Ухвала суду № 13071092, 19.10.2010, Апеляційний суд Житомирської області

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . Романова О.В.,

суддів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Шеніна П.О. і Яковлєва С.В.,

з участю

прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Філя С.В.,

захисників адвокатів . . . . . . . . . . . . . . . . . .ОСОБА_5,

потерпілого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ОСОБА_6,

з/представника н/л засудженого . . . . . . ОСОБА_7

та засуджених . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_8 і ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією з доповненнями до неї прокурора Михалевич Н.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 серпня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

цим вироком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Комарівка Володарськ-Волинського району Житомирської області, громадянин України, із середньою освітою, не працюючий, не одружений, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

визнаний винним та засуджений до покарання у виді позбавлення волі :

- за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 6 років ;

- за ст.304 ч.1 КК України на 4 роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно засудженому ОСОБА_8 визначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець села Комарівка Володарськ-Волинського району Житомирської області, громадянин України, із неповною середньою освітою, учень 11-го класу Топорищенської ЗОШ 1 - 3 ступенів, не працюючий, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимий,

_____________________

Справа № 11 701 / 2010 Головуючий у суді І-ої інстанції Сергійко В.В.

Категорія ст.ст.121 ч.2, 304 ч.1 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.

визнаний винним та засуджений за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обох засуджених по даній справі залишено попередній : ОСОБА_8 взяття під варту ; ОСОБА_9 підписку про невиїзд.

Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_8 постановлено обчислювати з 22 липня 2009 року, а засудженим ОСОБА_9 з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_8 та із матері засудженого ОСОБА_9 ОСОБА_11, судові витрати в сумі 1126 (одна тисяча сто двадцять шість) грн. 80 коп. солідарно на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області (код № 25574601 ; рахунок № 35229005000096 ; Банк одержувач : УДК в Житомирській області МФО 811039) за проведення судово-імунологічної експертизи.

Речові докази по справі постановлено :

- шорти та футболку, що належать засудженому ОСОБА_9, повернути йому ж ;

- майку, спортивні штани, спортивну куртку та сандалі, що належать засудженому ОСОБА_8 повернути йому ж ;

- шкіряний пасок з металевими заклепками повернути ОСОБА_12 ;

- деревяний гужовий віз повернути ОСОБА_7 ;

- два пакети з плямами бурого кольору, паперові конверти із зразками нігтьових пластин засуджених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 знищити.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_8 і ОСОБА_9 засуджені за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_17, а ОСОБА_8 ще й за втягнення неповнолітнього ОСОБА_9 у злочинну діяльність.

Злочини, як визнав суд, були вчинені за наступних обставин.

Так, 21 липня 2009 року близько 16-ої години ОСОБА_8 разом з ОСОБА_14 та неповнолітніми ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6, і ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_7, знаходячись в стані алкогольного спяніння, а також з ОСОБА_12 на гужовому возі вїхали в село Пекарщина Черняхівського району Житомирської області. При вїзді в дане село на обочині проїжджої частини дороги, що біля будинку № АДРЕСА_3 вони побачили ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_8, який, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, спав на землі.

За пропозицією ОСОБА_8, останній разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_15 поклали ОСОБА_17С до себе на віз і поїхали в напрямку магазину, що розташований в центрі с. Пекарщина. Під час руху до магазину у ОСОБА_8 на грунті особистих неприязних відносин виник умисел на заподіяння ОСОБА_17С тілесних ушкоджень.

Реалізуючи цей свій злочинний умисел, ОСОБА_8 під час руху на гужовому возі, у вказаний час, умисно наніс декілька ударів кулаками в область обличчя ОСОБА_17.Приїхавши до магазину в с. Пекарщина ОСОБА_8, продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс ОСОБА_17 кулаками декілька ударів в область обличчя.

Після цього, придбавши спиртні напої в магазині, вони всі разом із ОСОБА_17 на гужовому возі поїхали на Пекарський карєр, що по вул. Чкалова, 41, в с. Пекарщина. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є неповнолітнім, застосовуючи до нього психічний вплив, який виразився у переконанні, запевненнях у безкарності, спільному розпиванні спиртних напоїв, викликав у неповнолітнього ОСОБА_9 прагнення прийняти участь у вчиненні злочину заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_17 групою осіб, втягнувши його таким чином у злочинну діяльність.

ОСОБА_9С, усвідомлюючи, що він діє узгоджено з ОСОБА_8, на грунті особистих неприязних відносин, групою осіб обоє умисно нанесли чисельні удари кулаками в область обличчя та по тулубу ОСОБА_17 під час руху на гужовому возі від магазина с. Пекарщина і до карєра. Приїхавши на Пекарський карєр та розпивши спиртні напої, близько 18 години ОСОБА_8, діючи спільно з неповнолітнім ОСОБА_15, групою осіб, продовжуючи свої злочинні дії, на ґрунті особистих неприязних відносин на протязі від 18-ої години до 20-ої години умисно нанесли ОСОБА_17 чисельні удари кулаками та ногами по різних частинах тіла.

Крім того, ОСОБА_8 умисно наносив потерпілому удари кулаком руки, замотаною в пасок з металевими шипами.

Своїми злочинними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 умисно заподіяли ОСОБА_17 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з субдуральним та субарахноїдальним крововиливами, що потягнули здавлення стовбура головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Дані тілесні ушкодження спричинили смерть потерпілого ОСОБА_17, яка настала 22 липня 2009 року о 06 год. 30 хв. в реанімаційному відділенні Черняхівської ЦРЛ.

Крім того, в ході вчинення даного злочину, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заподіяли ОСОБА_17 : легкі тілесні ушкодження у вигляді синців спини, обличчя, саден кінцівок, обличчя, рани лівої надбрівної дуги, верхньої губи, крововиливів в мякі тканини голови та ушкодження середньої тяжкості у вигляді переломів 4 та 8 ребер, які потягли б тривалий розлад здоровя (т.2 а.с.436-440).

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням прокурор Михалевич Н.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, у своїй апеляції, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в скоєнні інкримінованих їм злочинів та кваліфікації їх дій, ставила питання про скасування вироку суду щодо них у звязку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості вчиненого злочину внаслідок його мякості.

При цьому просила постановити новий, за яким визнати винним ОСОБА_8 та засудити за ст.304 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, за ст.121 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

На обгрунтування апелянт посилалася на те, що при призначені покарання судом не в повній мірі було враховано суспільну небезпеку та тяжкість вчиненого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, та те, що внаслідок даного злочину помер ОСОБА_17, що на її думку свідчить про велику суспільну небезпеку скоєного. З огляду на це апелянт вважала, що при призначенні покарання ОСОБА_8 за ст.121 ч.2 КК України судом була безпідставно застосована ст.69 КК України.

Крім того, автор апеляції вважала, що судом при вирішенні питання про стягнення судових витрат не було дотримано вимоги ст.93 ч.2 КПК України і замість стягнення цих витрат у дольовому порядку невірно постановлено стягнути їх у солідарному (т.2 а.с.450-451).

В доповненнях до апеляції, які надійшли до апеляційного суду 19 жовтня 2010 року за вх. № 2231 до початку розгляду апеляції, прокурор Михалевич Н.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку лише щодо засудженого ОСОБА_8. При цьому резолютивна частина доповнень до апеляції містить аналогічне апеляції прохання щодо виду і розміру покарання, яке первинно пропонувала автор апеляції.

Щодо вирішення питання судових витрат, то апелянт просить їх стягнути в дольовому порядку : із засудженого ОСОБА_8 751 грн. 20 коп., а із законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_9 375 грн. 60 коп..

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С.В., думку прокурора Філя С.В., який вважав подану апеляцію з врахуванням доповнень до неї обгрунтованою, а вирок суду в цих частинах не відповідаючим вимогам закону, думку потерпілого ОСОБА_6, пояснення неповнолітнього засудженого ОСОБА_9, і його законного представника ОСОБА_7, які поклались на розсуд суду, пояснення засудженого ОСОБА_8 і його захисника адвоката ОСОБА_5, які заперечили проти задоволення поданої апеляції, а засуджений ОСОБА_8 просив залишити вирок без зміни, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції, думку прокурора, потерпілого і сторони захисту, колегія суддів вважає, що подана апеляція з доповненнями до неї підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, при обставинах, викладених у вироці, автором апеляції не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації їх дій.

Підстав для прийняття рішення по справі в порядку ст.365 ч.2 КПК України колегія суддів не вбачає.

Призначаючи ОСОБА_8 і ОСОБА_9 покарання за скоєне, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання ст.65 КК України, і у відповідності з вимогами закону врахував тяжкість вчинених злочинів відповідно до ст.12 ч.4 КК України злочини, передбачені ст.ст.121 ч.2, 304 ч.1 КК України, відносяться до категорії тяжких, дані про їх особи, відповідно до яких вони раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, не судимі та за місцем проживання і навчання характеризуються позитивно, обставини, які помякшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а щодо ОСОБА_9 ще й вчинення злочину неповнолітнім, та обставину справи, яка обтяжує покарання вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, а тому колегія суддів вважає, що призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження вчинення ними нових злочинів.

З врахуванням наведеного колегія суддів також приходить до висновку, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 були дотримані вимоги ст.65 ч.3, 69 КК України, наведені відповідні мотиви прийнятого рішення, тобто дотримані принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Посилання автора апеляції на відсутність підстав для застосування ст.69 КК України з тих мотивів, що судом не в повній мірі було враховано суспільну небезпеку та тяжкість вчиненого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, та те, що внаслідок даного злочину помер ОСОБА_17С, що свідчить про велику суспільну небезпеку скоєного, колегія суддів визнає безпідставним.

Так, згідно ст.65 ч.1 КК України суд призначає покарання : у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин ; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу ; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.67 ч.4 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що посилання автора апеляції з цього приводу не грунтуються на вимогах закону.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляції щодо неправильного вирішення судом питання судових витрат.

Так, по справі була проведена судово-медична імунологічна експертиза /Висновок експерта № 7/75-9 від 13 серпня 2009 року/ (т.1 а.с.236-240), на проведення якої згідно довідки НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області були затрачені кошти в сумі 1126 грн. 80 коп. (т.1 а.с.241).

Відповідно до положень ст.93 ч.2 КПК України в тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

У справах неповнолітніх судові витрати можуть бути покладені в передбаченому законом порядку на їх батьків (усиновителів), опікунів або піклувальників.

З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що :

- ОСОБА_8 є повнолітнім і ступінь його вини у скоєному є значно більшою чим неповнолітнього ОСОБА_9, який був втягнутий ним у вчинення злочину ;

- неповнолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, : проживає з матірю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, та сестрою ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_10 (т.2 а.с.219) ; проживає у будинку вітчима і у власності земельної ділянки та майна не має (т.1 а.с.215, т.2 а.с.224) ; в реєстрі фізичних осіб у Житомирській області не зареєстрований та ідентифікаційний номер в області не отримував (т.2 а.с.234) ; транспортних засобів та нерухомого майна не має (т.2 а.с.236, 238) ; за місцем свого проживання майна, яке б підлягало описові, не виявлено, про що 05 вересня 2009 року було складено відповідний протокол (т.1 а.с.214).

За таких обставин допущена судом першої інстанції помилка підлягає виправленню шляхом внесення відповідних змін до прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду,

у х в а л и л а :

апеляцію з доповненнями до неї прокурора Михалевич Н.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 26 серпня 2010 року щодо засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 змінити : вважати стягнутими в дольовому порядку судові витрати із засудженого ОСОБА_8 в сумі 751 (сімсот пятдесят одна) грн. 20 коп. та із матері неповнолітнього засудженого ОСОБА_9 ОСОБА_11, 375 (триста сімдесят пять) грн. 60 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області (код № 25574601 ; рахунок № 35229005000096 ; Банк одержувач : УДК в Житомирській області МФО 811039) за експертні роботи, в т.ч. ПДВ.

В решті даний вирок залишити без зміни.

С у д д і :