Рішення № 130693257, 30.09.2025, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/521/25

Провадження № 2/634/222/25

Категорія 40

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2025 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Зимовського О.С.,

за участю секретаря Лісняк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Сахновщинського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість заКредитними договорами№E07.00403.007948931від 27.04.2021року,№Z75.00403.007821474від 31.03.2021року та№C-403-011371-21-980від 02.02.2021року урозмірі 118398,37грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.04.2021 року ОСОБА_1 уклав із АТ «Ідея Банк» Договір кредиту та страхування №E07.00403.007948931, згідно умов якого отримав кредит у розмірі 21500,00 грн., який не повернув в строки визначені умовами цього договору.

Крім того, 31.03.2021 року ОСОБА_1 уклав із АТ «Ідея Банк» Договір кредиту №Z75.00403.007821474, згідно умов якого отримав кредит у розмірі 15400,00 грн., який не повернув в строки визначені умовами цього договору.

Також, 02.02.2021 року ОСОБА_1 уклав із АТ «Ідея Банк» Угоду про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки №C-403-011371-21-980, згідно умов якої, Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по рахунку. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становив 25000,00 грн. Всупереч умов Кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна») укладено Договір Факторингу № 01.02-31/23, у відповідності до умов якого, АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договорами №E07.00403.007948931 від 27.04.2021 р., №Z75.00403.007821474 від 31.03.2021 р. і №C-403-011371-21-980 від 02.02.2021 року.

Згідно з розрахунком заборгованості по Кредитному договору №E07.00403.007948931 від 27.04.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») станом на дату подачі позову, складає:

- заборгованість за основним боргом - 19 804,91 грн.

- заборгованість за відсотками - 04,11 грн.

- заборгованість за іншими процентними платежами - 20 585,00 грн.

Всього заборгованість - 40 394,02 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості по Кредитному договору №Z75.00403.007821474 від 31.03.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») станом на дату подачі позову, складає:

- заборгованість за основним боргом - 13 373,35грн.

- заборгованість за відсотками - 14 052,72 грн.

- заборгованість за іншими процентними платежами - 00,00 грн.

Всього заборгованість - 27 426,07 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості по Кредитному договору №C-403-011371-21-980 від 02.02.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») станом на дату подачі позову, складає:

- заборгованість за основним боргом - 24 459,95 грн.

- заборгованість за відсотками - 26 118,33 грн.

- заборгованість за іншими процентними платежами - 00,00 грн.

Всього заборгованість - 50 578, 28 грн.

Виходячи з вищевикладеного загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 118 398, 37 грн.

Зазначене стало підставою для звернення представника ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до суду.

Ухвалою суду від 11.06.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Згідно ухвали суду від 30.11.2025 року закрито підготовче провадження у праві та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в позовній заяві просили слухати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач, у судове засідання не з`явився. Судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою направлялися судові повістки, але вони повернулася до суду з відміткою поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 30.09.2025 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду даної справи.

Суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 27.04.2021 року між АТ «Ідея Банк» та та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування № E07.00403.007948931.

Відповідно до Розділ 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 21500,00 грн. для власних потреб. В свою чергу Позичальник отримує Кредит і доручає Банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 12 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 0,01% річних.

31.03.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту № Z75.00403.007821474.

Відповідно до Розділ 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 15400,00 грн. а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із Графіком платежів. Кредит надається строком на 12 місяців, Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 50,0% річних.

02.02.2021 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , укладено Угода про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної картки №C-403-011371-21-980.

Відповідно до Розділ 2 Кредитного договору, Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по рахунку. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 25000,00 грн. Визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснює Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.

25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»), надалі «Позивач», «Фактор») було укладено Договір Факторингу №01.02 31/23.

Відповідно до розділу 2 згаданого Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло Право Вимоги за Первинними Договорами, в розмірі Заборгованостей Боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. В тому числі за даним Договором Факторину ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлене права вимоги за заборгованостями ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договорами №E07.00403.007948931 від 27.04.2021 р., №Z75.00403.007821474 від 31.03.2021 р. і №C-403-011371-21-980 від 02.02.2021 р. Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 01.02-31/23 від 25.07.2023, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 55 676,00 грн., з яких: 24 876,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 11 820,87 грн.заборгованість за відсотками; 18 979,13 грн.заборгованість за комісією.

Згідно копії рішення ТОВ «РОСВЕНТ ІНВЕСТ Україна» від 25.03.2024 року №1 змінено назву товариства на ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Відповідно дост. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК Українитаст. 6 цього Кодексувизначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідност. 638 ЦКдоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідност.640 ЦК- договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідност. 642 ЦК- відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК Українивстановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Відповідно дост. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістомст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1ст. 204 ЦК Українивизначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст.526,615 Цивільного кодексу Українизобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідност. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскількист. 629 Цивільного кодексу Українивстановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно дост. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно ч. 1 ст.1048та ч. 1 ст.1054 ЦК Україникредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Щодо кредитного договору №E07.00403.007948931 від 27.04.2021 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Договору кредиту та страхування №E07.00403.007948931 від 27.04.2021 року, сума кредиту склала 21500,00 грн., строк кредиту 12 місяців, процентна ставка фіксована 0,01 відсотків річних.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19804,91 грн., оскільки умовами договору підтверджено надання відповідачу кредитних коштів, а відповідачем не заперечується сума вказаної заборгованості, та позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 04,11 грн., оскільки умовами Договору визначено сплату процентів за надані кредитні кошти, при цьому відповідач не спростував розмір заборгованості по нарахованим процентам.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 20585,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто,Закон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року по справі № 496/3134/19 зазначила наступне.

За загальним правилом, передбаченимстаттею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьоюстатті 215 ЦК Українивизначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченістаттею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18Закону України«Про захистправ споживачів» з набуттям чинності Закону України«Про споживчекредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму діїЗакону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положеньЗакону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини другоїстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першоїстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

В Договорі № E07.00403.007948931 від 27.04.2021 року відповідач своїм підписом погодив комісію за надання кредиту, проте позивач не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредиту. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другоїстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З урахуванням положень ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що умови кредитного договору № E07.00403.007948931 від 27.04.2021 року про встановлення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 20585,00 грн. є нікчемними.

Крім того, суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст.13ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача суми прострочених платежів за комісіями у розмірі 20585,00 грн.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Щодо кредитнихдоговорів №Z75.00403.007821474від 31.03.2021року та№C-403-011371-21-980 від 02.02.2021 року, суд зазначає наступне.

Позивачу при пред`явленні вказаного позову необхідно було довести факти укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, неналежного виконання позичальником умов договору та обставини переходу прав вимоги до позивача як нового кредитора.

Суд робить висновок, що факти виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин позики, отримання відповідачем та використання ним коштів, утворення заборгованості по оплаті тіла позики та процентів підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, позивачем підтверджено факт укладення договору №Z75.00403.007821474 від 31.03.2021 року та перерахунку відповідачеві кредитних коштів у розмірі 15400,00 грн, наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, що підтверджено розрахунком заборгованості, а також випискою по рахунку відповідача від 25.07.2023 року за період з 31.03.2021 року по 25.07.2023 року, яка має статус первинного документа, оформленого відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Крім того, позивачем підтверджено факт укладення договору №C-403-011371-21-980від 02.02.2021року та встановлення позивачем відновлювальної кредитної лінії по рахунку, яка на момент укладання договору складала 25000,00 грн., факт користування відповідачем кредитними коштами та наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, що підтверджено розрахунком заборгованості, а також випискою по рахунку відповідача від 25.07.2023 року за період з 27.04.2021 року по 25.07.2023 року.

Також позивачем підтверджено факт правонаступництва у питанні стягнення боргу, що виник на підставі укладеного договору факторингу.

На підставі договору факторингу від 25.07.2023 року АТ «Ідея Банк» відступило право вимоги до відповідача за договором новому кредитору, яким є позивач, що повністю підтверджується дослідженими судом доказами.

Отже, вищевказані факти та обставини позивач довів, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування ним у розмірі, заявленому позивачем, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №Z75.00403.007821474від 31.03.2021року у розмірі 27426,07 грн., за кредитним договором №C-403-011371-21-980 від 02.02.2021 року у розмірі 50578,28 грн.

Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Таким чином загальна сума, яку суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача за вказаними кредитними договорами складає 97813,37 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з відповідача у відповідності до ч. 1ст. 141 ЦПК Українипідлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційне до розміру задоволених вимог у розмірі 1986,37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 280-282 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість у сумі 97813 грн. 37 коп. (дев`яносто сім тисяч вісімсот тринадцять гривень 37 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) витрати по сплаті судового збору в сумі 1986 грн. 37 коп. ( одну тисячу дев`ятсот вісімдесят шість гривень 37 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Сахновщинським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 02.10.2025 року.

Суддя: