Рішення № 130765456, 06.10.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 640/441/21

категорія 112010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №55107-13 від 08.12.2020,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати: податкову вимогу № 55107-13 від 08 грудня 2020 року про сплату податкового боргу у сумі 3641,85 грн по земельному податку з фізичних осіб та рішення про опис майна платника податку - ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 ) у податкову заставу.

В обґрунтування позову вказано, що відповідач безпідставно вимагає від позивача сплату неузгодженої суми податкового боргу зі сплати земельного податку з фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням №926184-5605-1031 від 25.03.2020.

Зазначено, що вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено у судовому порядку та в подальшому скасоване.

Позивач стверджує, що за відсутності узгодженого грошового зобов"язання, відсутні будь-які правові підстави для формування та направлення самої податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головне управління ДПС у Київській області подало відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що станом на 30.11.2020 у позивача наявний податковий борг з земельного податку з фізичних осіб в сумі 3641,85 грн. Оскаржене податкове повідомленням-рішенням №926184-5605-1031 від 25.03.2020 не є підставою виникнення вищевказаного податкового боргу.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1ст.263КАС України.

У відповідності до частини 4статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримала податкову вимогу форми "Ф" від 08.12.2020 №55107-13 та рішення про опис майна №4063/10-36-13-08 від 14.12.2020.

Зі змісту податкової вимоги форми "Ф" від 08.12.2020 №55107-13 встановлено, що станом на 07.12.2020 сума податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб ОСОБА_1 становить 3641,85 грн.

Згідно звітної податкової декларації про майновий стан ОСОБА_1 за 2013 рік та договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, позивачем продано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945300:01:040:0042 у 2013 році.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.06.2020 змелена ділянка за кадастровим номером 3210945300:01:040:0042 перебуває у власності ОСОБА_2 з 2013 року.

На переконання позивача, вимога та рішення про опис майна є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із чим, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідно до ПК України та інших законів України і нормативних актів.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.87.2 ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України зазначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п.88.2 ст.88 Податкового кодексу України).

Як зазначено у п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: 89.1.1 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2 несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. (…).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

А відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктами 287.1.- 287.2 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства України суд зазначає, що нарахована сума податкового боргу ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб в сумі 3641,85 грн не підтверджується обставинами справи.

Так, доказами у матеріалах справи встановлено беззаперечний факт переходу права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3210945300:01:040:0042 від ОСОБА_1 до іншої особи у 2013 році.

Водночас зі змісту рішень суб`єкта владних повноважень: вимоги від 08.12.2020 №55107-13 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14.12.2020, відсутня можливість встановлення на підставі якого рішення нараховано податковий борг, за який період виникло податкове зобов`язання та на який об`єкт нерухомості нараховано податок.

Позивач обґрунтовуючи підстави скасування таких рішень суб`єктів владних повноважень вказує, що податковий борг не може бути визнаний узгодженим, оскільки нею оскаржено податкове повідомлення-рішення №926184-5605-1031 від 25.03.20120, яке в подальшому скасоване у судовому порядку.

Натомість відповідач стверджує, що податковий борг виник з земельного податку за іншими податковими повідомленнями-рішеннями, що не оскаржувались платником податків, а тому у розумінні Податкового законодавства є узгодженими.

Однак, як попередньо зауважено судом, у спірній вимозі відсутнє будь-яке зазначення на підставі якого рішення встановлено податковий обов`язок, та за який період такий податок нараховано.

Вказане в свою чергу свідчить про наявність суттєвих недоліків у рішеннях суб`єкта владних повноважень, що позбавляють можливості встановити дійсні обставини виникнення податкового обов`язку ОСОБА_1 .

Отже, суд доходить висновку, що податкову вимогу № 55107-13 від 08 грудня 2020 року та в подальшому рішення про опис майна платника податку прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).

Відтак, спірні вимога та рішення прийняті без належного обґрунтування, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, нерозсудливо, без дотримання вимог щодо ясності, чіткості, доступності та зрозумілості такого рішення.

Відповідно до судової практики Європейського Суду з прав людини, за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості дискреційних адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31.07.2008, рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» від 22.11.1995, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн Лтд проти Кіпру» від 21.07.2011, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02.12.2010).

Виходячи з практики ЄСПЛ, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006, рішення у справі «Malone v. United Kingdom» від 02.08.1984).

З огляду на вищезазначене, вимога та рішення про опис майна не відповідають вимогам щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також ЄСПЛ).

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про наявність факту відкликання вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки жодних доказів прийняття відповідних рішень суб`єктом контролю до матеріалів справи не надано.

Відсутність відомостей про борг в інтегрованій картці платника податків не спростовує факт наявності спору між сторонами та обставин, що підтверджують порушення прав ОСОБА_1 .

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для скасування податкової вимоги № 55107-13 від 08 грудня 2020 року та рішення про опис майна платника податку, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Хороброго Святослава, 5А, м. Київ, 03151, ВП ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №55107-13 від 08.12.2020, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 55107-13 від 08 грудня 2020 року та рішення про опис майна платника податку - ОСОБА_1 у податкову заставу від 14.12.2020 №4063/10-36-13-08.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

06.10.25