Рішення № 130737635, 18.09.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/1346/25

Провадження 2/127/2732/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2025 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №128/1346/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов мотивований тим, що 30.07.2021 року в електронній формі, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» був укладений договір № 2194849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 10 000, 00 грн. на споживчі потреби на строк 30 днів, на платіжну картку № НОМЕР_1 , на умовах повернення, із сплатою процентів за користування кредитом 1, 90% в день.

Договір відповідач підписав через телекомунікаційну систему (тел. 0970636753) одноразовим ідентифікатором Е413, акцептувавши пропозицію ТОВ.

Кредитні кошти відповідачеві були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору.

ТОВ «Лінеура Україна» умови договору виконало в повному обсязі, відповідач умов договору не виконав, грошових коштів у строк, визначений договором не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

15.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «СвеаФінанс») укладений договір факторингу № 2-15072022, згідно з яким первісний кредитор відступив права вимоги позивачеві в розмірі заборгованостей боржників, визначених в реєстрі боржників, в тому числі за договором № 2194849 від 30.07.2021 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2194849 від 30.07.2021 року, станом на дату подачі позову заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту 10000 грн., заборгованість по відсотках 22800 грн., загалом 32800 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Свеа Фінанс» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2194849 від 30.07.2021 року в загальній сумі 32800 грн. та судові витрати 2422, 40 грн. судового збору.

07.05.2025 року відкрите спрощене провадження у справі.

Представник позивача Сторожишина О.О. в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи у її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, завчасно, за адресою реєстрації проживання, відзиву на позов, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223,280 ЦПК Українисуд провів заочний розгляд справи.

Відповідно дост. 247 ЦПК Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 30.07.2021 року в електронній формі, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» був укладений договір № 2194849 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 10 000, 00 грн. на споживчі потреби на строк 30 днів, на платіжну картку № НОМЕР_1 , на умовах повернення, із сплатою процентів за користування кредитом 1, 90% в день (стандартна ставка), 0, 01 % (занижена ставка).

Сторонами погоджено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 15700 грн., за заниженою ставкою 10030 грн.

Договір відповідач підписав через телекомунікаційну систему (тел. 0970636753) одноразовим ідентифікатором Е413 30.07.2021 року о 09.37 год., акцептувавши пропозицію ТОВ.

Кредитні кошти відповідачеві були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору, що підтверджено повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 року, яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків на підставі ліцензії НБУ № 3 від 11.11.2013 року, згідно договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року. Підтверджено (а.с. 23), що на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.иа 100276511, 30.07.2021 року о 09.39 год. зараховано 10 000 грн.

27.08.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № 2194849, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором В170 27.08.2021 року о 15.34, згідно з яким строк користування кредитом за ініціативою клієнта продовжено до 30 днів. Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 27.09.2021 року.

ТОВ «Лінеура Україна» умови договору виконало в повному обсязі, відповідач умов договору не виконав, грошових коштів у строк, визначений договором не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

15.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс») укладений договір факторингу № 2-15072022, згідно з яким первісний кредитор відступив права вимоги позивачеві в розмірі заборгованостей боржників, визначених в реєстрі боржників, в тому числі за договором № 2194849 від 30.07.2021 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2194849 від 30.07.2021 року, станом на дату подачі позову заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту 10000 грн., заборгованість по відсотках 22800 грн., загалом 32800 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Кредитний договір від 30.07.2021 року, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 недійсним судом не визнавався.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 30.07.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2194849 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 10 000 грн.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2194849 від 30.07.2021 року, який не був оспорений відповідачем, станом на дату подачі позову заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту 10000 грн., заборгованість по відсотках 22800 грн., загалом 32800 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором № 2194849 від 30.07.2021 року, відповідачем не погашена, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 32800 грн.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив (із застосуванням коефіцієнта 0,8) судовий збір в сумі 2422,40 грн., про що надав платіжну інструкцію № 500 від 08.04.2025 року (а.с. 7).

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 514, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс» (інд.03126, м. Київ, бульвар В.Гавела, 6, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором № 2194849від 30.07.2021року в загальному розмірі 32800 (тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та судові витрати судовий збір в сумі 2422,40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 18 вересня 2025 року.

Суддя: