Рішення № 130763900, 03.10.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23311/24

Провадження № 2/522/1809/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сирової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18.10.2020 у розмірі 8673,46 гривень, станом на 20.11.2024, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 8673,46 гривень, заборгованість за пенею 0,00 гривень, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 гривень; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.10.2020 ОСОБА_1 встановив мобільний додаток monobank. Пройшовши реєстрацію та надавши один із пакетів документів відповідач підписав анкету-заяву клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі). Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим у відповідача станом на 20.11.2024 виникла заборгованість у розмірі 8673,46 гривень, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 8673,46 гривень; заборгованість за пенею 0 гривень; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 гривень.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою суду від 13.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання на 19.02.2025.

У судове засідання 19.02.2025 сторони не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи судом належним чином. Разом із позовною заявою до суду позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у якому зазначив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та відсутність заперечень проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення судом. Відповідач про причини неявки до суду не повідомив, клопотання та заяви до суду не подавав. Розгляд справи відкладено на 22.04.2025 у зв`язку з неявкою відповідача у справі.

У судове засідання 22.04.2025 сторони не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи судом належним чином. Відповідач про причини неявки до суду не повідомив, клопотання та заяви до суду не подавав. Розгляд справи відкладено на 24.06.2025 у зв`язку з неявкою відповідача у справі.

У судове засідання 24.06.2025, 23.09.2025 сторони не з`явились. Відповідач про причини неявки до суду не повідомив, клопотання та заяви до суду не подавав. Розгляд справи відкладено на 23.09.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судовий розгляд, однак відповідач до суду не з`являвся, про причини неявки до суду не повідомляв, не подав відзив, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідача, повідомленого про дату, час і місце розгляду справи належним чином, за правилами заочного розгляду справи та на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судові засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 23.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 03.10.2025.

Станом на момент розгляду справи, інші заяви по суті справи, окрім позовної заяви, у матеріалах справи відсутні.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Суд встановив, що 18.10.2020 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а. с. 11), згідно з якою просив відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» НОМЕР_2 у гривні на ім`я відповідача та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць. Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначені в договорі та тарифах. Відповідач беззастережно погоджується із тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, та з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє відповідача шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Відповідно доп.1анкети-заявидо договорупро наданнябанківських послуг ця анкета-заява разом із умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, відповідач: підтверджує отримання примірника договору в мобільному додатку monobank; підтверджує своє ознайомлення та згоду з умовами договору; підтверджує укладання ним договору; зобов`язується виконувати умови договору; підтверджує, що інформація передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надана відповідачу шляхом її розміщення у договорі та на офіційному сайті банку.

Згідно п. 1 розділу I умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (далі - умов і правил обслуговування) (а. с. 13-25) "Кредит(кредитналінія)" - сума грошорвихкоштів,наданих банкомклієнту на термін, обумовлений в договорі, на умовах платності і зворотності. До кредиту (кредитної лінії) відносяться в тому числі суми, списані за рахунок кредитного ліміту на погашення заборгованості із сплати відсотків за користування кредтним лімітом та штрафів за прострочення платежів згідно тарифів.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.4. розділу I умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank , банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору в тому числі, платіжної системи MasterCard/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України. Своїм підписом на анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного договору він ознайомився та погоджується з умовами договору, зокрема паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та тарифами, встановленим в договорі порядком нарахування платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, передбаченими договором правами та обов`язками сторін, а також іншу інформацію, яка перелічена в п. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 2.5 розділу I умов і правил обслуговування укладаючи договір клієнт та банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами договору.

Згідно з п. п. 1.1., 1.3. розділу ІІ умов і правил обслуговування банк випускає клієнту платіжну картку на підставі договору, що укладається шляхом підписання клієнтом анкети-заяви. Випуск платіжної картки здійснюється в разі прийняття банком позитивного рішення про можливість випуску клієнту платіжної картки. Клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Згідно з п. 5.8. розділу ІІ умов і правил обслуговування банк надає клієнту кредит для оплати всіх видаткових операцій, здійснених клієнтом з використанням платіжної картки або її реквізитів, а також для оплати клієнтом комісій і плат, передбачених договором.

До матеріалів справи долучені копії паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank (а. с. 28-30), таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а. с. 30).

У позовній заяві представник позивача посилається на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання позивачем відповідачу кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-III) в редакції, чинній станом на момент укладення договору, документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 2346-III ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Згідно з п. 22.4. ст. 22 Закону № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.

Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв`язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України (п. 22.5. ст. 22 Закону № 2346-III).

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21) від 25.05.2021 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на момент укладення договору) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У п. п. 73, 74 постанови від 15.06.2023 у справі № 910/15023/21 Верховний Суд відзначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц). Отже, виписки з особових рахунків є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору, позики або надання фінансової допомоги тощо.

Отже, належним доказом перерахування відповідачу позивачем коштів є відповідні розрахункові документи, банківські виписки або інші первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Такі докази позивач суду не надав.

Сам по собі наданий суду розрахунок заборгованості за договором № б/н, укладеного між позивачем та відповідачем (а. с. 9-10) не є доказом перерахування кредитних коштів позивачем відповідачу або оплати позивачем видаткових операцій за платіжною карткою відповідача та повинен оцінюватись в сукупності із доказами, які підтверджують факт перерахування коштів відповідачу.

Позивач не заявляв клопотання про витребування доказів, не повідомляв суду про виникнення складнощів в отриманні доказів. З огляду на принцип змагальності, суд не має права за власною ініціативою витребовувати докази перерахування коштів позивачем відповідачу.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 у справі № 274/3360/22 зазначив: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц)."

За таких обставин, враховуючи не надання позивачем належних та достатніх доказів перерахування відповідачу коштів у заявленій у позові сумі або оплати позивачем видаткових операцій за платіжною карткою відповідача, та з огляду на принцип змагальності цивільного судочинства та наведені стандарти доказування, суд вважає не доведеною обставину наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18.10.2020 у розмірі 8673,46 гривень, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 634, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Юлія ЧОРНУХА