Рішення № 130742921, 06.10.2025, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/883/25

Провадження № 2/349/447/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 жовтня 2025 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого суддіГаврилюк О.О.

з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правиламиспрощеного позовногопровадження в порядку заочного розгляду цивільну справу №349/883/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У липні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтуванняпозову зазначено,що 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №103361583, згідно якого отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн, на строк 7 днів, з 19 листопада 2021 року по 26 листопада 2021 року, зі сплатою процентної ставки в розмірі 2 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту.

10 лютого 2022 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №10-02/2022-50, відповідно доякого ТОВ "ФК "Вердикт Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103361583 від 19 листопада 2021 року.

10 березня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" і ТОВ "Коллект центр" укладено договір №10-03/2023/01 за яким ТОВ "Коллект центр" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103361583 від 19 листопада 2021 року.

Станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 становить 25 150,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 19 200,00 грн., заборгованість за комісією - 950,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вищевказаним договором на загальну суму 25 150,00 грн та судові витрати по справі, які складаються з 2 422,40 грн сплаченого судового збору, витратина правову допомогу в сумі 13 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзив на позов.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання, не повідомив суд про причини неявки. Про день, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд дійшов висновку про проведення заочного розгляду справи.

За ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом .

19 листопада 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №103361583.

За умовами цього договору розмір кредиту - 5 000,00 грн, кредит надано на строк - 7 днів, з 19 листопада 2021 року по 26 листопада 2021 року, розмір процентної ставки - 2 % в день;. Загальні витрати позичальника за кредитом становлять 1650,00 грн. Загальна вартість кредиту 6650,00 грн. Комісія за надання кредиту 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом - 700,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 103361583 станом на 25 січня 2022 року, за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість за кредитним договором в розмірі 21 650,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн., заборгованість по процентах - 15 700,00 грн., заборгованість за комісією - 950,00 грн.

10лютого 2022року між ТОВ"Мілоан" таТОВ "Вердикт-Капітал"був укладенийдоговір факторингу №10-02/2022-50 відповідно до п. 2.1. якого клієнт відступає факторові за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

На підставі акта приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №10-02/2022-50 від 10 лютого 2022 року, ТОВ "Мілоан" передало, а ТОВ "Вердикт-Капітал" прийняло реєстр боржників відповідно до умов договору відступлення права вимоги.

Відповідно реєстру боржників до договору факторингу, представники ТОВ"Міолан" таТОВ "Вердикт-Капітал"на виконаннядоговору відступленняправа вимоги підписалиреєстр,за якимрахувалася заборгованістьза договором№103361583 на загальну суму 21650,00 грн., боржником за яким зазначений ОСОБА_1

10 березня 2023 року між ТОВ"Вердикт-Капітал" і ТОВ "Коллект центр" укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило, а ТОВ "Коллект центр" прийняло за плату право грошової вимоги відповідно до умов договору відступлення прав вимоги.

На підставі акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, ТОВ "Вердикт-Капітал" передало, а ТОВ "Коллект центр" прийняло реєстр боржників відповідно до умов договору відступлення права вимоги.

Відповідно реєстру боржників до договору факторингу, представники ТОВ"Вердикт-Капітал"та ТОВ"Коллектцентр"на виконаннядоговору відступленняправа вимоги підписалиреєстр,за якимрахувалася заборгованістьза договором№103361583 на загальну суму 25150,00 грн., боржником за яким зазначений ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням 19 листопада 2021 року договору про надання споживчого кредиту №103361583 за допомогоюінформаційно-телекомунікаційнихсистем,перерахування кредитних коштів відповідачу в розмірі 5000,00 грн та наявності невиконаних ОСОБА_1 зобов`язань за цим договором.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року до позивачаперейшло правовимоги за договоромпро надання споживчого кредиту №103361583 від 19 листопада 2021 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора, однак неповідомлення боржника про заміну кредитора не може бути підставою для відмови у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками за договором про надання фінансового кредиту №103361583 від 19 листопада 2021 року, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз цих норм права свідчить, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до умов договору кредит надано на строк - 7 днів (п.1.3. Договору), а денна процентна ставка ( фіксована ) 2% ( п.1.5.2. Договору).

Таким чином розмір заборгованості відповідача зі сплати відсотків за період з 19 листопада 2021 року по 26 листопада 2021 року становить 700,00 грн.

Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п.2.3.1.2. вказаного договору).

З урахування того, що відповідач не сплатив заборгованість у строк визначений договором, відбулася пролонгація договору на стандартних умовах відповідно до п. 1.6 та п.2.3.1.2. договору, тому з 19 листопада 2021 року по 25 січня 2021 року заборгованість за процентами за користування кредитом становить 15 000 грн (5 000 грн (тіло кредиту) х 5% (розмір процентної ставки) х 60 (кількість днів у періоді).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача частково та стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №103361583 від 19 листопада 2021 року у розмірі 21 650,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15700,00 грн - заборгованість за відсотками, 950,00 грн заборгованість за комісією.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір позивачем сплачено з застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0533750136 від 01 липня 2025 року.

Позовні вимоги позивача задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2085,20 грн. (21650,00Х100:25150=86,08%; 86,08Х2422,40:100= 2085,20)

Згідно з положеннями частин 1-5 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді встановлено, що звертаючись до суду представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона позивача надала копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2025 року, що підписано сторонами ТОВ ФК "Кредит-Капітал" та керівником адвокатського об`єднання "Лігал Ассістанс" Т.В.Бурдюгом, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, заявкою про надання юридичної допомоги №1263 від 01 травня 2025 року, витяг з акта №10 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року відповідно до якого за надання правничої (правової) допомоги клієнт сплачує гонорар (винагороду) в розмірі 13 000 грн.

На переконання суду розмір вказаних витрат є завищеним та підлягає зменшенню до 4000 грн, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді.

Враховуючи викладене, часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 3443,20 грн. (4000,00Х86,08:100=3443,20 грн.).

Керуючись ст.263-265,280-284 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фінансовакомпанія "Кредит-Капітал"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитнимдоговором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №103361583 від 19 листопада 2021 року в розмірі 21 650,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 700,00 грн - заборгованість за відсотками, 950,00 грн. - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судові витрати в розмірі 2085,20 грн. судового збору, 3443,20 грн. витрати на правову допомогу. Всього на загальну суму 5 528,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження: м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, пов. 4, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2025 року.

Суддя О.О.Гаврилюк