Рішення № 130738162, 02.10.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 рокуСправа №160/20430/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідачі), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 № 046150018061 від 26.06.2025 Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу наступні періоди:

1) навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983;

2) період військової служби з 13.11.1984 по 15.11.1986;

3) період роботи з 05.08.1987 по 18.03.1993; з 25.03.1993 по 13.09.1993; з 21.09.1993 по 09.03.1995; з 08.06.1995 по 30.06.1995; з 07.09.1995 по 16.10.1995; з 19.03.1996 по 19.11.1996; з 21.01.1997 по 21.08.1997; з 09.09.1997 по 29.05.1998; з 04.08.1998 по 31.12.1999; з 01.01.2000 по 06.07.2002; з 07.07.2002 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 17.05.2004 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1983 року в російській федерації;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком з моменту права на її виникнення - з 29.05.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.06.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області. Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 26.06.2025 №046150018061 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 01.08.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.

25.08.2025 на виконання ухвали суду від 17.07.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшли матеріали, що були на розгляді при прийнятті пенсійним органом спірного рішення.

Відповідачі станом на 02.10.2025 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, про розгляд справи повідомлялися належним чином шляхом доставлення адміністративного позову та ухвали про відкриття спрощеного провадження до їх електронних кабінетів системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.

За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

Відповідачі мають зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає їх належним чином повідомленими про розгляд цієї справи.

Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.06.2025 № 046150018061 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу (32 роки). Станом на день звернення, позивачу виповнилося повних 60 років, страховий стаж складав 16 років 09 місяців 12 день, з необхідних 32 роки. Зазначена відмова зумовлена наступними обставинами:

- «за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.07.1983р., оскільки відсутня дата видачі документа;

- не зараховано період військової служби з 13.11.1984 по 15.11.1986 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.07.1983р., оскільки відсутня дата видачі документа;

- не зараховано період трудової діяльності з 05.08.1987 по 18.03.1993р., з 25.03.1993 по 13.09.1993, з 21.09.1993 по 09.03.1995, з 08.06.1995 по 30.06.1995, з 07.09.1995 по 16.10.1995, з 19.03.1996 по 19.11.1996, з 21.01.1997 по 21.08.1997, з 09.09.1997 по 29.05.1998, з 04.08.1998 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 06.07.2002, 07.07.2002 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 17.05.2004, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.07.1983р, оскільки робота в російській федерації».

Позивач не погоджується із вказаними рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року мають особи за наявності страхового стажу 32 роки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. В той же час, трудова книжка підтверджує загальний трудовий стаж особи.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд звертає увагу, що до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 21.07.1983 внесені записи про всі спірні періоди навчання (з 01.09.1980 по 20.07.1983), проходження військової служби (з 13.11.1984 по 15.11.1986) та роботи (з 05.08.1987 по 18.03.1993р., з 25.03.1993 по 13.09.1993, з 21.09.1993 по 09.03.1995, з 08.06.1995 по 30.06.1995, з 07.09.1995 по 16.10.1995, з 19.03.1996 по 19.11.1996, з 21.01.1997 по 21.08.1997, з 09.09.1997 по 29.05.1998, з 04.08.1998 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 06.07.2002, 07.07.2002 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 17.05.2004) ОСОБА_1 .

Трудова книжка позивача вперше заповнювалась 21.07.1983. На той час діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція№162).

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

За приписами пунктів 2.3, 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом (адміністрацією підприємства) після видання відповідного наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку (терміну), а в разі звільнення у день звільнення, і вони повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Також, недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV у віці 60 років.

При оформленні пенсії за віком ОСОБА_1 надав необхідний пакет документів для призначення пенсії.

Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач у рішенні від 26.06.2025 №046150018061 посилається на те, що відсутня дата видачі документа за періоди навчання (з 01.09.1980 по 20.07.1983) та проходження військової служби (з 13.11.1984 по 15.11.1986).

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним зазначити, що визначальним для призначення пенсії є стаж трудової діяльності. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів) не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. При цьому, на особу не може перекладатися тягар доведення достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у від 21.02.2018 у справі №687/975/17, 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 04.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Відтак суд вважає, що записи навчання та військової служби позивача відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 є достатньою підставою для підтвердження страхового стажу, у тому числі за періоди навчання (з 01.09.1980 по 20.07.1983) та проходження військової служби (з 13.11.1984 по 15.11.1986). Не зарахування зазначеного у трудовій книжці періоду до страхового стажу є необґрунтованим та протиправним.

Щодо періодів роботи з 05.08.1987 по 18.03.1993; з 25.03.1993 по 13.09.1993; з 21.09.1993 по 09.03.1995; з 08.06.1995 по 30.06.1995; з 07.09.1995 по 16.10.1995; з 19.03.1996 по 19.11.1996; з 21.01.1997 по 21.08.1997; з 09.09.1997 по 29.05.1998; з 04.08.1998 по 31.12.1999; з 01.01.2000 по 06.07.2002; з 07.07.2002 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 17.05.2004 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1983 року в російській федерації, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 1 Закону № 1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Російської Федерації, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить трудова книжка серії НОМЕР_2 від 21.07.1983, яка надавалась відповідачу для розгляду питання про призначення пенсії. Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи/служби позивача до його страхового стажу, а тому дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів є протиправними.

Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території рф, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та діючого законодавства України, а від так підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин справи та документів, наданих позивачем.

Таким чином, рішення про відмову призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.06.2025 № 046150018061 підлягає скасуванню, оскільки судом під час розгляду справи встановлена неповнота перевірки відповідачем наявності у позивача страхового стажу.

Приймаючи до уваги, що суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового (пільгового) стажу роботи позивача і це відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, лише після встановлення наявності у позивача страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області має прийняти обґрунтоване рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним з метою ефективного захисту прав позивача визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 № 046150018061 від 26.06.2025 Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу наступні періоди: 1) навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983; 2) період військової служби з 13.11.1984 по 15.11.1986; 3) період роботи з 05.08.1987 по 18.03.1993; з 25.03.1993 по 13.09.1993; з 21.09.1993 по 09.03.1995; з 08.06.1995 по 30.06.1995; з 07.09.1995 по 16.10.1995; з 19.03.1996 по 19.11.1996; з 21.01.1997 по 21.08.1997; з 09.09.1997 по 29.05.1998; з 04.08.1998 по 31.12.1999; з 01.01.2000 по 06.07.2002; з 07.07.2002 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 17.05.2004 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1983 року в російській федерації, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією № 0.0.4454587038.1 від 12.07.2025.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 № 046150018061 від 26.06.2025 Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу наступні періоди:

1) навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983;

2) період військової служби з 13.11.1984 по 15.11.1986;

3) період роботи з 05.08.1987 по 18.03.1993; з 25.03.1993 по 13.09.1993; з 21.09.1993 по 09.03.1995; з 08.06.1995 по 30.06.1995; з 07.09.1995 по 16.10.1995; з 19.03.1996 по 19.11.1996; з 21.01.1997 по 21.08.1997; з 09.09.1997 по 29.05.1998; з 04.08.1998 по 31.12.1999; з 01.01.2000 по 06.07.2002; з 07.07.2002 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 17.05.2004 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1983 року в російській федерації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець