Рішення № 130713315, 25.09.2025, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1656/25

2/301/954/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2025 р. м. Іршава

Іршавський районний судЗакарпатської області у складі:

головуючого судді Бобик О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Мотальова-Кравець Валерія Юріївна, до ТзОВ «Фінансова компанія «Управління активами», де третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна та державний виконавець Іршавського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Мотальова-Кравець В.Ю., звернувся до суду з даним позовом, у якому зазначає, що 15.05.2025 із Реєстру пошуку фізичних осіб, він дізнався, що 03.02.2022 державним виконавцем Іршавського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Бобіта Т.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 5701, виданого 16.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Управління активами» боргу в сумі 11443,32 гривень. З вказаним виконавчим написом позивач не погоджується зазначаючи, що виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, його було позбавлено законної конституційної можливості заперечити проти зробленого розрахунку. Зазначає, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, приватним нотаріусом не дотримано вимог постанови КМУ №1172 від 29.06.1999 року, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку. Вважає, що ТОВ «ФК «Управління активами» не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Станом на 16.12.2021 він не мав заборгованості перед відповідачем у розмірі 11443, 32 грн, а тому розмір вказаної заборгованості є спірним. При вчиненні напису нотаріус не отримував від ТОВ «ФК «Управління активами» первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), тобто нотаріусом не було встановлено, що заборгованість є безспірною.

Ухвалою суду від 07.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено у такій строк та черговість подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 03.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Мотальова-Кравець В.Ю. не з`явилися, у позовній заяві зазначено, що просять розглядати справу без їх участі.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Управління активами» у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подано, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

14.07.2025 від директора ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Кожем`яченко Ю.М. надійшло клопотання про врегулювання спору за участі судді та заява про визнання позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.09.2025 в задоволенні клопотання про врегулювання спору за участі судді відмовлено.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

А тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з`явилися.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 6ст. 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ст.ст.15,16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 16.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 5701, згідно якого з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість у розмірі 11443,32 грн. та у розмірі 1144,33 грн виконавчий збір виконавця. Постановою державного виконавця від 03.02.2022 відкрито виконавче провадження ВП №68474676 з примусового виконання виконавчого напису № 5701 (а.с.23-24).

Відповідно дост. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч. 1ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Для правильного застосування положень ст. ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02.07.2019 року у справі №916/3006/17.

Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172(далі - Перелік документів).

Із змісту виконавчого напису, що є предметом цього спору, вбачається, що такий вчинений на підставі пункту 2 Переліку документів.

Разом з тим, постанова Кабінету Міністру України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою доповнено вказаний Перелік документів пунктом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», була визнана незаконною та нечинною на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 (залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року № К/800/6492/17, № К/800/7651/17).

Таким чином, з урахуванням приписівст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (16.12.2021 року), кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не входив до Переліку документів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження №12-5гс2).

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, з урахуванням зазначеного та приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.10.2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20), суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17.

Чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеномуст. 84 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановлено відсутність доказів щодо нотаріального посвідчення кредитного договору, направлення позичальником (його правонаступником) - листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником ОСОБА_1 такого листа, відсутні у справі й докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника, а тому суд приходить до висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), що є достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на вищенаведене суд приходить до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим та підставним, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні, в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Позивач по справі звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене, до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позовні вимоги, із нього на користь держави підлягає стягненню 50 відсотків від суми судового збору, що мав би бути сплачений сплаченого при поданні даного позову, що становить 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст.2,3,10,12,13,76-81,223,141, 259,263-265,273,280-282,354-355 ЦПК України, ст. ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ,вінтересахякого дієМотальова-КравецьВалеріяЮріївна задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5701, вчинений 16 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Управління активами» боргу в сумі 11443,32 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Управління активами» на користь держави судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 605,60 грн.

Судовий збір в сумі 605,60 грн. компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.10.2025.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик