями у багатоквартирному жилому будинку надавалась йому у власність або користування. Також, відповідач не зазначав у відзиві і не надав суду доказів на підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку під багатоквартирним жилим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач не спростував доводів позивача про те, що частина земельної ділянки з кадастровим №82:112:001, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , не виділялась позивачу у власність або користування й відомості про реєстрацію цієї земельної ділянки та речових прав на неї відсутні в Державному земельному кадастрі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності загальних підстав, визначених пп.пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп.пп. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 286.1 ст. 286 ПК України, для визнання позивача платником земельного податку у 2016 році.

Інших доказів, які б підтверджували обґрунтованість нарахування позивачу земельного податку у 2016 році відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України відповідач до суду не надав, про наявність таких не зазначив.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність здійсненого відповідачем спірного податкового нарахування земельного податку, що є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

З огляду на задоволення позову і згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 551,20 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262, 292-293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №172-1305, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.04.2016 №172-1305.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судовий збір у сумі 551,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

06.10.25