Рішення № 130762402, 24.09.2025, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/883/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Дейнюк М.П.

представника відповідачки адвоката Когута О.В.

представника органу опіки та піклування Паламарчук Л.Л.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Борщеві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Борщівська міська рада в особі органу опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дейнюк М.П., звернувся в суд із позовом, у якому просить: встановити юридичний факт, а саме, що він самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання до суду цієї позовної заяви. Посилався на те, що самостійно виховує та утримує спільну з відповідачкою дитину, а відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Зважаючи на наявність обов`язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей та беручи до уваги те, що станом на сьогодні мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, також просив стягнути з відповідачки на його користь аліменти в розмірі не меншому, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина.

Ухвалою судді Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

ОСОБА_2 через представника адвоката Когута О.В. подала відзив на позовну заяву, в якому щодо вимоги позивача про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини зазначила, що не заперечує той факт, що син ОСОБА_4 проживає разом із своїм батьком і він його утримує, проте це трапилось не з її вини. Вона є особою з інвалідністю другої групи з дитинства довічно і їй встановлено діагноз: легка розумова відсталість, недорозвиток мови ІІ рівня, дислексія, синдром емоційно-вольової нестійкості. Тому сварки та скандали виникали у них в сім`ї саме через її хворобливий стан, а не через те, що вона не піклувалась сином, не дбала про нього, не виконувала звичайні господарські справи. Саме через такий її стан вона не могла належним чином все це виконувати. Після чергової сварки 01 січня 2022 року позивач вигнав її з дому і вона з того часу проживає разом із своїм батьком окремо. Не один раз відвідувала сина за місцем його проживання у с. Озеряни, проте позивач та його мати щоразу влаштовували з нею сварки, які вкрай негативно впливають на її психологічний стан, від цього вона почуває себе значно гірше і потім потрібен певний час для відновлення її нормального стану. Тому через таку поведінку позивача вона не має змоги постійно бачитись із сином, а через стан здоров`я не може виховувати та утримувати дитину. Щодо вимоги позивача про позбавлення її батьківських прав, то вона категорично заперечує у задоволенні вказаної вимоги. Вона має другу групу інвалідності з дитинства. Неодноразово вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Тернопільській обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні. Відповідно до наявних медичних документів в неї спостерігається значне відставання в розвитку, підвищена вразливість, на обліку у дитячого психіатра перебувала з 2003 року. Таким чином, через свій психічний стан та обставини, які від неї не залежать, вона не може належним чином виконувати свої батьківські обов`язки і це не пов`язано з її умисними діями. Тому вважає, що позовні вимоги щодо позбавлення її батьківських прав до задоволення не підлягають. Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, які позивач просить стягнути з неї в розмірі не меншому як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення сином повноліття, то вона розуміє, що обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків. Проте вона не має змоги матеріально утримувати сина. Отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю з дитинства з 01 липня 2025 року у сумі 2 361 грн., що є мінімальним розміром. Цих коштів їй не вистачає ні для забезпечення своєї життєдіяльності, ні для придбання ліків, яких вона постійно потребує. Тому вважає, що вимога про стягнення з неї аліментів навіть і в мінімальному розмірі не підлягає до задоволення.

В процесі підготовчого провадження ухвалою суду від 04 вересня 2025 року в даній справі за заявою сторони позивача залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: Борщівська міська рада; ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини в частині позовних вимог про позбавлення батьківськихправ тастягнення аліментівна утриманнядитини.

Ухвалою суду в даній справі від 04 вересня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив, що сам виховує сина з січня 2022 року. Відповідачка участі в утриманні сина не бере, відвідувала його лише раз. Про те, що відповідачка хворіє, дізнався після народження дитини.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Дейнюк М.П. позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснила, що з 2022 року син сторін проживає з батьком, який його утримує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду для отримання відстрочки від призову на військову службу.

Представник відповідачки адвокат Когут О.В. в судовому засіданні не заперечує щодо задоволення вимог позивача про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем сина сторін. Проте зазначив, відповідачка хворіє психічною хворобою, тому не має можливості виховувати та утримувати сина. З січня 2022 року вона дійсно не проживає з позивачем. Кілька разів відповідачка намагалася побачитися з сином, однак через це виникали сварки між сторонами і у відповідачки погіршувався стан здоров`я.

Представник третьої особи - Борщівської міської ради в особі органу опіки та піклування в судовому засіданні не заперечує щодо заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_1 . Зазначила, що в серпні 2024 року в складі комісії проводила огляд умов проживання за місцем проживання позивача та було встановлено, що догляд за дитиною здійснює батько, між ними дуже тісний зв`язок, син прихильний до батька. Для дитини створені гарні умови.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 через канцелярію суду подав письмову заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Сторони перебувалиу шлюбі,зареєстрованому Борщівськимвідділом державноїреєстрації актів цивільногостану уЧортківському районіТернопільської областіПівденно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) 06 жовтня2021 року запис №132, який рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було розірвано (а.с.12).

Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Борщеві Чортківського району Тернопільської області і його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с.11).

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 змінила прізвище ОСОБА_7 на прізвище ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 30 травня 2024 року.

Рішенням виконавчого комітету Борщівської міської ради № 280 від 05 вересня 2024 року «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 » (а.с.28) визначено місце проживання малолітнього сина сторін за адресою проживання батька ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Згідно Акта № 62 від 05 липня 2024 року, складеного комісією Служби у справах дітей Борщівської міської ради у складі начальника Паламарчук Л.Л. та головного спеціаліста Скорохід Т.І. (а.с.16), під час обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 вич дійсно проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Батько самостійно виховує дитину, забезпечує одягом, взуттям, харчуванням. Син проживає з батьком від народження і після розірвання шлюбу. Матір дитини ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, проживає в с. Росохач Чортківського району.

Згідно даних довідки № 111 від 04 липня 2024 року, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Озерянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини» Борщівської міської ради (а.с.18), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з народження знаходиться під наглядом лікувального закладу. Мати дитини, ОСОБА_9 , не супроводжує дитину до лікаря, не цікавиться станом здоров`я, контакту з закладом та лікарем не підтримує з січня 2022 року. Догляд за дитиною здійснює батько дитини.

Відповідно до Акту обстеження житлових умов позивача ОСОБА_1 № 46 від 09 липня 2024 року (а.с.17) позивач ОСОБА_10 виховує малолітнього сина ОСОБА_3 один. Мати ОСОБА_2 , з якою він розлучений з 12 травня 2023 року, залишила дитину з батьком, не з`являється та не цікавиться сином з 01 січня 2022 року, участі у вихованні сина не бере.

Згідно даних довідки Борщівської міської ради №06-11-11/481 від 21 травня 2025 року (а.с.15) ОСОБА_1 має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який проживає з батьком в АДРЕСА_1 . За цією адресою також проживають батьки позивача ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у період з серпня 2023 року по січень 2024 року, який працював у Державному спеціалізованому господарському підприємстві «Ліси України», філія «Чортківське лісове господарство», на посаді верстатника, отримав дохід в розмірі 159 927,37 грн. з урахуванням податків та обов`язкових платежів, що підтверджується довідкою № 325 від 04 липня 2024 року, виданою Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» філія «Чортківське лісове господарство» (а.с.19) та копією трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.21).

Позивач працевлаштований за цивільно-правовим договором у приватному підприємстві «Заліщицькі ліси», що підтверджується копіями договорів №11 від 24 квітня 2024 року та №8 від 01 січня 2025 року (а.с.22-23).

Згідно даних довідки № 241/28.9-21/6 від 23 січня 2025 року, виданої Чортківським відділом ДВС у Чортківському районні Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.20), виконавчий документ про стягнення аліментів в користь ОСОБА_1 з ОСОБА_11 на виконанні у відділі не перебуває. Позивач ОСОБА_1 перебуває на тимчасовому військовому обліку в запасі Збройних сил України, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_4 , виданим військовослужбовцю ОСОБА_1 09 листопада 2009 року військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.24).

З довідки МСЕК серії АВ № 0339929 від 28 листопада 2014 року, виданої Психоневрологічною міжрайонною спеціалізованою МСЕК Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи (а.с.32), встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ-ї групи з дитинства, довічно. Їй дозволена робота в спеціально створених умовах.

ОСОБА_2 31 травня 2016 року видано посвідчення серії НОМЕР_5 , як отримувачу державної соціальної допомоги особі з інвалідністю ІІ-ї групи.

З 01 липня 2025 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як отримувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в розмірі 2 361 грн, що підтверджується довідкою Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Відповідачка перебувала на стаціонарному лікуванні у Тернопільській обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні,що підтверджується виписками з історії хвороб №2769 та №3612.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, виданого Чортківською міською радою 26 вересня 2024 року зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що проживають по сусідству з позивачем ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 і підтвердили, що малолітній син сторін ОСОБА_4 проживає разом з позивачем, який самостійно займається вихованням сина. Матері дитини за місцем його проживання не бачили з січня 2022 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено під час розгляду справи, між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання їхньої спільної дитини, сторона відповідачки не заперечувала, що малолітній син сторін з січня 2022 року проживає з батьком.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідно ч. 2ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно п.4) ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставічастини першоїстатті 135 Сімейного кодексу України.

Таким чином, законодавець визначив в п. 4 ч. 1ст.23Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» гарантований захист дітей до 18 років, які утримуються військовозобов`язаними жінками та чоловіками.

Статтею 51 Конституції України, ч. 2-3ст. 5 СК Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, а саме згідно Додатку 5 «Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» одним з документів, що підтверджують право на відстрочку для осіб, вказаних в абзацу 4 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993, є документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Тобто в цьому випадку позивачу для забезпечення можливості повноцінного догляду та створення належних умов для дитини і збереження її прав та інтересів необхідне рішення суду, що підтверджує факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Відповідно до ч.2ст. 315ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, перелік яких не є вичерпним.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений у позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене батьком у цій справі, не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні.

Факт самостійного виховання та утримання батьком дитини в даній справі підтверджується дослідженими під час судового розгляду справи доказами і в суду немає підстав сумніватись в достовірності цих доказів.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем ОСОБА_1 свого малолітнього сина ОСОБА_4 впливає на можливість здійснення ним права на захист прав та інтересів дитини, в тому числі, шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації задля здійснення належним чином особисто своїх батьківських обов`язків, які покладені на ньогоСімейним кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом.

Тому, враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає правильним та доцільним задовольнити позов та встановити факт самостійного виховання та утримання батьком, ОСОБА_1 свого малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст ст.4-5,12-13,263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свого малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргуна рішеннясуду можебути поданопротягом тридцятиднів здня складенняповного рішеннябезпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Треті особи без самостійних вимог:

Борщівська міська рада в особі органу опіки та піклування, місцезнаходження: м. Борщів вул. Грушевського, 2 Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058485;

ІНФОРМАЦІЯ_11 в особі другого відділу, місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Повне рішення складено 03 жовтня 2025 року.

Головуючий: Г.І.Зушман