Рішення № 130753996, 06.10.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2025Справа № 910/8250/25Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно - насіннєва агрофірма «Мрія»

до Малого приватного підприємства - агропромислова фірма «Унава»

про стягнення 957 562, 87 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 957 562, 87 грн. за договорами поставки №01/04/24 від 01.04.2024 року, №16/04/24 від 16.04.2024 року, №25/04/24 від 25.04.2024 року, №10/05/24 від 10.05.2024 року, №1У-06 від 01.06.2023 та №1У-06 від 01.06.2023, з яких : 673 455, 69 грн. - основний борг, 79 676, 83 грн. - втрати від інфляції, 26 987, 54 грн. - 3 % річних, 97 972, 51 коп. - пеня, 53 190, 40 коп. - штраф.

Згідно частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає Позивач у позовній заяві, в період з 25 квітня 2023 року по 27 квітня 2023 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕЛІТНО-НАСІННЄВА АГРОФІРМА «МРІЯ» (далі - Постачальник/Позивач) було передано МАЛОМУ ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ - АГРОПPОМИСЛОВА ФІРМА «УНАВА» (далі - Покупець/Відповідач) товар, а саме пшеницю у кількості 41,78 тонн на загальну суму 401 087,87 гривень за договором, укладеним в спрощений спосіб.

25 квітня 2023 року Позивач передав, а Відповідач прийняв пшеницю в кількості 11,80 тонн на суму 113 279,96 гривень, з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №15 від 25 квітня 2023 року, товарно-транспортними накладними №14 від 25 квітня 2023 року, №15 від 25 квітня 2023 року.

26 квітня 2023 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято пшеницю у кількості 17,94 тонн, на загальну суму 172 223,95 гривень, з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №16 від 26 квітня 2023 року, товарнотранспортними накладними №16 від 26 квітня 2023 року, №17 від 26 квітня 2023 року, №18 від 26 квітня 2023 року.

27 квітня 2023 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято пшеницю у кількості 12,04 тонн, на загальну суму 115 583,96 гривень, з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №17 від 27 квітня 2023 року, товарнотранспортними накладними №19 від 27 квітня 2023 року, №20 від 27 квітня 2023 року.

27 квітня 2023 року Позивачем виставлено Відповідачу рахунок на оплату № 6 від 27 квітня 2023 року на загальну суму 401 087,87 гривень.

Позивач зазначає, що Відповідачем здійснено наступні оплати за товар:

- 01 травня 2023 року на суму 57 287,87 гривень (платіжна інструкція №a8ce29986f від 01.05.2023 р.);

- 01 травня 2023 року на суму 59 000,00 гривень (платіжна інструкція №a1d9ed6dcc від 01.05.2023 р.);

- 03 травня 2023 року на суму 54 800,00 гривень (платіжна інструкція №783b4c3a8c від 03.05.2023 р.); - 19 травня 2023 року на суму 130 000,00 гривень (платіжна інструкція №b928ab481b від 19.05.2023 р.);

- 07 червня 2023 року на суму 50 000,00 гривень (платіжна інструкція №10806d25bb від 07.06.2023 р.);

- 09 червня 2023 року на суму 28 000,00 гривень (платіжна інструкція №d62cb44e66 від 09.06.2023 р.); - 29 червня 2023 року на суму 30 000,00 з яких 22 000,00 гривень.

Позивачем враховано, що в якості оплати за поставкою, здійсненою на підставі договору, укладеного в спрощений спосіб, згідно видаткових накладних №15 від 25 квітня 2023 року, №16 від 26 квітня 2023 року, №17 від 27 квітня 2023 року, а 8 000,00 гривень - в якості оплати наступної поставки за договором №1У-06 від 01 червня 2023.

Таким чином, Відповідачем за поставку пшениці, здійснену Позивачем в період з 25 по 27 квітня 2023 року згідно видаткових накладних №15 від 25 квітня 2023 року, №16 від 26 квітня 2023 року, №17 від 27 квітня 2023 року, розраховано в повному обсязі 29 червня 2023 року.

01 червня 2023 року Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №1У-06.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити пшеницю відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна кількість Товару в заліковій вазі становить - 56,620 метричних тонн.

Згідно пункту 2.2 Договору вбачається, що вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження в пункті призначення.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.3 Договору ціна Товару за 1 метричну тонну становить 9600 гривень, в тому числі ПДВ, а загальна вартість товару з ПДВ становить 543 552 гривень (+/- 10%).

Пункт 6.1 Договору передбачає граничний термін оплати товару - 27 грудня 2023 року.

На виконання умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв товар:

- 07 червня 2023 року - 32,26 тони на суму 309 695,90 гривень, з ПДВ (видаткова накладна №18 від 07 червня 2023 року, товарно-транспортні накладні №21 від 07 червня 2023 року, №22 від 07 червня 2023 року, №23 від 07 червня 2023 року, №24 від 07 червня 2023 року, №25 від 07 червня 2023 року, №26 від 07 червня 2023 року, рахунок на оплату №07 від 07 червня 2023 року);

- 08 червня 2023 року - 6,08 тонни на суму 58 367,98 гривень, з ПДВ (видаткова накладна №19 від 08 червня 2023 року, товарно-транспортна накладна №27 від 08 червня 2023 року, рахунок на оплату №08 від 08 червня 2023 року);

- 23 червня 2023 року - 18,28 тонн на суму 175 487,94 гривень, з ПДВ (видаткова накладна №20 від 23 червня 2023 року, товарно-транспортні накладні №28 від 23 червня 2023 року, №29 від 23 червня 2023 року, №30 від 23 червня 2023 року, рахунок на оплату №09 від 23 червня 2023 року).

Загалом за Договором поставки №1У-06 від 01 червня 2023 року Позивач передав Відповідачу пшеницю у кількості 56,62 тонни на загальну суму 543 551,82 гривень. Відповідачем здійснено наступні оплати за пшеницю, поставлену за Договором поставки №1У-06 від 01 червня 2023 року:

- 29 червня 2023 року на суму 30 000,00 гривень (платіжна інструкція №1535 від 29.06.2023 р.), з яких 8 000,00 гривень Позивач враховує в якості оплати за поставкою, здійсненою на підставі договору №1У-06 від 01.06.2023 року, а 22 000,00 гривень було враховано Позивачем в якості оплати попередньої поставки за договором, укладеним в спрощений спосіб, згідно видаткових накладних №15 від 25 квітня 2023 року, №16 від 26 квітня 2023 року, №17 від 27 квітня 2023 року:

- 07 липня 2023 року на суму 20 000,00 гривень (платіжна інструкція №1547 від 07.07.2023 р.);

- 11 липня 2023 року на суму 30 000,00 гривень (платіжна інструкція №1550 від 11.07.2023 р.);

- 12 липня 2023 року на суму 20 000,00 гривень (платіжна інструкція №1553 від 12.07.2023 р.);

- 13 липня 2023 року на суму 20 000,00 гривень (платіжна інструкція №1554 від 13.07.2023 р.);

- 25 липня 2023 року на суму 30 000,00 гривень (платіжна інструкція №1564 від 25.07.2023 р.);

- 31 липня 2023 року на суму 25 000,00 гривень (платіжна інструкція №1571 від 31.07.2023 р.);

- 06 вересня 2023 року на суму 70 000,00 гривень (платіжна інструкція №1593 від 06.09.2023 р.);

- 26 жовтня 2023 року на суму 30 000,00 гривень (платіжна інструкція №1638 від 26.10.2023 р.);

- 09 листопада 2023 року на суму 30 000,00 гривень (платіжна інструкція №1647від 09.11.2023 р.).

Позивач також зазначає, що ним враховано переплату Відповідача за Договором поставки №1У-12 від 14.12.2023 року, яку він здійснював на підставі виставленого рахунку №85 від 15.12.2023 року до договору поставки №1У-12, та яка становить з 04 січня 2024 року 4000,00 гривень, а з 15 січня 2024 року - 7000,00 гривень, що переплачено Відповідачем за Договором поставки №1У-12 від 14.12.2023 року, і Позивач цю переплату враховує в наявну заборгованість за поставку пшениці, здійсненої на підставі договору поставки №1У-06 від 01.06.2023 року.

Крім того, 04 вересня 2024 року Відповідач здійснив платіж на користь Позивача в якості погашення заборгованості згідно акту звірки на суму 39 000,00 гривень. Зазначений платіж Позивач також враховує в наявну заборгованість за поставку пшениці, здійсненої на підставі договору №1У-06 від 01.06.2023 року.

Відтак, заборгованість Відповідача за пшеницю, поставлену Позивачем згідно Договору поставки №1У-06 від 01 червня 2023 року становить 214 551, 82 гривень.

01 квітня 2024 року Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №01/04/24.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити пшеницю відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна кількість Товару в заліковій вазі становить - 6.0 метричних тонн.

Згідно пункту 2.2 Договору вбачається, що вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження в пункті призначення.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.3 Договору ціна Товару за 1 метричну тонну становить 9600 гривень, в тому числі ПДВ, а загальна вартість товару з ПДВ становить 57 600, 00 гривень (+/- 10%).

Пункт 6.1 Договору передбачає граничний термін оплати товару - 30 квітня 2024 року.

На виконання умов даного договору 02 квітня 2024 року Позивач передав, а Відповідач прийняв 6,16 тон пшениці за суму 59 135, 98 гривень, з ПДВ (видаткова накладна №54 від 02 квітня 2024 року, товарно-транспортна накладна №000173 від 02 квітня 2024 року), проте Відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав.

Таким чином, станом на дату подачі позову у Відповідача наявна заборгованість перед Позивачем за договором поставки №01/04/24 від 01.04.2024 року в сумі 59 135,98 гривень з ПДВ.

16 квітня 2024 року Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №16/04/24.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити пшеницю відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна кількість Товару в заліковій вазі становить - 25,0 метричних тонн +/-10%.

Пункт 2.2 Договору передбачає, що вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження в пункті призначення.

Згідно пунктів 4.1, 4.3 Договору ціна Товару за 1 метричну тонну становить 9600 гривень, в тому числі ПДВ, а загальна вартість товару з ПДВ становить 239 400,00 гривень (+/- 10%).

Пункт 6.1 Договору передбачає граничний термін оплати 100% вартості товару - 30 квітня 2024 року.

На виконання умов договору 16 квітня 2024 року Позивач передав, а Відповідач прийняв 12,50 тонн пшениці за суму 119 999,97 гривень, з ПДВ (видаткова накладна №58 від 16 квітня 2024 року, товарно-транспортні накладні №000181 від 16 квітня 2024 року, №000182 від 16 квітня 2024 року).

Також, на виконання умов договору 17 квітня 2024 року Позивач передав, а Відповідач прийняв 12,40 тонн пшениці за суму 119 039,96 гривень, з ПДВ (видаткова накладна №59 від 17 квітня 2024 року, товарно-транспортні накладні №000183 від 17 квітня 2024 року, №000184 від 17 квітня 2024 року).

Всього за Договором поставки №16/04/24 від 16 квітня 2024 року Позивач поставив Відповідачу 24,9 тонн пшениці на суму 239 039,93 гривень з ПДВ.

Відповідач за договором поставки №16/04/24 від 16 квітня 2024 року свої зобов`язання з оплати товару виконав частково, а саме здійснив оплати згідно рахунку №58 від 16.04.2024 року: - 24 квітня 2024 року - 40 000,00 гривень (платіжна інструкція №1773 від 24 квітня 2024 року); - 25 квітня 2024 року - 28 000,00 гривень (платіжна інструкція №1776 від 25 квітня 2024 року); - 30 квітня 2024 року - 40 000,00 гривень (платіжна інструкція №1784 від 30 квітня 2024 року); - 01 травня 2024 року - 11 999,97 гривень (платіжна інструкція №1785 від 01 травня 2024 року), а загалом на суму 119 999,97 гривень. Таким чином, заборгованість Відповідача за пшеницю, поставлену Позивачем згідно Договору поставки №№16/04/24 від 16 квітня 2024 року становить 239 039,93 гривень - 119 999,97 гривень = 119 039,96 гривень.

25 квітня 2024 року Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №25/04/24, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити пшеницю насипом.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна кількість Товару в заліковій вазі становить - 38,0 метричних тонн +/-10%.

Пункт 2.2 Договору передбачає, що вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження в пункті призначення.

Згідно пунктів 4.1, 4.3 Договору ціна Товару за 1 метричну тонну становить 9600 гривень, в тому числі ПДВ, а загальна вартість товару з ПДВ становить 364 800,00 гривень (+/- 10%).

Пункт 6.1 Договору передбачає граничний термін оплати 100% вартості товару - 30 квітня 2024 року.

На виконання умов договору 25 квітня 2024 року Позивач передав, а Відповідач прийняв 19,04 тонн пшениці за суму 182783,94 гривень, з ПДВ (видаткова накладна №61 від 25 квітня 2024 року, товарно-транспортні накладні №000187 від 25 квітня 2024 року, №000185 від 25 квітня 2024 року, №000186 від 25 квітня 2024 року).

На виконання умов договору 26 квітня 2024 року Позивач передав, а Відповідач прийняв 18,96 тонн пшениці за суму 182 015,95 гривень, з ПДВ (видаткова накладна №62 від 26 квітня 2024 року, товарно-транспортні накладні №000187 від 26 квітня 2024 року, №000188 від 26 квітня 2024 року, №000190 від 26 квітня 2024 року).

Всього за Договором поставки №№25/04/24 від 25 квітня 2024 року Позивач поставив Відповідачу 38,0 тонн пшениці на суму 364 799,89 гривень з ПДВ.

Відповідач за договором поставки №25/04/24 від 25 квітня 2024 року свої зобов`язання з оплати товару виконав частково, а саме здійснив наступні оплати згідно рахунку №65 від 25.04.2024 року: - 02 травня 2024 року - 32 783, 94 гривень (платіжна інструкція №1789 від 02 травня 2024 року); - 08 травня 2024 року - 38 000,00 гривень (платіжна інструкція №1796 від 08 травня 2024 року); - 15 травня 2024 року - 62 000,00 гривень (платіжна інструкція №1799 від 15 травня 2024 року); - 03 червня 2024 року - 11 000,00 гривень (платіжна інструкція №1819 від 03 червня 2024 року), а загалом на суму 143 783,94 гривень.

Таким чином, заборгованість Відповідача за пшеницю, поставлену Позивачем згідно Договору поставки №№25/04/24 від 25 квітня 2024 року становить 364 799,89 гривень - 143 783,94 гривень = 221 015,95 гривень.

10 травня 2024 року Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №10/05/24, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити пшеницю насипом.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна кількість Товару в заліковій вазі становить - 6,0 метричних тонн +/-10%.

Пункт 2.2 Договору передбачає, що вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні Товару під час вивантаження в пункті призначення.

Згідно пунктів 4.1, 4.3 Договору ціна Товару за 1 метричну тонну становить 9600 гривень, в тому числі ПДВ, а загальна вартість товару з ПДВ становить 57 600,00 гривень (+/- 10%).

Пункт 6.1 Договору передбачає граничний термін оплати 100% вартості товару - 31 травня 2024 року.

На виконання умов договору 10 травня 2024 року Позивач передав, а Відповідач прийняв 6,22 тонн пшениці за суму 59711,98 гривень, з ПДВ (видаткова накладна №65 від 10 травня 2024 року, товарно-транспортна накладна №000198 від 10.05.2024 р.).

Відповідач за договором поставки №10/05/24 від 10 травня 2025 року свої зобов`язання з оплати товару виконав не виконав.

Таким чином, станом на дату подачі позову у Відповідача наявна заборгованість перед Позивачем за договором поставки 10/05/24 від 10 травня 2025 року сумі - 59 711,98 гривень, з ПДВ.

Відповідачем було здійснено оплати на користь Позивача без вказівки на конкретний договір/рахунок/видаткову накладну, а зазначено загальне призначення платежу - за зерно пшениці, за пшеницю тощо, однак повна оплата за вказаними договорами не здійснена, в зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 673 455, 69 грн. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача загальну суму штрафних санкцій в розмірі 79 676, 83 грн. - втрат від інфляції, 26987,54 грн. - 3 % річних, 53 190,40 грн. - штрафу та 97 972,51 грн. - пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.4 Договорів поставки №01/04/24 від 01.04.2024 року, №16/04/24 від 16.04.2024 року, №25/04/24 від 25.04.2024 року, №10/05/24 від 10.05.2024 року, №1У-06 від 01.06.2023 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення, що діє на дату такого прострочення.

Пунктом 8.5 вказаних договорів, окрім договору поставки №1У-06 від 01.06.2023 року передбачено, що у випадку прострочення оплати Товару більше ніж на 10 днів, Покупець зобов`язаний сплати Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми прострочення.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 97 972, 51 грн. та штраф у розмірі 53 190,40 грн.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України (чинний на момент спірних правовідносин) штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України (чинний на момент спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 26 987, 54 грн.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленій сумі, а саме в розмірі 79 676, 83 грн.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 15 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги № №02/08 від 03.08.2023, рахунок-акт №6 від 21 липня 2025 року, платіжну інструкцію №7982 від 23.07.2025.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з МАЛОГО ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА - АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА «УНАВА» (Україна, 03141, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛГОГРАДСЬКА, будинок 9 А, квартира 80, код - 21586560) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕЛІТНО-НАСІННЄВА АГРОФІРМА «МРІЯ» (Україна, 09340, Київська обл., Володарський р-н, село Капустинці, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, 8, код 38512603) - 673 455 (шістсот сімдесят три тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) грн. 69 коп. - основного боргу, 79 676 (сімдесят дев`ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 83 коп. - втрат від інфляції, 26 987 (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 54 коп. - 3 % річних, 97 972 (дев`яносто сім тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 51 коп. - пені, 53 190 (п`ятдесят три тисячі сто дев`яносто) грн. 40 коп. - штрафу, 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу та 11 175 (дві тисячі чотириста сорок сім) грн. 40 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва