Рішення № 130738672, 03.10.2025, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/235/24

Провадження № 2-др/503/4/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцькій Г.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Кодима питання про судові витрати у вигляді витрат на професійнуправничу допомогупонесених у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського районуОдеської області про визнання незаконним і скасування рішення про відмову в затвердженні землеустрою та про визнання права на безоплатне одержання земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації,

встановив:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за вище вказаним позовом, в якій 16.09.2025 року ухвалено рішення, яким позов задоволено частково. При цьому, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Осокін С.Ю. в судовому засіданні, яке відбулось 16.09.2025року,зробив заявупро поданнядоказів розмірувитрат напрофесійну правничудопомогу,які понесла позивач, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.В свою чергу 29.09.2025 року представник позивача адвокат Осокін С.Ю. подав до суду з використанням системи «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно ч.3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомленняучасників справи. Прицьому,у відповідностідо положень першогоречення ч.4ст.270ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Однак, суд не вбачає необхідності у виклику сторін в судове засідання для вирішення лише питання про судові витрати, тому проводить його без їх повідомлення.

Оскільки відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

У змістіпозовної заяви(а.с.3на звороті)представник позивача ОСОБА_1 адвокат Осокін С.Ю., на виконання вимог пункту 9 ч.3 ст. 175 ЦПК України, зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме у вигляді розміру судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі станом на день подачі позову 7000 грн. а також із відзначенням того, що всього очікується понесення судових витрат в сумі не менше 20000 грн.

При цьому, до самої позовної заяви представником позивача було додано:

- розрахунок витрат на правничу допомогу складений 01.02.2024 року (а.с.25), згідно якого їх загальний розмір на той час становив 7000 грн, зокрема за надання усних правових консультацій, оформлення адвокатського запиту, оформлення позовної заяви;

- квитанцію № б/н від 01.02.2024 року (а.с.26), згідно якої адвокатом Осокіним С.Ю. було прийнято від ОСОБА_1 плату в розмірі 7000 грн за отриманні послуги, серед іншого, за надання усних правових консультацій, оформлення адвокатського запиту, оформлення позовної заяви.

В свою чергу у судовому засіданні, яке відбулось 16.09.2025 року, представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОсокінС.Ю. зробивзаяву проподання доказіврозміру витратна професійнуправничу допомогу,які понесла позивач, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

16.09.2025 року у даній справі було ухвалено рішення, яким позов задоволено частково. Водночас із цим в згаданому рішенні судом було вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору, а з приводу витрат на професійну правничу допомогу, які понесла позивач, то суд визначив останній строк тривалістю п`ять днів для подання доказів розміру таких витрат у відповідності до положень ч.8 ст. 141 ЦПК України та вимог ч.1 ст. 246 і пункт 5 ч.7 ст. 265 ЦПК України.

Однак, у встановлений судом строк відповідні докази позивачем/представником позивача не були подані до суду.

29.09.2025 року представник позивача адвокат Осокін С.Ю. подав до суду з використанням системи «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Таким чином на даний час у даній справі залишилось не вирішеним питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем та докази про розмір яких були надані до суду разом із позовною заявою.

Відповідно до положень ч.2-3 ст. 246 ЦПК України, у випадку вирішення питання про судові витрати суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому,згідно абзаців1і 2ч.8ст.141ЦПК України,розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У зв`язку з чим суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Між адвокатом Осокіним С.Ю. та ОСОБА_1 04.12.2023 року був укладений договір про надання правничої допомоги (а.с.24).

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року справа № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача адвокатом Осокіним С.Ю. складена та підписана позовна заява, завірені з дотриманням положень частини 4 статті 95ЦПК України копії документів додані до позовної заяви, виконаний адвокатський запит (зазначене підтверджує зміст відповіді наявній на а.с.14), також останній приймав участь в судових засіданнях, які призначалися судом у даній справі та проводилися за його участі в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Також підтвердженосаме фактичнепонесення позивачем ОСОБА_1 витрат напрофесійну правничудопомогу врозмірі 7000грн,внаслідок їхсплати адвокату Осокіну С.Ю.

Водночас ізцим відвідповідача Кодимськоїміської радиПодільського районуОдеської області до судуне надходилоклопотання про зменшеннярозміру витратна правничудопомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами,в порядкупередбаченому ч.5ст.137ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, а саме половину однієї з двох позовних вимог (щодо визнання незаконним рішення), тобто їх частину, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1750 грн, що дорівнює частині від 7000 грн.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

У цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Кодимськоїміської радиПодільського районуОдеської області про визнання незаконним і скасування рішення про відмову в затвердженні землеустрою та про визнання права на безоплатне одержання земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, ухвалити додаткове рішення.

Стягнути зКодимської міськоїради Подільськогорайону Одеськоїобласті на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 1750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко