Ухвала суду № 130751127, 26.09.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35691/25-ц

пр. № 2-8308/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвій Т.Г.

при секретарі судового засідання - Романенко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу №757/35691/25-ц за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа №757/35691/25-ц за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судове засідання учасники процесу не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Разом з цим, від відповідача надійшло клопотання проо закриття провадження у справі, оскільки ним заборгованість за кредитним договором погашена.

Окрім цього, представником позивача направлялась заява до суду про відкликання позовної заяви, у зв`язку з тим, що досягнуто домовленість щодо сплати заборгованості.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, гарантується кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A № 18).

Так само, як заявник має право на суд, він має право і відмовитися від наміру надалі підтримувати свою заяву, що відповідає пункту першому частини першої ст. 37 Конвенції, оскільки Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте, поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Отже, враховуючи, що самими сторонами врегульовано спірні питання, суд вважає можливим закрити провадження по вищезазначеній справі, оскільки у справі відсутній предмет спору.

Окрім іншого, вбачається, що представником позивача подавалась заява про відкликання позову.

Разом з цим, оскільки дана заява надійшла після відкриття провадження у справі, суд не може її розглянути, у відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заява відповідача про закриття провадження, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно з ч. 3 ст.142 ЦПК України, розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Так, вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки не було надано підтвердження щодо сплати на користь позивача суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-23, 255, 256, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі 757/20667/25-ц за позовом №757/35691/25-ц за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04082, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) суму судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА