Рішення № 130757597, 01.10.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/2102/24 2/610/210/2025 01 жовтня 2025 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов позов АТ "ПУМБ", в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 30.11.2021 між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 , яка станом на 30.04.2024 становить 69557,6 гривень, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що на підставі укладеного 30.11.2021 кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 47250 грн, в порядку та на умовах, встановлених договором, із встановленими ним же порядком та строками погашенням кредиту та нарахування процентів і комісії.

Проте, відповідач порушив умови договору, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором (а.с.2-7).

17.07.2025 від представника відповідача адвоката Стаценка Д.Р. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, в якій просив визнати причини пропуску строку для подачі відзиву поважними, оскільки лише 16.07.2025 відповідач з ним уклав договір про надання правничої допомоги, а також просив рахувати новий строк для подання відзиву з моменту надання доступу представнику відповідача до матеріалів справи через електронний суд (а.с. 45-46).

05.08.2025 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 25.07.2025 його було залучено як представника відповідача та саме з цього моменту він мав можливість ознайомитись з матеріалами справи. Тому відзив подається в межах строку для його подання. З позовними вимогами частково не погодився, а саме в частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка становить 2.99 %. Посилався на те, що в переліку платних послуг публічної пропозиції позивач зазначає: послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Проте дане положення суперечить закону та є нікчемним, адже законодавством передбачено перелік послуг, які повинні надаватись банком безкоштовно та в яких випадках необхідно сплачувати за надання послуг. При цьому в самому кредитному договорі позивач не вказав, за які саме послуги буде нараховуватись комісія та який саме перелік послуг є оплатним. Позивач в позові та додатках до нього не конкретизував, за які саме послуги було стягнуто комісію, не надав доказів погодження переліку таких послуг з відповідачем при укладенні кредитного договору. Тому вважає позовну вимогу в частині стягнення комісії протиправною та такою, що суперечить нормам закону. А також вважає, що сплачена відповідачем сума, яка була включена в погашення комісії, повинна бути врахована в тіло кредиту і тоді відповідач повинен сплатити тіло кредиту в розмірі 29828,19 грн та 8,24 грн заборгованість за процентами. Отже позов просив задовольнити частково в розмірі 29836,43 грн та стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 13500 грн (а.с. 53-57).

Представник позивача просив справу розглянути за його відсутності (а.с.4).

Відповідач всудове засіданняне з`явився,його представникнадав заявупро розглядсправи зайого тавідповідача відсутності,позов просивзадовольнити частковота стягнутивитрати направову допомогу(а.с. 77-78).

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

30.11.2021між АТ"ПУМБ"і ОСОБА_1 укладено договір,шляхом власноручногопідписання заяви№1002034665801про приєднаннядо Договорукомплексного банківськогообслуговування (ДКБО)фізичних осіб,предметом якогостало наданнякредиту назагальні споживчіцілі,у виглядібанківського переказув сумі47250грн,в т.ч.на загальніспоживчі цілі47250грн,строком на24місяці,із розміромкомісії заобслуговування кредитноїзаборгованості -2,99%(1412,78грн щомісяця),розміром фіксованоїпроцентної ставки0,01%річних,за ануїтетноюсхемою поверненнякредиту (рівнимиплатежами) 3381,74грнщомісяця та3381,49грн (останнійплатіж),усього на24місяці 81161,51грн. Спосіб надання споживчого кредиту - переказ на рахунок НОМЕР_1 (а.с. 9-10).

До позовної заяви додано копію паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 , який містить аналогічну інформацію (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи АТ "ПУМБ" свої зобов`язання перед відповідачем виконав, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.54196545.110486.8810 від 30.11.2021 (а.с.24).

Із виписки про рух коштів за рахунком відповідача, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти, а також сплачував суми на погашення кредиту (а.с.26).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_1 станом на 30.04.2024 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 69557,60 грн, з яких 43130,43 грн заборгованість за кредитом, 8,24 грн заборгованість по процентам; 26418,93грн заборгованість по комісії (а.с.25).

З метою досудового врегулювання спору відповідачу було надіслано письмову вимогу (повідомлення) за вих. №КНО-44.2.2/196 від 01.05.2024 про сплату заборгованості в загальному розмірі 69557,60 грн протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги (а.с.15).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Під час розгляду справи встановлено, що кредитний договір №1002034665801 від 30.11.2021, який підписано відповідачем, містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної), договір підписано сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконував його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, користувався ними та частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою по рахунку, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Однак, отримавши від банку кошти в кредит в розмірі 47250 грн, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.

Отже матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за договором №1002034665801 від 30.11.2021, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти в повному обсязі не повернув, тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту, проти чого відповідач не заперечував.

Крім того, сторони в кредитному договорі №1002034665801 від 30.11.2021 погодили за користування кредитними коштами процентну ставку в розмірі 0,01% річних. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення не тільки тіла кредиту, а також заборгованість за нарахованими відсотками, проти чого відповідач також не заперечував.

Що стосується нарахування комісії, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "ПУМБ").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Разом з тим, суд вважає, що положення укладеного договору в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечать ст.12Закону України«Про споживчекредитування» та є нікчемними за свою природою.

У пункті 5 розділу «Споживчий кредит» заяви №1002034665801 від 30.11.2021 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана відповідачем визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,99%. Розділ заяви "Графік платежів" містить відомості про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 1412,78 грн щомісяця. Загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування становить 33906,72 грн.

Отже умовами, укладеного між сторонами договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Положеннями п. 5.7.3 публічної пропозиції АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касові операції щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Оскільки, публічна пропозиція АТ "ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачем, остання не може вважатись частиною договору приєднання, так і не містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомився відповідач та з яким останній погодився.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст ст. 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування"".

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1Закону України«Про споживчекредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8Закону України«Про споживчекредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8Закону України«Про споживчекредитування» Правління Національногобанку Українипостановою від08червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст.11Закону України«Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст.12Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісії за обслуговування кредиту, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з наведеного вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 26418,93 грн задоволенню не підлягають.

Також з розрахунку заборгованості та виписки/особового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що банком неправомірно зараховано в рахунок погашення комісії на суму 11302,24 грн, яка підлягає відніманню з заборгованості за кредитом.

Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 29836,43 грн ((43130,43 грн тіло кредиту 11302,24 грн сплачена комісія) + 8,24 грн відсотки)).

Статтею 15ЦПК Українипередбачено,що учасникисправи маютьправо користуватисяправничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Між відповідачем ОСОБА_1 і адвокатом Стаценком Д.Р. 16.07.2025 укладено договір про надання правничої допомоги № 02-05/24, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу та послуги представника в судовому засіданні по справі № 610/2102/24 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що розглядається в Балаклійському районному суді Харківської області, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката на підставі виставленого рахунку-фактури, а також у випадку необхідності фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

За договором адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в судовому засіданні, збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення, використання засобів захисту прав та представлення інтересів, передбачених законодавством, виконання інших дій.

Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Сума договору складає 13500 грн. Сплата гонорару здійснюється двома платежами: перший платіж у розмірі 8000 грн сплачується в день підписання договору, а другий у розмірі 5500 грн до 30.07.2025 (а.с. 49-50).

На підставі вказаного договору від 16.07.2025 на ім`я адвоката Стаценка Д.Р. оформлено ордер на надання правничої допомоги, за якими він здійснював представництво інтересів відповідача та складав процесуальні документи (а.с.59).

Разом з відзивом на позовну заяву, на виконання вимог ст.134 ЦПК України, представником відповідача було подано до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які поніс відповідач у зв`язку з розглядом зазначеної справи, де зазначено, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 13500 грн (а.с. 62).

Докази сплати судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у даній справі надано суду разом із відзивом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно дост.141ЦПК Україниcудовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з рахунку-фактури № 16071 від 16.07.2025, підписаного адвокатом Стаценком Д.Р. та відповідачем, за надані юридичні послуги за договором про надання правничої (правової) допомоги № 1607/1 від 16.07.2025 відповідач повинен сплатити 8000грн, які відповідно до квитанції № 2.219240005.1 було сплачено 16.07.2025 на рахунок адвоката Стаценка Д.Р. (а.с. 63-64, 68).

Як вбачається з рахунку-фактури № 30071 від 30.07.2025, підписаного адвокатом Стаценком Д.Р. та відповідачем, за надані юридичні послуги за договором про надання правничої (правової) допомоги № 1607/1 від 16.07.2025 відповідач повинен сплатити 5500грн, які відповідно до квитанції № 255678593 було сплачено 25.07.2025 на рахунок адвоката Стаценка Д.Р. (а.с. 60-61, 67).

Із огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірниміз складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з орієнтовним описом запланованих робіт та послуг адвоката вони включають: консультування ОСОБА_1 щодо супроводу справи № 610/2102/24 (1 година), підготовку відзиву по справі (4 години), аналіз актуальної судової практики (1 година), участь у судовому засіданні (2 години).

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України,відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому позивач не заперечував проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу на користь відповідача у визначеного ним розмірі, не подавав клопотання про зменшення таких витрат.

Отже не вважав їх неспівмірними.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих відповідачем документів, суд вважає співмірним наданий адвокатом обсяг послуг з їх вартістю 13500 грн, враховуючи фактичний вид правової допомоги (консультування Городніча Р.С. щодо супроводу справи №610/2102/24 (1 година), підготовку відзиву по справі (4 години), аналіз актуальної судової практики (1 година)), складність справи, значенням справи для сторін, характер правовідносин у цій справі, відсутність заперечень позивача про стягнення таких витрат.

Внаслідок часткового задоволення позову витрати зі сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги банку задоволено на 42,9 %, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача в розмірі 1039,21 грн (42,9% від 2422,40грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити частково.

2)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" заборгованість за кредитним договором в сумі 29836,43 гривень.

3)Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА"ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК"1039,21гривень судового збору.

4)В іншій частині позову відмовити.

5)Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13500 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцятиднів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.4, код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Суддя Стригуненко В.М.