Ухвала суду № 130742794, 06.10.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13800/25

Провадження № 6/344/406/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Домбровської Г.В., секретаря судового засідання Катрич М.-Т.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду подання Міністерства Юстиції України, заінтересовані особи: Національний банк України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

В С Т А Н О В И В:

Міністерство Юстиції України звернулося до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами посилаючись, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження АСВП № 78700381 з примусового виконання виконавчого листа № 757/22295/17-ц, виданого 09.07.2025 Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національного банку України заборгованість за кредитним договором від 4.06.202014р. № 12/09/6 в розмірі 1 803 575 992 грн.63 коп., штраф в розмірі 30000 грн., судовий збір в розмірі 27053639 грн.89 коп.

В результаті вжитих заходів у боржника не виявлено коштів і майна, на яке може бути звернено стягнення. Станом на 06.08.2025 рішення суду залишається невиконаним та заборгованість боржником не сплачена.

Вжитими заходами встановлено, що боржник ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата реєстрації шлюбу 22.10.1997.

Згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості:

житловий будинок, Загальна площа (кв.м): 81.7, житлова площа (кв.м): 40.4, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 2610100000:20:001:0094, площею: 0.0875 га. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228098826101

шестикімнатна квартира з підвальним приміщенням, загальна площа (кв.м): 351.1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 203088226101.

Вказані об`єкти нерухомості дружиною боржника ОСОБА_2 набуто 02.12.2103 та 20.12.2010, тобто під час перебування у шлюбі, а отже зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

У зв`язку з цим, з метою виконання судового рішення, виникла необхідність у визначенні частки майна боржника у спільній сумісній власності як заходу виконання рішення.

Представником Міністерства Юстиції України на адресу суду подано заяву про розгляд подання за його відсутності, просив його задовольнити.

Представник Національного Банку України (стягував у виконавчому провадженні) в судових засіданнях миги подання підтримав, просив його задовольнити.

Інші учасники судового провадження (боржник ОСОБА_1 та інша заінтересована особа ОСОБА_2 ) в судове засідання повторно не з`явилися, повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, пр. причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань не подавали. Неявка вкзанаих осіб, які вважаються належним чином повідомленими про розгляд подання, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши надані матеріали і оцінюючи встановлені обставини в сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження АСВП № 78700381 з примусового виконання виконавчого листа №757/22295/17-ц, виданого 09.07.2025 Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національного банку України заборгованість за кредитним договором від 4.06.202014р. № 12/09/6 в розмірі 1 803 575 992 грн.63 коп. , штраф в розмірі 30000 грн., судовий збір в розмірі 27053639 грн.89 коп.

25.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як зазначено у поданому до суду поданні, станом на 06.08.2025 року рішення суду у справі №757/22295/17-ц залишається невиконаним та заборгованість боржником не сплачена.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, нерухоме майно за боржником не зареєстровано.

Згідно відомостей Державної податкової служби України встановлено про відсутність відкритих банківських рахунків.

Згідно відповіді МВС України за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

Таким чином, в результаті вжитих заходів у боржника не виявлено коштів і майна, на яке може бути звернено стягнення.

У зв`язку з цим, посилаючись на те, що боржник з 22.10.1997 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій на праві власності належить відповідне нерухоме майно, набуте в шлюбі, Міністерство Юстиції України звернулося до суду з даним поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у спільній сумісній власності подружжя.

Згідно інформаційної довідки від 06.08.2025 №53571144 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 встановлено, що за вказаною особою зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості:

- житловий будинок, загальна площа (кв.м): 81.7, житлова площа (кв.м): 40.4, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 2610100000:20:001:0094, площею: 0.0875 га. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 228098826101

Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 02.12.2013, видавник: Державний реєстратор Гардабура Т.В.

- шестикімнатна квартира з підвальним приміщенням, загальна площа (кв.м): 351.1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 203088226101.

Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 3045, 20.12.2010, приватний нотаріус Глущенко І.В.

Як проголошує ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч.6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження).

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб.

Статтею 370 ЦК України також встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 85, 87 постанови від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20) сформулювала такий правовий висновок, що якщо боржнику разом з іншими особами належить майно на праві спільної власності, але частка боржника в праві власності не визначена, то наявність спору між співвласниками щодо розміру такої частки не може бути перешкодою для звернення стягнення на частку боржника, бо у світлі практики Європейського суду з прав людини це означало би порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

У постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 643/16464/17 (провадження № 61-4405) Верховний Суд, виходячи із обставин справи, вважав за можливе за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, визначивши ідеальну частку боржника у спільній сумісній власності.

Велика Палата Верховного Суду 15 січня 2020 року по справі № 367/6231/16-ц відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16, шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення. Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Відтак суд враховує, що при розгляді подання державного виконавця в порядкуст.443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду.

Разом з тим, Суд зауважує, що поданого до суду подання представником Міністерства Юстиції України додано копію актового запису про шлюб, зі змісту якого вбачається, що боржник ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата реєстрації шлюбу 22.10.1997, актовий запис №1389.

Даних щодо розірвання шлюбу суду подання Міністерства Юстиції України не містить.

Разом тим, як вбачається зі змісту інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року у справі №2-2093 2009 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/14050951), яким шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 22 жовтня 1997 року про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний запис №1389 Відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківським міським управлінням юстиції розірвано.

Дані щодо апеляційного оскарження вказаного судового рішення, чи його скасування в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції станом на 05.06.2009 року) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (частина 1 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції станом на 05.06.2009 року).

Отже, у зв`язку з відсутністю в Єдиному державному реєстрі судових рішень даних щодо апеляційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2009 року у справі №2-2093 2009 р., чи його скасування воно набрало законної сили 16.06.2009 року.

З цього часу шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 22 жовтня 1997 року про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний запис №1389 Відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківським міським управлінням юстиції є припиненим.

Згідно з наданою суду заявником копією інформаційної довідки від 06.08.2025 №53571144 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 набула майно, щодо визначення частки боржника у якому подано дане подання, 20.12.2010 року та 02.12.2013 року, тобто після припинення шлюбу з боржником ОСОБА_1 , а, отже, зазначене майно не є спільною сумісною власністю їхнього подружжя.

У зв`язку з цим підстави для визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні ОСОБА_2 , яким він з нею спільно не володіє, відсутні.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (близькі за змістом приписи викладені у частині першій статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

На підставі наведеного, керуючись ст. 258-261,353-354,443 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання Міністерства Юстиції України, заінтересовані особи: Національний банк України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.10.2025 року.

Суддя Домбровська Г.В.